Ухвала суду № 136096315, 27.04.2026, Вишгородський районний суд Київської області

"27" квітня 2026 р. Справа № 363/2571/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2026 року м. Вишгород

Вишгородський районний суд Київської області у складі: головуючого судді Баличевої М.Б., за участі секретаря Гриб І.І., розглянувши у судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ,-

ВСТАНОВИВ:

13.05.2025 року представник ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» звернувся до Вишгородського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 15.05.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 02.07.2025 року, про що повідомлено учасників провадження.

У зв`язку з неявкою в судове засідання 02.07.2025 року учасників провадження, розгляд справи відкладено на 05.08.2025 року, про що повідомлено учасників провадження.

Також, у зв`язку з неявкою в судове засідання 05.08.2025 року учасників провадження, розгляд справи відкладено на 06.10.2025 року, про що повідомлено учасників провадження.

Ухвалою Вишгородського районного суду від 06.10.2025 року, за клопотанням відповідача ОСОБА_1 , витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» показники лічильників за спожитий природний газ за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 24.02.2022 року по 28.10.2024 року. У зв`язку з необхідністю витребування інформації судове засідання відкладено на 26.11.2025 року, про що повідомлено учасників провадження.

На виконання ухвали суду ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» повідомило про неможливість надання витребуваних доказів, оскільки 24.12.2019 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, прийнято постанову №3011 «Про видачу ліцензії з транспортування природного газу ТОВ «ОПЕРАТОР ГТС УКРАЇНИ», на право провадження господарської діяльності з транспортування природного газу ТОВ «ОПЕРАТОР ГТС УКРАЇНИ». Отже, позивач, як суб`єкт ринку природного газу користується ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є Оператор ГТС, має право доступу до Інформаційної платформи у межах прав на перегляд відображених відомостей та, відповідно, проводить нарахування вартості спожитого Споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/спожитого Споживачем природного газу. Таким чином, вартість спожитого природного газу обраховується позивачем на підставі обсягів споживання природного газу, а не на підставі показників лічильника природного газу Оператора ГРМ. За таких обставин позивач не має в розпорядженні інформацію щодо показників газового лічильника оператора ГРМ за період з 24.02.2022 року по 28.10.2024 року.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 26.11.2025 року, за клопотанням відповідача ОСОБА_1 , витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (03065, м. Київ, пр-т Любомира Гузара, 44) показники лічильників за спожитий природний газ за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 24.02.2022 року по 28.10.2024 року. У зв`язку з необхідністю витребування інформації судове засідання відкладено на 20.01.2026 року, про що повідомлено учасників провадження.

На виконання вимог ухвали суду від 26.11.2025 року ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» повідомив про неможливість надання показники лічильників за спожитий природний газ за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 24.02.2022 року по 28.10.2024 року.

У зв`язку з неявкою в судове засідання 20.01.2026 року учасників провадження, розгляд справи відкладено на 04.03.2026 року, про що повідомлено учасників провадження.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 04.03.2026 року відкладено розгляд справи на 27 квітня 2026 року та визнано обов`язковою явку представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Україна» для надання особистих пояснень щодо предмету спору.

У судове засідання, призначене на 27.04.2026 року, представник позивача, явку якого ухвалою суду було визнано обов`язковою, не з`явився. Про дату, час і місце розгляду справи він був повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку судової повістки до електронного кабінету позивача. Крім того, копію ухвали суду від 04.03.2026 року, якою явку представника позивача визнано обов`язковою, останній отримав засобами поштового зв`язку, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення, а також через електронний кабінет. Водночас представник позивача не повідомив суд про причини неявки, не надав жодних доказів їх поважності та не звертався до суду із заявами чи клопотаннями, пов`язаними з неможливістю з`явитися у судове засідання.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, при цьому згідно листа начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №1/1/4/11282 від 16.12.2025 року ОСОБА_2 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 10.03.2022 року.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, при цьому надала до суду заяву в якій розгляд справи просила проводити за її відсутності, залишивши позовну заяву без розгляду, у зв`язку з неявкою представника позивача, явку якого було визнано обов`язковою.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Частиною 1 ст.12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).

Статтею 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Відповідно до ч.2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами.

За правилом ч. 1 ст. 128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою.

Також, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з такої підстави: якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06.11.2020 по справі № 727/2484/17 зазначив, що у випадку визнання явки сторони у справі обов`язковою процесуальний закон не передбачає можливості виконання такого обов`язку представником сторони, яку суд викликав для дачі особистих пояснень, а покладає такий обов`язок безпосередньо на таку сторону. Неявка позивачів, участь яких у засіданні визнана судом обов`язковою для дачі особистих пояснень, може мати наслідком залишення позовної заяви без розгляду за правилами пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України визначено, що належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Із матеріалів справи вбачається, що представнику позивача було достеменно відомо про ухвалу суду від 04.03.2026 року, якою явку представника позивача в судове засідання визнано обов`язковою.

Водночас, всупереч вимогам зазначеної ухвали, представник позивача в судові засідання не з`явився, доказів, які б свідчили про неможливість його прибуття до суду з поважних причин, матеріали справи не містять, і такі суду не надано. Також від позивача не надходило жодних заяв чи клопотань, поданих у встановленому законом порядку, зокрема щодо участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, чим позивач (його представник) не був позбавлений можливості скористатися.

За таких обставин, у зв`язку з неявкою позивача (його представника) в судове засідання після визнання його явки обов`язковою, за умови належного повідомлення про дату, час і місце розгляду справи, суд, з огляду на характер та обсяг заявлених позовних вимог, позбавлений можливості забезпечити повний, всебічний та об`єктивний розгляд справи.

Згідно з ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд цивільної справи. Це право включає в себе доступність до правосуддя.

В той же час, практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду виходить з того, що кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури.

Рішеннями Європейського суду з прав людини визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Таким чином, втілюється право на звернення до суду, одним із аспектів якого є право доступу, тобто право розпочати провадження у судах з цивільних питань.

Суд наголошує, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення ЄСПЛ у справі «Каракуця проти України», заява № 18986/06).

За приписами ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ч.ч.5,6 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Наслідки, визначені частинами третьою - п`ятою цієї статті, настають і в разі, якщо учасник справи (його представник) залишить залу судового засідання.

Письмовими доказами підтверджується, що позивач та представник позивача повідомлялися про розгляд справи належним чином відповідно до вимог ст.128 ЦПК України.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, з урахуванням викладеного та вимог чинного законодавства, суд дійшов висновку, що представник позивача без поважних причин не виконав ухвалу суду від 04.03.2026 року, якою його явку в судове засідання було визнано обов`язковою. Неявка представника позивача у судові засідання перешкоджає розгляду справи по суті, оскільки позбавляє суд можливості повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі фактичні обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору.

Верховний Суд у складі колегії судді Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 465/6555/16-ц наголосив на те, що повторна неявка позивача в судове засідання, незалежно від поважності її причин, дає суду підстави залишити позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його неявка не перешкоджає вирішенню спору по суті.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовну заяву позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ слід залишити без розгляду у зв`язку з неявкою представника позивача, явку якого визнано обов`язковою, в судове засідання без поважних причин, так як його неявка в судове засідання перешкоджає вирішенню справи по суті.

Відповідно до ч. 2 ст. 257 ЦПК України, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Керуючись ст.ст. 13, 128, 130, 223, 247, 257-261, 268, 352, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ - залишити без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до ч. 2 ст. 257 ЦПК України він має право, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, звернутися до суду повторно.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня проголошення ухвали.

Головуючий: М.Б. Баличева