Рішення № 136084579, 28.04.2026, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2026 року м. Житомир справа № 240/12434/25

категорія 112010201

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Майстренко Н.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною відмову Департаменту патрульної поліції Національної поліції України у здійсненні перерахунку тривалості щорічної додаткової оплачуваної відпустки за стаж служби в поліції у період 2017-2022 років;

- зобов`язати Департамент патрульної поліції Національної поліції України здійснити ОСОБА_1 перерахунок тривалості щорічної додаткової оплачуваної відпустки за стаж служби в поліції у період 2017-2022 років та надати підтверджуючу інформацію про наявну кількість днів додаткової оплачуваної відпустки.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 є інспектором роти № 1 батальйону управління патрульної поліції в Житомирській області ДПП Національної поліції України. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 21.04.2023 у справі № 240/2065/22 зобов`язано Департамент патрульної поліції Національної поліції України зарахувати до стажу служби в поліції вислугу років з 1 квітня 2006 року по 7 вересня 2017 року в органах Державного департаменту України з питань виконання покарань. Відповідно до інформації про використані дні відпустки ОСОБА_1 , наданої Управлінням патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції, йому не зараховані дні додаткової відпустки за період з 2017 по 2022 роки. Позивач вважає, що відповідачем не було виконано рішення суду та не здійснено перерахунок тривалості днів додаткової оплачуваної відпустки.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач - Департамент патрульної поліції, надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Представник зазначає, що на момент прийняття позивача на посаду поліцейського роти № 1 батальйону управління патрульної поліції в місті Житомирі у відповідача були відсутні законні підстави для зарахування позивачу до стажу служби в поліції його стаж служби в Державній кримінально-виконавчій службі України за період з 1 квітня 2006 року до 07 вересня 2017 року та, відповідно, надання додаткової оплачуваної відпустки за цей період. Обов`язок щодо зарахування позивачу до стажу служби в поліції стажу служби в органах та установах Державної кримінально-виконавчої служби України за період з 1 квітня 2006 року до 7 вересня 2017 року виник у відповідача лише після прийняття рішення Житомирським окружним адміністративним судом 21.04.2023 у справі №240/2065/22, з цього ж часу відповідачем здійснено перерахунок додаткової оплачуваної відпустки, що у повній мірі відповідає нормам чинного законодавства України. Таким чином, вимога здійснити перерахунок невикористаної додаткової відпустки за період 2017-2022 років є незаконною.

Також відповідач надіслав до суду заперечення, в яких вказує на пропущення позивачем строку звернення до суду. Представник зазначає, що починаючи з 03.10.2023, коли позивач отримав відповідь Департаменту патрульної поліції та дізнався про можливе, на його думку, порушення його права на перерахунок, в тому числі пов`язаного з кількістю днів невикористаної щорічної додаткової відпустки за стаж служби в поліції, він у встановлений законом тримісячний строк із відповідним позовом не звернувся. Водночас, до суду за захистом своїх прав позивач звернувся лише 05.05.2025, тобто з пропуском тримісячного строку, передбаченого чинним законодавством України.

Позивач подав до суду заперечення та вказує, що обов`язок щодо зарахування позивачу до стажу служби в поліції стажу служби в органах та установах Державної кримінально-виконавчої служби України виник у відповідача з моменту зарахування його на службу в поліцію, а рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 21.04.2023 у справі №240/2065/22 лише відновлено порушене право позивача.

Розглянувши дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) з особливостями, визначеними статтями 257 - 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), а також дослідивши подані сторонами документи, суд встановив таке.

Судом встановлено, що позивач з 23.10.2017 прийнятий на службу в поліцію, де продовжує проходити службу.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 21.04.2023 у справі № 240/2065/22, яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31.07.2023, зобов`язано Департамент патрульної поліції Національної поліції України зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, стаж служби в органах та установах Державної кримінально-виконавчої служби України за період з 1 квітня 2006 року до 7 вересня 2017 року.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 15.01.2024 року у справі № 240/30851/23, яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2024 року, зобов`язано Департамент патрульної поліції здійснити ОСОБА_1 перерахунок і виплату грошового забезпечення за період служби в Департаменті патрульної поліції з 23 жовтня 2017 року по 13 серпня 2023 року включно, в частині виплати надбавки за вислугу років, в тому числі премії, із врахуванням до стажу служби в поліції наявного стажу служби в органах та установах Державної кримінально- виконавчої служби України з 01 квітня 2006 року по 07 вересня 2017 року, з урахуванням висновків суду у даній справі та раніше виплачених сум.

Листом від 07.04.2025 №6031-2025 Департамент патрульної поліції на запит позивача про перерахунок додаткової відпустки за стаж служби в поліції за 2017-2022 роки повідомив, що на виконання цього рішення наказом ДПП від 14.08.2023 №1030о/с установлено стаж служби в поліції - 18 років 02 місяці 15 днів (станом на 14.08.2023). Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 15.01.2024 № 240/30851/23 ДПП зобов`язано здійснити перерахунок і виплату грошового забезпечення за період служби в ДПП з 23.10.2017 до 13.08.2023 у частині виплати надбавки за вислугу років, у тому числі премії, з зарахуванням до стажу служби в поліції наявного стажу служби в органах та установах Державної кримінально-виконавчої служби України з 01.04.2006 до 07.09.2017 (зважаючи на висновки суду в цій справі та раніше виплачені суми). Таким чином, станом на 01.04.2025 набуто право за стаж служби в поліції на оплачувані відпустки за 2022 рік - 1 доба, за 2023 рік - 13 діб, за 2024 рік - 14 діб, за 2025 рік - 14 діб (після 30.05.2025 - 15 діб). Ураховуючи викладене, підстав для перерахунку тривалості щорічної додаткової оплачуваної відпустки за стаж служби в поліції за 2017-2022 роки немає.

Вважаючи протиправною відмову Департаменту патрульної поліції Національної поліції України у здійсненні перерахунку тривалості щорічної додаткової оплачуваної відпустки за стаж служби в поліції за 2017-2022 роки, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 45 Конституції України передбачено, що кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.

Закон України "Про відпустки" №504/96-ВР від 15.11.1996 року (далі - Закон №504/96-ВР) встановлює державні гарантії права на відпустки працівників, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

Згідно зі статтею 4 Закону №504/96-ВР установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка; додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці; додаткова відпустка за особливий характер праці; інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв`язку з навчанням; 3) творча відпустка ; 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях; 4) соціальні відпустки: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами; відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; відпустка у зв`язку з усиновленням дитини; додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи; 5) відпустки без збереження заробітної плати. Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.

Аналогічні положення містяться в ч. 1 ст. 83 КЗпП України.

Закон України "Про Національну поліцію" №580-VIII від 02.07.2015 року (далі - Закон №580-VIII, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Відповідно до ч.ч. 1 і 3 ст. 59 Закону № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік і форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.

Проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ст. 60 наведеного Закону).

Відповідно до статті 92 Закону №580-VIII поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом.

Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Частинами 1 - 4 статті 93 Закону №580-VIII передбачено, що тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються.

Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки.

За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п`ятнадцять календарних днів.

Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби.

Відповідно до частин 9 - 11 статті 93 Закону №580-VIII поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення.

При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року.

За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.

Відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання із чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції.

За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.

Таким чином, відповідно до частини першої статті 92 Закону України «Про Національну поліцію» № 580-VIII поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки у порядку та тривалості, визначених цим Законом. Водночас, особливості обчислення тривалості відпусток урегульовано статтею 93 зазначеного Закону, частиною третьою якої передбачено, що за кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більше ніж п`ятнадцять календарних днів.

Судовим рішенням у справі № 240/2065/22, яке набрало законної сили, встановлено, що період служби позивача в органах Державної кримінально-виконавчої служби України з 01 квітня 2006 року по 07 вересня 2017 року підлягає зарахуванню до стажу служби в поліції.

На виконання даного рішення наказом ДПП від 14.08.2023 № 1030о/с установлено стаж служби в поліції - 18 років 02 місяці 15 днів (станом на 14.08.2023).

З огляду на викладене, суд зазначає, що на момент прийняття позивача на службу до Національної поліції у 2017 році в нього вже виникло право на щорічну додаткову оплачувану відпустку за стаж служби, яке підлягало реалізації, починаючи з відповідного періоду служби.

Доводи відповідача про те, що право на зарахування стажу виникло у позивача лише після ухвалення Житомирським окружним адміністративним судом рішення від 21.04.2023 у справі № 240/2065/22, суд вважає помилковими. Зазначене судове рішення не створює нових прав, а має правовідновлювальний характер, оскільки спрямоване на захист та відновлення вже існуючого права позивача, порушеного відповідачем. Зокрема, у вказаній справі судом визнано протиправною відмову Департаменту патрульної поліції Національної поліції України у зарахуванні до стажу служби в поліції періоду служби з 01.04.2006 по 07.09.2017 в органах Державного департаменту України з питань виконання покарань.

Щодо доводів відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду, суд також вважає їх безпідставними. Предметом оскарження у цій справі є відмова Департаменту патрульної поліції у здійсненні ОСОБА_1 перерахунку тривалості щорічної додаткової оплачуваної відпустки за стаж служби в поліції за період 2017-2022 років, викладена у листі № 6031-2025 від 07.04.2025. Саме з моменту отримання зазначеного листа позивач дізнався про порушення свого права. Враховуючи, що позов подано 05.05.2025, позивачем дотримано встановлений законом строк звернення до адміністративного суду.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання відмови Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, оформленої листом від 07.04.2025 №6031-2025, протиправною та зобов`язання його здійснити ОСОБА_1 перерахунок тривалості щорічної додаткової оплачуваної відпустки за стаж служби в поліції за період 2017-2022 років, а також надати інформацію про наявну кількість днів такої відпустки.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням висновку суду про задоволення позову, наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача сплаченого ним судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 255, 257, 262, 295, 297 КАС України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (вул. Федора Ернста, буд. 3, м. Київ, 03048, код ЄДРПОУ 40108646) про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправною відмову Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, оформлену листом від 07.04.2025 №6031-2025, у здійсненні перерахунку тривалості щорічної додаткової оплачуваної відпустки за стаж служби в поліції за 2017-2022 роки.

Зобов`язати Департамент патрульної поліції Національної поліції України здійснити ОСОБА_1 перерахунок тривалості щорічної додаткової оплачуваної відпустки за стаж служби в поліції за 2017-2022 роки та надати йому інформацію про наявну кількість днів додаткової оплачуваної відпустки.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 судові витрат зі сплати судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.М. Майстренко

28.04.26