Постанова № 13609196, 07.06.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2010 р. справа № 2а-12100/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Зеленова А. С.

при секретаріБеспалько Г.Г.

за участю :

представника позивача Перешивайло О.О.,

представника відповідача Гой В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судового засідання у м. Донецьку адміністративну справу за позовом Закритого акціонерного товариства «Виробничого обєднання «Конті» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000291313/14766/10/15-16-23/2 від 29 квітня 2010 року,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Закрите акціонерне товариство «Виробниче обєднання «Конті» , звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000291313/14766/10/15-16-23/2 від 29 квітня 2010 року.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка дотримання вимог валютного законодавства Закритим акціонерним товариством «Виробниче обєднання «Конті», за результатами якої був складений акт №535/15-16-23/2-25112243 від 27.04.2010 року.

За результатами перевірки Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку 29 квітня 2010 року прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000291313/14766/10/15-16-23/2 на суму 5607,51грн.

Не погодившись із зазначеним рішенням, позивач, звернувся до суду.

Просить суд , визнати недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000291313/14766/10/15-16-23/2 від 29 квітня 2010 року /а.с. 3-7/.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, надала пояснення аналогічні викладеним у позові, просила задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, надав письмові заперечення в яких посилався на те, що за результатами невиїзної документальної перевірки з питань дотримання валютного законодавства ЗАТ «ВО «Конті», яка оформлена актом від 27.04.2010 року №535/15-16-23/2-25112243, встановлено порушення вимог ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» щодо порушення резидентом законодавчо встановлених строків за імпортними операціями, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, на 30 календарних днів (граничний термін поставки обладнання та закінчення індивідуальної ліцензії НБУ 10.02.10, а дата оформлення ВМД 12.03.10).є

На підставі зазначеного акту податковим органом прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 29.04.2010 року №0000291313/14766/10/15-16-23/2, яким нарахована пеня за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 5607,51грн.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Спірним питанням у правовідносинах між інспекцією та платником податків є дата перетину митного кордону при імпорті товарів, тобто яку дату вважати датою імпорту товарів.

Абз.38 ст.1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» визначено, що момент здійснення експорту (імпорту) момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Позивач вважає, що оскільки станом на 03.03.10 року вантаж з товаром на повну суму авансового платежу перетнув державний кордон України, то пеня нараховується за прострочення на 21 день у сумі 3925,26грн.

Державний кордон України співпадає з митним кордоном України, «перетин митного кордону» це є термін, який містить у собі сукупність дій, повязаних з переміщенням товарів.

Відповідно до п.23 ст.1 Митного кодексу України переміщення товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях, це переміщення товарів через митний кордон України при здійсненні експортно-імпортних операцій, а також інших операцій, а також інших операцій із ввезенням товарів на митну територію України, вивезенням товарів за межі митної території України або переміщенням їх митною територією України транзитом. При переміщенні товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях оформляється вантажна митна декларація.

П.2 ст.1 цього ж кодексу, встановлено, що ввезення товарів і транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів і транспортних засобів за межі митної території України сукупність дій, повязаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку.

Тобто, ввезення товарів на митну територію України, це сукупність дій, повязаних з переміщення товарів, і ця сукупність дій, згідно до п.15 ст.1 МКУ, є митним контролем.

Тому без проходження всіх процедур, встановлених як Митним кодексом України, так і іншими нормативно-правовими актами (положення, інструкції), не можливо перетнути митний кордон України.

З наведеного вбачається, що перетнути митний кордон можливо тільки після закінчення митного контролю.

Пунктами 1, 2 статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року №15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» встановлено, що Національний банк України є головним органом валютного контролю, що здійснює контроль за виконанням правил регулювання валютних операцій на території України з усіх питань,не віднесених цим Декретом до компетенції інших державних органів; забезпечує виконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення валютного контролю згідно з цим Декретом та іншими актами валютного законодавства України.

На виконання Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 №15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» , Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», Указу Президента України від 21.01.98 №41/98 «Про запровадження режиму жорсткого обмеження бюджетних видатків та інших державних витрат, заходи щодо забезпечення надходження доходів до бюджету і запобігання фінансовій кризі» та постанови Кабінету Міністрів України від 30.03.02 №445 «Про затвердження Порядку віднесення операцій резидентів у разі провадження ними зовнішньоекономічної діяльності до договорів виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, оперативного та фінансового лізингу, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» розроблена Інструкція про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними , імпортними та лізинговими операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24.03.99 №136, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28.05.99 за №338/3631.

Інструкцією №136 визначено, що здійснення поставки, це оформлення ВМД ( у випадку ввезення продукції на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню) або виконання нерезидентом усіх зобовязань щодо поставки, покладених на нього за договором.

Тобто , крім аналізу норм законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності, який доводить, що датою імпорту (у цьому випадку) є дата оформлення ВМД, є і пряма норма, яка визначає конкретну дату поставки товарів (вантажів) щодо імпортних операцій резидентів і ця дата дата оформлення ВМД.

Підпунктом 3.3 Інструкції №136 встановлено, що банк знімає з контролю операцію Резидента в разі імпорту продукції з увезенням її на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню, на підстав ВМД та за наявності інформації про цю операцію в реєстрі ВМД, а в інших випадках після предявлення резидентом документа, який згідно з умовами договору засвідчує здійснення нерезидентом поставки продукції, виконання робіт, надання послуг.

П.7.10 Інструкції №136 визначено, що банк надає податковим органам інформацію про виявлені у звітному місяці факти порушень згідно з додатком 7 в разі ненадходження в законодавчо встановлені строки (або строки визначені в ліцензіях) виручки, товарів або обєкта лізингу.

Тобто, уповноважені банки, які здійснюють контроль за валютними операціями, зобовязані надати податковим органам інформацію про виявлені факти порушень, щодо ненадходження в законодавчо встановлені строки, у даному випадку товарів, також на підставі дати зазначеній у ВМД.

Відповідно до п.7.10 Інструкції №136 інформація про порушення термінів розрахунків за контрактом на здійснення операцій по імпорту надійшла до інспекції повідомленням ПАТ «Донгорбанк» від 10.03.10 №1675, що є належним підтвердженням того, що уповноважені банки, які здійснюють контроль за валютними операціями, встановлюють порушення ч.1 ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» а саме на підставі п.3.3 Інструкції №136.

Вважає, що позивач не обґрунтовано зауважує, що вимоги Інструкції №136 стосуються дій виключно уповноважених банків як агентів валютного контролю, у звязку з чим вважає Акт перевірку податкового органу, в якому міститься інформація щодо порушення вимог п.3 Інструкції №136, незаконним, оскільки, як зазначалось вище у п.7.10 Інструкції №136 визначено, що банк надає податковим органам інформацію про виявлені у звітному місяці факти порушень в разі ненадходження в законодавчо встановлені строки (або строки визначені в ліцензіях) виручки, товарів або обєкта лізингу.

Таким чином дана інструкція передбачає взаємодію, між уповноваженими банками та податковими органами щодо контролю за дотриманням вимог валютного законодавства, відповідно посилання в акті перевірки на порушення п.3 Інструкції №136 єу повній мірі правомірним та обґрунтованим.

Вважає прийняте податкове повідомлення-рішення правомірним. Просив суд відмовити у задоволенні позову /а.с. 48-50/.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав з підстав наведених у письмових заперечень, просив суд відмовити у задоволенні позову .

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами у межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.

Позивач Закрите акціонерне товариство «Виробниче обєднання «Конті» (ЄДРПОУ 25112243) зареєстроване як юридична особа 22.04.1997 Виконавчим комітетом Донецької міської ради, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 № 315851 /а.с.40/. Позивач перебуває на обліку у СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку.

27 квітня 2010 Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку проведена невиїзна документальна перевірка дотримання вимог валютного законодавства Закритим акціонерним товариством «Виробниче обєднання «Конті», за результатами якої був складений акт №535/15-16-23/2-25112243 від 27.04.2010 року /а.с.19-25/.

За результатами даної перевірки встановлено порушення : ч.1 ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Вищезазначений акт перевірки ЗАТ «ВО «Конті» був отриманий 27.04.2010 року, який було підписано із запереченнями /а.с.28-31/.

Дані заперечення були розглянуті, та надано відповідь від 29.4.10 року про відсутність порушень з боку податкового органу та правомірність висновків акту перевірки від 27.04.2010 року /а.с.32-36/

Відповідно до п.11 ст.11 Закону України №509 «Про державну податкову службу в Україні» та згідно з ч.1 ст.4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» до ЗАТ «ВО «Конті» застосовані штрафні (фінансові) санкції та винесено податкове повідомлення-рішення від 29.04.2010 року№0000291313/14766/10/15-16-23/2 /а.с.37/.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України державні органи повинні діяти тільки на підставах і в межах повноважень та у спосіб, які передбачені Конституцією України та законами.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Між ЗАТ «ВО «Конті» та фірмою «Buhler Bindler GmbH» , Німеччина, було укладено контракт №231304575/001 від 07.05.2009 року на поставку запасних частин (далі товар). Відповідно до порядку , оплати, який встановлено у параграфі 4 Контракту №231304575/001 від 07.05.2009 року, позивачем 14.08.2009 року було здійснено передплату у сумі 5661,20євро. Розділом 3 контракту передбачено, що товар повинен бути поставлений протягом 35 календарних днів з моменту проведення попередньої оплати. Можлива поставка курєрською поштою. /а.с.8-12/.

Рішенням СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку за порушення вимог ч.1 ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» ЗАТ «ВО «Конті» була нарахована пеня у розмірі 5607,51грн. з розрахунку перевищення граничного терміну поставки Товару з 11.02.2010 року до 12.03.2010 року, що становить 30 календарних днів.

В своїх розрахунках податковий орган базується на твердженні, що датою перетину товаром митного кордону України є дата, зазначена на вантажно-митній декларації №700000013/2010/000253, тобто 12.03.2010 року /а.с.16/.

З позицією відповідача суд не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» імпорт (імпорт товарів) це купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами, а моментом здійснення імпорту є момент перетину товаром митного кордону України.

Термін «момент перетину товаром митного кордону України» визначено Митним кодексом України (далі МКУ), зокрема п.2 ч.1 ст.1 МКУ визначає, що ввезення товарів і транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів і транспортних засобів за межі митної території України - сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку, а імпорт це ввезення товарів на митну територію України.

Відповідно до статті 5 МКУ митна територія України це територія України, зайнята сушею, територіальне море, внутрішні води і повітряний простір, а також штучні острови, установки і споруди, що створюються у виключній морській економічній зоні України, на які поширюється виключна юрисдикція України, становлять єдину митну територію України.

Статтею 6 Митного кодексу України визначено, що межі митної території України є митним кордоном України. Митний кордон України збігається з державним кордоном України, за винятком меж території спеціальних митних зон. Межі території спеціальних митних зон становлять митний кордон України.

П.23 ч.1 ст.1 МКУ переміщення товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях - переміщення товарів через митний кордон України при здійсненні експортно-імпортних операцій, а також інших операцій, пов'язаних із ввезенням товарів на митну територію України, вивезенням товарів за межі митної території України або переміщенням їх митною територією України транзитом. При переміщенні товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях оформляється вантажна митна декларація.

Згідно приписів п.2 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 9 червня 1997 року №574 (далі Положення №574) вантажна митна декларація (далі - ВМД) - письмова заява встановленої форми, що подається митному органу на паперовому носії або як електронний документ (електроннаВМД) і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування та сплати податків, зборів та інших платежів…

Прийняття вантажної митної декларації для оформлення закріплення посадовою особою митного органу факту внесення до ВМД декларантом усіх потрібних для митного оформлення товарів і транспортних засобів відомостей і наявності всіх доданих до декларації комерційних супровідних та інших документів, проставляння на ВМД штампа «Під митним контролем» та реєстрації декларації у журналі обліку вантажних митних декларацій.

Відбиток штампу, що проставляється на ВМД, (штамп «під митним контролем») є одним з видів митного забезпечення, служить для підтвердження достовірності зазначених декларантом відомостей у ВМД, підтверджує, що ВМД заповнена згідно з діючими правилами. Цей штамп дає також підставу митному органу присвоїти реєстраційний номер, а також провести реєстрацію ВМД у журналі обліку вантажних митних декларацій. Після завершення цієї процедури декларант несе юридичну відповідальність за відомості, зазначені у ВМД. Ця декларація може бути відкликана декларантом.

Виходячи з вищенаведеного, можна зробити висновок, що ВМД це головний документ, що підтверджує здійснення митного оформлення товару, але ж ніяк не є підставою для визначення моменту ввезення товару на територію України,тим більш, що відповідно до Наказу Державної митної служби України від 8 грудня 1998 року №771 «Про затвердження Положення про порядок здійснення контролю за доставкою вантажів у митні призначення», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 січня 1999 року №42/3335, для забезпечення оперативності декларування товарів, може бути складена попередня ВМД, так й попереднє повідомлення.

Оскільки дата перетину (переміщення) митного кордону, та дата початку й завершення митного оформлення товарів це різні речі, датою імпорту слід вважати дату надходження товару на митну територію України, що є фактичним перетином товаром митного кордону України. Виходячи з цього, дата імпорту підтверджується проставлянням відтиску штампа митниці на накладній, що є супровідним товарно-транспортним документом товару, і означає початок перебування товару під митним контролем.

Відповідно до приписів Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» під контролем відповідних органів влади знаходяться саме ті операції, за якими відповідні валютні цінності певний час знаходяться за межами України. Тому й керуватися під час здійснення такого контролю слід нормативно-правовими актами, що регулюють саме ці відношення, а не порядок здійснення митного оформлення товару.

Тим більш, з огляду на те, що на певні види категорії товарів взагалі не потрібно оформлювати ВМД.

Крім того, моментом переміщення (перетину) товаром митного кордону України є ввезення товарів на митну територію України. Відповідно до ст.95 МКУ переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України здійснюється через пункти пропуску на митному кордоні України, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку. Як випливає із змісту листа Держмитслужби України від 07.12.1995 року №11/18-5435, підставою для переміщення вантажу через митний кордон України в режимі імпорту є наявність товаросупровідного документа на вантаж. На цьому документі проставляється відтиск штампа «Під митним контролем» (імпорт), виписується провізна відомість в митницю повного митного оформлення, на ній проставляється штамп «під митним контролем» (імпорт) і особиста номерна печатка (вїзд) інспектора митниці на кордоні, через яку вантаж переміщувався. В митницю повного оформлення , в даному випадку такоє митницею є Східна митниця, в зоні діяльності якої розміщується отримувач вантажу ЗАТ «ВО «Конті», подаються товаросупровідний документ (накладна), провізна відомість з відповідними відмітками пропускної митниці і ВМД на вантаж. В графі д ВМД проставляється відтиск штампа «Під митним контролем» (імпорт), дата якого фіксує момент прийняття вантажу, товаросупровідних документів і ВМД на нього до повного митного оформлення ,а не дату імпорту.

По закінченню повного митного оформлення інспектором митниці в графі д ВМД і на товаросупровідних документах проставляється відтиск його особистої номерної печатки (вїзд). Наявність відтисків штампа «Під митним контролем» (імпорт) і особистої печатки (вїзд) митниці повного митного оформлення на товаросупровідних документах і ВМД свідчить про випуск вантажу у вільне використання, а не підтвердження дати імпорту або переведення вантажу під інший митний режим, який дає правовласнику вантажу використовувати його з метою, заявленою у ВМД.

Знаходження під митним контролем товарів неможливо без їх фактичного ввезення в Україну, при цьому первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документу в даному випадку накладної (з відміткою про перетин митного контролю 03.03.10 року через Київську центральну спеціалізовану митницю) /а.с.15/, проставлення на якому відтиску штампу «Під митним контролем» (імпорт) з відповідною датою посвідчує факт і дату переміщення (перетину) митного кордону України.

Враховуючи вищенаведене суд вважає,що моментом (датою) імпорту є фактична дата перетину товаром митного кордону України, якою відповідно до накладної є 03.03.10 року.

Приймаючи до уваги , що фактичною датою імпорту товару є 03.03.2010 року , суд вважає що штрафні санкції повинні розраховуватись за період з 11.02.2010 року по 03.03.2010 року, а не з 11.02.2010 року по 12.03.2010 року,як зазначено в акті перевірки.

Суд зазначає, що відповідач не довів правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи наведене суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог Закритого акціонерного товариства «Виробничого обєднання «Конті» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000291313/14766/10/15-16-23/2 від 29 квітня 2010 року, та задовольняє позов у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору за приписами статей 87, 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України.

Ні підставі викладеного, керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позов Закритого акціонерного товариства «Виробничого обєднання «Конті» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000291313/14766/10/15-16-23/2 від 29 квітня 2010 року - задовольнити.

Визнати недійсним рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000291313/14766/10/15-16-23/2 від 29 квітня 2010 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «Виробниче обєднання «Конті» (83100, м. Донецьк, б-р. Шевченка, 6Б; ЄДРПОУ 25112243) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанову ухвалено в нарадчій кімнаті 07 червня 2010 року та проголошено її вступну та резолютивну частини у присутності представників сторін.

Повний текст постанови виготовлено 14 червня 2010 року.

Постанова суду вступає в закону силу після закінчення строку на подання заяви про апеляційне оскарження, якщо така заява не буде подана.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя Зеленов А. С.