Рішення № 136087794, 29.04.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2026 року Справа № 520/32628/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садової М. І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Департаменту реєстрації Харківської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

у с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстрації Харківської міської ради, Харківська області про відмову в проведенні реєстраційних дій від 09 липня 2025 № 79836414.

- зобов`язати Департамент реєстрації Харківської міської ради, Харківська області здійснити державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно об`єкту нерухомості за позивачем 1 ОСОБА_2 та позивачем 2 ОСОБА_1 , а саме по 1/3 частині квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

- вирішити питання розподілу судових витрат.

В обґрунтування адміністративного позову покликається на те, що 09.07.2025 Державним реєстратором прийняте рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій № 79836414, оскільки у відомостях Державного реєстру речових прав сформованих в ході розгляду заяви відсутні відомості про реєстрацію прав власності за заявником на нерухоме майно. Представник позивачей зазначає, що відсутність відповіді від організацій, які проводили оформлення та/або реєстрацію прав, що передбачено положеннями ст. 10 Закону №1952-IV, не може позбавляти права особи на державну реєстрацію права власності та слугувати підставою для відмови у проведенні державної реєстрації. Відтак рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстрації Харківської міської ради, Харківська області про відмову в проведенні реєстраційних дій від 09 липня 2025 № 79836414 є протиправним та підлягає скасуванню. Просить позов задовольнити.

Відповідачем подано до суду відзив, який містить заперечення на позов. Наводить аргументи про те, що 01.07.2025 до Департаменту реєстрації Харківської міської ради ОСОБА_2 було подано заяву № 67713348 щодо державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . До заяви в якості підстави для проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно було подано свідоцтво про право власності серія та номер документа: б/н від 08.12.1997, видане Аудиторською фірмою «АудитКуп`янськ» у формі товариства з обмеженою відповідальністю; технічний паспорт серія та номер документа: б/н від 28.11.1997, видавник: Куп`янське бюро технічної інвентаризації. В процесі розгляду заяви від 01.07.2025 № 67713348 державним реєстратором було здійснено консолідований пошук інформації в Державному реєстрі речових прав та реєстрах до 2013 року, стосовно реєстрації речових прав на заявлений об`єкт нерухомого майна, в результаті якого було встановлено, що зазначена інформація в Реєстрі прав власності на нерухоме майно відсутня. Керуючись вимогами ст. 10 Закону, державним реєстратором було направлено запит до Куп`янської міської військової адміністрації Куп`янського району Харківської області та одночасно прийнято рішення про зупинення розгляду заяви від 03.07.2025 № 79750300.

Листом від 08.07.2025 № 3.9/3103 Куп`янська міська військова адміністрація Куп`янського району Харківської області повідомила, що 24 лютого 2022 року російська федерація розпочала пряму збройну агресію проти України. Місто Куп`янськ Харківської області знаходилось під окупацією з 24 лютого по 09 вересня 2022 року. Зберігачем інвентаризаційних справ на об`єкти нерухомого майна, розташовані на території Куп`янської міської громади, було визначено комунальне підприємство «Куп`янське БТІ» (пл. Центральна, 23, м. Куп`янськ Харківської області, код ЄДРПОУ 03355005). Вказане підприємство здійснювало державну реєстрацію прав на нерухоме майно до 01 січня 2013 року. На даний час адміністративне приміщення комунального підприємства «Куп`янське БТІ» внаслідок обстрілів та пожежі повністю знищено, інвентаризаційні справи, службова документація, комп`ютерна техніка та бази даних також знищені, працівники на вказаному підприємстві відсутні. Підприємство на даний час господарську діяльність не здійснює. Таким чином, вважає що вказане рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстрації Харківської міської ради є законим та обґрунтованим, прийнятим у межах повноважень та відповідно до норм чинного законодавства України.

19.12.2025 ухвалою судді адміністративний позов залишено без руху для усунення недоліків викладених у мотивувальній частині цієї ухвали.

01.01.2026 ухвалою суду адміністративний позов прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

31.03.2026 ухвалою суду витребувано від державного реєстратора прав на нерухоме майно Прокопенко Олесі Олегівни Департаменту реєстрації Харківської міської ради належним чином завірену копію заяви від 01.07.2025 № 67713348.

На виконання ухвали суду надійшли витребувані докази від відповідача

Відтак розгляд і вирішення адміністративної справи проводиться за правилами письмового провадження на підставі матеріалів справи.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд прийшов до наступного з огляду на таке.

8 грудня 1997 року ОСОБА_1 , на підставі Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» в установленому порядку, разом з його дружиною ОСОБА_2 та дочкою, ОСОБА_3 , зареєстроване право спільної сумісної власності на квартиру, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

На підтвердження права власності на вказану квартиру фірмою «Аудит-Куп`янськ» видане свідоцтво про право власності на житло від 08.12.1997, яке видане згідно з розпорядженням від 08 грудня 1997 року № 2942. Право спільної часткової власності на вищезазначену квартиру № 21 зареєстроване Куп`янським бюро технічної інвентаризації та записане у реєстрову книгу за № 109 за реєстровим № 14881, про що зазначено на зворотній стороні свідоцтва про право власності на житло від 08 грудня 1997 року.

Згідно технічного паспорта від 28.11.1997, зазначена двокімнатна квартира розташована на третьому поверсі п`ятиповерхового будинку та має загальну площу 53,7 квадратних метри, житлову площу 29,8 квадратних метри. Оригінали свідоцтва про право власності на житло та технічного паспорту на квартиру маються в наявності у позивача.

При цьому реєстровий запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо квартири не вносився.

01.07.2025 ОСОБА_2 звернулась до Державного реєстратора Департаменту реєстрації Харківської міської ради, Харківська області із заявою № 67713348 про реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Департаменту реєстрації Харківської міської ради в особі державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_4 №79836414 від 09.07.2025 в реєстрації за позивачами права власності на квартиру в Державному реєстрі було відмовлено з тих підстав, що подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження. Відтак проведення державної реєстрації права власності на квартиру, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 неможливо.

З рішенням державного реєстратора про відмову у реєстрації права власності на нерухоме майно позивачі не згодні, вважають його незаконним, а тому звернулись до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15.04.2014 № 1207-VII (далі - Закон № 1207-VII) тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 3 ст. 5 цього Закону визначено, що за фізичними особами незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального правового статусу та за юридичними особами зберігається право власності, інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території, якщо таке майно набуте відповідно до законів України.

Крім того, за фізичними особами, незалежно від набуття ними статусу біженця чи іншого спеціального правового статусу, підприємствами, установами, організаціями зберігається право власності та інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території, якщо воно набуте відповідно до законів України.

Набуття та припинення права власності на нерухоме майно, яке знаходиться на тимчасово окупованій території, здійснюється відповідно до законодавства України за межами тимчасово окупованої території. У разі неможливості здійснення державним реєстратором повноважень щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на тимчасово окупованій території орган державної реєстрації визначається Кабінетом Міністрів України (частини 4, 5 статті 11 № 1207-VII).

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються, зокрема, Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 № 1952-IV (далі - Закон № 1952-IV).

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону № 1952-IV - державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України № 1952-IV, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:

1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;

2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті у випадках, визначених статтею 28 цього Закону, та в інших випадках, визначених законом (ч. 4 ст. 3 Закону № 1952-IV).

За правилом абз. 4 ч. 5 ст. 3 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав проводиться будь-яким державним реєстратором за заявами у сфері державної реєстрації прав.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 6 Закону № 1952-IV визначено, що суб`єктами державної реєстрації прав є виконавчі органи сільських, селищних та міських рад (крім міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення) які набувають повноважень у сфері державної реєстрації прав відповідно до цього Закону у разі прийняття відповідною радою такого рішення.

Так, ч. 3 ст. 10 Закону № 1952-IV врегульовано, що державний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;

3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії.

Пунктом 1 ст. 20 Закону № 1952-IV визначено, що заява на проведення реєстраційних дій подається заявником у паперовій формі, а у випадках, передбачених законодавством, - в електронній формі разом з оригіналами документів, необхідних для проведення реєстраційних дій, чи їх копіями, засвідченими державними органами, органами місцевого самоврядування (якщо оригінали таких документів відповідно до законодавства залишаються у справах державних органів, органів місцевого самоврядування).

Відповідно до частини 1 статті 27 Закону № 1952-IV державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі: 1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва або майбутній об`єкт нерухомості, речові права на які підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; 2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів; 5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката; 6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката; 7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року; 9) судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості; 10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно; 12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об`єкта нерухомого майна релігійній організації; 13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об`єкта нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 13-1) договору, яким встановлюється довірча власність на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, та акта приймання-передачі нерухомого майна, яке є об`єктом довірчої власності; 13-2) актів приймання-передачі нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості неплатоспроможного банку перехідному банку, що створюється відповідно до статті 42 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»; 13-3) договору про передачу страхового портфеля; 14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Статтею 24 Закону № 1952-IV передбачено умови для відмови в державній реєстрації прав, зокрема, подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями (п.п. 4, 5 ч. 1 ст. 24 Закону).

Умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначені Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (далі - Порядок № 1127).

Згідно із п. 12 Порядку № 1127 розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на таке майно, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав.

Пунктом 14 Порядку № 1127 визначено, що у разі коли під час розгляду заяви встановлено наявність підстав, передбачених законом для зупинення розгляду заяви, державний реєстратор невідкладно приймає рішення щодо зупинення розгляду заяви.

Якщо заявник протягом 30 робочих днів з моменту отримання рішення щодо зупинення розгляду заяви виконав вимоги державного реєстратора, зазначені у відповідному рішенні, а також у разі коли державним реєстратором протягом 30 робочих днів з моменту прийняття відповідного рішення на запит отримано документи та/або інформацію, необхідні для державної реєстрації прав, розгляд заяви відновлюється на підставі рішення державного реєстратора щодо відновлення розгляду заяви.

У разі невиконання заявником зазначених у рішенні вимог або неотримання на запит документів та/або інформації, необхідних для державної реєстрації прав, у строк, встановлений в абзаці другому цього пункту, державний реєстратор приймає рішення щодо відмови в державній реєстрації прав.

Відповідно до п. 23 Порядку № 1127 за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державний реєстратор приймає відповідне рішення, яке повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття з відповідним обґрунтуванням їх застосування.

Зміст наведених норм дає підстави дійти висновку, що законодавцем чітко встановлено процедуру розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, яка включає в себе перевірку документів на предмет відповідності таких вимогам законодавства, відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявності підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав.

Судом встановлено, що 01.07.2025 ОСОБА_2 звернулась до Державного реєстратора Департаменту реєстрації Харківської міської ради із заявою № 67713348 про реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

До заяви в якості підстави для проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно були подані наступні документи: свідоцтво про право власності серія та номер документа: б/н від 08.12.1997, видане Аудиторською фірмою «Аудит-Куп`янськ» у формі товариства з обмеженою відповідальністю; технічний паспорт серія та номер документа: б/н від 28.11.1997, виданий Куп`янським бюро технічної інвентаризації.

Під час розгляду заяви державним реєстратором було встановлено, що право власності на житло, за адресою: АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 згідно зі свідоцтвом про право власності на житло від 08.12.1997.

Одночасно, державним реєстратором було здійснено консолідований пошук інформації в Державному реєстрі речових прав та реєстрах до 2013 року, стосовно реєстрації речових прав на заявлений об`єкт нерухомого майна. В результаті якого, було встановлено відсутність інформації про реєстрацію в Реєстрі прав власності на нерухоме майно.

В результаті розгляду документів заявника, державним реєстратором також було встановлено, що реєстрацію права власності на квартиру, було здійснено КП «Куп`янським бюро технічної інвентаризації» та підстави для проведення державної реєстрації прав, виникли в порядку до 1 січня 2013 року, а отже відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 10 Закону під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, державний реєстратор, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії.

Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов`язані не пізніше трьох робочих днів з дня отримання відповідного запиту державного реєстратора безоплатно надати запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі.

У відповідності до вимог законодавства України, державним реєстратором направлено запит до КП «Куп`янським бюро технічної інвентаризації» за вих. № 7632/0/276-25 від 04.07.2025 щодо отримання інформації про підтвердження реєстрації права власності органами, що здійснювали реєстрацію права до 01.01.2013.

Листом від 08.07.2025 за № 3.9/3103 (вх. № 7183/0/275-25 від 08.07.2025) Куп`янська міська військова адміністрація повідомила, 24 лютого 2022 року російська федерація розпочала пряму збройну агресію проти України. Місто Куп`янськ Харківської області знаходилось під окупацією з 24 лютого по 09 вересня 2022 року. За цей час окупаційна «влада» вкрай деструктивно поводилась з комунальним майном, технікою, інженерними системами, що забезпечують життєдіяльність громади. Роботу органів місцевого самоврядування Куп`янської громади під час окупації було унеможливлено. Зберігачем інвентаризаційних справ на об`єкти нерухомого майна, розташовані на території Куп`янської міської громади, було визначено комунальне підприємство «Куп`янське БТІ» (пл. Центральна, 23, м. Куп`янськ Харківської області, код ЄДРПОУ 03355005). Вказане підприємство здійснювало державну реєстрацію прав на нерухоме майно до 01 січня 2013 року. На даний час адміністративне приміщення комунального підприємства «Куп`янське БТІ» внаслідок обстрілів та пожежі повністю знищено, інвентаризаційні справи, службова документація, комп`ютерна техніка та бази даних також знищені, працівники на вказаному підприємстві відсутні. Підприємство на даний час господарську діяльність не здійснює.

В матеріалах справи міститься лист Міністерства юстиції України № 75137/74555-9-23/8.4.4 від 12.06.2023 в якому зазначено, що технічної можливості отримати відомості від підприємств бюро технічної інвентаризації, які знаходяться на окупованій території, за допомогою програмного забезпечення Державного реєстру прав немає. Також в умовах воєнного стану на тимчасово окупованих територіях України діяльність АТ «Укрпошти» припинена, відновлення функціонування можливе тільки після відновлення конституційного ладу на відповідних тимчасово окупованих територіях. Крім того, з інформації, наданої у листі, вбачається, що існують також випадки, коли комунальні підприємства бюро технічної інвентаризації, які розташовані на деокупованій території, не можуть надати повну та достовірну інформацію стосовно проведеної до 2013 року державно реєстрації прав, відомості про яку містяться виключно на паперових носіях, оскільки відповідні архіви були частково втрачені, пошкоджені в результаті воєнних дій.

Рішенням Департаменту реєстрації Харківської міської ради в особі державного реєстратора прав на нерухоме майно Прокопенко О.О. №79836414 від 09.07.2025 в реєстрації за позивачами права власності на квартиру в Державному реєстрі було відмовлено посилаючись на те, що подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, а тому проведення державної реєстрації права власності на квартиру, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 неможливо. На даний час адміністративне приміщення комунального підприємства «Куп?янське БТІ» внаслідок обстрілів та пожежі повністю знищено, інвентаризаційні справи, службова документація, комп?ютерна техніка та бази даних також знищені, працівники на вказаному підприємстві відсутні. Підприємство на даний час господарську діяльність не здійснює.

Однак приймаючи рішення про відмову у вчиненні реєстраційних дій державним реєстратором не було прийнято до уваги норми Постанови КМУ від 06.03.2022 року № 209 "Про деякі питання державної реєстрації та функціонування єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, в умовах воєнного стану", норм Цивільного законодавства та норм Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".

Слід урахувати, що Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово був продовжений та станом на дату розгляду справи триває.

Суд звертає увагу на те, що система державної реєстрації прав, яка проводиться відповідно до Закону № 1952-IV, запроваджена в Україні з 01.01.2013, до цього часу державна реєстрація права власності та інших речових прав на об`єкти нерухомого майна, які розташовані на земельних ділянках, проводилася реєстраторами БТІ в Реєстрі права власності на нерухоме майно та на паперових носіях (реєстрових книгах та реєстраційних справах), які зберігаються в БТІ. При цьому Закон про державну реєстрацію не розмежовує, чи була проведена реєстрація у Державному реєстрі прав, інших електронних реєстрах або на паперових носіях.

Тобто, до 2013 року державна реєстрація таких об`єктів нерухомого майна вже проводилася, але реєстр був паперовий і зберігався в архіві відповідного БТІ.

Проте, запитувана державним реєстратором інформація у КП «Куп?янське бюро технічної інвентаризації» не може бути надана, оскільки повністю знищено, інвентаризаційні справи, службова документація, комп?ютерна техніка та бази даних також знищені внаслідок обстрілів та пожежі. Підприємство на даний час господарську діяльність не здійснює.

Разом з тим, ОСОБА_2 для державної реєстрації права власності на нерухоме майно у реєстрі речових прав було подано державному реєстратору заяву із наявними у неї оригіналами документів, які належним чином підтверджують право позивачів спільної сумісної власності на квартиру.

Так, із наданого позивачами свідоцтва про право власності на житло від 08.12.1997 вбачається, що 08.12.1997 ОСОБА_1 та членами його сім`ї ОСОБА_2 - дружиною, а також їх спільною донькою ОСОБА_3 , на підставі Закону України Про приватизацію державного житлового фонду в установленому порядку було зареєстроване право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_2 . Свідоцтво про право власності на житло від 08.12.1997 видане згідно з розпорядженням (наказом) від 08 грудня 1997 року № 2942. Право спільної часткової власності на вищезазначену квартиру АДРЕСА_3 зареєстроване Куп`янським бюро технічної інвентаризації та записане у реєстрову книгу за № 109 за реєстровим № 14881, про що міститься відповідна відмітка.

Згідно з технічного паспорта від 28.11.1997, зазначена двокімнатна квартира розташована на третьому поверсі п`ятиповерхового будинку та має загальну площу 53,7 квадратних метри, житлову площу 29,8 квадратних метри. Технічний паспорт містить запис: "Квартира АДРЕСА_2 зареєстрована Куп`янським бюро технічної інвентаризації на праві приватної, спільної (сумісної або часткової) власності на підставі свідоцтва про право власності і записаний у реєстрову книгу за № 109 р 14881".

Відповідно до частини 3 статті 3 Закону № 1952-IV речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Судом встановлено, що реєстрація права спільної сумісної власності позивачів на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 здійснена відповідно до вимог законодавства, що було чинним на момент проведення такої реєстрації. У позивачів не існувало обов`язку щодо реєстрації права власності на квартиру у відповідному реєстрі речових прав до початку повномасштабної війни, а отже відсутні підстави стверджувати на наявність їх вини, щодо не проведення такої реєстрації.

Отже, квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 08 грудня 1997 року, зареєстрованого Куп`янським бюро технічної інвентаризації за № 109 за реєстровим № 14881, яке і є підставою виникнення права власності у позивачів та не потребує подальшої перевірки.

При цьому, статтею 41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Частиною 1 ст. 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

З приписів ст. 392 ЦК України слідує, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Тобто передумовою для застосування ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, крім судового, шляху для відновлення порушеного права. Позивачем у позові про визнання права власності є особа, яка вже є власником. Вказана стаття не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Також, як вже зазначалося вище, нормами ст. 11 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" на тимчасово окупованій території право власності охороняється згідно із законодавством України. За державою Україна, Автономною Республікою Крим, територіальними громадами, у тому числі територіальною громадою міста Севастополя, державними органами, органами місцевого самоврядування та іншими суб`єктами публічного права зберігається право власності та інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території.

За фізичними особами, незалежно від набуття ними статусу біженця чи іншого спеціального правового статусу, підприємствами, установами, організаціями зберігається право власності та інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території, якщо воно набуте відповідно до законів України.

Набуття та припинення права власності на нерухоме майно, яке знаходиться на тимчасово окупованій території, здійснюється відповідно до законодавства України за межами тимчасово окупованої території. У разі неможливості здійснення державним реєстратором повноважень щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на тимчасово окупованій території орган державної реєстрації визначається Кабінетом Міністрів України.

Отже, система державної реєстрації прав, яка проводиться відповідно до Закону, запроваджена в Україні з 01.01.2013, до цього часу державна реєстрація права власності та інших речових прав на об`єкти нерухомого майна, які розташовані на земельних ділянках, проводилася реєстраторами БТІ в Реєстрі права власності на нерухоме майно та на паперових носіях (реєстрових книгах та реєстраційних справах), які зберігаються в БТІ. При цьому Закон про державну реєстрацію не розмежовує, чи була проведена реєстрація у Державному реєстрі прав, інших електронних реєстрах або на паперових носіях.

Тобто, до 2013 року державна реєстрація таких об`єктів нерухомого майна вже проводилася, але реєстр був паперовий і зберігався в архіві відповідного БТІ.

Підсумовуючи зазначене Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 року у справі № 334/3161/17 дійшла висновку, що особа, яка до 01 січня 2013 року придбала нерухоме майно за договором купівлі-продажу, державну реєстрацію якого було належним чином здійснено, стала власником такого нерухомого майна з моменту державної реєстрації відповідного договору купівлі-продажу незалежно від того, чи здійснила ця особа в подальшому державну реєстрацію свого права власності.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що у випадку позивачів документ (свідоцтво про право власності на житло від 08 грудня 1997 року), що посвідчує набуття ними права спільної сумісної власності на квартиру та відповідна позначка на ньому (зареєстроване у Куп`янському БТІ 08 грудня 1997 року за № 109 за реєстровим № 14881), яка свідчить про проведення державної реєстрації до 01.01.2013 року збережений в оригіналі, та був долучений до пакету документів з яким останні звертались до державного реєстратора у відповідності до норм чинного законодавства, для проведення державної реєстрації речового права на об`єкт нерухомого майна. При цьому, запитувана державним реєстратором інформація у КП "Куп`янське БТІ" не надана, оскільки інвентаризаційні справи, службова документація, комп?ютерна техніка та бази даних знищені внаслідок обстрілів та пожежі. Підприємство на даний час господарську діяльність не здійснює.

Разом з тим, ОСОБА_2 для державної реєстрації права власності на нерухоме майно у реєстрі речових прав подано державному реєстратору заяву із наявними у них оригіналами документів, які належним чином підтверджують право позивачей спільної сумісної власності на квартиру.

Суд зауважує, що відсутність у державного реєстратора можливості направити запит до організацій, які проводили оформлення та/або реєстрацію прав, що передбачено положеннями статті 10 Закону № 1952-IV, не може позбавляти права особи на державну реєстрацію права власності та слугувати підставою для відмови у проведенні державної реєстрації.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до пункту 23 Порядку № 1127 за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор приймає відповідне рішення, яке повинне містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття, з відповідним обґрунтуванням їх застосування.

Частиною 2 статті 24 Закону №1952-IV передбачено, що за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття.

Отже, законодавством регламентовано перелік підстав для відмови у державній реєстрації, який є виключним і не підлягає розширеному тлумаченню (постанова Верховного Суду від 10 червня 2021 року у справі № 638/13304/17).

Водночас згідно з частиною 5 статті 24 Закону № 1952-IV встановлено, що відмова в державній реєстрації прав з підстав, не передбачених частиною першою цієї статті, заборонена.

Разом з тим, така підстава для відмови як відсутність можливості у КП "Куп`янське БТІ" через знищення, надавати інформацію за запитами про зареєстровані права власності до 01.01.2013, не зазначена серед підстав, визначених ч. 1 ст. 24 Закону № 1952-IV

Крім того, суд звертає увагу на те, що, посилаючись на п.п. 4, 5 ч. 1 ст. 24 Закону № 1952-IV, державний реєстратор не надав оцінку тим документам, які були подані безпосередньо позивачами; не зазначив, які саме існують суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; не зазначив, чому подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстрації Харківської міської ради Харківської області про відмову в проведенні реєстраційних дій № 79836414 від 09 липня 2025 року, прийняте без врахування дотримання порядку встановленого положеннями чинного законодавства та наданих заявником документів.

У зв`язку із зазначеним, прийняте рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстрації Харківської міської ради Харківської області про відмову в проведенні реєстраційних дій № 79836414 від 09.07.2025 з причин відсутності підтвердженої інформації державної реєстрації права власності до 01.01.2013 року на квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , є таким, що порушує матеріальне право позивачів та підлягає скасуванню, а відтак позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Щодо способу захисту порушеного права.

Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

При цьому, на законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень.

Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Таким чином, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

З початку повномасштабної війни 24.02.2022 громадяни, які мають у власності об`єкти нерухомого майна на територіях областей, де відбуваються бойові дії, або на тимчасово окупованих територіях, право власності на які оформлене до 2013 року, стикаються з неможливістю провести операції з власною нерухомістю, отримати компенсацію за пошкоджене чи зруйноване майно, зареєструвати право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Оскільки значна частина архівів в населених пунктах, які знаходяться в зоні активних бойових дій чи на тимчасово окупованих територіях, на даний час недоступна або знищена, одним із способів підтвердити право власності на таке майно залишається визнання права власності в судовому порядку. Державна реєстрація у цьому випадку здійснюється на підставі рішення суду.

Суд повторно відмічає, що 01.07.2025 ОСОБА_2 звернулась до Державного реєстратора Департаменту реєстрації Харківської міської ради, Харківська області із заявою № 67713348 про реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Департаменту реєстрації Харківської міської ради в особі державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_4 №79836414 від 09.07.2025 в реєстрації права власності на квартиру в Державному реєстрі було відмовлено з тих підстав, що подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження. Відтак проведення державної реєстрації права власності на квартиру, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 неможливо.

Суд установив, що ОСОБА_1 до Департаменту реєстрації Харківської міської ради із заявою про реєстрацію права власності на 1/3 частку квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 не звертався, відповідно жодних рішень про відмову в проведенні реєстраційних дій за заявою ОСОБА_1 державними реєстраторами Департаменту реєстрації Харківської міської ради не приймалось.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Отже, звертаючись до суду з позовом про захист своїх прав, позивач обтяжена обов`язком довести «небезпідставність» своїх доводів щодо порушеного права за захистом якого він звернувся до суду, надавши відповідні докази, зі змісту яких можливо встановити наявність спору саме на момент звернення до суду.

В силу правових висновків постанови Верховного Суду від 06.06.2024 у справі №400/1217/23:

1) обов`язок позивача доводити обставини, на які він посилається на обґрунтування своїх доводів, є ключовим аспектом принципу змагальності та рівності в судовому процесі;

2) позивач не може будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, допоки інша сторона не надасть доказів на її спростування (концепція негативного доказу), оскільки такий підхід нівелює саму сутність принципу змагальності;

3) обов`язок доведення обставин, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, у рівній мірі покладається на обох сторін. Кожна сторона повинна довести факти, на які вона посилається. При цьому підставу позову повинен довести саме позивач. Позивач повинен подати докази, на яких ґрунтуються його вимоги разом з поданням позовної заяви. В разі неможливості самостійно представити такі докази, позивач повинен про це повідомити суд та зазначити причини, з яких доказ не може бути подано. Крім того, позивач вправі подати до суду клопотання про витребування доказів, із зазначенням причини неможливості самостійного їх представлення та наведенням вжитих ним для цього заходів;

4) посилання позивача на те, що в силу вимог частини 2 статті 77 КАС України обов`язок доказування правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладається на відповідача, не заслуговують на увагу, оскільки визначений цією правовою нормою обов`язок відповідача не виключає визначеного частиною 1 цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

Правильність саме такого тлумачення змісту ч. 1 ст. 77 та ч. 2 ст. 77 КАС України підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 по справі №520/2261/19, що визначений ст. 77 КАС України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною 1 цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

З огляду на викладене суд дійшов переконання про те, що ані Департаментом реєстрації Харківської міської ради, ані його державними реєстраторами права та свободи ОСОБА_1 , з урахування підстав та предмету позову, не порушувались, адже доказів протилежного позивачем ОСОБА_1 суду не надано.

Враховуючи наведене суд прийшов висновку про те, що у задоволенні позовної вимоги щодо зобов`язання Департаменту реєстрації Харківської міської ради здійснити державну реєстрацію права власності на 1/3 частку квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 необхідно відмовити у зв`язку із відсутністю порушеного права такого позивача.

Відтак враховуючи те, що єдиною підставою для відмови ОСОБА_2 в проведенні реєстраційних дій слугувала відсутність інформації про зареєстроване право власності до 01.01.2013, яку неможливо отримати, суд дійшов висновку, що з метою ефективного захисту прав позивача слід зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 01.07.2025 про здійснення державної реєстрації права власності на квартиру за адресою: квартира АДРЕСА_2 , з урахуванням висновків суду.

Як зазначено в пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на викладене вище суд прийшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

У відповідності до ст. 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь кожного позивача стягнути судовий збір у сумі 968,96 грн.

Керуючись ст. 241-246, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в :

Адміністративний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Департаменту реєстрації Харківської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстрації Харківської міської ради Харківської області про відмову в проведенні реєстраційних дій від 09.07.2025 № 79836414, прийняте за заявою ОСОБА_2 щодо державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_2 .

Зобов`язати Департамент реєстрації Харківської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 01.07.2025 № 67713348 про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_2 , з урахуванням висновків суду.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту реєстрації Харківської міської ради Харківської області на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 968,96 грн.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

позивач ОСОБА_2 , місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

відповідач Департамент реєстрації Харківської міської ради, місцезнаходження місто Харків, майдан Павлівський, будинок 4, код ЄДРПОУ 40214227;

Повне судове рішення складено суддею 29.04.2026.

Суддя М. І. Садова