Рішення № 136082376, 29.04.2026, Борщівський районний суд Тернопільської області

Справа № 594/480/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2026 року м.Борщів

Борщівський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої-судді: Губіш О.А.

з участю:

секретаря Окулянко У.Г.

позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката Каліннікова М.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , в особі представника алвоката Каліннікова Макима Олександровича, до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 , в особі представника алвоката Каліннікова М.О., звернулася до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, в якому просить скасувати постанову серії ГБВ № 999996 від 24 березня 2026 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, якою її було визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в її діях складу такого.

В обґрунтування позову посилається на те, що відповідно до оскаржуваної постанови її визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1700 грн.

Вважає постановою протиправною, виходячи з наступного.

Як зазначено в постанові 24.03.2026р. о 10 год. 03 хв. ОСОБА_1 , перебуваючи у м. Борщів по вул.. Шевченка Чортківського району, здійснила завідомо неправдиві повідомлення по лінії 102 та повідомила про факт якого не було, чим порушила вимоги ст.183 КУпАП.

Проте, вона не здійснювала 24.03.2024р. завідомо неправдивого виклику поліції. Відповідальність за ст. 183 КУпАП настає виключно у випадку наявності умислу на завідомо неправдиве повідомлення. Сам по собі факт звернення до поліції не є правопорушенням.

Оскаржувана постанова не містить будь-яких доказів того, що вона усвідомлювала неправдивість повідомлення та/або діяла умисно з метою введення в оману правоохоронних органів. Суть адміністративного правопорушення у постанові викладена формально, без належної конкретизації обставин події, змісту повідомлення, ознак умислу та доказів неправдивості. Фактично вона зводиться до переписування диспозиції ст. 183 КУпАП, що не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП та унеможливлює встановлення складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 283 КУпАП, у постанові обов`язково має бути зазначені зокрема суть адміністративного правопорушення.

Фактично її притягнуто до відповідальності не за конкретно встановлені дії, а за узагальнене формулювання, відтворене із норми закону. Не зазначено, що саме повідомила, зміст дзвінка, кому саме адресовано повідомлення, Що виключає об`єктивну сторону правопорушення.

Ст. 183 КУпАП вимагає прямого умислу, тобто особа повинна усвідомлював І неправдивість інформації, бажати ввести в оману. Формулювання в постанові є шаблонним, оскільки копіює диспозицію статті 183 КУпАП, не містить індивідуалізації події.

Справа про адміністративне правопорушення поліцейським не розглядалась взагалі. Працівник СВГ ВП №1 Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області Копко С.С. одразу випивсав постанову, без з`ясування будь-яких обставин.

Провадження у справі відкрито на підставі ухвали суду 06 квітня 2026 року, при цьому, судом визначено, що розгляд справи підлягає проведенню в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

15 квітня 2026 року на адресу суду від представника відповідача Головного управління Національної поліції в Тернопільській області надійшов відзив на позов, в якому останній зазначив, що відповідач позов не визнає та в задоволенні такого просить відмовити.

При цьому, представник позивача посилається на те, що 24 березня 2026 року позивач зателефонувала на лінію «102» та повідомила неправдиву інформацію, викликавши спецслужби, а саме - поліцію, чим скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ст. 183 КУпАП. Поліцейським було виявлено дане порушення та винесено на позивач постанову серії ГБВ № 999996 від 24.03.2026 за ст. 183 КУпАП.

Відповідно до ст. 183 КУпАП завідомо неправдивийвиклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної(швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань тягне за собою накладення штрафу від п`ятдесяти додвохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

На підтвердження чого відповідачем надано відеозаииси та аудіозаштси, які за його твердженням, безпосередньо стосуються Позивача і вчиненого правопорушення.

Об`єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері охорони громадського порядку. Об`єктивна сторона правопорушення виражається у

завідомо неправдивому виклику пожежної охорони, міліції швидкої медичної

допомоги або аварійних служб (матеріальний склад). Суб`єкт адміністративного

проступку - загальний (фізична осудна особа, яка досягла 16 річного віку). Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого умислу.

Склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, потребує умисної форми вини особи, коли відповідно до положень ст. 10 КУпАП, особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії

чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідоме допускала

настання цих наслідків.

Дії особи при цьому спрямовані саме на зрив нормальної роботи таких необхідних для суспільства служб, як, зокрема, поліція. Особи, яка викликає поліцейського ніби - то для надання допомоги, знаючи наперед про те, що в цьому не має ніякої необхідності.

Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, поліцейським, як посадовою особою, що наділена дискредиційними повноваженнями, оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням докази, маючи відповідні повноваження зроблено висновок про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Підстав для умисного спотворення обставин події у працівників поліції не було.

Аргументи позивача щодо незаконності постанови про накладення адміністративного стягнення в позовній заяві зводяться до того що: " справа про адміністративне правопорушення поліцейським не розглядалась взагалі. Працівник СВГ ВП №1 Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області Копко Сергій Степанович одразу виписав позивачу постанову про накладення адміністративного стягнення без з`ясування будь-яких обставин справи". Однак відповідач надає рапорт, пояснення ОСОБА_1 , відео з боді-камери працівника поліції, що підтверджують факт проведення підготовки до розгляду справи та встановлення фактичних обставин (наявність події, вина особи тощо) ще до моменту винесення оскаржуваної постанови. В поясненнях Михальчук О.І. не написала жодних зауважень щодо процедури розгляду справи, що, на думку сторони відповідача, спростовують вищезазначені твердження у позовній заяві.

Крім того, з рапорту Відділення поліції N1 (м. Борщів) Чортківського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області від 24.03.2026р. слідує, що дізнавачем ОСОБА_2 зафіксовано слідуюче: в ході реагування на дане повідомлення встановлено, що факт нанесення тілесних ушкоджень не знайшов свого підтвердження. 24.03.2026 року гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жит. с. Вовківці, Чортківського району, здійснила завідомо неправдивий виклик на лінію 102. Гр. Михальчук говорить різні нісенітниці. Вирішується питання щодо притягнення гр. ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП.

За таких обставин з огляду на наявні у справі докази, та які надані відповідачем, вважає, що відповідач під час винесення оскаржуваної постанови діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому, відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови.

В судовому засіданні позивач, його представник адвокат Калінніков М.О. позов, з підстав наведених в такому підтримали повністю.

При цьому, позивач ОСОБА_1 показала, що повідомлення нею на лінію «102» було здійснено тоді, коли перебувала на вулю Петлюри у м.Борщів. Туди ж прибув і наряд поліції. На місці у неї було взято повідомлення. Після чого, коли знаходилась біля будівлі "Ощадного банку" ( вул. Мазепи в м.Борщів), до неї знову ж під`їхав екіпаж поліції. І тоді працівник поліції ОСОБА_3 виніс оскаржувану потанову. Будь-яких доказів, які б стверджували її вину , їй надано не було і з такими її ніхто не знайомив.

Представник відповідача на розгляд справи не з`явився. У відзиві на позов просив розгляд справи проводити у його відсутнсоті.

За таких обставин, заслухавши сторону позивача, дослідивши доводи сторін та матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством є завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

Як встановлено судом, що вбачається з даних постанови серії ГБВ № 999996 від 24 березня 2026 року, 24.03.2026р. о 10 год. 03 хв. ОСОБА_1 , перебуваючи у м. Борщів по вул. Шевченка Чортківського району, здійснила завідомо неправдиве повідомлення по лінії 102 та повідомила про факт якого не було, чим порушила вимоги ст.183 КУпАП.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, на відповідача покладено обов`язок доказування правомірності складення оскаржуваної постанови.

Відповідно до вимог ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В силу вимог ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За змістом пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, діяння, які є адміністративними правопорушеннями.

Відповідно до п. 3, п. 5 ч. 1ст. 23 Закону України "Про національну поліцію", поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події.

Статтею 183 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за завідомо неправдивий виклик пожежної охорони, поліції, швидкої медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань у вигляді накладення штрафу від п`ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Диспозиція ст. 183 КУпАП передбачає об`єктивну сторону правопорушення - виклик представника хоча б однієї з перерахованих у статті спеціальних служб нібито для надання допомоги, знаючи наперед про те, що в цьому немає ніякої необхідності.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу. Правопорушник, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлює, що вона є неправдивою і бажає виїзду на місце виклику працівників цієї служби.

Позивач ОСОБА_1 заперечує вчинення нею адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП.

З наявних у матеріалах справи доказів, а саме аудіозапису звернення ОСОБА_1 24 березня 2026 року через лінію 102 слідує, що вона повідомила, що начальник сілдчого відділення поліції ОСОБА_4 , проїжджаючи на автомобілі, кинув у її дочку уламком скла, після чого, працівник ТЦК по відношенні до дочки вчинив аналогічні дії. Що їй повідомила дочка.

З оглянктого в ході судового розгляду відеозапису з нагрудної камери поліцейського, вбачається, що на такому зафіксовано виключно моент, коли працівник міліції складає відносно неї постанову про накладення адміністративного стягнення. Розгляду справи про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, даний відеозапис не містить.

При цьому, судом встановлено, що з моменту події до часу винесення оскаржуваної постанови працівниками поліції щодо перевірки повідомлення взято тільки пояснення у ОСОБА_1 .

Дані, які б спростовували такі обставини відповідачем суду надано не було матеріали перевірки включають у себе рапорт чергового по фіксацію повідомлення, її пояснення, аудіозапис звернення ОСОБА_1 на лінію «102», відео з нагрудної камери поліцейського, де зафіксовано виключно момент винесення постанови.

Постанова переліку доказів, які були підставою для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адмністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, не містить.

З огляду на що слід дійти висновку, що повідомлення ОСОБА_1 про неправомірні дії по відношенні до її доньки не перевірено, не спростовано і рішення не прийнято.

Незважаючи на заперечення ОСОБА_1 , щодо неправдивого виклику, протокол про вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст.183 КУпАП не складався.

Розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідно до вимог КУпАП не відбулося.

Будь-яких доказів які б підтверджували факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП відповідачем надано не було, не здобуто таких і в ході судового розгляду.

Відтак, у суду є підстави вважати, що позивач здійснила виклик поліції не безпідставно, а з метою захисту порушених прав.

Крім того, матеріали справи не містять доказів наявності ознак суб`єктивної сторони правопорушення, а саме прямого умислу особи на здійснення завідомо неправдивого виклику працівників поліції.

Враховуючи викладене, зважаючи на те, що суб`єктом владних повноважень не доведено законності прийнятого ним рішення, а відтак і факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Виходячи з наведеного, на підставі ст.ст. 19, 62 Конституції України, ст.ст. 183, 245, 283, 284, 293 КУпАП, керуючись ст.ст. 2, 5, 8, 13, 32, 71, 77, 90, 139, 286 КАС України, суд

в и р і ш и в :

Постанову серії ГБВ № 999996 від 24 березня 2026 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.183 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн. на ОСОБА_1 , - скасувати.

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст.183 КУАП закрити.

Стягнути з Головного управління національної поліції у Тернопільській області, код ЄДРПОУ 40108720, за рахунок бюджетних асигнувань в користь держави судовий збір у сумі 665,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі такої скарги безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Реквізити сторін:

Позивач: Позивач: ОСОБА_1 , жителька с.Вовківці Чортківського району Тернопільської області, паспорт громадянина України серія НОМЕР_1 .

Відповідач: Головне управління національної поліції у Тернопільській області,46001 м. Тернопіль вул.Валова,11, код ЄДРПОУ 40108720.

Суддя: