Ухвала суду № 136084617, 24.04.2026, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

з питань скасування заходів забезпечення позову

24 квітня 2026 рокум. Ужгород№ 260/2208/26

Закарпатський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Іванчулинець Д.В.,

при секретарі судового засідання - Грига Н.В.,

за участі сторін та осіб, які беруть участь у розгляді клопотання:

представник позивача - Аместріс М.М.,

представник відповідача - Поліщук О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання представника Державної податкової служби України про скасування заходів забезпечення позову в адміністративній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший ферментаційний завод» (вул. Миколи Огарьова, буд. 6/8, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 42365736) до Державної податкової служби України (пл. Львівська, буд. 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 43005393) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У відповідності до статті 243 частини 3 КАС України 24 квітня 2026 року проголошено вступну та резолютивну частини ухвали. Ухвалу у повному обсязі складено 29 квітня 2026 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Перший ферментаційний завод» (далі позивач) в особі представника адвоката Аместріс Марини Миколаївни (далі представник позивача) звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової служби України (далі відповідач), яким просить:

1) визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової служби України від 02.04.2026 №540-р/лєр, яким припинено дію ліцензії №99017202600001 на право ферментації тютюнової сировини, виданої ТОВ «ПЕРШИЙ ФЕРМЕНТАЦІЙНИЙ ЗАВОД»;

2) зобов`язати Державну податкову службу України видалити з Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах інформацію (відомості), що внесена(ні) на підставі рішення Державної податкової служби України від 02.04.2026 №540-р/лєр, про припинення дії ліцензії №99017202600001 (початок дії з 01.04.2026 безстроково) на право ферментації тютюнової сировини, виданої ТОВ «ПЕРШИЙ ФЕРМЕНТАЦІЙНИЙ ЗАВОД»;

3) стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати (судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу);

4) зобов`язати ДПС України подати звіт про виконання судового рішення у цій справі, з дня набрання ним законної сили.

Разом з позовною заявою представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший ферментаційний завод» подано до суду заяву про забезпечення позову, якою просить:

- зупинити дію рішення Державної податкової служби України від 02.04.2026 №540-р/лєр, яким припинено дію ліцензії №99017202600001 на право ферментації тютюнової сировини, виданої ТОВ «ПЕРШИЙ ФЕРМЕНТАЦІЙНИЙ ЗАВОД»;

- зобов`язати Державну податкову службу України виключити з Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах інформацію (відомості), що внесена(ні) на підставі рішення Державної податкової служби України від 02.04.2026 №540-р/лєр, про припинення дії ліцензії №99017202600001 (початок дії з 01.04.2026 безстроково) на право ферментації тютюнової сировини, виданої ТОВ «ПЕРШИЙ ФЕРМЕНТАЦІЙНИЙ ЗАВОД».

07 квітня 2026 року ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший ферментаційний завод» про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову задоволено.

10 квітня 2026 року ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання на 11 травня 2026 року о 14:00 годині.

17 квітня 2026 року до суду від представника Державної податкової служби України надійшло клопотання про скасування заходів забезпечення позову. Відповідач зазначає, що вживши заходи забезпечення позову, суд втрутився в його компетенцію, зупинив дію оскаржуваного рішення та фактично надав позивачеві як ліцензіату можливість продовжувати здійснення господарської діяльності без наявності ліцензій, що свідчить про передчасність, необґрунтованість та помилковість прийнятої ухвали, а отже заходи забезпечення позову підлягають скасуванню.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою від 07 квітня 2026 року, суд доходить до наступних висновків.

Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі. Метою застосування заходів забезпечення позову є, перш за все, захист прав позивача до ухвалення рішення у справі.

Відповідно до ч. 5, 8 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Порядок скасування заходів забезпечення позову визначений ст. 157 КАС України.

Відповідно до частин 1, 3 вказаної норми встановлено, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала.

При постановленні ухвали від 07 квітня 2026 року, суд виходив з того, що оскаржуване рішення створює конкретні правові наслідки у вигляді позбавлення можливості здійснювати господарську діяльність позивача до моменту судового рішення щодо перевірки правомірності прийняття такого рішення. Оскільки правомірність винесеного рішення підлягає дослідженню лише під час судового вирішення справи, то невжиття заходів забезпечення адміністративного позову може мати наслідком заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача та третіх осіб, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Заходи забезпечення адміністративного позову відповідають предмету адміністративного позову та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті. Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що позивачем доведено існування реальної загрози завдання шкоди правам, свободам та інтересам заявника та третіх осіб, в тому числі і трудовому колективу, внаслідок невжиття заходів забезпечення адміністративного позову до ухвалення судом рішення у справі щодо оскарження рішення Державної податкової служби України від 02.04.2026 року №540-р/лєр, яким припинено дію ліцензії №99017202600001 на право ферментації тютюнової сировини, виданої ТОВ «ПЕРШИЙ ФЕРМЕНТАЦІЙНИЙ ЗАВОД» та того, що захист прав, свобод та інтересів позивача стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Суд зазначає, що інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.

За правовою позицією, викладеною у рішенні Конституційного Суду України від 31.05.2011 №4-рп/2011, з метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову. Цей інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Він віднесений до механізму захисту прав і свобод людини, зокрема в судовому порядку, і є гарантією їх захисту та відновлення, а отже, елементом правосуддя. Забезпечення позову стосується всіх стадій судового провадження (підготовка, призначення, розгляд справи) і є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу в судочинстві, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для особи рішення, оскільки забезпечення позову спрямоване на недопущення ситуацій, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово висловлював думку про те, що основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб. Інститут забезпечення позову є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.

Відтак, ухвала суду про вжиття заходів забезпечення позову зумовлює конкретні обмеження щодо вчинення певних дій чи, навпаки, обов`язок вчинити дії учасниками справи або третіми особами, що мають строковий характер та діють до набрання рішення суду законної сили.

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.

Суд зазначає, що заходи забезпечення позову у обраний судом спосіб відповідають предмету адміністративного позову та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті. При цьому, правова оцінка дій та рішення відповідача підлягатиме встановленню під час судового розгляду даної справи.

Підстави, наведені у клопотанні представника відповідача про скасування заходів забезпечення позову, не спростовують обставин, на підставі яких вжито заходи забезпечення позову.

У клопотанні про скасування заходів забезпечення позову представник відповідача не наводить жодних обґрунтованих підстав та не надає будь-яких належних та допустимих доказів на їх підтвердження, з яких вжиті заходи забезпечення позову мають бути скасовані судом.

Більше того, зі змісту клопотання про скасування заходів забезпечення позову вбачається, що відповідач фактично не погоджується зі самою ухвалою про забезпечення позову, наслідком чого може бути подання на таку ухвалу апеляційної скарги в порядку, передбаченому КАС України. При цьому, незгода відповідача з ухвалою про забезпечення позову не є підставою для звернення до суду із клопотанням про скасування вжитих судом заходів забезпечення позову.

Верховний Суд у постанові від 31.07.2024 року у справі №140/36282/23 зазначив зокрема, що скасування заходів забезпечення адміністративного позову за своїм змістом не може бути запереченням проти ухвали про вжиття заходів забезпечення позову, яка підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

Суд зазначає, що клопотання представника відповідача про скасування заходів забезпечення позову не містить жодного посилання на те, що відпали або змінились обставини, які були підставою для постановлення судом ухвали про вжиття заходів забезпечення позову.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що представником Державної податкової служби України не наведено обставин, які можуть бути підставою для скасування заходів забезпечення позову та не надано доказів, які б підтверджували, що у межах спірних правовідносин підстави, з якими закон пов`язує можливість застосування заходів забезпечення позову, відпали.

Слід також зазначити, що станом на 29 квітня 2026 року провадження у справі №260/2208/26 здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, рішення у справі не прийнято, а тому будь-яких підстав визначених частиною 8 статті 157 КАС України для скасування таких заходів забезпечення позову не існує.

Таким чином, оскільки спір по суті ще не вирішено, судове рішення по суті спору не ухвалено, підстави для скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2026 року у справі №260/2208/26, відсутні, а тому у задоволенні клопотання представника Державної податкової служби України про скасування заходів забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 157, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання представника Державної податкової служби України про скасування заходів забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги у п`ятнадцятиденний строк з дати складання повного тексту ухвали.

Суддя Д.В. Іванчулинець