Ухвала суду № 136096701, 21.04.2026, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,

e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699

2/381/1187/26

381/812/26

УХВАЛА

про відмову у зупиненні провадження у справі

21 квітня 2026 року Фастівський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого судді Ковалевської Л.М.,

за участю: секретаря судових засідань Омельчук С.А.,

розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в м.Фастові клопотання відповідача про зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Орган опіки і піклування виконавчого комітету Фастівської міської ради, Орган опіки і піклування Кожанської селищної ради про визначення місця проживання дитини,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , в особі представника, адвоката Русанівської Д.Д., звернулась до Фастівського міськрайонного суду Київської області із позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Фастівської міської ради, відповідно до якої просить визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Фастівського міськрайонного суду Київської області від 16.02.2026, визначено головуючу суддю у справі: Ковалевську Л.М..

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 10.03.2026 прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі за вказаною позовною заявою, розпочато підготовче провадження.

17.04.2026 до суду надійшло клопотання від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Баладиги С.П. про зупинення провадження у справі, оскільки відповідач перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації на особливий період.

Представник відповідача у підготовчому засіданні клопотання підтримав, просив задовольнити.

Представник позивачки у підготовчому засіданні прохала відмовити у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі. Зазначила, що дана справа стосується інтересів дитини, яка наразі не проживає з жодним із батьків, а у дідуся не визначено прав на виховання дитини. Також заперечувала щодо посилань відповідача на неможливість брати участь в судових засіданнях, оскільки у відповідача є представник.

В підготовче засідання, призначене на 21.04.2026, відповідач не з`явився, про час, день та місце підготовчого засідання повідомлявся у встановленому законом порядку. Причини неявки суду не відомі.

Представник третьої особи органу опіки та піклування Фастівської міської ради Гонзелінська В.М., підтримала позицію сторони позивача.

Представник третьої особи органу опіки та піклування Кожанської селищної ради до суду не з`явився, причини не відомі.

Враховуючи зазначене, керуючись статтею 198 ЦПК України, суд вважає за можливе провести підготовче судове засідання за відсутністю не з`явившихся сторін.

Вислухавши думку сторін, вивчивши доводи поданого клопотання та доданих до нього доказів, а також докази, долучені до матеріалів справи, суд доходить до такого висновку.

Згідно із п. 2 ч.1 ст. 251 ЦПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина. І саме держава бере на себе такий обов`язок відповідно до частини другої статті 55 Конституції України. Право на судовий захист передбачає і конкретні гарантії ефективного поновлення в правах шляхом здійснення правосуддя. Відсутність такої можливості обмежує це право. А за змістом частини другої статті 64 Конституції України право на судовий захист не може бути обмежене навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану (рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 NN 8-рп/2002).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ у справі «Красношапка проти України»).

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Зупинення провадження по справі - це врегульована законом й оформлена ухвалою суду тимчасова перерва в провадженні у справі, викликана наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, до моменту, коли ці обставини перестануть існувати або будуть вчинені необхідні дії. Тобто інститут зупинення судового провадження застосовується не просто у зв`язку із виникненням підстав, передбачених процесуальним законом, а обумовлюється наявністю обставин, які створюють об`єктивні перешкоди для здійснення судового розгляду.

Обов`язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об`єктивною неможливістю її розгляду, викликаний наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

У постанові Верховного Суду України 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1367цс15 зазначено, що «зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи».

У постанові Верховного Суду України від 01 лютого 2017 року в справі № 6-1957цс16 зазначено, що «межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі».

Так, Указом Президента України №64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з 24 лютого 2022 року було введено в Україні воєнний стан строком на 30 діб, який Указами Президента України було неодноразово продовжено та який діє по даний час.

Згідно Закону України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно із ч. 9 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», щодо військового обов`язку громадяни України поділяються, зокрема, на військовослужбовців, тобто осіб, які проходять військову службу.

Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 1 Закону України «Про Збройні сили України», Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Збройні Сили України забезпечують стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України у випадках, визначених законом, беруть участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Статтею 3 цього Закону визначено, що громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Згідно з ч.1 ст.4 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», Збройні сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Початок, призупинення і закінчення проходження військової служби визначено статтею 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Пунктом 2 ч.1 ст. 251 ЦПК України передбачено обов`язок суду зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

При цьому, вказана вище норма має тимчасовий характер, тобто обмежується строком перебування сторони у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан. За такої умови підстава для зупинення провадження у справі вичерпується тоді, коли участь сторони у складі Збройних Сил України припиняється. Сторона у справі може припинити участь у складі Збройних Сил України ще до припинення воєнного стану, якщо така можливість передбачена законодавством.

Наведене правове регулювання дозволяє дійти висновку, що норма пункту 2 частини 1 статті 251 ЦПК України може бути застосована судами при вирішенні питання про зупинення провадження у справі лише у разі перебування фізичної особи, яка є стороною чи третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, до припинення перебування такої фізичної особи у складі Збройних сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 27.02.2023 у справі №380/7845/21).

Також, в ухвалі Верховного Суду від 29 серпня 2022 року в справі № 461/5209/19 (провадження № 61-5782св22) вказано, що: «22 серпня 2022 року позивач ОСОБА_4 звернувся до суду касаційної інстанції із клопотанням про зупинення провадження у справі № 461/3554/21 у зв`язку з тим, що він перебуває на військовій службі у військовій частині, яка переведена на воєнний стан та виконує бойові завдання у зоні бойових дій, військовослужбовець не перебуває у зоні постійної дислокації, а знаходиться у зоні бойових дій. На підтвердження клопотання про зупинення провадження у справі позивач надав довідки із військової частини від 08 серпня 2022 року № 2/762 та № 2/761.

Пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України встановлено, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Оскільки, позивачем надані докази його перебування у складі Збройних сил України у військовій частині, яка переведена на воєнний стан та виконує бойові завдання у зоні бойових дій, колегія суддів вважає, що заява про зупинення провадження у справі № 461/5209/19 є обґрунтованою та підлягає задоволенню, тому необхідно зупинити провадження у справі, що переглядається, до припинення перебування позивача у складі Збройних сил України у військовій частині, яка переведена на воєнний стан».

Отже, для зупинення судом провадження у справі з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України в матеріалах цивільної справи мають бути докази перебування сторони, у складі Збройних сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, а також того, що такі підрозділи переведені на воєнний стан, зокрема, беруть участь у виконанні бойових завдань.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду про зупинення провадження від 14.12.2022 по справі 757/5240/16-ц, від 29.08.2022 по справі 461/5209/19, від 29 серпня 2022 року в справі №461/5209/19 та у вказаних справах Верховний Суд зупиняв провадження, оскільки сторонами були надані докази перебування у складі Збройних сил України у військовій частині, яка переведена на воєнний стан.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З матеріалів справи вбачається, що, звертаючись до суду із заявою про зупинення провадження з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, відповідачем на підтвердження наявності обставин для зупинення провадження у справі надано: копію довідки тимчасово виконуючого обов`язки командира військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_4 від 02.03.2026 №1916/39, згідно з даними якої молодший сержант ОСОБА_2 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України у період із 17.08.2025 по 28.02.2026, та копію довідки тимчасово виконуючого обов`язки командира військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_5 від 13.03.2026 № 2193/39, згідно даними якої молодший сержант ОСОБА_2 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації, на особливий період у військовій частині НОМЕР_1 .

Однак, відповідачем не надано доказів, що він перебуває у складі Збройних сил України у військовій частині, яка виконує бойові завдання у зоні бойових дій та бере безпосередню участь у бойових діях або у здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ, перебуваючи безпосередньо на лінії бойового зіткнення з противником, а копій наданих довідок від 02.03.2026 №1916/39 та від 13.03.2026 №2193/39 недостатньо для зупинення провадження у справі, з підстав п. 2 ч.1 ст. 251 ЦПК України.

Згідно ст. 58 ЦПК України, сторона, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

При цьому, представник відповідача не зазначає, у чому саме полягає неможливість розгляду зазначеної справи у період знаходження відповідача ОСОБА_2 на військовій службі, враховуючи, що останній скористався можливістю і уклав договір про надання йому правничої допомоги адвокатом Баладигою С.П., який представляє його інтереси під час даного судового розгляду.

Відтак об`єктивної неможливості розгляду справи суд не вбачає.

Крім цього, предметом даного судового розгляду є визначення місця проживання малолітньої дитини, а отже спрямований на захист інтересів малолітньої дитини, що є пріоритетом, а тому затягування судового розгляду є неприпустимим.

Жодних доказів, які б підтверджували обґрунтованість заяви відповідача не надано. Посилання на неможливість розгляду справи без участі відповідача суперечить інституту цивільного судочинства та призведе до тривалості строків судового провадження, оскільки при розгляді справи судом дотримуються права всіх учасників щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для зупинення провадження у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 251. 253, 260 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Баладиги С.П. про зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Орган опіки і піклування виконавчого комітету Фастівської міської ради, Орган опіки і піклування Кожанської селищної ради про визначення місця проживання дитини.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Повний текст ухвали складено 27.04.2026.

Суддя Л.М.Ковалевська