Рішення № 136087595, 27.04.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2026 р. №520/6480/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бідонько А.В.

при секретарі - Басістого Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом в якому просить суд:

Скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Антосік І.О. від 11.03.2026 року про повернення виконавчого документу у ВП № 79281384.

В обґрунтування позову зазначив, що ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2026 змінено спосіб та порядок виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2025 у справі №520/5957/25 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 44 916 гривень 58 копійок. Посилаючись на ухвалу суду про змінену способу виконання судового рішення, головний державний виконавець постановою від 11.03.2026 року повернув виконавчий документ стягувачу.

Позивач зазначає, що зміна способу виконання судового рішення не є підставою для повернення виконавчого документу без вжиття виконавчих дій по його виконанню. Зауважував, що виконавець, після постановлення ухвали суду від 10.02.2026 не з`ясував реальний стан виконання рішення.

Відповідач проти позову заперечував, зазначивши, що 11.03.2026 відповідно до п. 9 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, в зв`язку з тим, що ухвалою Харківського окружного адміністративного суду по справі № 520/5957/25 від 10.02.2026 задоволено заяву про зміну способу і порядку виконання судового рішення шляхом стягнення.

Вказує, що відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Вищенаведена норма підтверджується вимогами розд. I ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», відповідно до змісту якої виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду. Отже, стягувач має звернутися з відповідною заявою до Центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Позивач та представник відповідача у судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлені у встановленому законом порядку.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву просив суд розглядати справу за його відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову, суд встановив наступне.

На примусовому виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження № 79281384 по виконанню виконавчого листа № 520/5957/25 виданого 25.09.2025 Харківським окружним адміністративним судом про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області відповідно до рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року у справі №520/1850/24 та на підставі Рішення Конституційного Суду України від 22.03.2023 №3-р(ІІ)/2023 здійснити з 22.03.2023 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 , як інваліду, щодо якого встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, у розмірі шести мінімальних пенсій за віком, застосувавши при обчисленні розмір мінімальної пенсії на рівні прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум.

06.10.2025 керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

06.10.2025 керуючись ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» та відповідно до пункту 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, державним виконавцем винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

06.10.2025 керуючись статтями 3, 27, 40 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору.

Головне управління Пенсійного фонду України листом від 23.10.2025 за вих. № 2000-0309-7/164863 повідомлено виконавця, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2025 по справі № 520/5957/25, з датою набрання законної сили 16.09.2025 року, ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії по інвалідності 22.03.2023 у розмірі шести мінімальних пенсій за віком, застосувавши при обчисленні розмір мінімальної пенсії на рівні прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць. За результатом перерахунку нараховано різницю в пенсії за період 22.03.2023 по 31.10.2025 в розмірі 44916 гривень 58 копійок. Виплату різниці в пенсії, нараховану за період з 22.03.2023 по 31.10.2025 в розмірі 44916 гривень 58 копійок буде проведено за наявності виділення коштів на цю мету з Державного бюджету України.

За невиконання рішення суду у повному обсязі без поважних причин 06.01.2026 на Боржника накладено штраф у розмірі 5100,00 грн. та зобов`язано виконати рішення протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.

21.01.2026 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України до Харківського окружного адміністративного суду було подано заяву про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення (шляхом стягнення з Боржника на користь Стягувача невиплачені кошти у розмірі 44916,58 грн.).

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду по справі № 520/5957/25 від 10.02.2026 задоволено заяву про зміну способу і порядку виконання судового рішення шляхом стягнення. Змінено спосіб та порядок виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2025 у справі №520/5957/25 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України Харківській області (Україна, 61022, Харківська обл., місто Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під`їзд 2 поверх, код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) грошову суму у розмірі 44 916 (сорок чотири тисяч дев`ятсот шістнадцять) гривень 58 копійок.

11.03.2026 відповідно до приписів пункту 9 ст 37 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, в зв`язку з тим, що ухвалою Харківського окружного адміністративного суду по справі № 520/5957/25 від 10.02.2026 задоволено заяву про зміну способу і порядку виконання судового рішення шляхом стягнення.

Позивач, не погоджуючись з постановою державного виконавця про повернення виконавчого документа, звернувся до суду із даним позовом.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно зі ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Положеннями ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 3 Закону № 1404-VIII передбачено, що підлягають примусовому виконанню рішення, зокрема, на підставі таких виконавчих документів як виконавчі листи, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону № 1404-VIII, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону № 1404-VIII, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 26 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема за виконавчим листом виданим судом.

Згідно ч. 1 ст. 26 Закону № 1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Частиною 6 ст. 26 Закону № 1404-VIII встановлено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Отже, державний виконавець з метою примусового виконання рішень, в тому числі рішень зобов`язального характеру здійснює заходи примусового виконання рішення у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом та Законом № 1404-VIII.

Так, спірним у даній справі є правомірність прийняття головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Антосіком І.О. постанови від 11.03.2026 року про повернення виконавчого документу у ВП № 79281384.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Приймаючи оскаржувану постанову, державний виконавець виходив з того, що відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону № 1404-VIII та розд. I ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Отже, враховуючи, що ухвалою Харківського окружного адміністративного суду по справі № 520/5957/25 від 10.02.2026 змінено спосіб та порядок виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2025 у справі №520/5957/25 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (Україна, 61022, Харківська обл., місто Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) грошову суму у розмірі 44 916 (сорок чотири тисячі дев`ятсот шістнадцять) гривень 58 копійок, стягувач має звернутись до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, із заявою про виконання рішення суду.

Надаючи оцінку наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу згідно з п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону № 1404-VIII, суд виходить з наступного.

Із матеріалів справи встановлено, що виконавче провадження № 79281384 було відкрито з примусового виконання виконавчого листа № 520/5957/25 виданого 25.09.2025 Харківським окружним адміністративним судом про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області відповідно до рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року у справі №520/1850/24 та на підставі Рішення Конституційного Суду України від 22.03.2023 №3-р(ІІ)/2023 здійснити з 22.03.2023 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 , як інваліду, щодо якого встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, у розмірі шести мінімальних пенсій за віком, застосувавши при обчисленні розмір мінімальної пенсії на рівні прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум.

В подальшому ухвалою Харківського окружного адміністративного суду по справі № 520/5957/25 від 10.02.2026 змінено спосіб та порядок виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2025 у справі №520/5957/25 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 44 916 (сорок чотири тисячі дев`ятсот шістнадцять) гривень 58 копійок, стягувач має звернутись до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, із заявою про виконання рішення суду.

Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження», та особливості їх виконання встановлені Законом України від 5 червня 2012 № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Частиною 1 ст. 5 Закону 1404-VIII встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону 1404-VI рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду.

Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

У разі якщо стягувач подав не всі необхідні для перерахування коштів документи та відомості, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти днів з дня надходження заяви повідомляє в установленому порядку про це стягувача.

У разі неподання стягувачем документів та відомостей у місячний строк з дня отримання ним повідомлення центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, повертає заяву стягувачу.

Стягувач має право повторно звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для виконання рішення суду у визначені частиною другою цієї статті строки, перебіг яких починається з дня отримання стягувачем повідомлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

Таким чином, згідно з приписами Закону України «Про виконавче провадження» та Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» повноваженнями щодо виконання рішень про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ наділено органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Зі змісту ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» вбачається, що такі рішення виконуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Аналіз зазначених норм дає суду підстави для висновку про те, що виконання вказаної категорії судових рішень здійснюється саме органами Державної казначейської служби України згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Натомість, Державна виконавча служба не наділена повноваженнями виконувати в примусовому порядку рішення суду щодо стягнення коштів з державних органів шляхом списання коштів з рахунків державного органу.

Так, повернення стягувачу виконавчого документу згідно з п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону № 1404-VIII здійснюється за умов, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Отже, враховуючи наведене вище правове регулювання питань примусового виконання судових рішень суду щодо стягнення коштів з державних органів, суд зазначає, що фактично органи Державної виконавчої служби не наділені повноваження щодо їх виконання, у зв`язку з чим не мають можливості здійснювати виконавчі дії у вказаних категоріях справ з метою примусового виконання судових рішень щодо стягнення коштів з державних органів.

На підставі викладеного, суд зазначає, що враховуючи встановлений спосіб виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2025 у справі №520/5957/25 шляхом стягнення боржника - Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 44 916 (сорок чотири тисячі дев`ятсот шістнадцять) гривень 58 копійок, державний виконавець у ВП № 79281384 в силу положень ч. 2 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» позбавлений можливості здійснювати подальші виконавчі дії з метою примусового виконання судового рішення.

При цьому суд наголошує, що ухвала Харківського окружного адміністративного суду по справі № 520/5957/25 від 10.02.2026, якою задоволено заяву про зміну способу і порядку виконання судового рішення шляхом стягнення та змінено спосіб та порядок виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2025 у справі №520/5957/25 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України Харківській області на користь ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 44 916 гривень 58 копійок, позивачем в апеляційному порядку не оскаржувалась, тобто вказана ухвала наразі є чинною та підлягає виконанню.

Таким чином, керуючись приписами п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону № 1404-VIII, державним виконавцем прийнято обґрунтоване рішення щодо повернення виконавчого документу у ВП № 79281384 стягувачу, а тому підстави для скасування постанови відсутні.

Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів позивача), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13-14, 77, 132, 134, 139, 242-246, 250, 255, 287, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії залишити без задоволення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на рішення може бути подана у десятиденний строк з дня його проголошення до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку визначеному ст. 297 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 29 квітня 2026 року.

Суддя Бідонько А.В.