Рішення № 136087564, 29.04.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2026 р. справа №520/3311/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марини Лук`яненко, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, в особі Управління державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_2 , звернулась до Харківського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №085942 від 03 лютого 2026 року, складену Управлінням державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті, якою на ОСОБА_3 накладено адміністративно-господарський штраф у сумі 17000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що постанова від 03.02.2026 року №085942 винесена з порушенням норм чинного законодавства та є протиправною, а отже підлягає скасуванню.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 року відкрито спрощене провадження та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Представник відповідача надав до суду відзив на позов, в якому проти позовних вимог заперечував, наголошуючи, що автомобіль позивача необладнаний тахографом має повну масу 3,5 т, а тому водій повинен вести індивідуальну контрольну книжку водія або повинен мати копію графіка змінності водіїв, а перевізник повинен був забезпечити означеними документами. З огляду на викладене, до порушника правомірно застосовано стягнення.

Позивачем надано до суду відповідь на відзив, в якій вона заперечила висновки відповідача щодо наявного спору, підтримавши викладену раніше правову позицію, зокрема, наголосивши, що в межах зазначених спірно-правових відносин надавала транспортно-експедиційні послуги, не здійснюючи фактичного перевезення. Також позивач наголосила на формальному по своїй суті сповіщенні її про розгляд зазначеної адміністративної справи, під час якого було винесено постанову про накладення адміністративно-господарського штрафу.

Відповідачем заперечено проти наданої відповіді, у зв`язку з тим, що на його переконання, позивач своєчасно, до моменту винесення оскаржуваної постанови, не надала відомостей про здійснення експедиторських послуг, а не перевізних.

Суд зазначає, що відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступне.

Інспекторами Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях (далі - Управління), на підставі направлення на рейдову перевірку від 09.01.2026 року №ОНР002346 у період з 12.01.2026 по 18.01.2026, 15.01.2026 року проводилась рейдова перевірка на 471 км автомобільної дороги М03 Київ-Харків-Довжанський.

Так, державним інспектором Нежальським О.О. зупинено транспортний засіб марки Renault (номер державної реєстрації НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 ) під керуванням ОСОБА_4 . В ході перевірки зазначеного транспортного засобу було встановлено, що на підставі наданої водієм товарно-транспортної накладної № 000000073 від 14.01.2026, у графі "автомобільний перевізник" указано "Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 ". Згідно вказаної ТТН, автомобіль здійснював перевезення з міста Київ, вул.Алма-Атинська, 35-А, відвантажував товар ТОВ "АЛЕКСФАРМ", до міста Харків, в`їзд Білостоцький,3, де прийом товару здійснювався ТОВ "ОСАН 2022".

У ході перевірки інспектором встановлено порушення, передбачене статтями 34,48 Закону України "Про автомобільний транспорт", зокрема, перевезення вантажів транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, на момент перевірки у водія відсутні документи, на підставі яких здійснюється перевезення, а саме, індивідуальна контрольна книжка водія, передбачена п.6.3. Наказу МТЗУ №340 від 07.06.2010.

На підставі виявленого в ході проведення перевірки правопорушення, співробітниками Управління складено акт №ОАР064557, відповідальність за яке передбачена абзацем 3 частиною 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт": перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 цього Закону. Водій із винесеним рішенням не погодився, про що свідчить запис у складеному акті.

У подальшому Управлінням державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті винесено постанову №085942 від 03.02.2026 року про застосування адміністративно-господарського штрафу до ФОП ОСОБА_2 в розмірі 17000,00 грн.

Позивачка не погодилась із висновками винесеної постанови, з огляду на те, що не була визначеним автомобільним перевізником, а лише здійснювала організацію перевезення на підставі договору заявки від 13.01.2026 про надання транспортно-експедиційних послуг №13/01/26, укладеного між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 та Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЕКСФАРМ".

У зв`язку з чим, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам, суд зазначає наступне.

Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи організації та регулювання діяльності у сфері автомобільного транспорту визначає Закон України від 5 квітня 2001 року № 2344-III "Про автомобільний транспорт" (далі - Закон № 2344-ІІІ).

Цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень (ч.1 ст.3 Закону № 2344-ІІІ).

Відповідно до частини 7 статті 6 Закону № 2344-ІІІ, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11 лютого 2015 року (далі Положення №103) визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем`єр-міністра з відновлення України - Міністра розвитку громад, територій та інфраструктури (далі - Міністр) і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно із пунктом 8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до частин 14 та 17 статті 6 Закону № 2344-ІІІ державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно із пунктами 2, 4 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8.11.2006 року № 1567 (далі - Порядок № 1567), рейдовим перевіркам підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Пунктом 15 Порядку № 1567 вказано виключний перелік питань, що перевіряється контролюючими особами під час здійснення рейдової перевірки:

- наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;

- додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону;

- додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода);

- відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам;

- оснащення таксі справним таксометром;

- відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу;

- додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху;

- наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення;

- додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів;

- виконання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, винесених за результатами розгляду справ про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, які можливо перевірити під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі);

- виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Як встановлено пунктом 20 Порядку №1567, виявлені під час рейдової перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

Згідно п.21 Порядку №1567, у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Статтею 48 Закону України №2344-ІІІ передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення.

Також порядок зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної служби з безпеки на транспорті та її територіальних органів, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 422 від 20.05.2013 (далі - Порядок № 422).

Згідно з п.3 Порядку № 422 зупинення транспортного засобу здійснюється для проведення рейдової перевірки посадовою особою в будь-який час на маршруті руху.

Відповідно до п. 4 Порядку № 422 зупинення транспортного засобу здійснюється посадовою особою: для перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт; у разі виявлення нею таких порушень Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та/або Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні: посадки (висадки) пасажирів у невстановлених місцях, порушення в розміщенні візуальної інформації на автобусах, перевезення пасажирів на міжобласних маршрутах без надання їм місць для сидіння, експлуатації таксі з порушенням вимог законодавства щодо облаштування, експлуатації транспортного засобу, що здійснює перевезення пасажирів та/або вантажів з явними ознаками технічної несправності; характеру руху транспортного засобу, що викликає підозру в спроможності водія керувати ним (різка зміна напрямку руху та (або) швидкісного режиму); відсутності номерних знаків на транспортному засобі, наявності даних, що свідчать про причетність транспортного засобу, водія, пасажирів до скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Водій транспортного засобу зобов`язаний надавати на час перевірки посадовій особі документи, на підставі яких здійснюється перевезення, виконувати вимоги посадової особи, передбачені Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, та розпочинати рух лише з дозволу посадової особи. Перевірка одного транспортного засобу проводиться протягом не більше однієї години.

У товарно-транспортній накладній №000000073 від 14.01.2026р., вантажовідправником є Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЕКСФАРМ", вантажоодержувачем Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСАН 2022", а автомобільним перевізником - Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 .

Аналізуючи наведені вище положення законодавства, суд висновує, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена абзацом ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-III, застосовується до автомобільних перевізників.

Автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (статті 33, 50 Закону № 2344-III).

Позивачем до матеріалів справи долучено договір-заявку №13/01/26 про надання транспортно-експедиційних послуг, укладений між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ "АЛЕКСФАРМ". Зокрема, згідно зазначеного договору ФОП ОСОБА_2 надає експедиторські послуги замовнику - ТОВ "АЛЕКСФАРМ" під час здійснення перевезення за маршрутом Київ-Харків транспортним засобом Renault Master (держномер НОМЕР_1 ) під управлінням ОСОБА_6 , яке відбувалось у період з 14.01.2026 по 15.01.2026.

Відповідачем не доведено, що у спірних правовідносинах позивач діяв в якості автомобільного перевізника. Натомість, згідно вищезазначеного договору, позивачем здійснювались експедиторські послуги в межах спірного перевезення вантажу.

Суд зазначає, що відповідальною особою є саме автомобільний перевізник, визначити якого можна на підставі документів, якими підтверджується укладення договору перевезення вантажу.

Виходячи з викладеного, відповідач помилково визначив ФОП ОСОБА_2 в акті проведення перевірки як перевізника.

Відповідно до статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", при оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов`язкові реквізити, в тому числі:

вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);

автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення;

вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті).

Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно абз.11 ч.1 ст.60 Закону України № 2344-ІІІ, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за управління транспортними засобами при здійсненні міжнародних автомобільних перевезень без контрольних пристроїв (тахографів) реєстрації режимів праці чи відпочинку водіїв транспортних засобів чи вимкненими такими контрольними пристроями (тахографами) або без щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку, - штраф у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно п.26 Порядку №1567, справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

Згідно п.27 Порядку №1567, у разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Аналіз наведених правових норм показав, що державний контроль за додержанням автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт направлений, у тому числі, на дотримання цими суб`єктами вимог законодавства про автомобільний транспорт. Законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено про необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.

Натомість, автомобільним перевізником є особа, яка умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу.

Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 07 грудня 2023 року в справі № 620/18215/21 Верховний Суд вказав, що положення статті 60 Закону № 2344-III не можуть бути застосовані до особи, яка не є учасником правовідносин, щодо яких компетентним органом проводиться перевірка дотримання законодавства про автомобільний транспорт.

У постанові від 23 серпня 2023 року у справі № 600/1407/22-а за схожих обставин справи Верховний Суд зауважив на тому, що автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (статті 33, 50 Закону України «Про автомобільний транспорт»). Не без того, що надання послуги з перевезення вантажів може передбачати використання (на законних підставах) транспортного засобу, який належить іншій особі, але ця обставина не змінює правового статусу перевізника в цих правовідносинах, особливо коли йдеться про застосування відповідальності, передбаченої частиною першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Судом встановлено, що в ході рейдової перевірки транспортного засобу марки RENAULT MASTER, державний номерний знак НОМЕР_1 , встановлено, що згідно наданої водієм товарно-транспортної накладної №000000073 від 14.01.2026, у графі "автомобільний перевізник" якої вказано "ФОП ОСОБА_2 " (РНОКПП НОМЕР_3 )» (а.с. 39 - 40).

При цьому, матеріалами справи встановлено, що ФОП ОСОБА_2 здійснювала надання транспортно-експедиторських послуг, що підтверджено наявною в матеріалах справи копією договору про надання зазначених послуг від 13.01.2026.

Також, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, видом економічної діяльності ФОП ОСОБА_2 є 52.29 "Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту" (основний).

Судовим розглядом встановлено, що відповідачем направлено на адресу позивачки лист і зазначенням щодо дати розгляду адміністративної справи: 03.02.2026 на 10.00.

Натомість вказаний лист-сповіщення позивачкою було отримано 03.02.2026, що підтверджується даними трекеру оператора поштового зв`язку.

У своєму відзиві відповідач наголосив на тому, що позивачкою до настання моменту розгляду адміністративної справи не вчинено жодних дій щодо доведення свого статусу в межах договірних відносин з поставки вантажу.

Верховний Суд у постанові від 03.10.2019 у справі № 826/15560/15 наголошував, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи, щоб суд ухвалив справедливе та об`єктивне рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

Суд звертає увагу сторін на Резолюцію (77) 31 про захист особи відносно актів адміністративних органів, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 28 вересня 1977 року, якою було визначено п`ять основних принципів, у тому числі, серед них й право бути вислуханим. Право бути вислуханим є одним із фундаментальних принципів справедливої процедури й означає забезпечення особі можливості надавати адміністративному органу факти й аргументи у справі. Право бути вислуханим має бути забезпечене насамперед у справах, де передбачається прийняття "несприятливих" адміністративних актів, тобто таких, які негативно впливають на права, свободи та законні інтереси відповідної особи.

Виходячи із наведеного, участь позивача спрямована на забезпечення права особи почути інформацію, яка розглядається стосовно нього і впливає на результати прийнятого рішення, та висловити свої аргументи. Особа, щодо якої приймається рішення, має право бути вислуханою, наводити доводи та докази на підтвердження своїх аргументів.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Так, в межах спірних правовідносин порушення права позивача бути обізнаним про час та місце розгляду справи відносно нього, з огляду на викладені в адміністративному позові зауваження щодо матеріалів перевірки, вплинули/ об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такого розгляду та, відповідно, на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення

Таким чином, з урахуванням наведеного, судом встановлено, що спірна постанова прийнята без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), а отже, не відповідає критеріям, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України.

Тобто, відповідач фактично позбавив позивачку можливості взяти участь в розгляді адміністративної справи, в якій вона є безпосередньою стороною, яка притягається до відповідальності, надавши всі необхідні докази протиправності застосованого до неї правопорушення.

Відтак, з урахуванням правових висновків, викладених у мотивувальній частині, суд доходить висновку про наявність підстав для визнання протиправною та скасуванню постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №085942 від 03 лютого 2026 року, складену Управлінням державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті, якою на ОСОБА_3 накладено адміністративно-господарський штраф у сумі 17000,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням викладеного, суд доходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до положень статті 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 257-263, 295, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №085942 від 03 лютого 2026 року, складену Управлінням державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті, якою на ОСОБА_3 накладено адміністративно-господарський штраф у сумі 17000,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях (ЄДРПОУ39816845) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати в розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн.,20 коп.

Роз`яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).

Повний текст рішення виготовлено та підписано - 29.04.2026, з урахуванням наявності безпечних умов для життя та здоров`я учасників процесу, суддів та працівників суду.

Суддя Марина Лук`яненко