Рішення № 136084789, 29.04.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29 квітня 2026 року Справа № 280/11061/25 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши в порядку письмового, за правилами спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 )

до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012)

про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

16.12.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області з припинення виплати позивачу суми соціальної допомоги на побутове обслуговування відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» з вересня 2025 року;

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, яка полягає в невиплаті позивачу суми соціальної допомоги на побутове обслуговування відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» з вересня 2025 року;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області поновити позивачу виплату суми соціальної допомоги на побутове обслуговування відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» з вересня 2025 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІІ групи, отриманої внаслідок трудового каліцтва. Позивачу призначено, серед іншого, фінансування витрат на побутове обслуговування в сумі 25% від розміру мінімальної заробітної плати. Однак, у вересні 2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області вказана виплата зупинена, із чим позивач не погоджується та вказує, що у січні 1989 року, на підставі чинних на той час нормативно-правових актів, йому встановлено безстроково ІІІ групуінвалідності та встановлено потребу в протезуванні та частковому побутовому догляді безстроково. Просить задовольнити позов.

Ухвалою суду від 22.12.2025 відкрито провадження у справі № 280/11061/25; ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Відповідач позов не визнав, надав письмовий відзив (вх. від 05.01.2026 № 331), в якому вказує, що згідно з випискою з акта огляду МСЕК від 09.01.1989 № 007930 ОСОБА_1 визначено потребу в частковому побутовому догляді, що не відповідає термінам, визначеним у постанові Кабінету Міністрів України від 28.04.2023 № 438 («побутове обслуговування»), у зв`язку з чим нарахування соціальної послуги побутове обслуговування припинено. З огляду на вищезазначене, продовження нарахування та виплати соціальної послуги побутове обслуговування можливе у разі надання потерпілим належним чином оформленого документа, яким визначено потребу в наданні соціальних послуг відповідно до Постанови № 438. Просить відмовити у задоволенні позову.

Позивачем пред`явлено вимогу, яка згідно пункту 3 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) належить до справ незначної складності та підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Частиною п`ятою статті 262 КАС України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з`ясував наступне.

ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІІ групи, причина: трудове каліцтво та потребує часткового побутового догляду, про що зазначено у довідці від 09.01.1989 № 007930. Інвалідність установлено безстроково.

Згідно постанови Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Запоріжжі від 05.12.2008 № 0809/5021/5021/5 позивачу призначено фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, а саме витрати на побутове обслуговування в розмірі 151,25 грн щомісячно.

Як вбачається з листа відповідача від 12.11.2025 № 21616-21412/П-02/8-0800/25, позивачу визначено потребу в частковому побутовому догляді, що не відповідає термінам, визначеним постановою Кабінету Міністрів України від 28.04.2023 № 438, у зв`язку із чим нарахування соціальної послуги побутове обслуговування припинено з 01.08.2025.

Наведені обставини зумовили звернення ОСОБА_1 до суду з даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючим громадянам щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, у разі нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, охорони їхнього життя та здоров`я визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-XIV (далі Закон № 1105-XIV; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

За приписами частини 3 статті 36 Закону № 1105-XIV у разі потреби у спеціальному медичному догляді та/або постійному сторонньому догляді, та/або побутовому обслуговуванні, та/або додатковому харчуванні, та/або предметах догляду, підтвердженої у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, потерпілому надаються соціальні послуги догляду вдома та натуральної допомоги згідно з державними стандартами.

Соціальна послуга догляду вдома надається потерпілому за його вибором:

надавачами соціальних послуг у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;

шляхом виплати за рахунок коштів загальнообов`язкового державного соціального страхування щомісячної грошової компенсації за надання соціальної послуги догляду вдома членом сім`ї потерпілого або іншою особою в розмірі не менше:

розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати, - у разі визначення потреби у спеціальному медичному догляді;

50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати, - у разі визначення потреби у постійному сторонньому догляді;

25 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати, - у разі визначення потреби в побутовому обслуговуванні.

Соціальна послуга натуральної допомоги за рахунок коштів загальнообов`язкового державного соціального страхування надається потерпілому шляхом виплати щомісячної грошової компенсації вартості заходів, необхідних для надання такої послуги, у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Витрати на соціальні послуги для потерпілого відшкодовуються за рахунок коштів соціального страхування незалежно від того, ким вони здійснюються.

Згідно частини 1 статті 40 Закону № 1105-XIV, здійснення страхових виплат і надання соціальних послуг припиняються:

1) якщо потерпілим є особа, якій оформлено документи для виїзду за кордон на постійне проживання/залишення на постійне проживання за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого;

3) якщо з`ясувалося, що страхові виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку;

4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми;

5) якщо потерпілий ухиляється від реабілітації у сфері охорони здоров`я чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов`язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню;

6) у разі смерті отримувача страхових виплат;

7) у разі добровільної відмови від страхової виплати потерпілим або особами, які мають право на страхові виплати в разі смерті потерпілого;

8) в інших випадках, передбачених законом.

Припиняючи позивачу нарахування соціальної послуги побутове обслуговування, відповідач посилається на п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.04.2023 № 438 «Деякі питання організації забезпечення соціальними та медичними послугами потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які їх потребують».

Згідно підпункту 2 пункту 2 цієї постанови, потерпілим внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, яким згідно з висновком лікарсько-консультативної комісії та/або медичним висновком про здатність до самообслуговування та потребу в сторонній допомозі, та/або витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або випискою з акта огляду медико-соціальною експертною комісією (довідкою до такого акта огляду), та/або відповідно до індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (у разі її складення) визначено потребу в спеціальному медичному догляді та/або постійному сторонньому догляді, та/або побутовому обслуговуванні, та/або додатковому харчуванні, та/або предметах догляду за потерпілим (далі - потерпілі), надаються соціальна послуга догляду вдома та/або соціальна послуга натуральної допомоги з урахуванням результатів оцінювання потреб потерпілого в соціальних послугах, проведеного згідно із Законом України Про соціальні послуги, а також медичні послуги відповідно до Основ законодавства України про охорону здоров`я, Закону України Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення у межах програми медичних гарантій (у разі необхідності), зокрема медична послуга з надання мобільної паліативної допомоги (у разі необхідності).

Відповідач вказує, що згідно довідки від 09.01.1989 № 007930 позивач потребує часткового побутового догляду, а не побутового обслуговування, що не відповідає умовам підпункту 2 пункту 2 постанови від 28.04.2023 № 438.

Суд зазначає, що згідно з пунктами 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються права і свободи людини та громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту.

Разом із тим, відповідач не довів наявності підстав для припинення позивачу нарахування соціальної послуги побутове обслуговування, передбачених частиною 1 статті 40 Закону № 1105-XIV. При цьому, суд наголошує, що перелік таких підстав є вичерпним та передбачає можливість припинення здійснення страхових виплат і надання соціальних послуг лише у випадках, прямо передбачених законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 41 Закону № 1105-XIV страхові виплати здійснюються протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно з цим Законом - протягом строку, на який визначено потребу в них.

Суд зазначає, що згідно довідки від 09.01.1989 № 007930 позивачу інвалідність установлено безстроково. Відповідно, безстроково установлено потребу у частковому побутовому догляді.

Покликання відповідача на те, що згідно довідки від 09.01.1989 № 007930 позивач потребує часткового побутового догляду, а не побутового обслуговування суд вважає формальними та такими, що не можуть позбавляти його права на соціальний захист.

Додатково суд вважає за необхідне зазначити, що загальноприйнятним є принцип тлумачення закону на користь особи, що є однією з основних засад правової системи, яка вказує, що суди повинні намагатися тлумачити закони та його норми в такий спосіб, щоб максимально захищати права та інтереси фізичної особи. Принцип тлумачення закону на користь особи не означає безумовне ігнорування закону, але вказує на те, що в сумнівних ситуаціях суди повинні намагатися вибрати інтерпретацію, яка максимально захищає права та інтереси саме фізичної особи.

Такий висновок здійснений Верховним Судом у постанові від 10.01.2024 у справі № 240/4894/23 (пункти 47-49 постанови).

Також суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду послідовно застосовує у спорах, пов`язаних із захистом соціальних прав осіб, принцип найбільшого сприяння особи у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який є найбільш сприятливим для особи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а, від 03.11.2021 у справі № 360/3611/20.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.

У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових "прогалин" щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

За таких обставин, суд вважає, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області з припинення нарахування та виплати позивачу соціальної послуги побутове обслуговування відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-XIV з 01.08.2025 (саме ця дата визнається відповідачем) підлягають визнанню протиправними, а зобов`язання відповідача поновити нарахування та виплату позивачу соціальної послуги побутове обслуговування відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-XIV з 01.08.2025 забезпечить ефективне відновлення його прав, у зв`язку із чим, керуючись ч. 2 ст. 9 КАС України, суд виходить за межі позовних вимог.

Натомість, позовні вимоги в частині визнання протиправною саме бездіяльності відповідача задоволенню не підлягають, оскільки належним та ефективним способом відновлення його прав є визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області та зобов`язання відповідача вчинити зазначені вище дії.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищенаведене у сукупності, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Позивача звільнено від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012) з припинення нарахування та виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) соціальної послуги побутове обслуговування відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-XIV з 01.08.2025.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012) поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) соціальної послуги побутове обслуговування відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-XIV з 01.08.2025.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення виготовлено та підписано 29.04.2026.

Суддя Ю.П. Бойченко