Рішення № 136096693, 30.01.2026, Таращанський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 379/2095/25

Провадження № 2/379/127/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

30 січня 2026 рокум.Тараща

Таращанський районний суд Київської області у складі:

головуючої судді Невгада О.В.,

за участю секретаря судового засідання Бакал О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 3 в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу за позовною заявою Кредитної спілки "СуперКредит" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами про споживчий кредит,

У С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду з даним позовом, просить суд стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитними договорами у розмірі 11124,58 грн., а також стягнути з відповідачки судові витрати на судовий збір у розмірі 3028,00 грн. В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач зазначив, що 08 листопада 2023 року між позивачем та відповідачем було укладено договір про споживчий кредит № СК9-109/2023 та додатковий договір про транш N 1 до нього, згідно яких відповідачка отримала кредит у розмірі 15000 грн. та зобов`язалася повернути кредитні кошти у строки визначені графіком платежів. 18.02.2025 позивач та відповідач уклали договір про споживчий кредит №СК9/14/25 згідно яких відповідачка отримала кредит у розмірі 20000 грн. та зобов`язалася повернути кредитні кошти у строки визначені графіком платежів. Проте, ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань не виконує, а тому у неї перед кредитодавцем виникла заборгованість за договором № СК9/109/2025 від 08.11.2023: 1633,62 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 2484,37 грн. - заборгованість по процентам. За договором № СК9/14/2025 від 18.02.2025: 2776,55 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 4230,04 грн. - заборгованість по процентам.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.11.2025 року головуючим суддею визначено Невгада О.В.

Ухвалою суду від 21.11.2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про слухання справи без його участі. Проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач в судові засідання 08.01.2026 та 30.01.2026 не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, відзиву на позов не надала. Будь яких заяв та клопотань від відповідача до суду не надходило.

Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В установлений судом строк відповідачка відзив на позовну заяву не надала, тому відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Частиною 1 статті 280 ЦПКУ країни передбачено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи позицію позивача, наявність матеріалах справи достатніх даних про права та взаємовідносини сторін, суд, прийнявши всі заходи по виклику відповідачки, вважає можливим розглянути справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.ст. 223, 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою сторін в судове засідання, на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши надані матеріали і оцінюючи їх в сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч.1 ст.13 ЦПК України).

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.3 ст. 211 ЦПК України, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 08 листопада 2023 року уклала з позивачем кредитний договір про споживчий кредит № СК9/109/2023 та додатковий договір про транш N 1, за умовами яких їй надано кредит в розмірі 15000,00 грн., котрий було перераховано на реквізити картки IBAN: НОМЕР_1 в АТ "Райффайзен Банк Аваль", що стверджується даними письмового доручення ОСОБА_1 та платіжної інструкції від 08 листопада 2023 року: № 2355 - на суму 15000,00 грн., які вона зобов`язувалася повернути в строки визначені в договорі зі сплатою 54 % річних за користування кредитом (п. 3.3 п. 3 розділу 3 договору).

Крім того, судом встановлено, що 18 лютого 2025 року відповідачка уклала зі позивачем кредитний договір про споживчий кредит № СК9/14/2025 за умовами яких їй надано кредит в розмірі 20000,00 грн., котрий було видано ОСОБА_1 через касу, що стверджується, видатковим касовим ордером від 18.02.2026 №34, які вона зобов`язувалася повернути в строки визначені в договорі зі сплатою 71,18 % річних за користування кредитом (п. 3.3 п. 3 розділу 3 договору).

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень ст. 627 ЦК України та відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За положенням ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Конституція України у статті 129 визначає однією із основних засад судочинства змагальність сторін та свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Вказаний принцип закріплено також і в Цивільному процесуальному кодексі України. Так, згідно ч.3 ст. 2 ЦПК України однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства є змагальність сторін, що полягає рівності прав учасників справи щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч.1 ст. 12 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.2 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України).

Частинами 5,7 статті 81 ЦПК України визначено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосується предмету спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконані обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

За положеннями статей 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Наданими суду і дослідженими в судовому засіданні доказами, що наявні в матеріалах справи, підтверджується те, що кредитором КС «СуперКредит» виконано зобов`язання за договором про надання споживчого кредиту СК9/109/2023 від 08.11.2023 та СК9/14/2025 від 18.02.2025, і перераховано на користь відповідача позичальника обумовлену договорами суму. Це вбачається, зокрема, з платіжної інструкції про безготівковий переказ коштів та видаткового касового ордера про видачу коштів.

З розрахунків заборгованості вбачається, що відповідачка не виконала взяті на себе за кредитними договорами № СК№109/2023 від 08.11.2023 та № СК9/14/2025 від 18.02.2025 зобов`язання, внаслідок чого у неї утворилась заборгованість за договорами з КС «СуперКредит» у розмірі 11124,58 грн.

Судовим розглядом було встановлено, що вказані кредитні договори відповідачем не оспорювалися, недійсним в судовому порядку не визнавався, а відтак є чинними і підлягають до виконання його сторонами.

Таким чином, оскільки на день звернення Спілки до суду зобов`язання за кредитним договором ОСОБА_1 не виконала, тому позивач на законних підставах має право вимагати сплати заборгованості за кредитним договором.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позичальником порушено встановлений договором обов`язок повернути кредит та сплатити проценти, а тому позикодавець правомірно звернувся з позовом про стягнення суми кредитної заборгованості з відповідача.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, згідно ст.141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь КС «СуперКредит» в рахунок відшкодування документально підтверджених витрат по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 13, 81, 141, 263-265, 268, 280-289 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Кредитної спілки "СуперКредит" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами про споживчий кредит, задовольнити повністю.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Кредитної спілки "СуперКредит" заборгованість за кредитним договором № СК9/109/2023 від 08.11.2023 у розмірі 4117 (чотири тисячі сто сімнадцять) гривень 99 копійок та заборгованість за кредитним договором № СК9/14/2025 від 18.02.2025 у розмірі 7006 (сім тисяч шість) гривень 59 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Кредитної спілки "СуперКредит" на судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, що може бути подана ним протягом тридцяти днів з дня проголошення заочного рішення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складання у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування сторін:

Позивач: Кредитна спілка "Супер Кредит", код ЄДРПОУ: 37917325, адреса місцезнаходження: вул. Жилянська, буд. 68, приміщення 321, кім. 3, м. Київ, 01033,

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя О.В. Невгад