Рішення № 136084634, 28.04.2026, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

28 квітня 2026 рокум. Ужгород№ 260/720/26 Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Скраль Т.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), в особі представника Романюк Ольги Петрівни (Закарпатська область, м. Тячів, вул. Незалежності, 118) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21005, м. Вінниця, вул. Зодчих, 22, код ЄДРПОУ 13322403) про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

13 лютого 2026 року ОСОБА_1 , через уповноваженого представника Романюк Ольгу Петрівну звернулася до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, якою просить: 1) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , скасувати рішення № 072350009371 від 18.09.2023 року «Про відмову у призначенні пенсії по віку відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу роботи; 2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до загального трудового стажу ОСОБА_1 наступні періоди її роботи: з 09.07.1979 р. по 24.02.2003 р. у Тересв`янському ДОКу; 3) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з урахуванням періоду її роботи: з 09.07.1979 р. по 24.02.2003 р. у Тересв`янському ДОКу починаючи з часу набуття нею права на пенсію.

03 березня 2026 року ухвалою суду відкрито провадження у даній адміністративній справі. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області надати суду до 30 березня 2026 року відмовні матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 .

03 квітня 2026 року ухвалою суду витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області відмовні матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 .

10 квітня 2026 року Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області надало суду завірену належним чином копію пенсійної справи ОСОБА_1 .

1. Позиції сторін.

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що трудова книжки НОМЕР_2 , яка видана на ім`я « ОСОБА_2 » є оригіналом. Всі записи у трудовій книжці, а саме про прийняття та звільнення з роботи є послідовними, вчинені за підписом відповідальних посадових осіб та скріплені печатками організацій, а тому не може викликати сумнів у її достовірності, а зазначення імені позивачки з допущенням помилок чи неточності ніяк не спростовує того, що позивачці дійсно належить така трудова книжка та саме позивачка працювала у зазначений у трудовій книжці період у Тересв`янському ДОКу. Довідками архівного відділу № 07-04/74, 07-04/75, 07-04/76 від 18.02.2022 року підтверджується виплата заробітної плати позивачці за період з 1979 по 1997 рр. Крім того, у довідці архівного відділу № 07-04/553 від 08.09.2023 року зазначено, що відповідно до ухвали Господарського суду Закарпатської області від 04.06.2014 року № 5008/1197/2012 Закрите акціонерне товариство «Тересв`янський ДОК» визнано банкрутом і припинило свою діяльність. Звертаю увагу суду на те, що у даних довідка не зазначено, що ОСОБА_3 не працювала у Тересв`янському ДОКу, а частково підтверджено стаж саме з книг, які поступили на зберіганні та чітко зазначено про те, що весь період роботи неможливо підтвердити через те, що більшість книг не поступило на зберігання або поступили на зберігання у нечитабельному форматі, а тому неможливо підтвердити весь стаж роботи позивачки, а не через те, що така там не працювала. На сьогоднішній день Тересв`янський ДОК ліквідований, а тому отримати будь які інші додаткові документи про стаж роботи позивачки неможливо.

12 березня 2026 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просять відмовити в задоволенні позову. В обґрунтуванні зазначають, що до страхового стажу не зараховано період роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 з 09.07.1979 по 24.02.2003, оскільки ім`я власника трудової книжки ( ОСОБА_4 , рос. мовою), зазначене на титульній сторінці трудової не відповідає паспортним даним заявниці ( ОСОБА_4 ); крім того робота на даному підприємстві не підтверджується даними індивідуальних відомостей про застраховану особу. Страховий стаж враховано згідно наданих довідок про нараховану заробітну плату та наявних даних індивідуальних відомостей про застраховану особу. Враховуючи вищевикладене, Головним управлінням прийнято законне та обґрунтоване рішення про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно Закону № 1058.

Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

2. Обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що 11 вересня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою № 4256 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

18 вересня 2023 року Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області рішенням № 072350009371 відмовило ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Зазначають, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_3 з 09 липня 1979 року по 24 лютого 2003 року, оскільки ім`я власника трудової книжки ( ОСОБА_4 , рос. мовою), зазначене на титульній сторінці трудової, не відповідає паспортним даним заявниці ( ОСОБА_4 ); крім того робота на даному підприємстві не підтверджується даними індивідуальних відомостях про застраховану особу. Страховий стаж пораховано згідно наданих довідок про нараховану заробітні плату та даних індивідуальних відомостях про застраховану особу.

Не погодившись із рішенням про відмову у призначенні пенсії за віком, позивач звернулася до суду.

3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 46 Конституції Українигромадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Надане вищевказаною статтею право деталізоване у Законах України від 05.11.1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788) та від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058), зокрема, у статтях 1 і 8 відповідно.

Закон України «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій, спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих; та гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Згідно із статтею 1 Закону № 1788 громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до статей 6, 7 Закону № 1788 особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов`язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов`язку.

Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

При цьому, пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

Відповідно до статті 56 Закону № 1788 до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно із статтею 62 Закону № 1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 62 Закону № 1788 постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Суд також враховує, що на момент внесення у трудову книжку позивачки записів про періоди роботи з 01 липня 1981 року була чинна Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.74 р. № 162 (далі - Інструкція № 162), де згідно з пунктом 2.2 у трудову книжку вноситься запис про роботу: прийом на роботу, перехід на іншу постійну роботу, звільнення.

Пунктом 2.3 Інструкції № 162 було визначено, що всі записи у трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, також по нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Крім того, пунктами 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі - Порядок № 637) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Разом з тим, відповідно до пункту 18 постанови Ради міністрів СРСР від 06 вересня 1973 року №656 «Про трудові книжки робочих та службовців» відповідальність за організацію робіт по веденню, обліку, зберіганню та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, призначена наказом (розпорядженням керівника підприємства, установи, організації).

Аналогічний припис міститься в пункті 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

З огляду на зазначене, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі №677/277/17.

Відповідно до статті 1 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно із частиною 1 статті 24 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до частини 2 статті 24 Закону № 1058 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, а наявність відповідних записів у трудовій книжці про стаж роботи є підтвердженням страхового стажу. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Наявність же відповідних записів у трудовій книжці про стаж роботи є підтвердженням страхового стажу.

При поданні заяви про призначення/перерахунок пенсії ОСОБА_1 було надано, в тому числі, трудову книжку НОМЕР_3 .

Відповідно до записів № 1-8 ОСОБА_1 працювала з 09 липня 1979 року по 24 лютого 2003 року у Тересв`янському ДОКу.

В даному випадку, відповідач мав в розпорядженні трудову книжку, в якій по хронології відображено місце та роботу яку виконувала позивач, тому суд констатує, що відповідач до обрахунку стажу ОСОБА_1 поставився формально, та протиправно не зарахував спірний період до страхового стажу.

Доводи щодо зазначення ім`я власника трудової книжки ( ОСОБА_4 , рос. мовою), яке не відповідає паспортним даним заявниці ( ОСОБА_4 ) є безпідставними, оскільки позивач не може нести відповідальність за правильність заповнення та ведення трудової книжки, а отже не може бути обмежений в праві неврахування до трудового стажу періоду роботи на підприємстві на підставі здійснення невірного запису відділом кадрів у трудовій книжці.

Відповідно до пунктів 2.2, 2.3 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності працівника пізніше тижневого терміну від часу прийому на роботу. У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження та заохочення: нагородження орденами та медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи у роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження та заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку та статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видано дипломи, про використані винаходи та раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не записуються. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу чи звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Отже, заповнення трудової книжки здійснюється адміністрацією підприємства, а тому порушення вимог ведення трудової книжки жодним чином не повинна нести настання негативних наслідків для працівника.

Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а зазначив, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Дана обставина не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питання призначення пенсії.

Разом з тим, підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Пенсійний орган не врахував, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Зазначений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 року по справі № 754/14898/15-а.

Таким чином, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 25 квітня 2019 року у справі №593/283/17.

Крім того, суд вважає безпідставним не зарахування до страхового стажу позивача періоду з 09 липня 1979 року по 24 лютого 2003 року, оскільки робота на даному підприємстві не підтверджується даними індивідуальних відомостях про застраховану особу.

Суд зазначає, що фактично внаслідок невиконання роботодавцем позивача обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам у сфері соціального захисту.

Позивач не повинен відповідати за неналежне виконання страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків.

Враховуючи вищенаведене, відмова у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 09 липня 1979 року по 24 лютого 2003 року, відповідно до наданої трудової книжки НОМЕР_3 є протиправною, а відтак необхідно зарахувати періоду роботи з 09 липня 1979 року по 24 лютого 2003 року до страхового стажу відповідно до трудової книжки НОМЕР_3 .

Таким чином, відповідач приймаючи рішення про відмову у призначенні позивачці пенсії № 072350009371 від 18 вересня 2023 року діяв всупереч вимог вказаних вище норм законів, що спричинило порушення права позивачки на соціальний захист та отримання пенсійних виплат. Відтак, вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з частиною 3 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Таким чином, наслідком скасування прийнятих за результатами розгляду заяв позивачки про призначення пенсії рішення є виникнення саме у цього територіального органу Пенсійного фонду України обов`язку повторно розглянути заяву про призначення пенсії.

З огляду на встановлене, суд з метою ефективного захисту прав позивача вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 для обчислення розміру пенсії періоди з 09 липня 1979 року по 24 лютого 2003 року та повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 11 вересня 2023 року з врахуванням висновків суду.

Відповідно до статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до частини третьоїстатті 139 КАС Українипри частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачкою при поданні адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 1 331,20 грн, що підтверджується квитанцією від 12 лютого 2026 року № 4146-5510-3989-5807, (а.с. 8).

Вказана сума судового збору підлягає стягненню на користь позивачки пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 9, 14, 139, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов ОСОБА_1 , в особі представника Романюк Ольги Петрівни до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 072350009371 від 18 вересня 2023 року про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 для обчислення розміру пенсії період роботи у Тересв`янському ДОКу з 09 липня 1979 року по 24 лютого 2003 року та повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 11 вересня 2023 року з врахуванням висновків суду.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21005, м. Вінниця, вул. Зодчих, 22, код ЄДРПОУ 13322403) судові витрати у розмірі 1 331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 коп.) сплаченого судового збору.

5. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 28 квітня 2026 року.

СуддяТ.В.Скраль