Ухвала суду № 136084705, 28.04.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ПРО ПОВЕРНЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ В ЧАСТИНІ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

28 квітня 2026 року Справа № 280/2162/26 м.Запоріжжя Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Чернова Ж.М. перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

13 березня 2026 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправними дії відповідача, викладені у листі від 22.12.2025 №27261-28495/Ч-02/8-0800/25 щодо відмови у зарахуванні позивачу до страхового стажу періоду її трудової діяльності у подвійному розмірі з 02.01.2001 по 29.01.2026 згідно статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії із зарахуванням до страхового стажу період її трудової діяльності з 02.01.2001 по 29.01.2026 у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням раніше виплачених сум, та здійснити виплату різниці пенсії за період, що не перевищує трьох років до дня звернення до суду.

Ухвалою суду від 18 березня 2026 року позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня одержання ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску за період з 10.03.2023 по 10.09.2025.

06 квітня 2026 року позивачем надано до суду заяву про поновлення строку звернення до суду. В обґрунтування поданої заяви зазначено, що позивач отримує пенсію з 14.09.2013, однак до моменту звернення до відповідача у 2025 році не мала об`єктивної можливості встановити факт порушення своїх прав. У період з 10.03.2023 по 10.09.2025 позивач об`єктивно не могла знати про порушення своїх прав, оскільки: не отримувала від відповідача жодних рішень чи повідомлень щодо порядку обчислення її страхового стажу; розмір пенсії не мсітить інформації, яка дозволяє встановити факт неврахування пільгового стажу у подвійному розмірі; не має спеціальних знань для самостійного визначення правильності її нарахування. Вказує, що до кінця 2025 року у позивача були обґрунтовані підстави вважати, що пенсія нарахована правильно. Зазначає, що сумніви щодо правильності нарахування пенсії виникли лише наприкінці 2025 року після отримання інформації від осіб, які перебували у подібних правовідносинах та за наявності аналогічного стажу отримують пенсію у більшому розмірі. З метою перевірки цієї інформації позивач звернувся за правовою допомогою до фахівця у галузі права щодо правильності обчислення пенсії. До цього моменту ні позивач, ні адвокат не могли достеменно знати про невірне врахування пільгового стажу, осільки лише відповідь ПФУ містила офіційне підтвердження фактичного порядку врахування її пільгового стажу та дала можливість об`єктивно втсановити порушення прав. Лише після отримання відповіді ПФУ від 22.12.2025 та роз`яснень адвоката позивач дізналася, що ПФУ неправильно обчислено її пенсію та не враховано період трудової діяльності у закладі надання психіатричної допомоги у подвійному розмірі, а саме те що пільговий стаж роботи врахований виключно для визначення права на пенсію, але не врахований при обчисленні її розміру.

У зв`язку з перебуванням головуючого судді у відпустці, питання про подальший рух позовної заяви вирішується в межах п`яти днів з першого робочого дня.

Надаючи оцінку доводам позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки (частина друга статті 44 КАС України).

Відповідно до частини першої, абзацу першого частини другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, законодавством регламентовано шестимісячний строк звернення особи до суду за захистом її прав, свобод та законних інтересів, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на суд.

Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.

День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.

Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 809/1087/17 та від 22 листопада 2018 року у справі №815/91/18.

Оскільки початок шестимісячного строку визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права, під час визначення початку цього строку суд має з`ясувати момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

Суд звертає увагу на специфіку соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, запровадження відповідних строків звернення до суду з якими обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними, оскільки реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.

З матеріалів справи встановлено, що позивачу з 14.09.2013 призначено пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позивач не погоджується з діями відповідача щодо відмови у зарахуванні до її страхового стажу періоду роботи в подвійному розмірі з 02.01.2001 по 29.01.2026, у зв`язку з чим звернулась 10.03.2026 (засобами поштового зв`язку) до суду з даним позовом, в якому просить зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії із зарахуванням до страхового стажу період її трудової діяльності з 02.01.2001 по 29.01.2026 у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням раніше виплачених сум, та здійснити виплату різниці пенсії за період, що не перевищує трьох років до дня звернення до суду, тобто з 10.03.2023.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 грудня 2020 року у справі №510/1286/16-а дійшла висновку, що норми, зокрема статі 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії) підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов:

1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом;

2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.

У справі, яка розглядається, фактичні обставини свідчать про те, що пенсія з урахуванням періоду роботи з 02.01.2001 по 29.01.2026 в подвійному розмірі, позивачу не нараховувалася, тому відсутні підстави для необмеження будь-яким строком невиплачених сум пенсії.

Отже, звернувшись із цим позовом до суду 10.03.2026, позивач пропустила строк звернення до суду з вимогами, що стосуються періоду з 10.03.2023 по 10.09.2025..

Стосовно тверджень позивача про те, що лише з моменту отримання письмової відповіді відповідача їй стало відомо про порушення своїх прав, суд зазначає, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19, відповідь на заяву позивача не змінює момент, з якого він повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права на перерахунок пенсії і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в такому разі. Тому твердження позивача у цій частині суд відхиляє.

Суд відзначає, що за загальним правилом поважними причинами пропуску строку звернення визнаються ті обставини, існування яких є об`єктивно непереборним, та які не залежать від волевиявлення особи і пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з позовом.

Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача, формування судової практики і таке інше. Не реалізація цього права зумовлена власною пасивною поведінкою позивача.

Позивачем не надано жодних належних доказів наявності об`єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду та не наведено поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та були пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення Європейський Суд з прав людини враховує таке: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Ураховуючи те, що поважних та об`єктивних причин пропуску позивачем строку звернення до суду з цим позовом представником позивача не зазначено, суд доходить висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин положень частини другої статті 123 КАС України та повернення позовної заяви в частині позовних вимог, які стосуються періоду з 10.03.2023 по 10.09.2025.

Відповідно до частин першої, другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Оскільки причини пропуску позивачем строку звернення з цим позовом до суду, наведені у заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду є неповажними, то суд повертає позивачу позовну заяву у частині позовних вимог, які стосуються періоду з 10.03.2023 по 10.09.2025.

Керуючись ст.ст.122, 123, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суддя

УХВАЛИВ:

Визнати неповажними причини пропуску позивачем строку звернення з позовом до суду, які наведені у заяві про поновлення строку звернення до суду.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії повернути в частині позовних вимог, які стосуються періоду з 10.03.2023 по 10.09.2025.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня її підписання.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ж.М. Чернова