Рішення № 136095509, 27.04.2026, Радомишльський районний суд Житомирської області

Справа № 289/1915/25

Номер провадження 2/289/1044/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.04.2026 м. Радомишль

Радомишльський районний суд Житомирської області у складі: головуючого - судді Мельника О.В., за участі секретаря судового засідання Писаренко К.Л., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ПРОЦЕНТ" (місце знаходження / місце проживання: бульв. Вацлава Гавела, буд. 4, м. Київ, 03124) до ОСОБА_1 (місце знаходження / місце проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовом, в якому просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором №5857-3644-1 від 24.01.2024у розмірі 45562,50 грн. та понесені судові витрати.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідач ухиляється від виконання своїх зобов`язань та не погашає заборгованість за вказаним договором, що є підставою для позивача звернутися до суду з даним позовом.

Заочним рішенням Радомишльського районного суду від 05.02.2026 року позов було задоволено.

20.02.2026 року до суду надійшла заява відповідача про перегляд заочного рішення, в якій він просив, скасувати заочне рішення та призначити справу до розгляду.

Ухвалою Радомишльського районного суду від 26.02.2026 року заочне рішення було скасовано та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, сторонам визначено строки на подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

Представник позивача в судове засідання після скасування заочного рішення не з`явився, звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи без його участі за наявними у справі матеріалами.

Відповідач до суду не з`явився, свою участь забезпечив через представника адвоката Салівонського О.М., який до суду з`явився, подав клопотання про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги визнають частково, з підстав зазначених в Заяві про перегляд заочного рішення.

За таких обставин, враховуючи те, що у справі достатньо доказів для встановлення прав та взаємовідносин сторін, суд ухвалює рішення на підставі наявних у справі доказів при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст.ст. 223, 280 ЦПК України.

Розгляд справи здійснюється без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

З`ясувавши обставини, на які представник позивача посилається як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд дійшов наступного.

24.01.2024 року між ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ПРОЦЕНТ" та ОСОБА_1 було укладено договір № 5857-3644-1 про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту. Відповідно до даного договору сума кредиту становить: 4500,00 грн., строк позики: 365 днів, з річною процентною ставкою 912,50%.

Кредит надається позичальнику, згідно його заявки, шляхом безготівкового перерахування суми кредиту на рахунок, вказаний позичальником у заявці. Договір є електронним документом, створеним і збереженим в Інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця та перетвореним електронними засобами у візуальну форму. Номер електронного платіжного засобу позичальника: НОМЕР_1 . Договір підписано одноразовим ідентифікатором 016890.

Також, 24.01.2024 року відповідачем було підписано Паспорт споживчого кредиту Інформація яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, що містить істотні умови договору (а.с. 23-25).

Отже, підписавши паспорт споживчого кредиту, відповідач погодився у письмовому вигляді з умовами кредитування, які передбачали сплату процентів за користування кредитними коштами та оплату послуг кредитора.

Аналогічний висновок викладено й у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 року по справі № 750/6058/17-ц, від 23.12.2019 року по справі № 572/1169/17, від 12.02.2020 року по справі № 382/327/18-ц, від 26.02.2020 року по справі № 355/1091/17.

На виконання умов укладеного договору позивач перерахував на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 грошові кошти у розмірі 4500,00 грн, що підтверджується повідомленням про успішне зарахування коштів через платіжну систему ФК «Елаєнс» (а.с. 26).

Укладення даного договору та отримання кредитних коштів в розмірі 4500 грн. відповідач ОСОБА_1 визнає та не оспорює. За таких обставин, клопотання представника позивача про витребування від банківської установи інформації про зарахування кредитних коштів у розмірі 4500,00 грн на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 згідно положень ст.. 82 ЦПК України задоволенню не підлягає.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором позики №5857-3644-1 від 24.01.2024 вбачається, що за відповідачем утворилася заборгованість за договором позики у розмірі 45562,50 грн., з яких: 4500,00 грн. заборгованості суми основного боргу та 41062,50 грн. несплачені відсотки за користування кредитом.

Відповідач заперечив щодо обґрунтованості даного розрахунку, виклавши заперечення письмово.

Зазначає, що позивач тлумачить чинне законодавство про споживче кредитування на свою користь, ігноруючи той факт, що у даних правовідносинах споживач є слабкою стороною та навмисно звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин.

Посилаючись на частину 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» та пункту 5 розділу І цього Закону вважає, що умова укладеного між сторонами договору, передбачена п. 1.2 Кредитного договору, щодо встановлення денної процентної ставки у 2,5 % є нікчемною, а тому заборгованість по процентам за укладеним між сторонами кредитним договором, має обраховуватися виходячи з встановленої ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальної денної процентної ставки 1 % та становить 16425 грн.

Також на підтвердження перебування ОСОБА_1 на службі в ЗСУ надав до суду копію військового квитка та довідку з ВЧ НОМЕР_2 від 17.02.2026, якими підтверджується перебування відповідача на військовій службі з 18.12.2024 по теперішній час.

Під час вирішення спірних правовідносин суд виходить з того, що статтею 204 ЦК України регламентована презумпція правомірності правочину. Відповідно до наведеної норми права, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

На час розгляду справи кредитний договір недійсним, розірваним чи припиненим не визнаний.

Відповідно до статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно із статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За змістом частин 1, 3 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування позикодавцеві грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів.

У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За загальними принципами змагальності та диспозитивності цивільного судочинства (статті 12,13 ЦПК України) сторони є рівними у своїх правах щодо подання доказів та вільними у виборі способів доказування.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин, які входять до предмета доказування у справі. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отримання кредитних коштів в розмірі 4500 грн. та строк кредитування 365 днів сторонами не оспорюється та доводиться матеріалами справи.

Щодо доводів сторін про нарахування відсотків користування кредитом суд зазначає наступне.

Згідно умов укладеного кредитного договору, позикодавець надав відповідачу 24.01.2024 грошові кошти у розмірі 4500,00 грн, строком на 365 днів зі сплатою процентів у розмірі 2,5% в день.

Статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, який набрав чинності з 24 грудня 2023 року.

Крім цього, п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» визначено, що положення ч. 5 ст. 8 вказаного Закону щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки, вводиться в дію поетапно, а саме протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг». Так протягом перших 120 днів установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 2,5%, протягом наступних 120 днів - 1,5%.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

У даному випадку суд звертає увагу на те, що договір про надання фінансового кредиту №32178-04/2024 був укладений 24 січня 2024 року, тобто у період дії перехідного періоду, який складає 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», тобто протягом перших 120 днів - 2,5 % до 22.04.2024 включно; протягом наступних 120 днів - 1,5 % з 23.04.2024 до 20.08.2024 включно та з 21.08.2024 1%.

За таких обставин, застосування денної процентної ставки у розмірі 1% можливо з 21 серпня 2024 року.

Тому посилання представника відповідача на застосування відсоткової ставки у розмірі 1% протягом усього часу дії договору, з урахуванням сталої судової практики, є помилковими.

Також, відповідно до частини п`ятнадцятої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Надані відповідачем копія військового квитка та довідка з ВЧ НОМЕР_2 від 17.02.2026 судом оцінюється як такі, що підтверджує наявність у ОСОБА_1 пільг щодо нарахування штрафів, пені та процентів за користування кредитом в розумінні пункту 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» за період з 18.12.2024 по 23.01.2025

Відтак, з 24.01.2024 по 22.04.2024 включно по даному кредитному договору нараховується відсоткова ставка у розмірі 2,5% вдень ( 4500,00 грн х2,5%=112,05 грн х 90 дні = 10125 грн).

З 23.04.2024 по 20.08.2024 включно нараховується відсоткова ставка у розмірі 1,5% вдень ( 4500,00 грн х1,5%= 67,5 грн х 120 дні = 8100 грн).

З 21.08.2024 по 17.12.2024 включно нараховується відсоткова ставка у розмірі 1% вдень ( 4500,00 грн х1%= 45 грн х 119 дні = 5355 грн).

За період з 18.12.2024 по 23.01.2025 відсотки не нараховуються.

Загальна, заборгованість за відсотками, за Кредитним договором № 5857-3644-1 від 24.01.2024 становить 23580 грн.

Оскільки позивач довів належними доказами факт укладення відповідачем договору позики, невиконання його умов відповідачем, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 5857-3644-1 від 24.01.2024 та судові витрати.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати у разі задоволення позову покладаються на відповідача та на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до приписів ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За правилами ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем до позовної заяви додано: договір про надання правничої (правової) допомоги, додаток до договору про надання правничої (правової) допомоги з детальним описом робіт, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 13.03.2025 року по справі №275/150/22 зазначив, що суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи. Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт.

Враховуючи вищевказані правові висновки Верховного Суду, доводи представника відповідача у відзиві щодо неспівмірності вказаних витрат, при вирішенні заявленої позивачем вимоги про стягнення на його користь витрат на професійну правничу допомогу суд бере до уваги, що поданий ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ» позов складено на підставі усталеної позитивної практики Верхового Суду, тому його підготовка не мала займати значний час. Участі в судових засідань представник позивача не приймав. Також судом враховано кількість письмових доказів, які долучено до матеріалів позову, розрахунок заборгованості проведений очевидно всупереч вимогам закону, складність справи, ціну позову та часткове задоволення позову.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд вважає, що клопотання позивача про стягнення на його користь витрат на правову допомогу підлягає частковому задоволенню в сумі 4000 грн.

З огляду на наведені правові норми, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно частково стягнути понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 492,19 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн., оскільки позовні вимоги задоволено частково.

Керуючись ст. 4, 12, 13, 19, 81, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 (місце знаходження / місце проживання: АДРЕСА_1 )на користьТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ» код ЄДРПОУ 41466388,заборгованість за Кредитним договором № 5857-3644-1 від 24.01.2024 року, яка становить 28 080 грн., судовий збір в розмірі 1 492,20 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя Олександр МЕЛЬНИК