Рішення № 136094139, 28.04.2026, Покровський міський суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області)

Справа № 189/2932/25

Номер провадження 2/184/200/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2026 рокум. Покров

Покровський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Коваленко В.О.,

за участю секретаря судового засідання - Руденко М.М.,

представника позивача - Басалиги Д.М.,

представника відповідача - ОСОБА_2.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Покровського міського суду Дніпропетровської області із вказаним вище позовом посилаючись на наступні обставини. 11.10.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Договір №443605-КС-002 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». ТОВ «Бізнес Позика» 11.10.2022 направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір №443605-КС-002 про надання кредиту, відповідач прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору. Також з метою укладення договору ТОВ «Бізнес Позика» направлено ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-8293, на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), який відповідачем було введено/відправлено. Відповідачем договір №443605-КС-002 про надання кредиту підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов договору позивач надав відповідачу грошові кошти у розмірі 8 000,00 грн., на засадах строковості, поворотності, платності. Позивач зазначав, що ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за договором кредиту виконало, та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 8 000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 . ОСОБА_1 належним чином свої зобов`язання за договором не виконала, лише частково сплатила кошти за загальну суму 1000,00 грн., станом на 08.08.2025 утворилась заборгованість за договором №443605-КС-002 про надання кредиту в розмірі 24 330,33 грн., що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 8 000,00 грн.; суми прострочених платежів по процентах -15 130,33 грн., суми заборгованості по штрафам - 0,00 грн, суми заборгованості за комісією - 1 200,00 грн. Тому позивач просив суд стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за договором №443605-КС-002 про надання кредиту від 11.10.2022 в розмірі 24 330,33 грн. та понесені судові витрати зі сплати судового збору.

Згідно відзиву на позовну заяву відповідач та її представник не погоджуються з заявленими позовними вимогами, вважають їх незаконними та необґрунтованими. Представник позивача вважає, що договір про надання кредиту № 443605-КС-002 від 11.10.2022 без доказу перерахування кредитних коштів на банківський рахунок відповідача не являється доказом надання кредиту. Позивач не надав документальних доказів перерахування кредитних коштів кредитором на банківський рахунок відповідача. В матеріалах справи відсутні первинні фінансові бухгалтерські документи, які б підтвердили дану фінансову операцію. Позивач не надав суду в якості доказу розміру боргу, оформленого з додержанням усіх вимог чинного законодавства, розрахунку боргу. Додані позивачем довідка та розрахунок боргу не підтверджені первинними фінансовими бухгалтерськими документами. Та підписані одноособово директором підприємства, без додання доказів того, що директор, має право одноособового підпису фінансових документів від імені підприємства. Позивач не надав доказів того, що кредитор, при підписанні кредитного договору з позичальником, в достатній та необхідній мірі, пояснив позичальнику усі умови та правила надання кредиту, та у спосіб зрозумілий позичальнику, наслідки такого кредитування. «Правила», з підписом позичальника, не додані до позовної заяви. Тому, представник відповідача просить суд відмовити позивачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» у задоволені його позовних вимог про стягнення з відповідача ОСОБА_1 боргу по договору про надання кредиту № 443605-КС-002 від 11.10.2022 р. у сумі 24 330 грн. 33 коп. та судового збору у сумі 2 422 грн. 40 коп.

Згідно додаткових пояснень представника позивача наголошено, що ТОВ «БІЗПОЗИКА» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 8 000,00 грн., шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 (котрий Позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується довідкою про перерахування кредитних коштів. Щодо перерахування Відповідачу кредитних коштів за Кредитним договором в розмірі 8 000,00 грн., повідомляє, що до позовної заяви була додана довідка, сформована в платіжній системі «ТАС Рау», та яка була надана ТОВ «Бізнес Позика» посередником АТ «ТАСКОМБАНК», який надає послуги на підставі Договору № 83 про організацію взаємодії при переказі коштів фізичним особам від 11.11.2020 (копія Договору наявна в матеріалах справи). Крім того, зазначає, що відповідач в підтвердження своїх доводів про начебто не отримання кредиту від позивача, міг просто надати суду виписку зі свого карткового рахунку в АТ КБ «ПРИВАТ БАНК». Інколи позичальники для перерахування кредитних коштів за Кредитним договором вказують номер банківської картки, яка належить іншим особам (наприклад родичам Позичальника). У таких випадках у наданих банком доказах буде зазначено, що банківська картка (відкритий для її обслуговування рахунок) належить іншим особам. При цьому, це не означає, що Кредитний договір між Позивачем та Відповідачем не був укладений, та не означає що Позичальник не має зобов`язань за Кредитним договором, оскільки ТОВ «Бізнес Позика» лише перераховує кредитні кошти на той номер банківської картки, який Позичальник вказав в його особистому кабінеті на веб-сайті Кредитодавця під час укладення Кредитного договору (постанова Верховного Суду від 31.01.2024 у справі № 671/1832/20). Представник позивача звертає увагу суду, що правомірність перерахування кредитних коштів за Кредитними договорами укладеними Позичальниками з ТОВ «Бізнес Позика» відповідними посередниками ТОВ «Бізнес Позика» була підтверджена зокрема судовою практикою апеляційних судів у спорах за позовами ТОВ «Бізнес Позика» про стягнення заборгованості за кредитними договорами, наприклад, щодо посередника АТ «ТАСКОМБАНК», платіжна система «ТАС Рау»: Постанова Північного апеляційного господарського суду у справі № 910/16344/23 від 15.04.2024.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та додаткових поясненнях у справі.

Представник відповідача ОСОБА_2. в судовому засіданні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» про стягнення заборгованості не визнав, вважає їх незаконними та необґрунтованими та просив відмовити в їх задоволенні, посилаючись на обставини, викладені у відзиві та поясненнях на позов.

Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи і оцінивши їх в сукупності, прийшов до наступного висновку.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як встановлено судом, 11.10.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Договір №443605-КС-002 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

ТОВ «БІЗПОЗИКА» 11.10.2022 направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір №443605-КС-002 про надання кредиту. 11.10.2022 остання прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору №443605-КС-002 про надання кредиту, на умовах визначених офертою.

Зі своєї сторони ТОВ «БІЗПОЗИКА» направлено ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-8293, на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), який відповідачем було введено/відправлено.

Таким чином, 11.10.2022 між ТОВ «БІЗПОЗИКА та ОСОБА_1 було укладено Договір №443605-КС-002 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п.п.2.1 Договору кредиту, ТОВ «БІЗПОЗИКА» надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 8 000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності (Далі Кредит), а Позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит (надалі - Правила, а разом- Договір).

Згідно п.п.2.3, 2.7 Договору строк, на який надається Кредит: 16 тижнів, термін дії - до 31.01.2023.

Стандартна процентна ставка за Кредитом: в день 2%, фіксована; знижена процентна ставка за Кредитом в день - 1,15957313%, фіксована. Розмір процентної ставки не може бути збільшено Кредитодавцем в односторонньому порядку.

Відповідно до п.п.2.5. Договору комісія за надання Кредиту складає 1 200,00 грн. Розмір Комісії, встановлений цим пунктом Договору, залишається незмінним протягом усього строку (терміну) Договору. Встановлений Договором розмір Комісії не може бути збільшено Кредитодавцем в односторонньому порядку.

Згідно п.п. 2.8., 2.9. Договору орієнтовна загальна вартість наданого Кредиту складає 16 800,00 грн., орієнтовна реальна річна процентна ставка - 12126,10%.

Крім того, основні умови кредитування з урахуванням побажань Позичальника, інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для позичальника, порядок повернення кредиту викладені і в паспорті споживчого кредиту, підписаним позичальником ОСОБА_1 11 жовтня 2022 р. електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-3511, номер телефону: НОМЕР_1 11.10.2022 12:39:21.

ТОВ «БІЗПОЗИКА» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 8 000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_2 (котру Позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті) , що підтверджується довідкою про перерахування коштів.

До теперішнього часу Боржник свої зобов`язання за Кредитним договором №443605-КС-002 про надання кредиту належним чином не виконала, чим порушила свої зобов`язання, встановлені договором.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №443605-КС-002 станом на 08.08.2025 утворилась заборгованість в загальному розмірі 24 330,33 грн., а саме: сума прострочених платежів по тілу кредиту - 8 000,00 грн.; сума прострочених платежів по процентах - 15 130,33 грн., сума заборгованості за комісією - 1 200,00 грн. Погашено суму заборгованості по відсотках у розмірі 1000,00 грн.

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України Про електронну комерцію.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України Про електронну комерцію електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України Про електронну комерцію).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України Про електронну комерцію електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України Про електронну комерцію).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України Про електронну комерцію відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України Про електронну комерцію у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно- телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України Про електронну комерцію визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України Про електронну комерцію передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис, так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа (стаття 1 Закону України Про електронний цифровий підпис.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 5 частини першої статті 3 Закону України Про електронну комерцію).

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20.

У справі встановлено, що для підписання кредитного договору ОСОБА_1 було використано електронний підпис одноразовим ідентифікатором відповідно до вимог частини 6 та 8 статті 11 і 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що сторони досягли усіх істотних умов та уклали кредитний договір.

Отже, договір про надання фінансового кредиту підписано відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір не був би укладений.

Позиція представника відповідача щодо ненадання позивачем доказів перерахування кредиту спростовуються випискою АТ «ПриватБанку», згідно якої 11.10.2022 відповідачу зараховано на карту 8000 гривень.

На підставі викладеного, суд приходить до переконання про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 8 000,00 грн.

Щодо стягнення заборгованості за відсотками, слід вказати наступне.

Так, відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Як було зазначено вище, сторонами погоджено розмір процентів і порядок їх нарахування, який відповідно до розрахунку заборгованості, складає 15 130,33 грн., що в рази перевищує суму отриману відповідачем у позику 8 000,00 грн.

Слід звернути увагу, що відповідач, як пересічний споживач кредитних послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не зміг ефективно здійснити свої права бути поінформованим про дійсні умови кредитування ТОВ «Бізнес Позика», які викладені в декількох значних за об`ємом документах, які не містять прозорості та зрозумілості, зокрема щодо дійсного періоду та розміру нарахувань за кредитом. А тому на думку суду, укладення ОСОБА_1 договору перетворюється на непомірний тягар для відповідача, як споживача та джерело отримання невиправданих прибутків кредитором.

Отже, суд враховує, що вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Крім того, з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Це узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено наступне: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Пунктами 1.2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985року № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973року № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином ефективного вибору.

Відповідно до положень Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року № 39/248 споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абз.3 пп.3.2 п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

Окрім цього, як зазначено в рішенні Конституційного суду України від 11 липня 2013року № 7-рп/2013, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п.6 ст. 3, ч.3 ст. 509 та ч.1-2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити.

Застосовуючи дану норму, суд зобов`язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення.

У цьому рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками фізичними особами.

Такого ж самого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20).

Також, відповідно до постанови Великої палати Верховного Суду від 18 березня 2020року у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Відповідно до пункту 8.38 зазначеної постанови з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика палата Верховного Суду дійшла до висновку, що виходячи з принципі розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Застосовуючи аналогію та враховуючи те, що заявлена позивачем до стягнення сума заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 15 130,33 грн. не є співрозмірною сумі кредиту у розмірі 8 000,00 грн. за договором, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором, суд дійшов висновку про те, що необхідно зменшити розмір процентів за вказаним договором до розміру отриманих відповідачем кредитних коштів.

На підставі викладеного, з відповідача слід стягнути на користь позивача заборгованість за процентами в розмірі 8 000,00 грн. А з урахуванням сплаченої суми в рахунок відсотків за користуванням кредитом в сумі 1 000,00 грн., стягненню підлягає заборгованість за процентами в розмірі 7 000,00 грн.

Крім того, відповідно до п.п.2.5. Договору з відповідача підлягає стягненню комісія за надання Кредиту в розмірі 1 200,00 грн.

Отже, з ОСОБА_1 слід стягнути на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованість у загальному розмірі 16 200, 00 грн.

За правилами статті 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача понесені ним документально підтверджені витрати на оплату судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки вимоги позивача задоволені частково, із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1612,83 грн. (2422,40х66,58%).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12, 77, 81, 141, 247, 259, 263-268, ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», код ЄДРПОУ: 41084239, Місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411, заборгованість за Договором про надання кредиту №443605-КС-002 від 11.10.2022 в розмірі 16 200,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (код ЄДРПОУ: 41084239, Місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411) судовий збір у розмірі 1612,83 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Повний текст рішення складено 28.04.2026.

Суддя Покровського міського суду В. О. Коваленко