Рішення № 136097891, 27.04.2026, Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №949/2722/25

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2026 року м.Дубровиця

Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого - судді: Оборонової І.В.,

за участю секретаря: Волкодав А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» через підсистему «Електронний суд» Усенко Михайло Ігорович звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором №971143 від 30 серпня 2023 року у загальному розмірі 26 292,00 грн, а також судові витрати зі сплати судового збору та на професійну правничу допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 30 серпня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» (надалі первісний кредитор) та ОСОБА_1 (надалі відповідачка) було укладено кредитний договір №971143, відповідно до умов якого відповідачка отримала грошові кошти у розмірі 3 500,00 грн та зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами й виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки та на умовах, передбачених договором.

Вказаний кредитний договір укладено в електронній формі та підписано відповідачкою з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Первісний кредитор свої зобов`язання за умовами кредитного договору виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти. У свою чергу відповідачка свої зобов`язання за кредитним договором не виконала, у зв`язку з чим своєчасно не повернула кредитні кошти та не сплатила проценти за користування кредитом.

У подальшому позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на підставі укладеного договору факторингу набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №971143 від 30 серпня 2023 року у розмірі 26 292,00 грн.

У зв`язку з цим представник позивача просить задовольнити позов, стягнути з відповідачки зазначену суму заборгованості, а також судові витрати.

До початку розгляду справи від представника позивача надійшло клопотання, у якому він просить розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідачка, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце судового засідання, про що свідчить розміщене оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (а.с. 36), у судове засідання не з`явилася, причини неявки суду не повідомила. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Відповідно до частини одинадцятої статті 128 ЦПК України, відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Суд, на підставі частини першої статті 280 ЦПК України, враховуючи згоду позивача та наявність достатніх даних для вирішення спору, вважає можливим провести заочний розгляд справи.

Згідно з частиною другою статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши подані позивачем докази у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 30 серпня 2023 року між первісним кредитором Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено договір №971143 про надання споживчого кредиту.

Вказаний кредитний договір укладено в електронній формі відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію». Укладенню договору передувало ознайомлення відповідачки з пропозицією про укладення кредитного договору та його умовами, розміщеними в інформаційній системі первісного кредитора, які містили істотні умови договору споживчого кредиту.

Згідно з пунктом 1.2 Договору на умовах, встановлених Договором, Товариство надає Споживачу кредит у гривні, а Споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Відповідно до пункту 1.3 Договору сума кредиту (загальний розмір) складає 3 500,00 гривень.

Згідно з пунктом 1.4 Договору строк кредиту становить 360 днів (в днях), при цьому періодичність платежів зі сплати процентів становить кожні 30 днів.

Відповідно до пункту 1.5 Договору тип процентної ставки є фіксованим.

Згідно з підпунктом 1.5.1 Договору стандартна процентна ставка становить 2,2 % в день та застосовується у межах строку кредиту, визначеного пунктом 1.4 Договору.

Відповідно до пункту 1.10 Договору кредит надається без забезпечення у вигляді застави.

Згідно з пунктом 2.1 Договору кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Споживача з використанням реквізитів платіжної картки.

Відповідно до пункту 2.2 Договору сума кредиту перераховується Товариством протягом двох календарних днів з моменту укладення Договору.

Згідно з пунктом 2.4 Договору кредит вважається наданим у день перерахування Товариством суми кредиту за реквізитами, визначеними Договором.

Відповідно до пункту 3.1 Договору проценти, що нараховуються за цим Договором, є платою за користування кредитом та нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту.

Згідно з пунктом 4.1 підпунктом 3 Договору Товариство має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за Договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди Споживача, але з обов`язковим повідомленням Споживача про таке відступлення.

Як убачається з матеріалів справи, на підтвердження виконання первісним кредитором своїх зобов`язань за Договором долучено належні та допустимі докази, зокрема інформацію, надану Акціонерним товариством «Сенс Банк», відповідно до якої на ім`я відповідачки ОСОБА_1 відкрито платіжну картку, на яку 30 серпня 2023 року було зараховано грошові кошти у сумі 3 500,00 грн .

Крім того, відповідно до наданої банком виписки по рахунку, вбачається рух грошових коштів за картковим рахунком відповідачки, з якого підтверджується факт зарахування кредитних коштів у вказаному розмірі, а також подальше використання таких коштів відповідачкою .

Таким чином, зазначені докази у своїй сукупності підтверджують факт отримання відповідачкою грошових коштів за кредитним договором, що свідчить про належне виконання первісним кредитором своїх зобов`язань.

У свою чергу, відповідачка свої зобов`язання за Договором належним чином не виконала, у визначений Договором строк кредитні кошти та проценти за користування кредитом у повному обсязі не повернула, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором №971143 від 30 серпня 2023 року, станом на дату звернення до суду за відповідачкою обліковується заборгованість у загальному розмірі 26 292,00 грн, яка складається з: 3 500,00 грн заборгованості за основною сумою кредиту; 22 792,00 грн заборгованості за процентами за користування кредитними коштами.

Оцінюючи надані докази та розрахунок заборгованості у їх сукупності та взаємному зв`язку з іншими матеріалами справи, суд приходить до висновку, що первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором, надавши відповідачці грошові кошти.

Водночас відповідачка взяті на себе зобов`язання не виконала, у передбачений договором строк кредитні кошти та проценти за користування кредитом у повному обсязі не повернула, у зв`язку з чим утворилася заборгованість та виник спір щодо її стягнення. При цьому нею не надано суду належних і допустимих доказів, які б спростовували факт отримання кредитних коштів, підтверджували виконання зобов`язань або свідчили про неправильність здійсненого розрахунку.

Згідно зі статтею 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, відступлення права вимоги за правочином.

Відповідно до частини першої статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з частиною першою статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав або настане в майбутньому.

21 червня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» було укладено договір факторингу, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив, а позивач набув право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі до відповідачки ОСОБА_1 за договором №971143 від 30 серпня 2023 року.

Факт переходу до позивача права вимоги підтверджується договором факторингу, Реєстром боржників, який є невід`ємним додатком до договору факторингу, та Актом приймання-передачі документації, долученими до матеріалів справи.

Згідно з умовами зазначеного договору факторингу до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» перейшли всі права первісного кредитора за кредитним договором №971143 від 30 серпня 2023 року, у тому числі право вимоги повернення основної суми боргу, процентів за користування кредитними коштами, а також інших платежів, передбачених умовами договору.

Таким чином, з моменту укладення договору факторингу Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» є належним кредитором у зобов`язанні та має право вимагати від відповідачки належного виконання зобов`язань за кредитним договором.

Відповідно до частини першої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, а також інтересів держави.

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (статті 628, 629 ЦК України).

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Згідно з частинами першою, третьою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що будь-який договір, укладений на підставі ЦК України, може мати електронну форму, а договір, укладений в електронній формі, відповідає письмовій формі правочину.

Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до статті 3 цього Закону електронний договір це домовленість сторін, оформлена в електронній формі.

Згідно з частиною першою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію, відповіді про її прийняття.

Відповідно до частин четвертоїшостої статті 11 цього Закону акцепт може бути здійснений шляхом заповнення електронної форми, вчинення дій, що свідчать про прийняття оферти, та підтверджується використанням електронного підпису.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний правочин вважається підписаним, зокрема, у разі використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Такий договір за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 та від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона передає у власність другій стороні грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути таку ж суму.

Відповідно до частини першої статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо позикодавцем є юридична особа незалежно від суми.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти, а позичальник повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позику у строк та в порядку, встановлені договором.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання процентів, розмір і порядок сплати яких визначаються договором.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Враховуючи, що відповідачка, всупереч умовам кредитного договору та вимогам чинного законодавства, належним чином не виконала взяті на себе зобов`язання, порушила строки та порядок повернення кредитних коштів і сплати передбачених договором платежів, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з неї на користь позивача всієї суми заборгованості за кредитним договором, у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог щодо розподілу між сторонами судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень статті 133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення та звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу, витрати на залучення експертів, спеціалістів, перекладачів, а також інші витрати, прямо передбачені процесуальним законом.

При цьому у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 зроблено висновок про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду мають бути надані належні та допустимі докази, зокрема договір про надання правничої допомоги, додаткові угоди до нього, акти прийому-передачі наданих послуг, а також документи, що підтверджують оплату гонорару або обов`язок його сплати. Зазначені витрати мають бути реальними, фактично понесеними або такими, що підлягають сплаті, та підтвердженими належними доказами.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited проти України» (заява № 19336/04, пункт 269), при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат, тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності, а також з критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, характеру спірних правовідносин та фінансового стану сторін.

19 лютого 2020 року Великою Палатою Верховного Суду ухвалено додаткову постанову у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), у якій зазначено, що розмір гонорару адвоката визначається виключно за домовленістю між адвокатом та клієнтом, і суд не має повноважень втручатися у відповідні договірні правовідносини. Водночас суд, вирішуючи питання розподілу судових витрат між сторонами, зобов`язаний перевірити співмірність заявлених витрат із критеріями, визначеними цивільним процесуальним законодавством.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи такі витрати підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару за представництво в суді та іншу правничу допомогу, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, а також здійснених витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При цьому розмір таких витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані такі витрати з розглядом справи, чи є їх розмір обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, поведінку сторін під час судового розгляду, у тому числі подання необґрунтованих заяв чи клопотань, а також дії сторін щодо досудового врегулювання спору.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 липня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» та Адвокатським об`єднанням «Апологет» було укладено договір про надання правової (правничої) допомоги №0107, відповідно до якого клієнт доручив, а адвокатське об`єднання прийняло на себе зобов`язання надавати правничу допомогу, у тому числі здійснювати представництво інтересів клієнта у судах загальної юрисдикції, а також готувати процесуальні документи.

Факт та обсяг наданих правничих послуг підтверджується Актом наданих послуг, відповідно до якого адвокатським об`єднанням надано, а клієнтом прийнято правничу допомогу у справі щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором №971143, а саме: проведено консультацію клієнта, здійснено ознайомлення з матеріалами справи, погоджено правову позицію, складено позовну заяву та подано її до суду.

Також матеріали справи містять ордер на надання правничої допомоги, виданий адвокату Усенку Михайлу Ігоровичу, який підтверджує його повноваження на представництво інтересів позивача у судах.

Разом з тим, вирішуючи питання про розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з відповідачки, суд враховує не лише факт їх документального підтвердження, але й критерії співмірності, розумності та необхідності таких витрат. При цьому суд бере до уваги, що дана справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, не є складною за характером спірних правовідносин, не потребувала значного обсягу додаткових процесуальних дій, подання великої кількості заяв по суті спору, участі представника у судових засіданнях чи формування нової або складної правової позиції, оскільки спір стосується типових правовідносин щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, а судова практика з даної категорії справ є усталеною.

Крім того, суд враховує ціну позову, характер спору, обсяг фактично наданих послуг, типовість підготовлених процесуальних документів, відсутність необхідності у тривалому судовому розгляді та те, що справа не містить складних фактичних або правових питань, які б об`єктивно вимагали значного обсягу часу адвоката.

Аналізуючи докази, надані представником позивача на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, їх відповідність критерію реальності адвокатських послуг та співмірності складності справи, враховуючи характер спору, обсяг фактично наданих послуг, витрачений адвокатом час, а також принцип розумності та пропорційності судових витрат, суд приходить до висновку, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 8000,00 грн є завищеним і не відповідає критерію співмірності. За таких обставин суд вважає, що до стягнення з відповідачки на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу частково, а саме у розмірі 4000,00 грн.

Крім того, при зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову, - на відповідача.

Враховуючи вищенаведене, у відповідності до ст.141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача слід стягнути 4000,00 грн витрат на правничу допомогу, а також 2 422,40 грн судового збору.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 7681, 133, 137, 141, 223, 247, 258259, 263265, 273, 280284, 287289, 354355 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 11, 15, 16, 512, 514, 516, 526, 625, 1048, 1049, 1054, 10771079 Цивільного кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором №971143 про надання споживчого кредиту від 30 серпня 2023 року у загальному розмірі 26 292,00 грн (двадцять шість тисяч двісті дев`яносто дві гривні 00 копійок), яка складається з: 3 500,00 грн заборгованість за основною сумою кредиту; 22 792,00 грн заборгованість за процентами за користування кредитними коштами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн (чотири тисячі гривень 00 копійок).

Заочне рішення може бути переглянуто Дубровицьким районним судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Рівненського апеляційного суду через Дубровицький районний суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи, згідно п. 4 ч. 5 ст.265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», юридична адреса: вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, 4-й поверх, м. Львів, код ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає по АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , паспорт громадянина України ID-картка № НОМЕР_2 від 02 грудня 2016 року, орган, що видав 5610.

Суддя: підпис.

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Суддя Дубровицького

районного суду

Рівненської області Оборонова І.В.