Ухвала суду № 136082552, 24.04.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.04.2026 Справа №607/8003/25 Провадження №1-кп/607/1417/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

у складі: головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

під час підготовчого судового засідання, проведеного в залі суду у м. Тернополі в кримінальному провадженні №12025211040000584 від 20.03.2025, щодо ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,

за участю:

прокурора ОСОБА_4 ,

захисника адвоката ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 (бере участь дистанційно),

встановив:

у провадженні суду перебуває кримінальне провадження №12025211040000584 від 20.03.2025, щодо ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.

- щодо призначення обвинувального акту до судового розгляду:

до суду надійшов обвинувальний акт із додатками у вказаному кримінальному провадженні.

Прокурор у підготовчому судовому засіданні висловилася за призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту у відкритому судовому засіданні.

Захисник заперечив проти призначення обвинувального акту до судового розгляду, посилаючись на ухвалу суду апеляційної інстанції, відповідно до якої обставини, встановлені Тернопільським апеляційним судом, не узгоджуються з обставинами, викладеними в обвинувальному акті. Зазначив, що дії ОСОБА_3 в обвинувальному акті кваліфіковано неправильно. У зв`язку з чим просив повернути обвинувальний акт прокурору.

Обвинувачений підтримав позицію свого захисника.

Прокурор доповнила, що вважає обвинувальний акт таким, що відповідає вимогам ст. 291 КПК України, а перевірка правильності правової кваліфікації дій обвинуваченого не належить до повноважень суду на стадії підготовчого судового засідання. На її думку, підстави для повернення обвинувального акта прокурору відповідно до положень КПК України відсутні.

Суд, заслухавши думки учасників підготовчого судового засідання, вивчивши обвинувальний акт з додатками, дійшов до висновку про відмову у задоволенні клопотання захисника про повернення обвинувального акту прокурору та наявність підстав для призначення даного кримінального провадження до судового розгляду, керуючись таким:

відповідно до вимог п.п. 3, 5 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідають вимогам цього Кодексу; призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта.

Частиною 4 статті 110 КПК України визначено, що обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Таким чином, саме прокурор визначає обсяг обвинувачення, формулює його та надає правову кваліфікацію діям обвинуваченого у тому вигляді, який вважає обґрунтованим за результатами досудового розслідування.

Питання узгодженості викладених в обвинувальному акті фактичних обставин між собою, а також їх відповідності правовій кваліфікації кримінального правопорушення, як і питання правильності такої кваліфікації, не є предметом перевірки суду на стадії підготовчого судового засідання, оскільки на цій стадії суд не наділений повноваженнями оцінювати докази та встановлювати обставини кримінального правопорушення.

Крім того, відповідно до положень КПК України, зокрема статті 338, прокурор під час судового розгляду має право змінити обсяг обвинувачення або його правову кваліфікацію.

За таких обставин доводи захисника щодо невідповідності викладених в обвинувальному акті обставин ухвалі суду апеляційної інстанції та неправильної правової кваліфікації дій обвинуваченого не свідчать про невідповідність обвинувального акта вимогам КПК України та не є підставою для його повернення прокурору.

Суд установив, що:

кримінальне провадження відповідно до ст.ст. 32, 33 КПК України підсудне Тернопільському міськрайонному суду Тернопільської області.

Обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України, підстави для його повернення відсутні.

Підстав для закриття провадження, передбачених п.п. 5-8, 10 ч. 1, або ч. 2 ст. 284 КПК України, немає.

Відповідно до ст. 27 КПК України кримінальне провадження не потребує закритого судового засідання.

- щодо продовження запобіжного заходу:

23.04.2026 через електронну пошту суду надійшло клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів (далі Клопотання), яке вмотивоване тим, що продовжують існувати ризики того, що обвинувачений може: переховуватись від суду, незаконно впливати на представника потерпілого та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення. Також прокурор зазначає про неможливість застосування до ОСОБА_3 більш м`яких запобіжних заходів, не пов`язаних із триманням під вартою, оскільки жоден із них не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, а також забезпечити належну поведінку обвинуваченого та виконання ним своїх обов`язків.

Прокурор подане ним Клопотання підтримала з підстав, викладених у ньому.

У судовому засіданні захисник заперечив проти задоволення клопотання прокурора. Зазначив, що за обставин, коли кримінальне провадження розглядається новим складом суду, прокурором не наведено нових ризиків, які б обґрунтовували необхідність продовження запобіжного заходу. Наголосив на дії презумпції невинуватості та відсутності доведеності вини ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення. Щодо посилань прокурора на наявність ризику незаконного впливу на свідків, захисник зазначив, що під час судового розгляду такі свідки до суду не з`являлися та не були доставлені для допиту. Водночас сторона захисту наполягала на їх допиті, оскільки, на думку захисника, зазначені свідки могли повідомити обставини, які виправдовують дії обвинуваченого, однак прокурор відмовилася від їх допиту. Незважаючи на це, прокурор у Клопотанні знову посилається на ризик незаконного впливу на свідків, що, на думку захисника, є необґрунтованим. З огляду на викладене, захисник вважає, що на даний час відсутні підстави для продовження ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у зв`язку з чим просив відмовити у задоволенні Клопотання прокурора. Водночас, у разі якщо суд дійде висновку про неможливість застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, просив зменшити розмір застави до мінімального, а саме до 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Обвинувачений у судовому засіданні підтримав позицію свого захисника та зазначив, що має постійне місце проживання та бажає проходити військову службу.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши Клопотання та матеріали кримінального провадження, суд дійшов такого:

згідно з ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 3, 4, 5 ст. 199 КПК України (гл. 18 цього Кодексу) клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 177 КПК України підставою продовження строків тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, про які зазначено у ст.178 КПК України.

Судом установлено, що ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21.03.2025 застосовано щодо ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави в розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 90 840 грн, та, у разі її внесення, покладено обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України. Надалі, строк дії запобіжного заходу щодо ОСОБА_3 неодноразово продовжувався, востаннє ухвалою колегії суддів Тернопільського апеляційного суду від 11.03.2026 до 09.05.2026.

Розглядаючи питання про доцільність продовження застосованого до обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу, суд враховує тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, обставини його вчинення, передбачене законом покарання, а також дані про особу обвинуваченого відповідно до вимог ст. 178 КПК України.

Суд бере до уваги, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке за ступенем тяжкості відноситься до категорії тяжких, за яке передбачено безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років. Усвідомлюючи реальність можливого призначення покарання у разі визнання його винуватим, обвинувачений може вживати заходів для ухилення від суду.

Доводи захисника про відсутність ризиків у зв`язку з тим, що кримінальне провадження розглядається новим складом суду, суд оцінює критично, оскільки сама по собі зміна складу суду не свідчить про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та не впливає на обов`язок суду перевірити їх наявність на момент розгляду клопотання.

Суд також не приймає доводи сторони захисту щодо відсутності ризику незаконного впливу на свідків з підстав їх недопиту під час судового розгляду. Навпаки, з огляду на те, що представник потерпілого та свідки після призначення нового розгляду даного кримінального провадження судом не допитані, ризик можливого незаконного впливу на них з боку обвинуваченого з метою надання ними неправдивих показань, їх зміни на свою користь або відмови від їх надання зберігає свою актуальність. Водночас, відповідно до ч. 3 ст. 95 КПК України, суд обґрунтовує свої висновки лише на показах, які він безпосередньо отримав під час судового засідання.

Твердження захисника про те, що прокурор відмовився від допиту свідків, не спростовує існування відповідного ризику під час нового судового розгляду, оскільки процесуальна поведінка сторони обвинувачення не впливає на можливість чи неможливість вчинення обвинуваченим дій, спрямованих на незаконний вплив на учасників кримінального провадження.

Також, на думку суду, продовжує існувати ризик вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення, з огляду на наявність в нього не знятої та непогашеної у встановленому законом порядку судимості за вчинення злочину проти власності. При цьому суд враховує, що обвинувачений на шлях виправлення не став, оскільки під час іспитового строку, згідно з обвинувальним актом, вчинив нове кримінальне правопорушення проти власності.

Оцінюючи доводи обвинуваченого про наявність у нього постійного місця проживання та намір проходити військову службу, суд враховує їх, однак вважає, що такі обставини самі по собі не є достатніми для нівелювання встановлених ризиків та не гарантують належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на даний час не зменшилися та продовжують існувати.

Суд також перевірив можливість застосування до обвинуваченого більш м`яких запобіжних заходів, однак дійшов висновку, що такі заходи не забезпечать досягнення мети запобіжного заходу, визначеної ст. 177 КПК України, виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та дотримання ним належної процесуальної поведінки, а також не зможуть належним чином запобігти встановленим ризикам.

З огляду на викладене, суд приходить до переконання, що подальше тримання ОСОБА_3 під вартою є необхідним та виправданим, а підстав для відмови у задоволенні клопотання прокурора не вбачається.

Водночас, вирішуючи питання про зменшення обвинуваченому розміру застави, суд враховує: характер та тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України; обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 ; його майновий стан, зокрема відсутність в обвинуваченого стабільного офіційного доходу, а також те, що визначений раніше розмір застави фактично не був внесений, що може свідчити про його непомірність для обвинуваченого; сімейний стан, а саме перебування на утриманні обвинуваченого двох дітей, тривалість його перебування під вартою, а також те, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, продовжують існувати.

Оцінивши наведені обставини у їх сукупності, як того вимагає ч. 4 ст. 182 КПК України, суд доходить висновку про можливість зменшення розміру застави, визначеної обвинуваченому ОСОБА_3 , до 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідає вимогам п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України.

Саме такий розмір застави, який відповідає мінімальній межі, встановленій кримінальним процесуальним законом для даної категорії злочинів, на переконання суду, з одного боку, не є явно непомірним для обвинуваченого, а з іншого зможе забезпечити виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, належну процесуальну поведінку та запобігти встановленим ризикам, оскільки у разі невиконання таких обов`язків застава підлягатиме зверненню в дохід держави.

З огляду на викладене, клопотання сторони захисту про зменшення розміру застави підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 194, 197, 199, 314-317, 350, 392, 393 КПК України, суд

постановив:

призначити судовий розгляд кримінального провадження 12025211040000584 від 20.03.2025, щодо ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, у відкритому судовому засіданні на 30.04.2026 о 11:40 у приміщенні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області за адресою: м. Тернопіль, вул. Котляревського, 34.

Про час судового розгляду повідомити учасників.

У задоволенні клопотання захисника про повернення обвинувального акту відмовити.

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому задовольнити.

Клопотання захисника про зменшення розміру застави задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою на шістдесят днів, тобто до 23:59 22.06.2026.

Визначити ОСОБА_3 заставу у 20 (двадцять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 66 560 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: ТУ ДСА України в Тернопільській області код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26198838; Банк отримувача ДКСУ м. Київ; код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача UA358201720355219001000003454; призначення платежу: застава за ОСОБА_3 у справі № 607/8003/25 згідно ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24.04.2026.

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 на строк до 22.06.2026 включно такі обов`язки, передбачені частиною п`ятою статті 194 КПК України:

- прибувати до прокурора або суду за кожним їх викликом;

- не відлучатися за межі м. Тернополя без дозволу прокурора або суду;

- повідомляти прокурора чи суд про зміну місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання в органи ДМС України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Ухвала в частині продовження строку тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Строк дії ухвали в частині запобіжного заходу до 22.06.2026 включно.

Копію ухвали надати/надіслати обвинуваченому та начальнику ДУ «Чортківська УВП (№26)».

На ухвалу суду в частині продовження строку тримання під вартою може бути подана апеляційна скарга до Тернопільського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим, в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції та не зупиняє виконання такої ухвали, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Головуюча суддя ОСОБА_1