Рішення № 136095876, 29.04.2026, Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/483/26

Провадження № 2/352/720/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2026 рокум. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області у складі судді Гриньків Д.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,-

В С Т А Н О В И В :

І. Короткий зміст позовних вимог.

03.03.2026 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» звернувся до Тисменицького районного суду Івано-Франківської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 04.01.2022 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» був укладений кредитний договір № 4330086 згідно з умовами якого відповідач отримав кредит 10000 грн строком 30 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом за ставкою 1,25% в день та стандартною процентною ставкою 5% в день, комісія за надання кредиту - 1000 грн, яка нараховується за ставкою 10.00 відсотків від суми кредиту одноразово.

ТОВ «Мілоан» умови кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит на потрібну йому суму. Відповідач зі свого боку не виконав умов кредитного договору.

26.07.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Факторинг Партнерс» уклали договір факторингу № 26-07/2024 згідно умов якого, позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 4330086 від 04. 01.2022 року в загальному розмірі 21550 грн, з яких: 10 000 грн заборгованість за тілом кредиту, 10550 грн заборгованість за відсотками та 1000 грн заборгованість за комісією.

Тому позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором та судові витрати.

ІІ.Стислий виклад позиції учасників справи.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, у позовній заяві просив розгляд справи проводити за правилами спрощеного провадження, без участі представника позивача, зазначив, що не заперечує щодо ухвалення судом заочного рішення.

Відповідачу судом направлена ухвала про відкриття провадження у справі, днем вручення якої, відповідно до п.5 ч.6 ст. 272 ЦПК України, є 04.04.2026 року. Правом на подання відзиву не скористався.

ІІІ. Відомості про рух справи. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді від 05.03.2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.

ІV. Фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що 04.01.2022 року ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» уклали договір про споживчий кредит № 4330086, у відповідності до умов якого відповідач отримав кредит у сумі 10000 грн, строком на 30 днів.

При цьому, згідно п. 1.4 договору Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 03.02.2022 року.

У п.1.5.1. договору комісія за надання кредиту: 1000.00 грн., яка нараховується за ставкою 10.00 відсотків від суми кредиту одноразово.

Відповідно до п. 1.5.2. договору проценти за користування кредитом: 3750 грн, які нараховуються за ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Пунктом 1.6. договору передбачено, що стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Тип процентної ставки за цим договором: фіксована.

Кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок. (п.2.1).

При цьому, згідно п. 2.2.2. нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п.2.2.3 Договору.

Згідно п. 2.3.1. позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що Кредитодавцем надана така можливість Позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту. Для продовження строку кредитування за цим пунктом Позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за ставкою визначеною п.1.5.2 Договору.

Відповідно до умов п. 2.3.1.2. договору, пролонгація на стандартних (базових) умовах відбувається в такому випадку: Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів.

Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6 Договору.

Договір підписано ОСОБА_1 11.01.2022 року за допомогою одноразового ідентифікатора W39431 (доказ в електронному вигляді).

В додатку №1 до договору № 4330086 від 04.01.2022 року міститься графік платежів за цим договором, в якому зазначена інформація щодо дати платежу 04.01.2022 року, сума кредиту 10000 грн, проценти 3750 грн, комісія за надання кредиту -1000 грн, реальна річна процентна ставка 11215 %, загальні витрати за кредитом 14750 грн (доказ в електронному вигляді).

У паспорті споживчого кредиту № 4330086 від 04.01.2022 року зазначена інформація та контактні дані кредитодавця, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача: тип кредиту: кредит, сума кредиту: 10000 грн, строк кредитування: 30 днів, інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача: Процентна ставка: 1.25 відсотків за кожен день користування кредитом в межах строку кредитування, вказаного в п.1.3 Договору. Стандартна (базова) ставка: 5.00 відсотків за кожен день користування кредитом, яка застосовується у випадку продовження строку кредитування вказаного в п.1.3. Договору на стандартних (базових) умовах, згідно п.2.3.1.2 Договору. Тип процентної ставки: фіксована. Платежі за супровідні послуги Кредитодавця, обов`язкові для укладання договору: комісія за надання кредиту: 1000.00 грн., яка нараховується за ставкою 10.00 відсотків від суми кредиту одноразово, орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк кредитування згідно 14750 грн. Реальна річна процентна ставка за весь строк кредитування: 11,215.00 відсотків річних; порядок повернення кредиту: кількість та розмір платежів, періодичність внесення визначається графіком платежів згідно додатку №1; додаткова інформація, Інші важливі правові аспекти (доказ в електронному вигляді).

Згідно довідки про ідентифікацію ТОВ «Мілоан» підтверджено, що клієнт ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , з яким укладено договір № 4330086 від 04.01.2022 ідентифікований Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): W39431 04.01.2022 року на відповідний номер телефону (доказ в електронному вигляді).

Видача відповідачу кредиту в сумі 10000 грн за договором № 4330086 від 04.01.2022 року підтверджується квитанцією фінансовою компанією «Елаєнс» від 04.01.2022 року, сума кредиту перерахована на рахунок 414962XXXXXX5206 отримувачем за якою вказана ОСОБА_1 (доказ в електронному вигляді).

У відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 4330086 від 04.01.2022 року, укладеним з відповідачем, зазначено, що 04.01.2022 року було надано кредит в сумі 10000 грн, того ж дня нараховано комісію за надання кредиту в розмірі 1000 грн, у період з 04.01.2022 року по 03.02.2022 року було нараховано відсотки в розмірі 125 грн в день, що становить 1,25%, в подальшому нарахування відсотків за користування кредитом здійснено з 04.02.2022 року по 15.02.2022 року за ставкою 5% (500 грн в день), з 16.02.2022 року по 24.02.2022 року нарахування відсотків здійснено в розмірі 100 грн в день, 24.02.2022 року здійснено сторно відсотків на суму 100 грн. В загальному заборгованість за кредитом становить 21550 грн, з яких: 10000 грн заборгованість за тілом кредиту, 10550 грн заборгованість за відсотками за користування кредитом та 1000 грн заборгованість за комісією за видачу кредиту (доказ в електронному вигляді).

26.07.2024 року між ТОВ «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» укладено договір факторингу 26-07/2024, за умовами якого позивач набув право вимоги, серед інших, до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 4330086 від 04.01.2022 року на суму заборгованості 21550 грн, що підтверджується витягом з реєстру боржників до договору факторингу № 26-07/2024 від 26.07.2024 року (докази в електронному вигляді).

Згідно Акту приймання-передачі Реєстру Боржників в електронному вигляді за Договором факторингу № 26-07/2024 від «26» липня 2024 року ТОВ «Мілоан» передало ТОВ «Факторинг партнерс» реєстр Боржників Клієнт передав, а Фактор прийняв Реєстр Боржників для друку складеного у вигляді електронного документу з накладенням КЕП у «ВЧАСНО» на 432 сторінках, після чого, з урахуванням умов Договору факторингу № 26-07/2024 від «26» липня 2024 року, від Клієнта до Фактора переходять Права грошової Вимоги Заборгованості від Боржників і Фактор стає Новим кредитором по відношенню до Боржників, зазначених у Реєстрі Боржників. Загальна сума заборгованості за Реєстром Боржників складає 287 052 895,25. Реєстр Боржників переданий повністю відповідно до умов Договору, зауважень у Сторін немає. Акт складено в двох примірниках по одному для Клієнта та Фактора, які мають однакову юридичну силу (доказ в електронному вигляді).

Як вбачається з розрахунку заборгованості ТОВ «Факторинг партнерс» за договором № 4330086 від 04.01.2022 року, боржником за яким є відповідач, позивачем не здійснювалось нарахувань за договором після відступлення йому права вимоги (доказ в електронному вигляді).

V. Мотиви з яких виходить суд та норми права.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За правилами ч. 1ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з положеннями ч. 2ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно положень статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Статті 6 та 627 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним в письмовій формі.

З огляду на зазначені норми права Верховний Суд в своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі205,207 ЦК України).

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1, 3 ст. 1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

В п. 1 ст. 629 ЦК України вказано, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 1ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В п. 1 ст. 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 року (справа №444/9519/12) та від 31.10.2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Щодо відступлення прав вимоги новому кредитору

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора; зобов`язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями статті 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

У таких випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Згідно зі статтею 1080 ЦК України презюмується дійсність договору факторингу незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

За правилом статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Щодо одноразової комісії за надання кредиту.

Так, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження 14-53цс21) зазначила про таке.

Закон № 1734-VIII (ЗУ Про споживче кредитування) у редакції, чинній до 19 жовтня 2019 року (дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав споживачів фінансових послуг» від 20 вересня 2019 року), до загальних витрат за споживчим кредитом відносив витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту (пункт 4 частини першої статті 1). Цей же пункт з 19 жовтня 2019 року визначив, що до загальних витрат за споживчим кредитом належать витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

В цьому висновку Велика Палата Верховного Суду зауважує, що згідно п. 8 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав споживачів фінансових послуг» від 20 вересня 2019 року, що набрав чинності 19 жовтня 2019 року і положення якого зберігають свою чинність на день перегляду рішення суду першої інстанції), пункт 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» виклали в такій редакції, згідно якої до загальних витрат за споживчим кредитом відносять витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту (пункт 4 частини першої статті 1). Цими ж змінами починаючи з 19 жовтня 2019 року визначено у частині другій статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», що до загальних витрат за споживчим кредитом належать витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

VІ. Висновки суду.

Розглянувши матеріали цивільної справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на нижчевикладене.

Так, судом встановлено, що 04.01.2022 року ОСОБА_1 уклав з ТОВ «Мілоан», договір про споживчий кредит № 4330086 в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» на суму 10000 грн строком 30 днів, з процентними ставками 1,25% за користування кредитом, що нарахована первісним позивачем у період строку кредитування, вказаного у п. 1.3 30 днів, та за стандартною ставкою 5%, яка за умовами договору застосовується в разі якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, та зі сплатою комісії за надання кредиту 1000 грн.

Отримання відповідачем кредитних коштів в розмірі 10000 грн підтверджено квитанцією ТОВ «ФК «Елаєнс».

Позичальник користувався кредитними коштами, однак суму кредиту, відсотки за його користування та комісію за надання кредиту не повернув. Відтак, слушними є вимоги позивача про стягнення з відповідача суми кредиту в розмірі 10000 грн.

В подальшому на підставі договору факторингу № 26-07/2024 від 26.07.2024 року ТОВ «Факторинг партнерс» правомірно набув прав вимоги до ОСОБА_1 за договором № 4330086 від 04.01.2022 року.

Як вбачається з відомості про щоденні нарахування за вказаним договором боржником не було здійснено пролонгації строку дії договору на пільгових умовах, як це передбачено у п. 2.3.1.1., шляхом сплати комісії за управління та обслуговування кредиту та певної частки заборгованості по кредиту, однак, шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування, тобто після 03.02.2022 року, відповідачем здійснено пролонгацію на стандартних умовах (п.2.3.1.2. договору), тому загальний строк кредитування збільшено на 20 днів, тобто до 23.02.2022 року, нарахування відсотків за користування кредитом у який здійснювалось за стандартною відсотковою ставкою в розмірі 5% в день (з 04.02.2022 по 15.02.2022), що становить 500 грн в день та з 16.02.2022 по 23.02.2022 за ставкою 100 грн в день, що є нижчою, ніж зазначено у договорі.

Відтак, суд погоджується із розміром відсотків за користування кредитом, нарахованих первісним кредитором в розмірі 10550 грн (10000*1,25%*30днів +1000*5%*12днів +10000*1%*8днів).

При цьому, кредитний договір передбачає одноразову сплату комісії за надання кредиту у розмірі 1000 грн, яка відповідачем не була погашена. Наведені приписи ЦК України, ЗУ «Про споживче кредитування» прямо не вказують на недійсність умови кредитного договору про встановлення комісії за надання кредиту, а отже суд вважає, що комісію в розмірі 1000 грн слід стягнути з відповідача в користь позивача.

Тому вимоги позивача про стягнення заборгованості з відповідача за кредитним договором підлягає до задоволення.

VІІ. Судові витрати.

Згідно із ч. 1ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому з відповідача слід стягнути 2662,40 гривень судового збору на користь позивача.

Щодо понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд, дійшов такого висновку.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказав, що очікує понести 13000 гривень витрат на професійну правничу допомогу в рамках договору від 02.07.2024 року про надання правової допомоги №02-07/2024, укладеного з адвокатським об`єднанням «Лігал ассістанс», які і заявив до стягнення з відповідача.

На підтвердження понесення витрат на оплату професійної правничої допомоги позивач надав такі докази:

договір про надання правової допомоги №02-07/2024 від 02.07.2024 року між ТОВ «Факторинг партнерс» та адвокатським об`єднанням «Лігал ассістанс» (доказ в електронному вигляді);

витяг з акту №27 про надання юридичної допомоги від 31.01.2026 року (доказ в електронному вигляді);

прайс-лист АО «Лігал Ассістанс» (доказ в електронному вигляді);

заявкою на надання юридичною допомоги №1071 від 01.01.2026 року (доказ в електронному вигляді);

Даючи оцінку вищевказаному, суд виходить з того, що положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі ст. 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3ст. 2 ЦПК України).

Разом з тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство встановило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

В частині 1ст. 137 ЦПК України зазначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 742/2585/19.

Даючи оцінку доказам, долученим на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у даній цивільні справі у розмірі 13000 гривень, суд зазначає, що у договорі про надання правової допомоги визначені всі істотні умови договору, у тому числі вартість наданих послуг, в акті про надані послуги вказано, які саме було надано послуги, з чим позивач погодився.

В той же час, враховуючи характер виконаної адвокатським об`єднанням роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, усталеної практики у даній категорії справи, критерію необхідності та значимості процесуальних дій у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткової відмови у стягненні зазначеного розміру витрат та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 3000 грн.

Зазначена сума, на переконання суду, є розумною та такою, що відображає реальність адвокатських витрат (їх дійсність та необхідність), з урахуванням складності справи, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги.

На підставі наведеного, ст.ст. 525, 526, 610, 611, 1048, 1054, 1055, 1056-1, 1077, 1078 ЦК України, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 19, 76, 81, 82, 89, 141, 247, 258, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» заборгованість за договором № 4330086 від 04.01.2022 року в сумі: 21 550 (двадцять одна тисяча п`ятсот п`ятдесят) грн, з яких: заборгованість за сумою кредиту - 10 000 (десять тисяч) грн, заборгованість за відсотками 10 550 (десять тисяч п`ятсот п`ятдесят) грн та 1 000 (одна тисяча) грн заборгованість по комісії за надання кредиту.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. та витрат на професійну правничу допомогу у сумі 3 000 (три тисячі) грн.

Згідно ст.273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс», вул. Ґедройця Єжи, 6 офіс 521, м. Київ, 03150, ЄДРПОУ: 42640371;

Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Рішення складене у повному обсязі 29.04.2026 року.

Суддя Тисменицького районного суду

Івано-Франківської області Гриньків Д.В.