Рішення № 136081418, 29.04.2026, Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 332/681/26

Провадження № 2/332/1710/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2026 р. м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді: Яцуна О.С.,

при секретарі судового засідання: Дубачовій А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Вимоги позову обґрунтовані тим, що 29.06.2024 міжТовариством з обмеженою відповідальністю «Слон Кредит» та відповідачем був укладений договір про надання споживчого кредиту № 1686386, згідно якого ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 9 100,00 грн.

16.07.2025 між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 1607-25, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача за вищевказаним кредитним договором. Загальний розмір заборгованості становить 43 338,33 грн.

З урахуванням наведеного вище, позивач просить стягнути з відповідача вказану заборгованість та понесені судові витрати.

Від відповідача, від імені якого діє адвокат Іванісов В.С., надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого він просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що відповідач не укладав з позивачем жодних кредитних договорів, матеріали справи не містять доказів отримання відповідачем коштів, доказів зарахування таких коштів на рахунок відповідача, тобто відсутні докази в розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік». Відповідач не погоджується із розрахунком заборгованості, вважає, що він нічим не підтверджується і його правильність перевірити неможливо. Крім того, не підлягає до стягнення і сума неустойки в розмірі 4 550,00 грн за кожен день прострочення з огляду на положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Від представника позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якої вона просить задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позові та цій відповіді. Додатково зазначила, що саме відповідач як позичальник коштів ініціював звернення до кредитора задля отримання коштів. Жодних заперечень з його боку щодо умов договору висловлено не було. Кредитний договір є дійсним та ніким не оскарженим, відповідачем належним чином зобов`язання не виконані. ТОВ «ФК «ЄАПБ», за весь час перебування у нього права вимоги до відповідача, не здійснив жодних нарахувань, суми заборгованостей нараховані первісним стягувачем і були такими станом на дату відступлення права вимоги до позивача.

Представником позивача у позові зазначено про розгляд справи без участі їх представника, просять задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Від представника відповідача адвоката Іванісова В.С., надійшла заява про розгляд справи без його участі та без участі відповідача, просив не здійснювати фіксування судового процесу технічними засобами та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, аналізуючи і оцінюючи надані докази, приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи наступне.

29.06.2024 міжТОВ «Слон Кредит» та відповідачем був укладений договір про надання споживчого кредиту № 1686386, згідно якого ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 9 100,00 грн строком на 360 днів зі стандартною процентною ставкою 1,50% на день (а.с. 6-8).

Відповідачем також підписані Таблиця обчислення загальної вартості кредиту (а.с. 8) та Паспорт споживчого кредиту, в якому також узгоджені всі умови кредитування (а.с. 8-зворот 9).

Кредитний договір та всі невід`ємні додатки до нього підписані електронним підписом відповідача.

Приписами ч. 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами (ч. 1 ст. 207 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до частин 1-2 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави («Позика»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або тож кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства сторонами (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» (надалі Закон), електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону).

У відповідності до ч. 12 ст. 11 Закону, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом (п. 2 ч. 1 ст. 12 Закону).

Наведене знаходить своє підтвердження у постановах Верховного Суду по справах № 732/670/ від 19.09.09.2020, № 524/5556/19 від 12.01.2021.

За наведених обставин суд вважає, що правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов`язальними і регулюються нормами глав 47-49 ЦК України, а також спеціальними нормами Закону України «Про електронну комерцію».

Підписавши спірний договір шляхом використання електронно-цифрового підпису, відповідач фактично погодився із запропонованими кредитодавцем умовами договору, що свідчить про те, що сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, які вони повинні виконувати.

З наведених доказів слідує, що відповідач здійснив відповідний алгоритм дій, спрямованих на укладення договору, адже жодні персональні дані відповідача не могли б бути відомі позивачу без укладення спірного договору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 зроблено висновок, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, що набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано обґрунтованих доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору, зазначений договір недійсними не визнано.

16.07.2025 між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 1607-25, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 1686386 від 29.06.2024 в розмірі 43 338,33 грн (а.с. 12-14).

Така ж сума заборгованості вбачається і з витягу з Реєстру боржників до договору факторингу № 1607-25 (а.с. 15-зворот).

Згідно приписів п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомлені визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

При умові, що відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначене повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки первісного кредитора, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.

Судом в ході розгляду справи встановлено факт укладення договору факторингу, відповідно, встановлено факт переходу права вимоги від первісного кредитора до позивача, до матеріалів справи долучені відповідні докази. Таким чином позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» до відповідача є обґрунтованими та підтвердженими належними доказами.

Отже, з врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд приходить до висновку про укладення кредитного договору між відповідачем та первісними кредитором, а також невиконання позичальником своїх зобов`язань щодо повернення, отриманих в борг коштів, та наявності в нього боргових зобов`язань перед позивачем станом на 14.08.2025 в загальному розмірі 43 338,33 грн, з яких 7 658,11 грн заборгованість за тілом кредиту; 31 130,22 грн за процентами, 4 550,00 грн за штрафом (пенею). Вказана заборгованість підтверджується розрахунком, долученим позивачем до позову (а.с. 11).

Доводи відповідача щодо не підтвердження надходження коштів на його рахунок спростовуються матеріалами справи, зокрема, випискою по рахунку, наданою АБ «Укргазбанк» на запит суду, та розрахунком заборгованості, згідно якого вбачається зарахування суми, визначеної умовами договору, подальше користування ними та періодичне виконання зобов`язань з боку відповідача в частині сплати тіла кредиту та процентів (а.с. 11). Крім того, належність відповідачеві рахунку, зазначеного в п. 2.1 договору, підтверджується листом АБ «Укргазбанк» (а.с. 77-78).

Суд також відхиляє доводи представника відповідача про відсутність документів первинної бухгалтерської документації, оформленої згідно положень ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», оскільки позивач здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема, безготівковий переказ коштів без відкриття банківських рахунків, тобто не є банківською установою в розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність», а отже не може надати жодної інформації, що є банківською таємницею, зокрема, отримання відповідачем картки, інформації про банківські операції по карті тощо.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 22.08.2023 у справі № 910/14570/21, факт здійснення господарської операції може підтверджуватися не лише первинними документами, а й іншими доказами у їх сукупності, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини надання послуг.

В ході розгляду справи судом встановлено, що відповідач отримав кредитні кошти, користувався ними, здійснював погашення заборгованості як за тілом кредиту, так і за процентами, що вбачається з розрахунку, заперечень за період строку кредитування на адресу первісного стягувача та/або позивача не надсилав та продовжував користуватися кредитними коштами. Будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження своїх заперечень щодо позовних вимог відповідач суду не надав, а тому у суду є підстави вважати, що ці доводи відповідача є недоведеними.

В частині нарахування процентів суд зазначає наступне. Пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості, позивач, окрім заборгованості за основним боргом, просив стягнути заборгованість за процентами за користування кредитними коштами.

Поведінка боржника не може бути одночасно правомірною і неправомірною, тобто виключається одночасне застосування ст. 1048 ЦК України та ст. 625 ЦК України.

У постанові від 05.04.2023 по справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду акцентувала увагу на сталості підходу до вирішення питання щодо нарахування процентів за «користування кредитом», сформульованого у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 та підтвердженого у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 та уточнила власний правовий висновок щодо можливості нарахування процентів поза межами строку кредитування, визначивши, що в разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за користування кредитом (ст. 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (ст. 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронюваних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (п. 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12).

Вимог щодо нарахування процентів згідно ст. 625 ЦК України, у позові не заявлено. Таким чином, до стягнення підлягають проценти за користування кредитами в межах строку кредитування.

Пунктом 1.5.1 визначено, що стандартна процентна ставка становить 1,50% на день і застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього договору, тобто, в межах 360 днів.

З матеріалів справи вбачається, що нарахування процентів було здійснено лише первісним кредитором, до відступлення права вимоги позивачеві і ним, як новим кредитором, жодні нарахування не здійснювались.

Виходячи з умов договору, сума процентів за весь період користування кредитом повинна становити 49 140,00 грн ((9 100,00 грн * 1,50%) * 360 днів).

Поряд з цим, суд, керуючись принципом «суд знає закони» (jura novit curia), зобов`язаний застосувати чинну норму права, що регулює спірні правовідносини.

У зв`язку з вищенаведеним, суд зазначає, що 24.12.2023 набув чинності Закон України № 3498-IX від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (надалі Закон України № 3498-IX від 22.11.2023).

Цим законом статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» (надалі Закон України № 1734-VIII від 15.11.2016) доповнено частиною 5 наступного змісту: максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1%.

Разом з цим, за приписами п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 1734-VIII від 15.11.2016, тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України № 3498-IX від 22.11.2023, установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5%; протягом наступних 120 днів 1,5%.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 3498-IX від 22.11.2023 встановлено, що дія п. 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір № 1686386 укладено 29.06.2024, тобто, вже після набрання чинності Законом України № 3498-IX від 22.11.2023.

Враховуючи п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 1734-VIII від 15.11.2016, згідно якого протягом перших 120 днів максимальний розмір денної процентної ставки не повинен перевищувати 2,5%, а протягом наступних 120 днів 1,5 %, проценти за спірним кредитним договором повинні бути розраховані наступним чином:

-29.06.2024 (дата укладання Договору) 19.08.2024 (240ий день з дня набрання чинності Законом України № 3498-IX від 22.11.2023) за ставкою 1,5% на день, що відповідає і умовам кредитного договору (136,50 грн на день);

-20.08.2024 23.06.2025 включно (останній день кредитування) за ставкою 1% на день (91,00 грн на день).

Таким чином, розмір процентів за користування кредитом в межах строку кредитування, що підлягав би до стягнення з відповідача з урахуванням вищенаведених норм законодавства, складає в загальному розмірі 35 126,00 грн, виходячи з такого розрахунку: 7 098,00 грн = (1,5% * 9 100,00 грн) * 52 дні (за період з 29.06.2024 по 19.08.2024); 28 028,00 грн = (1% * 9 100,00 грн) * 308 днів (за період з 20.08.2024 по 23.06.2025 включно).

Однак, беручи до уваги розрахунок позивача, сума заборгованості за процентами становить навіть меншу, ніж за весь період кредитування, а саме 31 130,00 грн, а тому саме ця сума в частині процентів підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо вимоги позивача в частині штрафу (пені) в сумі 4 550,00 грн, суд дійшов до висновку про відмову в її задоволенні, з таких підстав.

Приписами ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Поряд з тим, Законом України № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 доповнено розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України пунктом 18.

Зокрема, наразі вказаним пунктом визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан з 05-30 год. 24.02.2022, що діє і станом на день ухвалення рішення.

Відтак, кінцевим терміном нарахування є 23.02.2022 включно.

В рамках же даної справи кредитний договір укладено 29.06.2024, а тому вимоги позивача в цій частині є незаконними.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» задоволені частково, на 89,5%, відповідно, судовий збір, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 2 382,85 грн.

На підставі ст. ст. 526, 527, 530, 629, 1049, 1054, 1082 ЦК України, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (місцезнаходження: м. Київ, Симона Петлюри, буд. 30, ЄДРПОУ 35625014) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 1686386 від 29.06.2024в розмірі 38 788,33 грн та судовий збір в розмірі 2 382,85 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.

Суддя О.С. Яцун