Рішення № 136087494, 28.04.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2026 р. № 520/33619/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ольги Горшкової, розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області щодо не зарахування до мого, ОСОБА_1 , спеціального стажу періоду роботи з 02.10.1990 року по 15.08.2008 рік при розгляді заяви від 31.10.2025 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України у Харківській області зарахувати до мого спеціального стажу період роботи з 02.10.1990 року по 15.08.2008 рік та повторно розглянути заяву про призначення пенсії за вислугу років від 31.10.2025 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що ОСОБА_1 звернулася з заявою про призначення пенсії за вислугу років до територіального органу Пенсійного фонду України 31.10.2025, однак Головне управління Пенсійного Фонду України у Харківській області листом №39969-41694/4-03/8-2000/25 від 27.11.2025 повідомило, що до спеціального стажу не зараховано період роботи з 02.10.1990 року по 15.08.2008 рік, оскільки відсутній запис про прийняття в будинок піонерів та його реорганізацію в будинок дитячої творчості. Позивач незгодна з висновком, викладеними у вищевказаному листі, вважаючи, що він не відповідає вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов, а позивачеві - відповідь на відзив.

Вказану ухвалу суду надіслано судом відповідачу з використанням системи Електронний суд та доставлено в його електронний кабінет, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

У встановлений судом строк, відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому заперечує щодо задоволення позовних вимог та зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області прийнято рішення №205250009817 від 06.12.2022 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Пункту 2-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, оскільки відсутнє право на пенсію за вислугу років у зв`язку з відсутністю необхідного стажу на посаді, яка дає право на пенсію за вислугу років. Також, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повідомляє, що ОСОБА_1 заяву встановленого зразка про призначення пенсії за вислугу років згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення» та розділу ХV Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області не подавала, жодного рішення про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії Головним управлінням не приймалося, а тому поданий адміністративний є безпідставним, оскільки жодних неправомірних дій Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області по відношенню до ОСОБА_1 не здійснено.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно зі статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Розгляд справи відбувається з урахуванням днів перебування судді Ольги Горшкової у відпустці.

Суд, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Судом із матеріалів справи встановлено, що 06 грудня 2022 року позивач - ОСОБА_1 звернулась до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за вислугу років як працівнику освіти.

Відповідно до принципу екстериторіальності заява позивача про призначення пенсії за віком розглянута Головними управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.

За результатом розгляду вищевказаної заяви позивача Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області прийняло рішення №205250009817 від 09.12.2022 про відмову в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Пункту 2-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, оскільки відсутнє право на пенсію за вислугу років: відсутній необхідний стаж на посаді, яка дає право на пенсію за вислугу років,

В зазначеному рішенні вказано, що до загального страхового стажу не зараховані періоди роботи з 02.10.1990 по 15.08.2008, оскільки відсутній запис про прийняття в будинок піонерів та його реорганізацію в будинок дитячої творчості. (а.с.54).

Надалі, 31.10.2025 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з заявою про призначення пенсії за вислугу років.

Головне управління Пенсійного Фонду України у Харківській області листом №39969-41694/4-03/8-2000/25 від 27.11.2025 повідомило, що 09.12.2022 Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області винесло рішення №205250009817 про відмову в призначенні пенсії за відсутності необхідного спеціального стажу. Зокрема, зазначило, що на пiдставi наданих 06.12.2022 позивачем документiв та даних iндивiдуальних вiдомостей про застраховану особу загальний страховий стаж ОСОБА_1 склав 26 poків 9 мiсяців 28 днiв, в тому числi стаж роботи за вислугу poків 13 poків 0 мiсяців 24 дні. При цьому до спецiального стажу не зарахованi перiоди роботи: з 02.10.1990 по 15.08.2008, оскільки відсутній запис про прийняття в будинок піонерів та його реорганізацію в будинок дитячої творчості.

Позивач, вважаючи висновки Головного управління Пенсійного Фонду України у Харківській області, викладені у листі №39969-41694/4-03/8-2000/25 від 27.11.2025 протиправними, вбачаючи в зазначеному порушення своїх прав, звернулась за їх захистом до суду.

Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов`язку держави щодо тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно положень пункту 1 частини першої статті 8 Закон № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до статті 26 Закону № 1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років.

Положеннями статті 52 Закону №1788-XII визначено, що право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров`я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту "е" статті 55.

Відповідно до пунктів 4.1-4.3 розділу ІV постанови правління ПФУ Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058 від 25.11.2005 року № 22-1, заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.

При прийманні документів працівник сервісного центру реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта.

Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Згідно пункту 4.10 постанови правління ПФУ № 22-1, після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.

Суд звертає увагу, що наразі вирішується питання зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи, а також призначення пенсії за віком.

Зміст постанови правління ПФУ №22-1 свідчить, що електронну пенсійну справу формує той структурний підрозділ органу, якому за принципом екстериторіальності передається до розгляду заява про призначення пенсії. Та вже після її призначення така електронна пенсійна справа передається до пенсійного органу за місцем фактичного проживання особи-пенсіонера.

Як вбачається з позовних вимог, позивач просить визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області щодо не зарахування до спеціального стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 02.10.1990 року по 15.08.2008 рік при розгляді заяви від 31.10.2025.

Суд зауважує, що згідно частини 1статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 8 частини 1статті 4 КАС Українипозивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду.

Частиною 1статті 5 КАС Українивстановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Тож завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, що звернулася до суду з позовом.

Згідно із висновком, сформованим врішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 у справі № 18-рп/2004термін «порушене право», який вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес».

При цьому з приводу останнього, то в тому ж рішенні Конституційного Суду України зазначено, що «поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечитиКонституціїі законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини 2статті 55 Конституції України, в рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції Україний конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у наявності у особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу, встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Тобто, обов`язковою умовою судового захисту є наявність порушених прав та охоронюваних законом інтересів безпосередньо позивача з боку відповідача, зокрема, наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Згідно усталеного підходу, який знаходить своє відображення в багатьох судових рішеннях Верховного Суду, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Суд зазначає, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення (подібний за змістом висновок висловлений, зокрема, Верховним Судом у постанові від 14.02.2022 у справі № 200/9772/18-а).

Отже, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах. Для відновлення порушеного права у зв`язку із прийняттям рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади суб`єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулося порушення її прав.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 10.01.2024р. у справі №280/4039/20.

Частиною п`ятою статті 242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вже зазначалося судом, позивач, посилаючись на лист Головного управління Пенсійного Фонду України у Харківській області №39969-41694/4-03/8-2000/25 від 27.11.2025, та, звертаючись до суду з позовом у цій справі, в обґрунтування порушення свої прав вказує, що відповідачем допущено протиправні дії щодо незарахування до спеціального стажу позивача періоду роботи з 02.10.1990 року по 15.08.2008 рік.

Однак, суд зазначає, що жодного рішення Головним управлінням Пенсійного Фонду України у Харківській області щодо відмови в зарахуванні періоду роботи з 02.10.1990 по 15.08.2008 до стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, та відмови у призначенні пенсії не приймалося.

Вказане рішення про відмову було прийнято саме Головними управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.

Суд звертає увагу позивача, що лист-відповідь Головного управління Пенсійного Фонду України у Харківській області не є рішенням індивідуальної дії (актом індивідуальної дії) у розумінні адміністративного права, оскільки він лише роз`яснює позицію, а не встановлює право чи обов`язок. Для оскарження відмови у зарахуванні стажу необхідне саме рішення, оформлене розпорядженням про відмову.

Крім того, зміст листа відповідача №39969-41694/4-03/8-2000/25 від 27.11.2025 лише повторно дублює рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про відмову в призначенні пенсії №205250009817 від 09.12.2022.

Доказів скасування позивачем вищевказаного рішення матеріали справи не містять.

При цьому, позивач фактично просить скасувати рішення пенсійного органу (іншого суб`єкта владних повноважень) прийнятого ще у 2022 році, що свідчить про значний пропуск встановлених законом строків оскарження.

Вказані обставини суд розцінює як зловживання позивачем своїми правами та нехтуванням обов`язками.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що жодного рішення про відмову в призначенні пенсії за вислугу років згідно із ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п. 21 розділу ХV Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування відповідачем не приймалося, а тому жодних неправомірних дій з боку Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області по відношенню до ОСОБА_1 управлінням не здійснювались

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно із законом Закон України «Про судовий збір», якщо суд ухвалив рішення відмовити у позові після розгляду справи по суті, судовий збір не повертається та витрати на професійну правничу допомогу покладаються на позивача.

Керуючись статтями 14, 243-246, 258, 262, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Ольга ГОРШКОВА