Постанова № 13609095, 03.02.2011, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2011 р. Справа № 2а-16586/10/0470

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лозицької І.О. при секретаріМуренко Н.О. за участю: представники позивача: відповідач: Балаян А.Г., Устян не зявився розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу №2а-16586/10/0470 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтехнологія" до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецтехнологія» про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення №00011892320/0 від 22.12.2010 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16.12.2010 року Новомосковською обєднаною державною податковою інспекцією на підставі акту перевірки №310/232/32470563 від 16.12.2010 року було прийнято податкове повідомлення-рішення №00011892320/0, в якому зазначено про порушення позивачем п.4.7, та п.п.7.2.4 п.7.2; п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р., а саме: позивачем неправомірно було віднесено до складу податкового кредиту суму в розмірі 4 166, 67 грн. у 3 кварталі 2010 року за операціями, що були проведені на підставі нікчемного правочину з ТОВ «Техноліріс». Проте, даний висновок відповідача є необґрунтованим, оскільки в результаті операції ТОВ «Техноліріс» були надані послуги по улаштуванню дитячого майданчика ТОВ «Спецтехнологія». У ТОВ «Спецтехнологія» в результаті даної операції виникло право на податковий кредит в сумі 4166,67 грн., який був відображений у податковій декларації з ПДВ за 3 квартал 2010 року в сумі 4166,67 грн. Підставою для виникнення податкового кредиту є податкова накладна № 310824 від 31.08.2010 року, виписана платником податку на додану вартість - ТОВ «Техноліріс», який на момент виписки податкової накладної мав свідоцтво платника податку на додану вартість і мав законне право видавати податкові накладні. При відображенні податкового кредиту позивач в обов'язковому порядку перевіряв інформацію про дійсність свідоцтва платника податку ПДВ на офіційному веб-сайті Державної податкової адміністрації України, яке на момент здійснення операції було дійсним. Таким чином, позивач згідно до п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» відобразив у складі податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 4166,67 грн., сплачену платнику податку на додану вартість - ТОВ «Техноліріс» і підтверджену податковою накладною № 310824 від 31.08.2010 року. В цьому разі, жодна з умов ст.203 ЦК України порушена позивачем не була, а отже, угода не може вважатися незаконною.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про дату час та місце судового засідання повідомлений належним чином, заперечення проти позову не надав.

Заслухавши пояснення представників позивача, розглянувши подані документи, оцінивши докази, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Новомосковською обєднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області було проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Спецтехнологія» з питань правомірності декларування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Техноліріс» за серпень 2010 року.

За результатами перевірки було складено акт від 16.12.2010 року №310/232/32470563 та прийнято податкове повідомлення-рішення №00011892320/0, яким нараховано позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 5 416,67 грн., у т.ч. 4 166,67 грн. за основним платежем і 1250,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд вважає, що висновок відповідача та податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими та такими, які не відповідають нормам законодавства.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про систему оподаткування" 25.06.1991р. № 1251, ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом; податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги) та є підставою для нарахування податкового кредиту; платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком.

Згідно пп.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Пункт 7.5 зазначеного Закону визнає датою виникнення права платника податку на податковий кредит дату здійснення першої з таких подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У пп. 7.4.5 вищезгаданого Закону України зазначається, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як підтверджено доказами, підставою для виникнення податкового кредиту була податкова накладна № 310824 від 31.08.2010 року, виписана платником податку на додану вартість - ТОВ «Техноліріс», який на момент виписки податкової накладної мав свідоцтво платника податку на додану вартість і мав законне право видавати податкові накладні. Позивачем відповідно до п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями, було відображено у складі податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 4166,67 грн., сплачену платнику податку на додану вартість - продавцю товару ТОВ «Техноліріс» і підтверджену податковою накладною № 310824 від 31.08.2010 року на загальну суму 25 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 4166,67 грн.

Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що позивач виконав всі вимоги зазначених законів і правомірно, на підставі отриманої податкової накладної, в декларації з ПДВ відобразив податковий кредит на суму ПДВ, перерахованого на рахунок продавця.

В судовому засіданні було доведено обґрунтованість віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, які не визнала податкова інспекція, є те, що на момент здійснення господарської операції ТОВ «Техноліріс» знаходилося в Єдиному державному реєстрі. За таких обставин, покупець не несе відповідальність як за несплату податків продавцем, так і за можливу недостовірність відомостей про нього, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.

Згідно ч.2 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідно до п.5 ст.203 ЦК України, угода повинна бути спрямована на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. У результаті завершеної операції ТОВ «Техноліріс» були надані послуги по улаштуванню дитячого майданчика ТОВ «Спецтехнологія» згідно акту виконаних робіт, на що виписано податкову накладну №310824 від 31.08.2010 року.

З урахуванням викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки документи, що підтверджують вчинення господарських операцій між ТОВ «Техноліріс» та ТОВ «Спецтехнологія», були оформленні у відповідності до вимог законодавства, отже відповідач безпідставно зробив висновок про заниження позивачем податку на додану вартість і незаконно виніс податкове повідомлення-рішення №00011892320/0 від 22.12.2010 року.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецтехнологія» до Новомосковської обєднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення рішення № 0001892320/0 від 22 грудня 2010 року.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку встановленому ст. 186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України.

Повний текст постанови складений 24.01.2011 року

Суддя І.О. Лозицька