Ухвала суду № 136096809, 28.04.2026, Добровеличківський районний суд Кіровоградської області

ЄУН 396/2073/25

Номер провадження 1-кп/387/73/26

УХВАЛА

про застосування запобіжного заходу

28 квітня 2026 року селище Добровеличківка

Добровеличківський районний суд Кіровоградської області в складі :

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

представника потерпілої особи

захисника ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі засідань Добровеличківського районного суду Кіровоградської області кримінальне провадження зареєстроване у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12023120000000455 від 20.04.2023 за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м.Кіровоград Кіровоградської області, зареєстрований та проживає АДРЕСА_1 , громадянин України, освіта вища, директор ТОВ "Гідроелектроцентр", одружений, раніше не судимий

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.191, ч.1 ст. 366 КК України,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні суду перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.191, ч.1 ст.366 КК України.

Ухвалою слідчого судді від 08.09.2025 до обвинуваченого застосовано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 242 240 грн із покладенням обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, строк дії яких визначено до 28 жовтня 2025 року.

Прокурор у судовому засіданні звернувся з клопотанням про зміну запобіжного заходу на більш суворий, а саме цілодобовий домашній арешт, посилаючись на те, що обвинувачений не виконав ухвалу суду в частині внесення застави, а також на наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

В обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що обвинувачений у період з жовтня 2025 року по березень 2026 року 13 разів виїжджав за межі України, що підтверджується інформацією Адміністрації Державної прикордонної служби України від 31.03.2026.

Крім того, прокурор вказав, що обвинувачений підозрюється у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовим становищем в умовах воєнного стану, що, на думку сторони обвинувачення, свідчить про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема можливість ухилення від суду та перешкоджання кримінальному провадженню.

Також прокурор зазначив, що більш м`які запобіжні заходи не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, з огляду на тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, відсутність, на його думку, позитивних даних про особу обвинуваченого, а також невиконання ним обов`язку щодо внесення застави.

Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник у судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання прокурора, зазначивши, що обвинувачений належним чином виконує процесуальні обов`язки, з`являється до суду, не переховується та не вчиняє дій, спрямованих на перешкоджання кримінальному провадженню. Водночас дійсно на момент винесення ухвали слідчого судді не сплатив заставу, так як не мав на той момент коштів.

Також стороною захисту зазначено, що виїзди за межі України здійснювалися обвинуваченим без порушення вимог ухвали суду, оскільки заборона на виїзд за кордон на нього не покладалась.

Крім того, обвинувачений пояснив, що працює на посаді генерального директора ТОВ "Гідроелектроцентр", у зв`язку з чим його службова діяльність пов`язана з необхідністю періодичних виїздів за межі України у відрядження.

Вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали клопотання та додані до нього документи, суд переходить до вирішення заявленого клопотання.

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді до обвинуваченого ОСОБА_5 було застосовано запобіжний захід у вигляді застави із покладенням обов`язків, визначених ст. 194 КПК України, строк дії яких встановлено до 28 жовтня 2025 року.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, застава обвинуваченим внесена не була. Водночас, відповідно до ст. 182 КПК України застава як запобіжний захід полягає у внесенні грошових коштів з метою забезпечення виконання процесуальних обов`язків, а тому її невнесення саме по собі не є порушенням покладених на особу обов`язків.

Згідно з ч. 7 ст. 194 КПК України строк дії обов`язків, покладених на особу, обмежується визначеним судом строком та припиняється після його спливу, якщо такий строк не продовжено. Отже, після 28 жовтня 2025 року покладені на ОСОБА_5 обов`язки припинили свою дію, а доказів їх продовження стороною обвинувачення суду не надано.

За таких обставин суд приходить до висновку, що хоча запобіжний захід у вигляді застави формально залишається обраним, однак у зв`язку з її невнесенням та припиненням дії обов`язків він фактично не забезпечує досягнення мети, визначеної ст. 177 КПК України, та втратив ефективність як запобіжний захід.

Разом з тим прокурор, обґрунтовуючи необхідність застосування більш суворого запобіжного заходу, посилається на те, що обвинувачений у період з жовтня 2025 року по березень 2026 року неодноразово виїжджав за межі України, а також на тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення та корисливий мотив його вчинення.

Оцінюючи зазначені доводи, суд враховує, що відповідно до ст. 177 КПК України підставою для застосування або зміни запобіжного заходу є наявність обґрунтованих ризиків, які повинні бути підтверджені конкретними обставинами.

Разом з тим встановлено, що у період дії покладених на обвинуваченого обов`язків (з 08.09.2025 по 28.10.2025) ОСОБА_5 двічі перетинав державний кордон України, при цьому ухвалою слідчого судді обмеження щодо виїзду за межі України на нього не покладались. Інші випадки перетину державного кордону мали місце вже після спливу строку дії обов`язків.

Таким чином, зазначені обставини не можуть розцінюватися як порушення обвинуваченим процесуальних обов`язків чи як такі, що свідчать про його намір ухилятися від правосуддя.

Посилання прокурора на тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, обстановку його вчинення та можливу схильність обвинуваченого до протиправної поведінки носять оціночний характер та самі по собі, без наведення конкретних фактів, які б свідчили про наявність реальних ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, не можуть бути підставою для застосування більш суворого запобіжного заходу.

Суд також враховує, що стороною обвинувачення не надано доказів того, що обвинувачений:

переховувався від органів досудового розслідування чи суду;

не з`являвся за викликом без поважних причин;

вчиняв дії, спрямовані на незаконний вплив на свідків чи інше перешкоджання кримінальному провадженню.

Отже, сам по собі факт невнесення застави, а також обставини виїзду за межі України за відсутності відповідних заборон, не свідчать про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та не є достатніми підставами для застосування більш суворого запобіжного заходу.

З урахуванням положень ст. 178 КПК України, суд приходить до висновку, що прокурором не доведено недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів та необхідність застосування до обвинуваченого цілодобового домашнього арешту.

Відповідно до ч. 6 ст. 182 КПК України підозрюваний, обвинувачений зобов`язаний не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави внести відповідні кошти, а також з моменту обрання такого запобіжного заходу, незалежно від факту внесення застави, зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки.

Разом з тим, зазначені положення підлягають застосуванню у взаємозв`язку із ч. 7 ст.194 КПК України, відповідно до якої строк дії покладених на особу обов`язків визначається ухвалою суду та припиняється після його спливу, якщо не був продовжений у встановленому законом порядку.

Отже, обов`язок виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов`язків, незалежно від внесення застави, існував лише у межах строку, визначеного ухвалою суду, а саме до 28 жовтня 2025 року.

Після спливу зазначеного строку такі обов`язки припинили свою дію, а доказів їх продовження стороною обвинувачення суду не надано.

За таких обставин сам по собі факт невнесення застави не може розцінюватися як порушення процесуальних обов`язків після спливу строку їх дії та не свідчить про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Разом з тим, вирішуючи питання про подальше застосування запобіжного заходу, суд виходить із того, що раніше обраний запобіжний захід у вигляді застави фактично не був реалізований у зв`язку з її невнесенням, а строк дії покладених на обвинуваченого обов`язків сплинув, у зв`язку з чим на даний час відсутній дієвий процесуальний механізм забезпечення належної поведінки обвинуваченого.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків та запобігання ризикам, передбаченим цією статтею.

Згідно з вимогами ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний оцінити, зокрема, вагомість наявних доказів, тяжкість покарання, що загрожує особі, її вік, стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків, а також інші обставини, що мають значення.

Оцінюючи наведені обставини у їх сукупності, суд враховує, що хоча прокурором не доведено наявність таких ризиків, які б обумовлювали необхідність застосування більш суворого запобіжного заходу, разом з тим наявність неодноразових виїздів обвинуваченого за межі України свідчить про об`єктивну можливість зміни місця перебування, що потребує встановлення певного процесуального контролю за його поведінкою.

З урахуванням викладеного, а також принципу пропорційності, суд приходить до висновку, що забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого може бути досягнуто шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж той, про який клопоче прокурор, а саме особистого зобов`язання, передбаченого ст. 179 КПК України, із покладенням обов`язків, визначених ст. 194 КПК України.

Суд враховує, що обвинувачений здійснює трудову діяльність на посаді генерального директора ТОВ "Гідроелектроцентр", що може передбачати необхідність службових відряджень, у тому числі за межі України. З огляду на це, повна заборона на виїзд за кордон або вилучення паспортних документів буде непропорційним втручанням у його право на працю та свободу пересування.

Водночас, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, суд вважає за необхідне встановити обов`язок погодження таких виїздів із судом.

Такий запобіжний захід є достатнім для досягнення мети, визначеної ст. 177 КПК України, водночас не пов`язаний із надмірним втручанням у право особи на свободу та особисту недоторканність.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 179, 182, 194, 331 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора задовольнити частково.

Змінити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід із застави на особисте зобов`язання строком на два місяці, тобто до «28» червня 2026 року включно.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 такі обов`язки:

прибувати до суду за кожною вимогою;

не відлучатися з місця проживання без дозволу суду;

повідомляти суд про зміну місця проживання та/або роботи;

повідомляти суд про намір виїзду за межі України із зазначенням мети, строків та місця перебування, а також надавати документи, що підтверджують службовий характер поїздки.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_5 , що у разі невиконання покладених на нього обов`язків до нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід.

Контроль за виконанням особистого зобов`язання покласти на прокурора у кримінальному провадженні.

Роз`яснити ОСОБА_5 , що у разі невиконання покладених на нього обов`язків, до обвинуваченого може бути застосований більш жорсткий запобіжних захід і накладено грошове стягнення.

Контроль за виконанням ухвали в частині продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту покласти на прокурора, який підтримує державне обвинувачення в суді.

Копію ухвали вручити прокурору та стороні захисту.

Направити копію ухвали до прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, для організації контролю за виконанням покладених обов`язків.

Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів з дня її проголошення до Кропивницького апеляційного суду Кіровоградської області.

Суддя

Добровеличківського районного суду

Кіровоградської області ОСОБА_1