Рішення № 136096643, 14.04.2026, Сквирський районний суд Київської області

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/3591/25

Провадження № 2/376/589/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2026 року Сквирський районний суд Київської області у складі головуючого судді Батовріної І.Г., за участю секретаря Щур Л.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представник ТОВ «ФК Європейська Агенція з повернення боргів» звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову вказала, що 06.04.2025 року між ТОВ «СТРА ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 14177-04/2025.

29.07.2025 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 29072025, за умовами якого ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» відступило ТОВ «Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів» належне йому право вимоги до боржників, у тому числі і до відповідача на суму заборгованості за основною сумою кредиту та нарахованими процентами, право на одержання яких належало ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП».

Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором № 14177-04/2025 від 06.04.2025 р. не виконував, не здійснював платежів в рахунок погашення суми кредиту та нарахованих процентів, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка становить 15 225 грн. та складається із: суми заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 5 000 грн., суми заборгованості за відсотками в розмірі 5 175 грн., суми заборгованості за штрафом в розмірі 4 550 грн. та суми заборгованості по комісії за видачу кредиту у розмірі 500 грн..

У зв`язку з викладеним просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 15 225 грн., а також судові витрати.

Ухвалою судді від 21.01.2026 р. провадження у справі відкрито та постановлено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.

02.03.2026 р. відповідач, засобами поштового зв?язку, подав відзив на позовну заяву, у якому вказав, що позивач не надав первинних документів та інших належних доказів на підтвердження отримання ОСОБА_1 грошових коштів, окрім того відсотки нараховані поза межами строку кредитування, а також позивач неправомірно нарахував штрафні санкції під час дії воєнного стану. На підставі викладеного просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

06.03.2026 р. (зареєстровано 09.03.2026 р. вх. № 3297/26) представник позивача, через систему «Електронний суд» подала відповідь на відзив, у якому вказала, що сторони узгодили розмір кредиту, строки та умови користування коштами, у договорі передбачено умови та строки нарахування відсотків та відповідальність сторін за невиконання та неналежне виконання умов договору, що свідчить про ознайомлення позичальника зі всіма істотними умовами договору та про наявність волі відповідача для укладення кредитного договору в електронній формі на погоджених умовах, шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Підписавши договір, позичальник посвідчив свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено сторонами. Відповідач з власної ініціативи звернувся за отриманням кредиту до вільно обраної ним фінансової установи, отримавши від останньої всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договору. Зазначає, що у відзиві відповідач не заперечує факту підписання кредитного договору електронним підписом шляхом накладення одноразового ідентифікатора. Зазначила, що позивач надала належні та допустимі докази для підтвердження надання/перерахування коштів позичальнику та обґрунтування розміру заборгованості відповідача за кредитним договором. Відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів на спростування позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ», а саме того, що відповідні кошти не були зараховані на картковий рахунок позичальника, вказаний у договорі, або доказів того, що вказаний картковий рахунок йому не належить. Заперечуючи проти перерахування кредитних коштів, відповідач не позбавлений можливості надати відповідні банківські дані/інформацію на підтвердження своїх доводів, маючи при цьому безперешкодний та повний доступ до таких. Вказує, що розмір заборгованості за відсотками розрахований відповідно до умов кредитного договору та нарахування відсотків поза межами строку кредитування не здійснювалося. На підставі викладеного просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, у відповіді на відзив просила здійснювати розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, у визначений строк подав відзив на позовну заяву.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного 06.04.2025 року з ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» договору про надання фінансового кредиту № 14117-04/2025, відповідач отримав кредит в сумі 5 000 грн. строком на 120 днів, дата погашення кредиту 03.08.2025 р., відсоткова ставка 0,90% за кожен день користування (а.с. 5-9).

Договір про надання фінансового кредиту № 14117-04/2025 від 06.04.2025 року було підписано ОСОБА_1 шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором Y129.

Також відповідач, шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором Y129, підписала додаток № 1 до договору про надання фінансового кредиту № 14117-04/2025 від 06.04.2025 року, у якому міститься таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної ставки за договором про споживчий кредит та паспорт споживчого кредиту (а.с. 9 зворот 12).

ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» умови договору виконало належним чином та надало відповідачу грошові кошти у розмірі 5 000 грн., що підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 3426_251015152050 від 15.10.2025 р. (а.с.15).

29.07.2025 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 29072025, за умовами якого ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» відступило ТОВ «Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів» належне йому право вимоги до боржників, у тому числі і до відповідача, що згідно з реєстром боржників від 29.07.2025 р. до договору факторингу № 29072025 від 29.07.2025 р. становить 15 225 грн. (а.с. 16-20, 23).

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 14117-04/2025 від 06.04.2025 р. заборгованість відповідача становить 15 225 грн. та складається із: суми заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 5 000 грн., суми заборгованості за відсотками в розмірі 5 175 грн., суми заборгованості за штрафом в розмірі 4 550 грн. та суми заборгованості по комісії за видачу кредиту у розмірі 500 грн. (а.с.13-14).

Правовою підставою заявлених ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» вимог є положення цивільного законодавства, які регулюють зобов`язальні правовідношення.

Відповідно до частин 1, 3, 4, 7 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналогом власного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Окрім того відповідач у відзиві не заперечував укладення та підписання кредитного договору.

Належними доказами, що підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з вказаною нормою Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з правовою позицією, яка була висловлена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 у справі № 161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором (провадження № 61-517св18), банк зобов`язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У постанові Верховного Суду від 12 червня 2023 року (справа №263/3470/20) зроблено висновок, що відповідно до пункту 1 статті 13 Закону розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України. Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України. Згідно з пунктом 3 статті 13 Закону продавець (виконавець, постачальник) оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала оплату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів із зазначенням дати здійснення розрахунку.

На підтвердження перерахування грошових коштів від ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» на банківську картку відповідача представник позивача надав лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 3426_251015152050 від 15.10.2025 р. (а.с.15), який суд, враховуючи положення Законів України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та правові висновки викладені у вищевказаних постановах Верховного Суду, вважає належним та допустимим доказом на підтвердження факту перерахування грошових коштів.

Суд наголошує, що ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП», яке надало кошти, не є банківською установою та не здійснює відкриття, обслуговування банківських рахунків фізичних осіб, та не має обов`язку формувати облікові документи за кредитними зобов`язаннями позичальників згідно із Законом України «Про банки та банківську діяльність» та Інструкцією з бухгалтерського обліку операцій із фінансовими інструментами в банках України, затвердженої постановою Національного банку України від 21 лютого 2018 року № 14, чинною на час укладення кредитних договорів.

ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» надає послуги з кредитування фізичних осіб шляхом переказу кредитних коштів на підставі укладеного кредитного договору на банківські реквізити (банківську картку), що вказує сам позичальник в тексті анкети-заяви на отримання кредиту (позики).

Таким чином суд вважає наданий лист від ТОВ «Універсальні платіжні рішення» належним доказом на підтвердження перерахування грошових коштів відповідачу, а тому суд відхиляє доводи відповідача про відсутність у матеріалах справи первинних документів на підтвердження отримання коштів. Окрім того, відповідачем, як власником карткового рахунку, також не надано банківську виписку, яка могли б підтвердити факт неотримання вказаних грошових коштів. Відповідач не надав доказів того, що банківська картка, на яку перераховано суму кредитних коштів/позики, йому не належать, або того, що кошти на такий рахунок не надходили.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 р. у справі № 910/1755/19, у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Згідно з вимогами законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу.

Таким чином, можна зробити висновок, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Відповідні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, провадження № 61-13587св20.

На підтвердження відступлення прав вимоги, позивач надав суду копію договору факторингу № 29072025 від 29.07.2025 року, акт прийому передачі реєстру боржників від 29.07.2025 року до договору факторингу № 29072025 від 29.07.2025 року, платіжну інструкцію № 23057 від 30.07.2025 року, реєстр боржників до договору факторингу № 29072025 від 29.07.2025 р. (а.с. 16-23).

Таким чином перехід права вимоги до позивача відбувся із дотриманням вимог законодавства, окрім того договір факторингу недійсним не визнавався та на даний час не скасований.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

За змістом ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Після укладення кредитного договору відповідач своїх зобов`язань не виконував, не здійснювала платежів в рахунок погашення суми кредиту та нарахованих процентів, у зв`язку з чим у відповідача утворилась заборгованість за вказаними договором, яка згідно з розрахунком становить на загальну суму 15 225 грн.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначеними родовими ознаками, у такій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядок, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до п. 1.2 кредит надається строком на 120 днів з 06.04.2025 р. по 03.08.2025 р..

Відповідно до п. 1.4 за користування кредитом Товариством нараховуються проценти у розмірі 0,90 % в день на залишок заборгованості.

Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Матеріали справи містять детальний розрахунок заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 14117-04/2025 від 06.04.2025 р. виконаний ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» з якого вбачається, що заборгованість за вказаним договором становить 15 225 грн. та складається із: суми заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 5 000 грн., суми заборгованості за відсотками в розмірі 5 175 грн., суми заборгованості за штрафом в розмірі 4 550 грн. та суми заборгованості по комісії за видачу кредиту у розмірі 500 грн.. У свою чергу ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» здійснював нарахування процентів по 29.07.2025 р., тобто у визначений строк кредитування.

З врахуванням наведеного заявлений до стягнення розмір заборгованості по процентам 5 175 грн. суд вважає обґрунтованим. Окрім того слід зазначити, що ні ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» ні позивачем не здійснювалося нарахування процентів передбачених положеннями ст. 625 ЦК України.

У той же час щодо стягнення з відповідача заборгованості по сплаті комісії та заборгованості по штрафам суд зазначає наступне.

Як зазначено у п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеноїстаттею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України,Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався.

Верховний Суд у своїй постанові від 31 січня 2024 року №183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2ст.625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Відтак стягнення з відповідача штрафів у розмірі 4 550 грн. за договором про надання фінансового кредиту № 14117-04/2025 від 06.04.2025 року у період дії воєнного стану не відповідає вимогам Закону, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Таким чином ЗУ «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», Правління НБУ постановою від 08.06.2017 №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління НБУ від 10.05.2007 №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості або надання кредиту може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 ЗУ «Про споживче кредитування».

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13.07.2022 у справі №496/3134/19.

За обставин цієї справи сплата позичальником комісії за надання кредиту передбачена умовами договору. Однак у договорі не зазначено які саме послуги, пов`язані з обслуговуванням чи наданням кредиту, виконує позивач за сплачену позичальником комісію. Іншими словами незрозуміло за що саме позичальник має сплатити комісію за надання йому кредитних коштів, адже відповідних дій на користь позичальника кредитор, отримавши комісію, вчиняти не зобов`язаний. Окрім того матеріали справи не містять детального розрахунку заборгованості по комісії з описом наданих послуг та часом їх надання.

Відтак, вважати те, що вимоги про сплату позичальником комісії є справедливими та обґрунтованими підстав не має, а тому у цій частині слід відмовити.

Згідно з положень ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, та кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ч. 2 ст. 78 ЦПК України, визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Будь-яких відомостей та доказів на спростування встановлених судом обставин матеріали справи не містять.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 14117-04/2025 від 06.04.2025 року в сумі 10 175 грн., яка складається із: суми заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 5 000 грн. та суми заборгованості за відсотками в розмірі 5 175 грн..

Частиною 1 ст.141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по оплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог (66,8% ) в сумі 2 022,70 грн..

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.11, 526, 610, 611, 625, 627,634, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 81, 141, 263-265, 279, 280-282, 354 ЦПК України, ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30; код ЄДРПОУ 35625014, заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 14117-04/2025 від 06.04.2025 р. у загальному розмірі 10 175 (десять тисяч сто сімдесят п?ять) грн. 00 коп..

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30; код ЄДРПОУ 35625014, 2 022 (дві тисячі двадцять дві) грн. 70 коп. судового збору.

У задоволені решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя І.Г.Батовріна