Рішення № 136085840, 15.04.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2026 рокусправа № 380/993/26

зал судових засідань № 12

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Кузана Р.І.,

секретар судового засідання Янковська І.І.,

за участю:

представника позивача Кошової М.С.,

представника відповідача Кіч Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в режимі відеоконференції в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства «Санаторій «Моршинкурорт» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

Дочірнє підприємство «Санаторій «Моршинкурорт» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (місцезнаходження: 82482, Львівська область, м. Моршин, вул. Паркова площа, 3, код ЄДРПОУ 02649905) (далі позивач, ДП «Санаторій «Моршинкурорт») звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: 79026, вул. Стрийська, 35, м. Львів, код ЄДРПОУ ВП 43968090) (далі відповідач, ГУ ДПС у Львівській області), в якому просить: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Форми «Ш» від 20.11.2025 № 540490403 на суму 367 801, 47 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується з висновками, викладеними в Акті перевірки та з податковим повідомленням - рішенням від 20.11.2025 № 540490403 Головного управління ДПС у Львівській області, оскільки такі є необґрунтованими та неправомірними, не базуються на нормах чинного законодавства України виходячи з наступного.

Зазначає, що за результатом розгляду скарги із вих. №13-16/247 на податкове повідомлення - рішення ГУ ДПС у Львівській області від 05.08.2025 №35787/13-01 04-03, 30.09.2025 ДПС України прийняло рішення №28376/6/99-00-06-03-01-06, яким скаргу задовольнило частково та скасувало штраф у сумі 48 782,49 грн. Однак, податкове повідомлення-рішення № 0540490403 на суму 367 801,47 грн. прийняте та надіслане Головним управлінням ДПС у Львівській області через Електронний кабінет платника податків лише 20.11.2025. Таким чином, ГУ ДПС у Львівській області склало на суму зменшеної штрафної санкції податкове повідомлення-рішення від 20.11.2025 № 0540490403 через 1 місяць 22 днів (37 робочих днів) після отримання рішення про результати розгляду скарги №28376/6/99-00 06-03-01-06 від 30.09.2025. Тобто, відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 20.11.2025 № 540490403 поза межами граничного строку і як наслідок податковий орган втратив повноваження на прийняття нового податкового повідомлення-рішення. Позивач наголошує, що встановлений пунктом 9 Розділу ІІ Порядку № 1204 триденний робочий строк не є рекомендаційним, а є імперативною нормою, що встановлює преклюзивний (присічний) строк, після закінчення якого контролюючий орган втрачає повноваження на прийняття нового податкового повідомлення-рішення на виконання рішення за результатами адміністративного оскарження. Пропуск цього строку на понад 37 робочих днів є не просто формальним порушенням, а свідчить про порушення Відповідачем фундаментальних принципів належного адміністрування, зокрема, принципу своєчасності (п. 10 ч. 2 ст. 2 КАС України) та правової визначеності.

Позивач вказує, що відповідачем в акті перевірки досліджувалась податкова декларація по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки з реєстраційним номером 9036177488, яка не подавалась позивачем, оскільки податкова декларація за 2022 рік подана позивачем з реєстраційним номером 9036177104. Відтак податковим органом нараховано штрафну санкцію за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання на підставі неіснуючої податкової декларації за відсутності факту узгодження такого податкового зобов`язання.

Також зазначає, що в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні від 20.11.2025 № 540490403 відсутній детальний розрахунок податкового зобов`язання та штрафних фінансових санкцій. Крім цього, податкове повідомлення-рішення від 20.11.2025 № 540490403 не відповідає формі, встановленій у п. 42.1. ст. 42 Податкового кодексу України та Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 № 1204.

Вважає, що податкове повідомлення-рішення від 20.11.2025 року № 540490403 прийнято внаслідок процедури, що не відповідає вимогам закону. Тому оскаржуване рішення не може вважатися правомірним, оскільки порушує право платника на обґрунтованість та вмотивованість акта індивідуальної дії. Просить позов задовольнити.

Ухвалою від 26.01.2026 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач 11.02.2026 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований таким. На підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 розділу І, пункту 75.1 статті 75 розділу ІІ ПК України, у порядку визначеному пунктом 76.2 статті 76 розділу ІІ ПК України ГУ ДПС у Львівській області 16.07.2025 проведено камеральну перевірку ДП «Санаторій «Моршинкурорт» щодо своєчасності сплати узгодженого податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (код платежу 18010400). За результатами камеральної перевірки встановлено, що ДП «Санаторій «Моршинкурорт» порушено терміни сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (код платежу 18010400), що тягне за собою відповідальність у вигляді штрафних санкцій передбачених ст. 124 ПКУ. Таким чином камеральною перевіркою встановлено, що позивачем відповідно до п.п.266.10.1 «б» п.266.10. ст.266 ПК порушено терміни сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, про що складено акт від 16.07.2025 № 32458/13-01-04-03/02649905. Враховуючи вищенаведене, ГУ ДПС у Львівській області правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.11.2025 №540490403.

Вважає, що доводи позивача про «прострочення» прийняття податкового повідомлення-рішення є юридично неспроможними, не підтверджені нормами податкового законодавства та не можуть бути підставою для визнання спірного рішення протиправним або його скасування.

Крім цього представник відповідача зазначає, що контролюючий орган правомірно використав результати та розрахунки, викладені в акті камеральної перевірки, а базовий розрахунок сум грошового зобов`язання і штрафних санкцій при винесенні податкового повідомлення-рішення від 20.11.2025 залишився незмінним, що повністю відповідає вимогам податкового законодавства.

Наголошує на безпідставності посилань позивача щодо підписання податкового повідомлення-рішення від 20.11.2025. Зазначає, що законодавство України не містить вимоги про підписання податкових повідомлень-рішень виключно керівником ГУ ДПС. Відповідно до пункту 42.2 статті 45 ПК України податкові повідомлення-рішення підписуються посадовими особами контролюючого органу, які діють у межах своїх службових повноважень. Накази ДПС про розподіл функціональних обов`язків надають начальнику відповідного структурного підрозділу ГУ ДПС право підпису податкових повідомлень-рішень у межах делегованих повноважень. Така практика є усталеною та багаторазово підтверджувалася судовою практикою як правомірна. Позивач без будь-яких правових підстав заявляє, що начальник відповідного структурного підрозділу ГУ ДПС у Львівській області Раїна Р. нібито не є уповноваженою особою. Тому податкове повідомлення-рішення підписане посадовою особою, яка відповідно до внутрішніх актів ДПС та статті 42 ПК України має всі необхідні повноваження для вчинення такої дії, а тому підстава, на яку посилається позивач, жодним чином не може впливати на юридичну чинність оскаржуваного рішення.

Також зазначає, що оскільки камеральна перевірка проводилася щодо правильності та своєчасності сплати узгоджених сум податкового зобов`язання, контролюючий орган в Акті перевірки цілком правомірно послався на реєстраційний номер документа (Додатку №9036177488 до податкової декларації), який містить деталізований розрахунок цих зобов`язань і є невід`ємною частиною пакету звітності, зареєстрованого під загальним номером № 9036177104. З урахуванням наведених обставин відповідач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте відповідно до вимог законодавства та є правомірним. Просить відмовити в задоволенні позову повністю.

Від представника відповідача 06.03.2026, 18.03.2026 та 31.03.2026 на адресу суду надійшли додаткові пояснення.

Представник позивача 09.03.2026, 23.03.2026 та 13.04.2026 подав заперечення на додаткові пояснення. Крім цього позивач 01.04.2026 подав додаткові пояснення.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ДП «Санаторій «Моршинкурорт» зареєстроване як юридична особа 01.03.2000, податковий номер платника податків: 02649905; основний вид економічної діяльності: 86.10 Діяльність лікарняних закладів.

На підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 розділу І, пункту 75.1 статті 75 розділу ІІ ПК України, у порядку визначеному пунктом 76.2 статті 76 розділу ІІ ПК України ГУ ДПС у Львівській області 16.07.2025 проведено камеральну перевірку ДП «Санаторій «Моршинкурорт» щодо своєчасності сплати узгодженого податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (код платежу 18010400).

За результатами перевірки складено акт від 16.07.2025 №32458/13-01-04-03/02649905 «Про результати камеральної перевірки щодо порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплаченого юридичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості», згідно з яким встановлено, несвоєчасну сплату підприємством узгодженого податкового зобов`язання. Відповідальність платника передбачена пунктами 124.1 статті 124 глави 11 розділу ІІ Податкового кодексу України.

Згідно з висновками акту перевірки позивачем несвоєчасно сплачено узгоджену суму грошового зобов`язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за податковою декларацією № 9036177488, поданою 20.02.2022.

На підставі акту від 16.07.2025 №32458/13-01-04-03/02649905 податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.08.2025 № 35787/13-01-04-03 на суму штрафних санкцій 416583,96 грн.

Позивачем 14.08.2025 подано до Державної податкової служби України скаргу №13-16/247 на податкове повідомлення - рішення ГУ ДПС у Львівській області від 05.08.2025 №35787/13-01-04-03.

За результатом розгляду скарги на податкове повідомлення - рішення ГУ ДПС у Львівській області від 05.08.2025 №35787/13-01 04-03 ДПС України 30.09.2025 прийнято рішення №28376/6/99-00-06-03-01-06, яким скаргу задоволено частково та скасовано штраф у сумі 48 782,49 грн.

На підставі рішення про результати розгляду скарги №28376/6/99-00-06-03-01-06 від 16.07.2025 та акту №32458/13-01-04-03/02649905 від 16.07.2025 ГУ ДПС у Львівській області прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №0540490403 від 20.11.2025 на суму штрафних санкцій 367801,47 грн за затримку від 549 до 893 календарних днів грошового зобов`язання в сумі 3678014,70 грн.

Позивачем подано скаргу (вих. № 04/12/2025/1 від 04.12.2025) на оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Однак, рішенням ДПС України від 18.12.2025 № 36212/6/99-00-06-03-01-06 вказану скаргу залишено без розгляду.

Позивач, вважаючи вищезазначене податкове повідомлення-рішення протиправним, звернувся до суду з позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.

Суд враховує, що обґрунтовуючи позовні вимоги позивач не заперечує факту несвоєчасної сплати грошового зобов`язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2022 рік. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням порядку, процедури та строку прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, підписання його неуповноваженою посадовою особою податкового органу та відсутністю об`єкту камеральної перевірки.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Вказане кореспондується з положенням пп.16.1.4 п.16.1 ст. 16 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №755-VI (далі - ПК України).

Згідно з ст. 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Пункт 46.1 ст. 46 ПК України дає визначення поняттю «податкова декларація», відповідно до якого, такою є документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків (п. 49.1 ст. 49 ПК України).

Нормами п. 54.1. ст. 54 ПК України передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Спірні правовідносини виникли з приводу застосування до ДП «Санаторій «Моршинкурорт» штрафних санкцій у зв`язку з встановленням за результатами проведеної камеральної перевірки факту затримки сплати грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до п.266.3 ст.266 ПК України базою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об`єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об`єкт.

Згідно з п.266.6, п.266.7, п.266.9 та п.266.10 ст.266 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і не пізніше 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта/об`єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Податок сплачується за місцем розташування об`єкта/об`єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.

Податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.

Наказом Міністерства фінансів України № 408 від 10.4.2015 затверджено форму податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Додатками №1 та №2 до податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки визначено форми розрахунків податкового зобов`язання в частині об`єктів житлової та нежитлової нерухомості.

За визначенням, наведеним у п. 109.1 ст. 109 ПК України, податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом. Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи

Відповідно до пункту 124.1 статті 124 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Зазначена норма, як виплаває з її змісту, є універсальним приписом, який підлягає застосуванню в будь-яких випадках прострочення сплати узгодженого податкового зобов`язання, незалежно від того, з яких причин платником податків було здійснено несвоєчасну сплату. Після фактичного погашення боргу платник податку повинен сплатити суму штрафу в розмірі, який залежить від терміну прострочення.

Пунктами 124.2 та 124.3 статті 124 Податкового кодексу України передбачено штрафні санкції за діяння, передбачені пунктом 124.1, але ті, що вчинені умисно.

Пунктами 109.2, 109.3 статті 109 Податкового кодексу України встановлено, що порушення податкового законодавства та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

У випадках, визначених пунктом 119.3 статті 119, пунктами 123.2-123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2-125-1.4 статті 125-1 цього Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи.

Стаття 112 ПК України визначає загальні умови притягнення до фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

У постановах від 16.03.2023 у справі № 600/747/22-а, від 03.08.2023 у справі № 520/22505/21, від 22.08.2023 у справі № 520/18519/21 Верховний Суд сформулював висновки, які дають можливість розмежувати обставини, які утворюють склад правопорушення, за яке платник податків може бути притягнутий до відповідальності на підставі пунктів 124.1, 124.2 або 124.3 статті 124 Податкового кодексу України.

Так, позиція Верховного Суду, якщо її систематизувати, полягає в тому, що відповідальність, передбачена пунктом 124.1 статті 124 Податкового кодексу України не пов`язана із встановленням/доведенням вини платника податків у формі умислу у вчиненому діянні (дії або бездіяльності). Для притягнення до фінансової відповідальності платника податків згідно з цією нормою за загальним правилом достатнім є виявлення факту допущення платником податків порушення строку сплати узгодженої суми грошового зобов`язання. Водночас обов`язковою умовою, з якою законодавець пов`язує настання відповідальності у вигляді штрафу за пунктами 124.2 і 124.3 статті 124 Податкового кодексу України є доведення контролюючим органом вини платника податків у формі умислу, а саме, - що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм Податкового кодексу України, але умисно не вчиняв певні дії щодо сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

Невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством правил завжди є наслідком дій (бездіяльності) особи, які кваліфікуються як умисні, оскільки як невиконання так і неналежне виконання є порушенням обов`язків, закріплених за платником податків у статті 16 Податкового кодексу України. Вина є характеризуючою обставиною дій (бездіяльності) особи, яка полягає у тому, що особа повинна та може дотримуватися встановлених Кодексом правил та норм. Вина в податкових правопорушеннях завжди нерозривно пов`язана з встановленням умислу. У противагу цьому слід зазначити, що умисел у діях платника податків відсутній, якщо результат його поведінки не залежить від змісту і порядку дій. Тобто у разі, коли платник, діючи своєчасно, добросовісно й з належною обачністю не зміг би уникнути негативних наслідків податкового характеру.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30.04.2024 у справі № 160/22731/21.

Тобто, відповідальність, передбачена пунктом 124.1 статті 124 Податкового кодексу України, не пов`язана із встановленням/доведенням вини платника податків у формі умислу у вчиненому діянні (дії або бездіяльності). Для притягнення до фінансової відповідальності платника податків згідно з цією нормою за загальним правилом достатнім є виявлення факту допущення платником податків порушення строку сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

Суд встановив, що 20 лютого 2022 року ДП «Санаторій «Моршинкурорт» подало до податкового органу податкову декларацію по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2022 рік (реєстраційний номер 9036177104). В пункті 6.1 податкової декларації позивачем визначено загальну суму податкового зобов`язання за об`єкти нежитлової нерухомості згідно з додатком №2 до податкової декларації в розмірі 6353229,36 грн.

Разом з податковою декларацією позивачем 20.02.2022 подано до ГУ ДПС у Львівській області додаток №2 (реєстраційний номер 9036177488) до податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в якому наведено детальний розрахунок податкового зобов`язання в розрізі належних позивачу об`єктів нежитлової нерухомості поквартально за 2022 рік.

Відповідач за результатами камеральної перевірки встановив, що фактична сплата узгоджених грошових зобов`язань по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2022 рік в розмірі 3678014,70 грн проведено позивачем у 2024-2025 роках. Доказів на спростування таких висновків позивачем суду не надано.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно нараховано позивачу штрафні санкції у розмірі 10 відсотків від суми несвоєчасно сплаченого грошового зобов`язання на підставі п. 124.1 ст. 124 Податкового кодексу України.

Щодо посилань позивача на відсутність об`єкту камеральної перевірки суд зазначає таке.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України камеральна перевірка є однією з форм податкового контролю, яка проводиться без будь-якого спеціального рішення керівника контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках), та даних системи електронного адміністрування ПДВ і інших інформаційних баз ДПС.

Відповідно до п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України камеральною є перевірка, що проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, а також даних систем електронного адміністрування та інформаційних ресурсів ДПС.

Таким чином, законодавець прямо розширив обсяг інформації, яка може використовуватися під час такої перевірки, і не обмежив її виключно даними податкової звітності у вигляді декларацій. До предмета камеральної перевірки, згідно із цією нормою, віднесено також своєчасність сплати узгоджених податкових зобов`язань, що підтверджується, зокрема, інформацією з ІКС «Податковий блок», ІКС «ЄВПЕЗ» та Системи електронного адміністрування ПДВ.

Частина 2 п.п. 75.1.1 ст. 75 ПК України прямо передбачає, що предметом камеральної перевірки є не лише правильність заповнення декларації (розрахунків), а й своєчасність сплати узгоджених сум податкових зобов`язань.

Суд звертає увагу, що відповідно до норм ст.266 ПК України податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за звітний рік сплачується юридичними особами авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації. При цьому, річна сума податкового зобов`язання визначається платником податків у податковій декларації, тоді як розрахунок квартальних податкових зобов`язань за об`єкти житлової та нежитлової нерухомості визначається платником податків в додатках №1 та №2 до податкової декларації. Отже, додатки до податкової декларації є невід`ємною частиною податкової звітності по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Таким чином, питання дотримання платником встановлених законодавством строків сплати узгоджених податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначених у додатках до податкової декларації, є складовою предмету камеральної перевірки, оскільки такі зобов`язання виникають саме на підставі поданої декларації і вважаються узгодженими у розумінні п. 54.1 ст. 54 ПК України.

Суд враховує, що під реєстраційним номером 9036177488 в автоматизованій інформаційній системі ДПС (ІКС «Податковий блок») відображено поданий позивачем Додаток №2 до податкової декларації по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2022 рік, в якому визначено об`єкти оподаткування та здійснено розрахунок суми податку, що підлягає сплаті.

Тому відображення в акті камеральної перевірки реєстраційного номера додатку до податкової декларації, як складової податкової звітності, не суперечить нормам податкового законодавства та не свідчить про відсутність об`єкта камеральної перевірки.

Щодо правомірності підписання спірного податкового повідомлення-рішення керівником структурного підрозділу ГУ ДПС у Львівській області суд зазначає таке.

Відповідно до статті 42 Податкового кодексу України податкові повідомлення-рішення повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті.

Відповідно до п.1 розділу ІІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1204 від 28.12.2015, структурний підрозділ контролюючого органу, який склав податкове повідомлення-рішення відповідно до ПК України, роздруковує його у двох примірниках та після погодження з підрозділами правової роботи передає на підпис керівнику (виконувачу його обов`язків, його заступнику або уповноваженій особі) контролюючого органу.

Після підписання податкове повідомлення-рішення не пізніше наступного робочого дня надсилається (вручається) платнику податків. Податкові повідомлення-рішення за формами «Ф» та «МПЗФ» надсилається (вручається) платнику податків у терміни, встановлені ПК України для податків на майно фізичних осіб.

Відповідач надав суду лист ДПС України №575/7/99-00-04-0201-07 від 09.01.2025, яким погоджено у встановленому законодавством порядку надання повноважень Раїні Роману начальнику відділу податків і зборів з юридичних осіб інших галузей управління оподаткування юридичних осіб ГУ ДПС у Львівській області на виконання певних функцій , передбачених ПК України, зокрема на прийняття за результатами камеральних перевірок податкових повідомлень-рішень за формами «Р», «Ш», «В4», «П», «ПС», «Н» про визначення штрафних (фінансових санкцій).

Наказом ГУ ДПС у Львівській області №31 від 10.01.2025 «Про делегування повноважень в частині податків з юридичних осіб» уповноважено Раїну Романа приймати за результатами камеральних перевірок податкові повідомлення-рішення за формами «Р», «Ш», «В4», «П», «ПС», «Н» про визначення штрафних (фінансових санкцій), передбачених, зокрема .ст.124 ПК України.

Отже, оскаржуване у цій справі податкове повідомлення-рішення підписане уповноваженою особою податкового органу.

Щодо доводів позивача про відсутність детального розрахунку штрафних санкцій суд зазначає, що в акті перевірки відповідачем наведено загальну суму несвоєчасно сплаченого позивачем податкового зобов`язання. Розрахунок здійснений та зафіксований відповідачем в акті камеральної перевірки від 16.07.2025 № 32458/13-01 04-03/02649905. Штрафна санкція застосована відповідачем в розмірі 10 % від загальної суми несвоєчасно сплачених платежів. Детальний розрахунок штрафних санкцій складений до податкового повідомлення-рішення від 05.08.2025 № 35787/13-01 04-03. Тому, з урахуванням скасованої рішенням ДПС України № 28376/6/09-00-06-03-01-06 від 30.09.2025 суми штрафу, відповідачем в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні застосовано штрафну санкцію в розмірі 10 % несвоєчасно сплаченого податкового зобов`язання, що становить 367801,47 грн.

Щодо покликань позивача на порушення відповідачем триденного строку на прийняття податкових повідомлень рішень суд зазначає, що така обставина дійсно підтвердилась при розгляді даної справи.

В той же час суд визнає непереконливими доводи позивача про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з вказаних підстав, оскільки факт порушення строку прийняття податкового повідомлення-рішення за результатами розгляду скарги позивача, сам по собі не може бути підставою для скасування правомірно збільшеного грошового зобов`язання.

Суд зазначає, що саме по собі порушення процедури прийняття акта, зокрема і щодо дати та строку його складання, не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Не кожен дефект акта призводить до його неправомірності.

Фундаментальне порушення - це таке порушення суб`єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення.

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Аналогічний вимір суттєвості порушень застосовує Європейський суд з прав людини, який у своїх рішеннях демонструє виважений підхід до оцінки характеру допущених порушень належної процедури з точки зору їх можливого впливу на загальну справедливість судового розгляду. Метод «оцінки справедливості процесу в цілому» не передбачає дослідження правомірності будь-якої окремої процесуальної дії у відриві від інших етапів процесу.

Отже, суд, не применшуючи значення необхідності дотримання встановленої законодавством процедури оформлення того чи іншого рішення, вважає, що навіть у разі підтвердження факту порушення відповідачем окремих процедурних питань при прийнятті оскаржуваного рішення, не може потягнути за собою безумовне його скасування у випадку, якщо такі порушення не мали наслідком прийняття незаконних рішень.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу на поняття надмірного формалізму, який відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 18.05.2018 у справі № 826/11106/17, від 28.10.2018 у справі № 826/14749/16, від 27.11.2019 у справі № 826/15257/15, від 25.03.2020 у справі № 805/4508/16-а, від 20.05.2020 у справі № 809/1031/16, від 31.03.2021 у справі № 620/2520/20, від 19.05.2021 у справі № 210/5129/17, від 20.05.2022 у справі № 340/370/21 та від 27.09.2022 у справі № 320/1510/20, слід розуміти як надмірне прагнення до чистоти, переваги форми над змістом.

Поняття «пуризм» (надмірний формалізм) було введено у правовий обіг ЄСПЛ. Так, у рішенні у справі «Сутяжник проти Росії» (заява № 8269/02) ЄСПЛ зробив висновок про те, що не може бути скасоване правильне по суті судове рішення та не може бути відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму, судове рішення може бути скасоване лише з метою виправлення істотної судової помилки. У цій справі рішення арбітражного суду, яке набрало законної сили, було скасовано в порядку нагляду з припиненням провадження у справі суто з підстави того, що спір не підлягав розгляду арбітражними судами, хоча у подальшому вимоги заявника були задоволені судом загальної юрисдикції. Ухвалюючи рішення ЄСПЛ виходив з того, що, хоча як принцип, правила юрисдикції повинні дотримуватися, однак, враховуючи обставини даної справи, була відсутня соціальна потреба, яка б виправдовувала відступлення від принципу правової визначеності.

Отже, «правовий пуризм» - невідступне слідування вимогам процесуальних та/або процедурних норм; надмірно формально сурове (бюрократичне) застосування правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, без врахування їх доцільності (розумності, добросовісності), обставин конкретної справи, а також необхідності забезпечення ефективної реалізації та/або захисту прав особи та суспільних (публічних) інтересів.

Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду від 16.12.2021 у справі № 640/11468/20, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення»; межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови безумовного дотримання ним передбаченої законом процедури прийняття такого рішення.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.05.2022 у справі № 400/1510/19, від 05.07.2022 у справі № 522/3740/20, від 27.09.2022 у справі № 320/1510/20, від 03.10.2022 у справі № 400/1510/19, від 01.11.2022 у справі № 640/6452/19 та від 18.01.2023 року у справі № 500/26/22.

Суд також звертає увагу, що позивач акцентує увагу на порушеннях контролюючим органом процедури прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення, однак жодним чином не наводить аргументів щодо самого порушення несвоєчасної сплати узгодженого податкового зобов`язання, що було ним самостійно визначено.

З огляду на викладене та на підставі досліджених доказів у справі суд вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області № 540490403 від 20.11.2025, яким до ДП «Санаторій «Моршинкурорт» застосовано штрафні санкції у сумі 367 801, 47 грн за порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, в цілому винесено відповідачем з дотримання вимог закону, а тому відсутні підстави для його скасування.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Щодо судового збору, то відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки у задоволенні позову відмовлено, сплачений позивачем судовий збір поверненню не підлягає.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10,13, 14, 72-77, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

в задоволенні позову Дочірнього підприємства «Санаторій «Моршинкурорт» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складене та підписане 20.04.2026.

Суддя Р.І. Кузан