Постанова № 13609575, 17.01.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2011 р. справа № 2а-28441/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12-05 год

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Чекменьова Г.А.

при секретаріТокмаковій Є.А.

за участю

представника позивача Ніякої О.В.

представника відповідача Панкова К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001201312/1/46417/10/15-16-23/3 від 03.12.2010 року, -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Донецька вугільна енергетична компанія» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про скасування податкового повідомлення - рішення №0001201312/1/46417/10/15-16-23/3 від 03.12.2010 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив про безпідставність застосованого відповідачем штрафу, який повязаний з тим, що відповідач самостійно змінив призначення платежів, які позивач своєчасно сплачував відповідно до ухвал суду про розстрочення податкового боргу з податку на додану вартість. Просив скасувати спірне податкове повідомлення-рішення.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги, просив позов задовольнити з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, надав суду письмові заперечення, зазначив, що відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку, за наслідками якої була встановлена несвоєчасна сплата позивачем узгодженого податкового зобовязання з податку на додану вартість. З обґрунтуванням заявленого позову відповідач не погоджується, оскільки відповідно до закону податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобовязань в порядку календарної черговості виникнення податкового боргу. Просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представників сторін, розглянувши та перевіривши матеріали справи, суд встановив наступне.

Державне підприємство «Донецька вугільна енергетична компанія», код ЄДРПОУ 33161769, є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Донецької міської ради згідно свідоцтву про державну реєстрацію юридичної особи від 02.09.2004 р. та довідці з ЄДРПОУ (а.с.214-215).

Відповідачем була проведена невиїзна документальна перевірка своєчасності сплати узгодженого податкового зобовязання з податку на додану вартість, про що складений акт від 22.09.2010р. № 1195/15-16-23/3-33161769 (а.с.4-7), в якому відповідачем встановлені порушення підпунктів 5.3.1, п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” в частині несвоєчасної сплати узгодженого податкового зобовязання у сумі 23102193грн. з затримкою понад 90 календарних днів.

На підставі висновків акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001201312/0/46417/10/15-16-23/3 від 30.09.2010 року (а.с.10), яким позивачу визначена сума штрафу 4807733,65 грн. за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобовязання з податку на додану вартість.

Скарга, подана позивачем на податкове повідомлення-рішення від 30.09.2010 року в порядку адміністративного оскарження, була залишена без задоволення (а.с.11-18), в звязку з чим за наслідками адміністративного оскарження відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001201312/1/46417/10/15-16-23/3 від 03.12.2010 року з аналогічним штрафом (а.с.234).

За дослідженими матеріалами справи, в тому числі уточнюючими розрахунками податкових зобовязань та податковими деклараціями з податку на додану вартість (а.с.20-56), а також платіжними дорученнями позивача про сплату податкового боргу (а.с.57-206), судом встановлено та не заперечується сторонами, що спір виник виключно з приводу зарахування відповідачем погашення податкового боргу попередньо погашенню податкових зобовязань в порядку календарної черговості виникнення податкового боргу із зміною відповідачем призначення здійснених позивачем платежів.

З огляду на встановлені по справі обставини суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, які підлягають задоволенню з наступних підстав.

Сторонами по справі не заперечується факт оплати позивачем сум узгоджених податкових зобовязань з податку на додану вартість, розстрочених ухвалами Донецького окружного адміністративного суду, за періоди: грудень 2008р. у сумі 12101039грн.; березень 2009р. у сумі 4353879грн.; травень 2009р. у сумі 6646967грн., з відповідним зазначенням призначення платежу у платіжних дорученнях, наданих позивачем до установи банку.

Також судом встановлено і не заперечується сторонами, що у звязку з наявністю податкового боргу за попередні періоди, платежі, які надходили до бюджету від позивача в погашення розстроченого боргу, зараховувалися відповідачем в погашення іншого податкового боргу згідно календарній черговості його виникнення відповідно до п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 р. № 2181-III, який діяв під час виникнення спірних правовідносин (надалі Закону № 2181-III). Зазначеним пунктом Закону № 2181-III передбачено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Проте, суд вважає, що такий обовязок платника податку не надає податковому органу право самостійно змінювати призначення відповідного платежу, який здійснює платник податку.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В Україні визнається і діє принцип верховенства права (ст. 8 Конституції України).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції, до яких відноситься відповідач, здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів). Крім того, на них покладена функція із забезпечення застосування та своєчасного стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства.

Здійснюючи ці повноваження, відповідач прийняв спірне податкове повідомлення-рішення, яким застосував до позивача штраф на підставі п. 17.1.7 статті 17 Закону № 2181-III., який передбачає, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1- 17.1.6 цього пункту, чи ні.

Відповідно до підпункту 5.3.1. ст. 5 Закону № 2181-III платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до п. 1.30) ст. 1 Закону України “Про платіжні системи та переказ грошей в Україні” від 05.04.2001 р. N 2346-III платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Згідно п. 6 ст. 7 Закону України “Про національний банк України” від 20.05.1999р. № 679-XIV Національний банк України визначає систему, порядок і форму платежів.

Пунктом 1.7. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004р. № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 р. за №377/8976, передбачено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому, згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Відповідно до п. 16.5.2. ст. 16 Закону № 2181-III днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах, тому суми податкових зобовязань слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документу із зазначенням у нього призначення платежу на сплату відповідних податкових зобовязань або податкового боргу, визначених платником податків.

Законом України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990р. №509-ХІІ передбачено, що саме ним визначається статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності. Статтями 8, 11 зазначеного Закону наведено вичерпний перелік прав та функцій податкових органів, за змістом яких право самостійно змінювати призначення платежу при сплаті платником податків податкових зобовязань або податкового боргу у податкових органів відсутнє.

Законом № 2181-III, який є спеціальним законом з питань оподаткування і встановлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами, нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які застосовуються до платників податків з метою погашення податкового боргу. Серед таких заходів також немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податку.

Крім того, стосовно оплати розстрочених ухвалами суду податкових зобовязань, суд враховує, що згідно ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Відстрочка виконання - це відкладення чи перенесення строку виконання рішення на новий строк, який визначається судом, а розстрочка - виконання рішення частками, встановленими судом, з певним інтервалом у часі. По своїй суті, відстрочка виконання судового рішення це передбачений процесуальним законодавством спосіб, який тимчасове позбавляє стягувача права вимагати примусового виконання і надає боржнику можливість на законних підставах виконувати рішення суду з урахуванням вимог ухвал.

Таким чином, позивач надав суду платіжні доручення, якими довів, що він виконує постанови суду про стягнення податкового боргу відповідно до наданих розстрочок згідно ухвалам суду, які набрали чинності та обов'язкові для осіб, які беруть участь у справі і підлягають виконанню на всій території України.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд дійшов висновку, що зміна призначення платежів позивача по оплаті узгоджених податкових зобовязань з податку на додану вартість, розстрочених ухвалами Донецького окружного адміністративного суду, за періоди: грудень 2008р. у сумі 12101039грн.; березень 2009р. у сумі 4353879грн.; травень 2009р. у сумі 6646967грн., здійснена відповідачем поза межами наданих йому законом повноважень. За таких умов відсутні підстави для нарахування штрафів, передбачені п. 17.1.7 статті 17 Закону № 2181-III. Тому нарахування штрафу за сплату податкових платежів за вказані періоди не відповідає вимогам закону, а спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001201312/1/46417/10/15-16-23/3 від 03.12.2010 року задовольнити.

Податкове повідомлення - рішення №0001201312/1/46417/10/15-16-23/3 від 03.12.2010 року Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку визнати недійсним та скасувати.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» (код ЄДРПОУ 33161769) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Вступна та резолютивна частина постанови складена у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 17 січня 2010 року. Постанова у повному обсязі виготовлена 21 січня 2010 року.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Чекменьов Г.А.