Рішення № 136086802, 29.04.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 640/27555/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, оформлене листом № 26000-0213-8/75615 від 11.05.2021 щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи з 12.01.1994 по 29.11.1997 на посаді провідного консультанта Товариства з обмеженою відповідальністю «Кассіопея» до страхового стажу.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати ОСОБА_1 період проходження військової служби у високогірній місцевості в м. Ленінакан Вірменської РСР з 08.08.1982 по 13.08.1984 та період проходження військової служби в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі СРСР на о. Сахалін з 22.08.1984 по 17.06.1988, до трудового стажу для призначення пенсії, з розрахунку один місяць служби за півтора.

- визнати протиправною бездіяльність Пенсійного фонду України в м. Києві, яка полягає у ненаданні належної допомоги ОСОБА_1 з одержання відсутніх документів для призначення пенсії, а саме відомостей щодо грошового забезпечення військовослужбовців за період військової служби позивача з 08.08.1982 по 17.06.1988 та неврахуванні при обчисленні пенсії за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд у зазначений період

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві надати належну допомогу ОСОБА_1 з одержання відсутніх документів для призначення пенсії, а саме відомостей щодо грошового забезпечення військовослужбовців за період військової служби позивача з 08.08.1982 по 17.06.1988 та врахувати при обчисленні пенсії будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд з 08.08.1982 по 17.06.1988.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за віком, з дня звернення за призначенням пенсії а саме: з 30.04.2021 з урахуванням висновків суду у даній справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві з заявою від 30.04.2021 №3270 про призначення пенсії за віком, оскільки станом на день звернення позивачу виповнилося 60 повних років.

Крім інших документів, до заяви про призначення пенсії додано копію трудової книжки НОМЕР_1 та довідку ІНФОРМАЦІЯ_2 від 02.07.2020 № 2/2/11, що підтверджує проходження військової служби у високогірній місцевості в м. Ленінакан Вірменської РСР з 08.08.1982 по 13.08.1984 та період проходження військової служби в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі СРСР на о. Сахалін з 22.08.1984 по 17.06.1988.

Також позивач звернувся до відповідача з заявою від 05.05.2021 № 13510/М-2600-21 про надання допомоги з отримання відомостей стосовно грошового забезпечення військовослужбовців за період проходження військової служби з 08.08.1982 по 17.06.1988, оскільки згідно з відомостями про місячну заробітну плату, що містяться у партійному квитку Комуністичної партії Радянського союзу № 19649734 отримував у зазначений період грошове забезпечення значно вище за середню заробітну плату по народному господарству.

Листом № 26000-0213-8/75615 від 11.05.2021 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві відмовило позивачу у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Позивачу зараховано 21 рік 8 місяців 23 дні з необхідних 28 років. Зазначено, що не зараховано до страхового стажу записи у трудовій книжці № 5-6, а саме: періоди роботи з 12.01.1994 по 29.11.1997 на посаді провідного консультанта Товариства з обмеженою відповідальністю «Кассіопея», так як відсутня дата звільнення. Крім того, не зараховано позивачу період проходження військової служби у високогірній місцевості в м. Ленінакан Вірменської РСР з 08.08.1982 по 13.08.1984 та період проходження військової служби в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі СРСР на о. Сахалін з 22.08.1984 по 17.06.1988, до трудового стажу для призначення пенсії, з розрахунку один місяць служби за півтора.

Одночасно відповідачем здійснено запит № 14428-13267/М-02/8-2600/21 від 28.05.2021 до Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації з проханням надати довідки грошового забезпечення позивача за період проходження військової служби у високогірній місцевості в м. Ленінакан Вірменської РСР з 08.08.1982 по 13.08.1984 та період проходження військової служби в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі СРСР на о. Сахалін з 22.08.1984 по 17.06.1988.

Архівною довідкою від 08.06.2021 № 4/144788 Федеральною державною казенною установою «Центральний архів міністерства оборони Російської Федерації» надано відомості щодо грошового забезпечення позивача з серпня 1984 року по червень 1988 року. Одночасно повідомлено, що з метою отримання відомостей за інші періоди, доцільно звернутися до військових частин НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ) та НОМЕР_3 ( АДРЕСА_2 ). Однак, відповідачем не надана позивачу належна допомога у зверненні до зазначених військових частин з отримання інформації щодо розміру грошового забезпечення у відсутній період.

При цьому, слід звернути увагу, що розмір грошового забезпечення зазначений в архівній довідці від 08.06.2021 № 4/144788 повністю співпадає з відомостями про місячну заробітну плату, що містяться у партійному квитку Комуністичної партії Радянського союзу № 19649734 за відповідний період, що підтверджує факт отримання позивачем грошового забезпечення значно вище за середню заробітну плату по народному господарству

Не погоджуючись, з відмовою у призначенні пенсії, позивач оскаржив рішення відповідача до Пенсійного фонду України скаргою від 18.06.2021.

Пенсійним фондом України листом від 20.07.2021 № 21726-20260/M-03/8-2800/21 відмовлено позивачу у задоволенні скарги. Також позивачу надано розрахунок страхового стажу. На переконання позивача, рішення відповідача щодо відмови в призначенні пенсії за віком та бездіяльність у ненаданні допомоги з отримання відомостей про розмір грошового забезпечення військовослужбовців за період військової служби позивача з 08.08.1982 по 17.06.1988 та неврахуванні при обчисленні пенсії за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд у зазначений період є протиправними.

Неврахований період роботи з 12.01.1994 по 29.11.1997 на посаді провідного консультанта Товариства з обмеженою відповідальністю «Кассіопея» складає 3 роки 11 місяців та 17 днів, різниця у обчисленні страхового стажу за період проходження військової служби у високогірній місцевості в м. Ленінакан Вірменської РСР з 08.08.1982 по 13.08.1984 та період проходження військової служби в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі СРСР на о. Сахалін з 22.08.1984 по 17.06.1988 з розрахунку один місяць служби за півтора складає 2 роки 11 місяців, що у сукупності з врахованим відповідачем стажем 21 рік 8 місяців 23 дні становить більше 29 років 8 місяців, чого достатньо для призначення пенсії за віком.

Від представника Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, зазначивши, зокрема, таке.

У квітні 2021 року Позивач звернувся до Головного управління із заявою щодо призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Розглянувши дану заяву, Головним управлінням було прийняте рішення про відмову в призначенні пенсії за віком гр. ОСОБА_1 , про що Позивача було повідомлено листом № 2600-0213-8/75615 від 11.05.2021. Відповідно до частини 1 ст. 26 Закону право на призначення пенсії за віком мають чоловіки, які досягли 60-річного віку та за наявності страхового стажу з 01.01.2021 по 31.12.2021 не менше 28 років.

На підставі трудової книжки НОМЕР_1 зараховано до страхового стажу роботи записи у трудовій книжці з № № 1 по 4, з 9 по 10 та за даними реєстру застрахованих осіб. Не зараховано до страхового стажу записи у трудовій книжці № 5-6, так як відсутня дата звільнення. Оскільки страховий стаж позивача становить 21 рік 8 місяців 23 дні, тому право на пенсію відсутнє. Додатково було повідомлено, що право на призначення пенсії за віком відповідно до частини 2 ст. 26 Закону від 09.07.2003 № 1058 IV "Про загальнообов`язкове державно пенсійне страхування" (із змінами від 03.10.2017 № 2148 VII) при досягнений 63 років мають особи за наявності від 20 до 30 років страхового стажу. Враховуючи вищевикладене, позивачеві було відмовлено в призначенні пенсії та віком відповідно до Закону в зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу.

Представником позивача до суду надано відповідь на відзив, доводи, викладені в якій відповідають змісту позовної заяви.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.10.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

На підставі Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 року № 399, справу № 640/27555/21 передано на розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Одеського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 року, зазначена справа передана на розгляд судді Андрухіву В.В.

Ухвалою від 19.03.2025 року прийнято до провадження вказану справу. Ухвалено розглядати справу спочатку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві з заявою від 30.04.2021 №3270 про призначення пенсії за віком, оскільки станом на день звернення позивачу виповнилося 60 повних років (а.с.20).

Листом № 26000-0213-8/75615 від 11.05.2021 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві відмовило позивачу у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Позивачу зараховано 21 рік 8 місяців 23 дні з необхідних 28 років. Зазначено, що не зараховано до страхового стажу записи у трудовій книжці № 5-6, а саме періоди роботи з 12.01.1994 по 29.11.1997 на посаді провідного консультанта Товариства з обмеженою відповідальністю «Кассіопея», так як відсутня дата звільнення. Крім того, не зараховано позивачу період проходження військової служби у високогірній місцевості в м. Ленінакан Вірменської РСР з 08.08.1982 по 13.08.1984 та період проходження військової служби в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі СРСР на о. Сахалін з 22.08.1984 по 17.06.1988, до трудового стажу для призначення пенсії, з розрахунку один місяць служби за півтора (а.с. 22-23).

Головним управлінням Пенсійного фонду України у м. Києві здійснено запит № 14428-13267/М-02/8-2600/21 від 28.05.2021 до Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації з проханням надати довідки грошового забезпечення позивача за період проходження військової служби у високогірній місцевості в м. Ленінакан Вірменської РСР з 08.08.1982 по 13.08.1984 та період проходження військової служби в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі СРСР на о. Сахалін з 22.08.1984 по 17.06.1988 (а.с.36).

Архівною довідкою від 08.06.2021 № 4/144788 Федеральною державною казенною установою «Центральний архів міністерства оборони Російської Федерації» надано відомості щодо грошового забезпечення позивача з серпня 1984 року по червень 1988 року. Одночасно повідомлено, що з метою отримання відомостей за інші періоди, доцільно звернутися до військових частин НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ) та НОМЕР_3 ( АДРЕСА_2 ) (а.с.38-39).

Не погоджуючись, з відмовою у призначенні пенсії, позивач оскаржив рішення відповідача до Пенсійного фонду України скаргою від 18.06.2021 (а.с .24-25)

Пенсійним фондом України листом від 20.07.2021 № 21726-20260/M-03/8-2800/21 відмовлено позивачу у задоволенні скарги. Також позивачу надано розрахунок страхового стажу (а.с. 26-27).

Вважаючи вказані дії відповідачів протиправними, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права на належне пенсійне забезпечення.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Статтею 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV) передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідні положення містить і Постанова Кабінету Міністрів України №637 від 1.08.1993, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Так згідно з п. 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 зазначеного Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Аналіз наведених правових положень свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Щодо зарахування позивачу періодів роботи з 12.01.1994 по 29.11.1997 на посаді провідного консультанта ТОВ "Кассіопея" до страхового стажу, суд встановив наступне.

На момент внесення у трудову книжку позивача НОМЕР_1 записів про період роботи з 12.01.1994 по 29.11.1997 на посаді провідного консультанта ТОВ "Кассіопея" діяла Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників затверджена наказом Міністерство праці України, Міністерство юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993 (далі - Інструкція №58).

Підпунктом 1.1 Інструкції №58 встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Підпунктом 2.4 Інструкції №58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Таким чином, законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.

Крім того, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому, власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Аналогічні позиції висловлені Верховним Судом у постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17, у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17.

Отже підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання всіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

При цьому, суд враховує, що запис про звільнення позивача з роботи у ТОВ "Кассіопея" містить посилання на наказ № 374 від 29.11.97р. Слід зазначити, що працівник не може бути звільнений «заднім числом», тобто датою, що передує даті видання наказу про звільнення. Отже, є очевидним, що позивач працював у ТОВ "Кассіопея" до 29.11.1997 року включно.

У даному випадку відповідач не врахував, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідній роботі, а не правильність записів у трудовій книжці, відтак наявний у трудовій книжці позивача запис підтверджує його трудову діяльність у період з 12.01.1994 по 29.11.1997 на посаді провідного консультанта ТОВ "Кассіопея", а тому цей період необхідно зарахувати до страхового стажу позивача.

Щодо періоду проходження військової служби у високогірній місцевості в м.Ленінакан Вірменської PCP з 08.08.1982 по 13.08.1984 та період проходження військової служби в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі СРСР на о.Сахалін з 22.08.1984 по 17.06.1988. з розрахунку один місяць служби за півтора, суд зазначає таке.

Згідно довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 02.07.2020 № 2/2/11 позивач є капітаном у відставці, проходив службу у високогірній місцевості в м. Ленінакан Вірменської РСР з 08.08.1982 по 13.08.1984 та проходив службу в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі СРСР на о. Сахалін з 22.08.1984 по 17.06.1988.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-Х1І (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон №1788-Х1І) умови, норми та порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців, а також осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членів їх сімей встановлюються Законом України про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Їм надасться також право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом, незалежно від місця проходження військової служби. При цьому всі види грошового забезпечення військовослужбовців, а також осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ враховуються нарівні із заробітною платою робітників і службовців.

У відповідності до пункту «в» частини третьої статті 56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується, зокрема, військова служба, незалежно від місця проходження служби.

Частиною четвертою статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV) передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з пунктом 5 Прикінцевих положень Закону №1058-1V період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу PCP, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.

Положеннями частини першої статті 52 Закону СРСР від 14 липня 1956 року «Про державні пенсії» визначено, що пенсійне забезпечення генералів, адміралів, офіцерів, військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу надстрокової служби і прирівняних до них осіб, а також пенсійне забезпечення їх сімей здійснюється в порядку і розмірах, встановлених Радою Міністрів СРСР.

Питання обчислення стажу роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до цих районів, було врегульовано, зокрема, Положенням про порядок призначення і виплати державних пенсій, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 3 серпня 1972 року № 590 (далі - постанова №590).

За змістом пункту 6 постанови № 590 передбачалося, що пенсійне забезпечення генералів, адміралів, офіцерів, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців надстрокової служби, осіб рядового і начальницького складу органів Міністерства внутрішніх справ СРСР, а також пенсійне забезпечення сімей цих осіб здійснюється в порядку і розмірах, що встановлюються Радою Міністрів СРСР.

Постановою Ради Міністрів СРСР від 10 листопада 1982 року №986 з метою усунення множинності нормативних актів про пенсійне забезпечення осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців надстрокової служби і їх сімей, спрощення порядку обчислення їм пенсій і відповідно до статті 52 Закону СРСР «Про державні пенсії» затверджено Положення про пенсійне забезпечення осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців надстрокової служби та їх сімей (далі -Положення), відповідно до якого особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам і військовослужбовцям надстрокової служби, звільненим з діючої військової служби, можуть призначатися пенсії за вислугу років чи по інвалідності, а в разі одночасного виникнення права на декілька видів пенсій пенсія по старості призначається відповідно до вимог Закону СРСР «Про державні пенсії».

В підпункті «д» пункту 55 цього Положення зазначалось, що окремі періоди служби при обчисленні вислуги років для призначений пенсій зараховуються на пільгових умовах: один місяць служби за півтора місяці на острові Сахалін з « 14» вересня 1954 року.

Разом з тим, згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-ХМ військовою службою є державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни.

У зв`язку з особливим характером військової служби військовослужбовцям надаються передбачені законом пільги, гарантії та компенсації.

Однією з соціальних пільг, визначених державою такій категорії громадян України, є обчислення вислуги років (часу проходження військової служби) на пільгових умовах для призначення пенсій.

Період проходження військової служби, що зараховується до вислуги років, зокрема, на пільгових умовах, визначається постановою Кабінету Міністрі» України від 17 липня 1992 року №393 Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей (далі Постанова №393).

Відповідно до цього Порядку до вислуги років зараховується дійсна військова служба у Радянській Армії, яка відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалась до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, і її обчислення (у тому числі на пільгових умовах) мас здійснюватися у порядку, встановленому законодавством колишнього СРСР, якщо постановою не передбачено більш пільгових умов (абзац 9 пункту 1 Постанови №393).

Окрім того, вислуга років, яка була обчислена для призначення пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до введення в дію Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, перегляду не підлягає (пункт 5 Постанови №393).

Отже, як законодавство колишнього СРСР до 1 січня 1991 року, так і законодавство України, чинне на час виникнення спірних відносин, передбачали пільгове (кратне) обчислення періоду проходження особами військової служби в районах Крайньої Півночі колишнього СРСР.

Аналогічна правова позиція при розгляді справи за схожих фактичних обставин висловлена Верховним судом у складі Касаційного адміністративного суду від 16.06.2020 у справі №727/1441/17.

Стосовно врахування до страхового стажу у кратному розмірі періоду проходження військової служби у високогірній місцевості в м. Ленінакан Вірменської PCP, як зазначено вище, положенням Постанови Кабінету Міністрів України №393 від 17.07.1992 передбачено, що військова служба у Радянській Армії, яка відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалась до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, і її обчислення (у тому числі на пільгових умовах) мас здійснюватися у порядку, встановленому законодавством колишнього СРСР, якщо постановою не передбачено більш пільгових умов (абзац 9 пункту 1 Постанови №393).

У той же час, Постановою Ради Міністрів СРСР від 27.06.1959 № 876 Про пенсії генералів, адміралів, офіцерам, військовослужбовцям рядового, сержантського і старшинського складу надстрокової служби радянської армії і військово-морського флоту, комітету державної безпеки при раді міністрів СРСР і військ Міністерства внутрішніх справ СРСР, а також їх родинам, визначено, що на додаток до пунктів 3 і 4 Постанови Раднаркому СРСР від 5 червня 1941 р № 1474 встановити, що при обчисленні генералам, адміралам, офіцерам і військовослужбовцям рядового, сержантського та старшинського складу надстрокової служби вислуги років на пенсію зараховується: один місяць служби за півтора місяця: в інших видах авіації, не зазначених у підпункті "б", визначених Міністром оборони СРСР і, відповідно, Головою Комітету державної безпеки при Раді Міністрів СРСР, на посадах, що входять до складу льотного екіпажу; на підводних човнах, які перебувають в строю; на тральщиках в період тралення бойових мін; в управліннях з`єднань підводних човнів, що знаходяться в строю, і з`єднань тральщиків у період тралення бойових мін за переліком посад, що затверджується Міністром оборони СРСР; в якості водолазів; па заставах і в комендатурах прикордонних військ, на морських прикордонних кораблях і катерах, що знаходяться в строю і безпосередньо несуть охорону державних кордонів СРСР, - в місцевостях, зазначених у Додатку до цієї Постанови.

У додатку до Постанови Ради Міністрів СРСР від 27.06.1959 № 876 визначено, перелік місцевостей СРСР, прикордонна служба у яких зараховується генералам, адміралам, офіцерам і військовослужбовцям рядового, сержантського і старшинського складу надстрокової служби в вислугу років на пенсію на пільгових умовах - один місяць за півтора місяця: Застави, комендатури і прирівняні до них підрозділи: прикордонні пости, пости технічного спостереження, контрольні радіостанції, контрольно-пропускні пункти, що знаходяться на державний кордон СРСР на північ від Північного полярного кола, в Туркменській PCP, на узбережжі Японського моря від м Знахідка і далі на північ по узбережжю Татарської протоки і Охотського моря, в Чукотському національному окрузі, Камчатської, Сахалінської областях, а також несуть службу у високогірних районах на висоті 1500 метрів і більше над рівнем моря на державному кордоні СРСР в Грузинської PCP, Вірменської PCP, Азербайджанської PCP, Таджицькій PCP, Киргизької PCP, Казахської PCP, Бурятської АРСР, Гірничо Алтайській і Тувинської автономних областях, Читинської області. Прикордонні морські кораблі і катери, що несуть службу на Баренцевому, Японському, Охотському, Беринговому морях і на Тихому океані.

Згідно постанови Ради міністрів СРСР від 10.04.1973 Про розповсюдження пільг, встановленому підпунктом "в" пункту 2 постанови ради міністрів У PCP від 27 липня 1959 р п 876, на офіцерів, прапорщиків, мічманів і військовослужбовців надстрокової служби радянської армії і військово-морського флоту, що проходить службу в високогірній місцевості СРСР, поширено з 1 квітня 1973 року пільги, встановлені Постановою Ради Міністрів СРСР від 27 липня 1959 р № 876 (підпункт "в" пункту 2), на офіцерів, прапорщиків, мічманів і військовослужбовців надстрокової служби частин і підрозділів Радянської Армії і Військово-Морського флоту, що проходять службу у високогірній місцевості СРСР на висоті 1500 метрів і більше над рівнем моря.

Згідно постанови Ради міністрів СРСР від 06.04.1988 № 445 «Про службу військовослужбовців Міністерства оборони СРСР, Комітету державної безпеки СРСР і Міністерства внутрішніх справ СРСР в місцевостях СРСР з важкими і несприятливими кліматичними умовами і в радянських військах, тимчасово перебувають за кордоном»

Постановою Ради Міністрів СРСР від 10 листопада 1982 року № 986 з метою усунення множинності нормативних актів про пенсійне забезпечення осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців надстрокової служби і їх сімей, спрощення порядку обчислення їм пенсій і відповідно до статті 52 Закону СРСР «Про державні пенсії» затверджено Положення про пенсійне забезпечення осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців надстрокової служби та їх сімей, відповідно до якого особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам і військовослужбовцям надстрокової служби, звільненим з діючої військової служби, можуть призначатися пенсії за вислугу років чи по інвалідності, а в разі одночасного виникнення права на декілька видів пенсій пенсія по старості призначається відповідно до вимог Закону СРСР «Про державні пенсії».

Отже, законодавство на час проходження позивачем військової служби у високогірних місцевостях Вірменської PCP передбачало зарахування при призначенні пенсії такого стажу у кратному розмірі.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про необхідність задоволення вимог позивача щодо зарахування до страхового стажу періоду проходження військової служби у високогірній місцевості в м.Ленінакан Вірменської PCP з 08.08.1982 по 13.08.1984 та періоду проходження військової служби в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі СРСР на о.Сахалін з 22.08.1984 по 17.06.1988 з розрахунку один місяць служби за півтора.

За таких обставин, суд вважає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, оформлене листом № 26000-0213-8/75615 від 11.05.2021 щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком слід визнати протиправним та скасувати.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності «Пенсійного фонду України в м. Києві», яка полягає у ненаданні належної допомоги ОСОБА_1 з одержання відсутніх документів для призначення пенсії, а саме: відомостей щодо грошового забезпечення військовослужбовців за період військової служби позивача з 08.08.1982 по 17.06.1988 та неврахуванні при обчисленні пенсії за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд у зазначений період та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві надати належну допомогу ОСОБА_1 з одержання відсутніх документів для призначення пенсії, а саме: відомостей щодо грошового забезпечення військовослужбовців за період військової служби позивача з 08.08.1982 по 17.06.1988 та врахувати при обчисленні пенсії будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд з 08.08.1982 по 17.06.1988, суд зазначає таке.

Суд враховує, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у м. Києві здійснено запит № 14428-13267/М-02/8-2600/21 від 28.05.2021 до Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації з проханням надати довідки грошового забезпечення позивача за період проходження військової служби у високогірній місцевості в м. Ленінакан Вірменської РСР з 08.08.1982 по 13.08.1984 та період проходження військової служби в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі СРСР на о. Сахалін з 22.08.1984 по 17.06.1988.

Однак, відповідно до п. 1.8 Порядку № 22-1, у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.

Якщо наявних документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон).

Відповідно до пункту 2.1 Порядку № 22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: 1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; 2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 1 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення; 3) для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 1, 3 до Положення). За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам. Особи, яким пенсія призначається відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення, надають документи про стаж, визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу, та довідку згідно з додатком 1 до цього Порядку; 4) документи про місце проживання (реєстрації) особи; 5) документи, які засвідчують особливий статус особи.

Відповідно до п. 4.2 Порядку № 22-1, при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування; проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до пунктів 17-19 Порядку підтвердження наявного стажу роботи. Опитування свідків проводиться згідно із пунктом 12 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії; з`ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис; надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку; повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам`ятку пенсіонеру (додаток 7). Скановані розписка та пам`ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі; повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації. Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Відповідно до пункту 4.3 вказаного вище Порядку, рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Суд зазначає, що з огляду на приписи Порядку № 22-1 (п. 1.8, п. 4.2), у разі якщо заявником не надано всіх необхідних документів для призначення пенсії або виникають підстави для додаткової перевірки періодів роботи заявника, працівник органу пенсійного фонду повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії з видачею розписки із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії.

Разом з цим, у даному випадку, з огляду на наявну в матеріалах справи розписку-повідомлення, позивача не було повідомлено про відсутність певних документів, які необхідні для призначення пенсії ОСОБА_1 .

Відповідно до п.12 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого Постановою Правління ПФУ № 3-1 від 30.01.2007 року, на який посилається позивач, уповноважений структурний підрозділ у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії (додаток 2), ознайомлює з ним особу, якій оформлюється пенсія, і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи.

Уповноважений структурний підрозділ надає допомогу особі в одержанні відсутніх на момент подання заяви документів для призначення пенсії.

У разі, якщо підготовлені не всі необхідні для призначення пенсії документи, подаються наявні документи, а документи, яких не вистачає, подаються додатково в строки, визначені пунктом 6 цього Порядку.

Суд звертає увагу на те, що позивач звернувся до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії за віком за Законом № 1058, а не за Законом № 2262-ХІІ (Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"), а отже Порядок № 3-1 не регулює спірні правовідносини між сторонами.

А норми наведеного вище Порядку № 22-1 не передбачають такого обов`язку пенсійного органу як надання допомоги в одержанні відсутніх документів.

При цьому, як вказав суд, у відповідача наявний обов`язок при прийнятті заяви з документами вказати, які документи не надані для вирішення питання про призначення пенсії, однак відсутній обов`язок щодо самостійного збирання таких доказів.

Суд враховує, що звернення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із запитом щодо отримання відомостей про період проходження служби позивача та суми нарахованого і виплаченого йому грошового забезпечення за вказаний період, на думку суду, свідчить про вчинення управлінням дій щодо сприяння позивачу у збиранні доказів, необхідних для вирішення питання про призначення пенсії за віком, при тому що Порядок № 22-1 такого обов`язку пенсійного органу не містить, у зв`язку із чим адміністративний позов ОСОБА_1 в частині вимог про визнання протиправною бездіяльність Пенсійного фонду України в м. Києві, яка полягає у ненаданні належної допомоги позивачу з одержання відсутніх документів для призначення пенсії слід відмовити.

Разом з тим, суд позбавлений можливості зобов`язати відповідача призначити позивачу пенсію відповідно до норм Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", оскільки здійснення розрахунку страхового стажу входить до безпосередньої компетенції органу Пенсійного фонду України.

Оскільки в спірних правовідносинах відповідачем не було належно обраховано загальний страховий стаж позивача, який дає право на призначення пенсії за віком, а суд не може перебирати на себе функції суб`єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта, суд вважає за необхідне для ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача задовольнити позовні вимоги шляхом зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.04.2021 про призначення пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу позивача період роботи згідно трудової книжки з 12.01.1994 по 29.11.1997 на посаді провідного консультанта Товариства з обмеженою відповідальністю "Кассіопея", а також зарахувавши період проходження військової служби у високогірній місцевості в м. Ленінакан Вірменської РСР з 08.08.1982 по 13.08.1984 та період проходження військової служби в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі СРСР на о. Сахалін з 22.08.1984 по 17.06.1988 з розрахунку один місяць служби за півтора.

Підсумовуючи викладене суд приходить до висновку про задоволення позову відповідно до вищенаведених мотивів, з виходом за межі позовних вимог на підставі положень частини 2 статті 9 КАС України.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Відповідно до ч.ч.1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За таких обставин, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, згідно ч.3 ст. 139 КАС України, суд розподіляє між сторонами понесені позивачем судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог та стягує з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 454 грн (908 грн /2).

Керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, 139, 241-246, 262, 293 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (адреса: вул.Бульварно-Кудрявська, 16, м.Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368) - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, оформлене листом № 26000-0213-8/75615 від 11.05.2021, щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 30.04.2021, зарахувавши до страхового стажу період роботи згідно трудової книжки з 12.01.1994 по 29.11.1997 на посаді провідного консультанта Товариства з обмеженою відповідальністю "Кассіопея", а також зарахувавши період проходження військової служби у високогірній місцевості в м. Ленінакан Вірменської РСР з 08.08.1982 по 13.08.1984 та період проходження військової служби в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі СРСР на о. Сахалін з 22.08.1984 по 17.06.1988 з розрахунку один місяць служби за півтора.

У решті позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 454 грн (чотириста п`ятдесят чотири гривні).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається у тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.В. Андрухів