Вирок № 136082357, 29.04.2026, Яворівський районний суд Львівської області

Справа № 944/1072/23

Провадження №1-кп/944/405/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.04.2026м.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Яворові кримінальне провадження, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023141350000001 від 02.01.2023 та за №12023141350000280 від 14.02.2023 про обвинувачення:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Монастирок Жовківського району Львівської області, українця, громадянина України, не одруженого, з середьно-спеціальною освітою, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого,

В С Т А Н О В И В :

судом визнано доведеним, що ОСОБА_4 , будучи раніше неодноразово судимий за злочини проти власності, востаннє 08.12.2022 Жовківським районним судом Львівської області за правопорушення, передаченого ч.4 ст.185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 3 (три) роки.

01 січня 2023 року приблизно о 13 годині 00 хвилин ОСОБА_4 , розуміючи, що відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення в Україні воєнного стану», Закону України від 24 лютого 2022 року №2102-1X «Про затвердження Указу Президента України «Про введення в Україні воєнного стану» на території України введено воєнний стан, який Указом Президента України від 14 березня 2022 року №133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», Закону України від 15 березня 2022 року №2119-1X «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», Указом Президента України від 18 квітня 2022 року №259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», Закону України від 21 квітня 2022 року №2212-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», Указом Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», Закону України від 22 травня 2022 року №2263-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні, Указу Президента України від 12 серпня 2022 року №753/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», Закону України №2500-IX від 15 серпня 2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», Указу Президента України від 7 листопада 2022 року №757/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні". Закону України №2738-1X від 16 листопада 2022 року, «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», строк дії воєнного стану в Україні продовжено на 90 діб, перебуваючи на території господарства, що за адресою: АДРЕСА_2 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів, з метою власного протиправного збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи повторно, переконавшись, що за його діями ніхто із сторонніх осіб не спостерігає, а відтак, протиправні дії не будуть помічені сторонніми особами, шляхом розбиття вікна проник в приміщення будинку, звідки таємно викрав майно, яке належало ОСОБА_6 , а саме: дерев?яну шкатулку, в якій знаходились грошові кошти в сумі 9000 гривень, 300 доларів США, що відповідно до курсу НБУ станом на 01.01.2023 становило 36,56 гривень за 1 долар США, що становило 10968 гривень, 120 Євро, що відповідно до курсу НБУ станом на 01.01.2023 становило 38,37 гривень за 1 Євро, що становило 4604 гривні 40 копійок, 1000 польських злотих, що відповідно до курсу НБУ станом на 01.01.2023 становило 8,17 гривень за 1 польський злотий, що становило 8170 гривень. Після чого залишив місце вчинення злочину, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_4 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене повторно, поєднано із проникненням в житло, в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 , після роз`яснення йому суті обвинувачення та правової кваліфікації кримінального правопорушення, положень ст.63 Конституції України, свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, в якому він обвинувачується визнав повністю, та не оспорюючи фактичних обставин, місця та часу подій, про які зазначено в обвинувальному акті. У вчиненому щиро розкаявся, просив суворо не карати.

Потерпілий ОСОБА_6 та представник потерпілого адвокат ОСОБА_7 в судове засідання не з`явилася, надіслав до суду заяву, в якій просить справу у їх відсутності, просить обрати покарання на розсуд суду, цивільний позов підтримують повністю та просять задовольнити.

На підставі положень ч.3 ст.349 КПК України суд обмежився допитом обвинуваченого, що повністю визнав свою вину, інші докази, крім матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого, судом не досліджувались.

Учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, а також те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці фактичні обставини справи. Суд не має сумнівів у добровільності та істинності їх позиції.

Відповідно до цих вимог закону суд обмежив дослідження доказів, допитом обвинуваченого та дослідженням тих матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, аналізуючи обставини, що визнаються учасниками судового провадження, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 в обсязі пред`явленого обвинувачення є доведеною. Кваліфікація дій обвинуваченого за ч.4 ст.185 КК України є вірною, оскільки він вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), в умовах воєнного стану.

При призначенні покарання обвинуваченому по даній справі суд суворо дотримується принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що метою покарання засудженого є його виправлення, виховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових злочинів.

При обранні обвинуваченому виду та міри покарання судом враховуються визначенні ст.65 КК України загальні засади призначення покарання, в тому числі: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ст.66 КК України обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого, є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Відповідно до ст.67 КК України обставини, які обтяжують покарання відсутні.

Згідно з абз.2 п.20 Постанови Пленуму ВСУ від 24.10.2003р. №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» за окремими епізодами злочинної діяльності або за окремими пунктами статті (частини статті) КК, які не мають самостійної санкції, покарання не призначається.

Приймаючи до уваги характер вчиненого діяння і спосіб його вчинення, суспільну небезпеку скоєного кримінального правопорушення, особу винного, позиції прокурора, наслідків кримінального провадження, суд приходить до висновку призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.4 ст.185 КК України.

Перевіряючи, чи відповідає узгоджене сторонами угоди покарання на відповідність загальним засадам призначення покарання, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Таке покарання є справедливим і достатнім для досягнення цілей покарання, визначених ст. 50 КК України, буде співрозмірним і достатнім для запобігання вчинення нових злочинів як самим обвинуваченим, так і іншими особами, а також буде відповідати таким принципам як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

Оскільки обвинувачений ОСОБА_4 вироком Львівського апеляційного суду від 30 жовтня 2025 року засуджений до покарання у виді 5 років 4 місяців позбавлення волі, а вказане вище кримінальне правопорушення він вчинив до ухвалення цього вироку, то суд вважає необхідним призначити йому покарання за правилами ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 25 червня 2018 року у справі №511/37/16-к, правила призначення покарання, передбачені ч.4 ст.70 КК України, застосовуються в разі, якщо після постановлення вироку у справі буде встановлено, що особа винна ще й в іншому злочині, вчиненому нею до постановлення попереднього вироку. У такому випадку суд може при призначенні покарання за другим вироком, як поглинути покарання за першим вироком, так і приєднати його повністю або частково, однак таким чином, щоб обраний захід примусу не перевищував максимального покарання, встановленого статтею, за якою особу засуджено, і водночас не був меншим строку покарання, визначеного за перший злочин. При цьому суд зобов`язаний в остаточне, призначене за сукупністю злочинів, покарання зарахувати покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 КК України.

Відповідно до роз`яснень, які містяться у п.21 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003р. «Про практику призначення судами кримінального покарання», при вирішенні питання про те, який із передбачених ст.70 КК України принципів необхідно застосовувати при призначенні покарання за сукупністю злочинів (поглинення менш суворого покарання більш суворим або повного чи часткового складання покарань, призначених за окремі злочини), суд повинен враховувати крім даних про особу винного й обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання, також кількість злочинів, що входять до сукупності, форму вини й мотиви вчинення кожного з них, тяжкість їх наслідків, вид сукупності (реальна чи ідеальна) тощо.

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами вчиненого і особою винної, та буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченим та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до положень частини четвертої статті 70 КК України у випадку, коли після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку, покарання призначається за правилами, передбаченими ч.1 3 ст.70 КК України, та в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

Крім того, судом встановлено, що потерпілим ОСОБА_6 подано позовну заяву до ОСОБА_4 , про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. В межах цивільного позову не надано жодного доказу з приводу крадіжки. Разом з тим, у ході судового розгляді, на підставі належних та допустимих доказів, судом встановлено винуватість ОСОБА_4 у вчиненні даного кримінального правопорушення. Просить суд стягнути з обвинуваченого матеріальну шкоду в розмірі 32742,40 грн та моральну шкоду в розмірі 40000 грн.

Прокурор вважав за можливе позовні вимоги задовольнити та стягнути спричинену матеріальну шкоду зазначену в обвинувальному акті.

Обвинувачений ОСОБА_4 позовні вимоги визнав, зазначив що перебуває в скрутному матеріальному становищі.

Вислухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що на підставі ст.16, 1166 ЦК України, відповідно до ст.128, 368 КПК України, позовні вимоги цивільного позивача про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення підлягають частковому задоволенню.

Так, згідно з положеннями ч.2 ст.127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Частиною 1 статті 128 КПК України передбачено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Відповідно до положень ч.1 ст.129 КПК України, ухвалюючи, зокрема, обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Згідно частини 5 статті 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Частинами першою-третьою статті 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до частин першої, другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.

Отже, із обвинуваченого на користь потерпілої необхідно стягнути матеріальну шкоду, спричинену кримінальним правопорушенням.

Як передбачено ч.2 ст.23 ЦК України, моральна шкода, окрім іншого, може полягати у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я, в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Відповідно до п. 3 постанови Пленуму ВСУ №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» (далі Постанова ПВСУ) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Пункт 9 зазначеної Постанови ПВСУ передбачає, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Таким чином, законодавець визначив загальні критерії щодо меж судової дискреції у вирішенні питання про розмір грошового відшкодування моральної шкоди, тобто визначення розміру такого відшкодування становить предмет оціночної діяльності суду.

Суд приймає до уваги глибину фізичних страждань потерпілої, враховуючи те, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення, та вважає, що розмір моральної шкоди у сумі 5000 грн буде цілком відповідати критеріям розумності та справедливості.

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає до часткового задоволення в сумі 37742грн 40 коп, з яких матеріальна шкода в розмірі 32742,40 грн та моральна шкода в розмірі 5000 гривень.

Долю речових доказів по справі належить вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

Судові витрати за проведення судових експертиз згідно ч. 3 ст. 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого.

Запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_4 у межах цього кримінального провадження не обирався.

Відповідно до Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 15.08.2022 № 2500-ІХ та положень ч.15 ст.615 КПК України, в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

На підставі викладеного, керуючись ст.94, 349, 369-371, 373 376 КПК України, суд,

У Х В А Л И В :

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України та призначити покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

Відповідно до вимог ч.4 ст.70 КК України, за правилами призначення покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання за даним вироком суду більш суворим покаранням за вироком Львівського апеляційного суду від 30 жовтня 2025 року, у вигляді 5 років 4 місяців позбавлення волі, остаточне покарання визначити ОСОБА_4 у вигляді 5 років 5 місяців позбавлення волі.

У строк відбуття покарання за даним вироком суду зарахувати частково відбуте покарання за вироком Львівського апеляційного суду від 30 жовтня 2025 року

Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з часу набрання даним вироком суду законної сили.

Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 завдану шкоду в сумі 37742 (тридцять сім тисяч сімсот сорок дві) грн 40 коп, з яких матеріальна шкода в розмірі 32742,40 грн та моральна шкода в розмірі 5000 гривень.

Стягнути з ОСОБА_4 в користь держави витрати за проведення дактилоскопічної експертизи №СЕ-19/114-23/671-Д - 943,90 грн (дев`ятсот сорок три ) грн 90 копійок.

Речові докази у кримінальному провадженні:

- грошові кошти, а саме банкноту номіналом 100 доларів США із наступним серійним номером LB61876251C, банкноту номіналом 50 євро із наступним серійним номером SD5828822624, банкноту номіналом 50 польських злотих із наступним серійним номером AY2359826 повернути ОСОБА_6 ;

- дерев?яну шкатулку коричневого кольору та квитанцію про здійснення касової операції від 19.05.2016 з філії Львівське ОУ АТ «Ощадбанку» про виписку рахунків на ім?я ОСОБА_8 повернути ОСОБА_6 .

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було судом визнано недоцільним, відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України. З інших підстав вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Яворівський районний суд Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копія повного тексту вироку вручити обвинуваченому, потерпілому та прокурору, негайно після проголошення його резолютивної частини, відповідно до положень ч.15 ст. 615 КПК України (зі змінами, внесеними згідно з Законом №2462-ІХ від 27.07.2022).

Суддя ОСОБА_1