Рішення № 136080829, 24.04.2026, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Номер провадження 2/243/128/2026

Номер справи 243/11120/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2026 року Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого - судді Агеєвої О.В.,

за участю:

- секретаря судового засідання - Кобець О.М.;

- представника відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - Філіпової М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у системі EasyCon на підставі наказу № 29 Про впровадження дистанційної роботи Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 10 травня 2022 року, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про встановлення факту, що має юридичне значення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, про встановлення факту, що має юридичне значення. Позовна заява обґрунтована наступним. Позивачка, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уклала шлюб із ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який було зареєстровано 24.04.1982 року Виконкомом Кіровської с/р м. Дзержинська Донецької області. Крім того, відмітки про цей шлюб наявні в паспортах обох із подружжя. Дати та місця народження кожного із подружжя зазначені у свідоцтві про реєстрацію шлюбу збігаються із тими що зазначені у їх паспортах. Від шлюбу у подружжя народилося двоє спільних дітей: ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 . ІНФОРМАЦІЯ_4 чоловік позивачки, ОСОБА_6 - помер. Після цього, ОСОБА_1 , звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо переведення з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника після смерті свого чоловіка ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), який перебував на обліку ГУ ПФУ в Донецькій області як пенсіонер Департаменту з питань виконання кримінальних покарань та отримував пенсію за вислугу років згідно Закону України 2262-ХІІ від 09.04.1992р. "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Проте, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області листом 20.01.2025 № 0500-0216-8/4792 відмовило у призначенні пенсії по втраті годувальника у зв`язку із розбіжностями в прізвищах заявниці та її померлого чоловіка. Адже, в паспорті заявниці (серія НОМЕР_1 ) вказано прізвище - ОСОБА_7 , а в паспорті померлого чоловіка (серія НОМЕР_2 ) та свідоцтві про смерть (серія НОМЕР_3 ) вказано прізвище- ОСОБА_8 . Наведена ситуація виникла у зв`язку із неправильним перекладом прізвища (з російської на українську мову) позивачки на підставі свідоцтва про шлюб радянського зразка, при отриманні паспорту громадянина України. Таким чином, позивачці необхідно підтвердити факт родинних відносин із ОСОБА_3 для реалізації права на призначення їй пенсії по втраті годувальника. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 05.11.2025р. у справі № 185/2501/25 між тими ж сторонами - було залишено без розгляду заяву ОСОБА_1 подану у порядку окремого провадження та роз`яснено можливість звернутися до суду в порядку позовного.

На підставі викладеного позивачка просить суд встановити юридичний факт того, що, вона - ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_4 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ) є дружиною ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_5 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ), який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , з яким вона перебувала у зареєстрованому шлюбі.

30.12.2025 року від представника відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області Філіпової М.М. надійшов відзив на позовну заяву, який обґрунтований наступним. Позовні вимоги ОСОБА_1 , Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області не визнає в повному обсязі.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецької області, як отримувач пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058).

ОСОБА_1 звернулась із заявою про перехід на пенсію в разі втрати годувальника від 10.01.2025 №13 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яка була направлена за належністю до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області листом від 10.01.2025 0400-010226-9/5949.

За результатами розгляду заяви встановлено наступне. ОСОБА_3 (померлий годувальник) перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» ( далі - Закон №2262).

Відповідно до статті 7 Закону № 2262 військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. У разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», призначається одна пенсія за їх вибором. Перелік документів, необхідних для призначення пенсій відповідно до Закону №2262, затверджено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №2262, затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 02.03.2023 року №10-1) (далі - Порядок №3-1).

Розділом II п. 5 згідно Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №2262, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 02.03.2023 №10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.04.2023 за №572/39628, для призначення пенсії в разі втрати годувальника подається документ про перебування непрацездатних членів сім`ї на утриманні померлого (загиблого) годувальника (крім непрацездатних дітей; непрацездатних батьків і дружини (чоловіка) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби, або довідку уповноваженого органу про склад сім`ї за одним спільним місцем проживання (головним показником у зазначеній довідці вважається проживання за однією адресою), а також, заяву, що батьки та дружина (чоловік) не взяли повторний шлюб. Згідно з п. 12 р. ІІ Порядку №10-1 документами, що підтверджують родинні відносини, є паспорт, свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, рішення суду.

При опрацюванні наданих документів виявлено розбіжності в прізвищі заявниці: згідно заяви та паспорта прізвище заявниці - ОСОБА_7 ; в скан - копії паспорта померлого - ОСОБА_8 .

Крім того, було виявлено розбіжності у прізвищах ОСОБА_1 (згідно паспорта НОМЕР_1 ) та померлого ОСОБА_3 (згідно свідоцтва про смерть серія НОМЕР_3 ). Тобто паспорт ОСОБА_1 та свідоцтво про смерть ОСОБА_3 не підтверджують їх родинний зв`язок, оскільки прізвище заявниці згідно паспорта відрізняється від прізвища, вказаного у свідоцтві про смерть померлого. Рішення суду чи інші документи, що підтверджують родинний зв`язок, не надані. У зв`язку з вищевикладеним, прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 в призначенні пенсії в разі втрати годувальника згідно з Законом №2262, у зв`язку: з розбіжностями в прізвищах заявниці та померлого; відсутності довідки про сумісне проживання; відсутності заяви про повторний шлюб.

За результатами опрацювання заяви ОСОБА_1 винесено рішення про відмову від 15.01.2025 №2339507486 в призначенні пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262)

Крім того, представник відповідача звертає увагу суду, що ініційоване питання про встановлення факту, що має юридичне значення, шляхом встановлення факту родинних відносин не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки пов`язане із доведенням наявності у заявника підстави для визнання за ним певного соціально-правового статусу, не пов`язане із будь-якими цивільними правами та обов`язками, їх виникненням, існуванням та припиненням.

Відповідно за своїм предметом та можливими правовими наслідками такі вимоги пов`язані із публічно-правовими відносинами заявника із державою, а отже не підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства. Встановити факт родинних відносин на підтвердження тих чи інших обставин можливо винятково під час розгляду справи у суді адміністративної юрисдикції у зв`язку із оскарженням рішення суб`єкта владних повноважень про відмову у призначенні пенсії. У адміністративній справі встановлення такого факту не є самостійною метою, а передумовою задоволення адміністративного позову.

Аналогічні висновки висловлені Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у постанові від 23.05.2022 по справі № 539/4118/19 (провадження № 61- 10777сво20).

Визначаючи, чи пов`язується з встановленням факту виникнення у заявника певних цивільних прав та обов`язків, суд застосовує положення статті 1 ЦК України, за змістом якої цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (цивільні відносини). Тобто цивільними є відносини, які відповідають наведеним критеріям. Відповідно у порядку цивільного судочинства, за загальним правилом, не підлягають вирішенню спори (розгляду заяви), що виникають не з цивільних, земельних, трудових, сімейних або житлових правовідносин. Спори, що виникають у публічно-правових відносинах за участю фізичних осіб, підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства виключно у тих випадках, коли безпосередньою нормою процесуального законодавства визначено, що вирішення такого спору належить здійснювати саме в порядку цивільного судочинства.

Відповідачем по справі визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області як суб`єкта владних повноважень, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства. З огляду на зміст позовної заяви, звернення до суду обумовлено відмовою органу Пенсійного фонду у призначенні пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Закону №2262, з підстави відсутності підтвердженого факту перебування у шлюбі з померлим годувальником.

Як вбачається з рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 15.01.2025 №2339507486, прізвище заявниці згідно паспорта відрізняється від прізвища, вказаного у свідоцтві про смерть померлого. Рішення суду чи інші документи, що підтверджують родинний зв`язок, не надані. Таким чином, вимога заявниці пов`язана з доведенням юридично значущого факту, від якого залежить виникнення у неї права на пенсійне забезпечення і не пов`язана з будь якими цивільними правами та обов`язками, їх виникненням, існуванням та припиненням, заявлена саме у зв`язку з відмовою Пенсійного фонду у призначенні пенсії по втраті годувальника. Судове рішення у такій справі має правоутворюючий характер, оскільки безпосередньо впливає на можливість реалізації права на соціальне забезпечення.

Згідно висновку Верховного Суду викладеного у постанові від 23.01.2023 у справі №214/1309/21 приватно-правовий інструментарій (зокрема, ініціювання справи про встановлення факту) не повинен використовуватися учасниками для оцінки обставин, які становлять предмет доказування у адміністративному провадженні, чи з метою створення поза межами останнього передумов для визнання доказу, отриманого у такому провадженні, належним та допустимим. За таких обставин спір підлягає розгляду в порядку адміністративного, а не цивільного судочинства.

Встановити факт родинних відносин на підтвердження тих чи інших обставин можливо винятково під час розгляду справи у суді адміністративної юрисдикції у зв`язку із оскарженням рішення суб`єкта владних повноважень про відмову у призначенні пенсії. У адміністративній справі встановлення такого факту не є самостійною метою, а передумовою задоволення адміністративного позову. Аналогічні висновки висловлені Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у постанові від 23.05.2022 по справі № 539/4118/19 (провадження № 61- 10777сво20)

Зважаючи на викладене, виходячи із системного тлумачення норм чинного законодавства, які регулюють дані правовідносин у контексті з`ясованих обставин справи, вимоги позивача ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення з метою реалізації права про перехід на пенсію по втраті годувальника, не підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства, оскільки така справа розглядається за правилами адміністративного судочинства.

На підставі викладеного представник відповідача просить суд відмовити в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 в повному обсязі.

Позивачка в судове засідання не з`явилася, про дату час та місце судового розгляду була повідомлена належним чином, надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - Філіпова М.М. підтримала доводи викладені у відзиві та просила суд відмовити у задоволені позову

Суд, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до наступних висновків.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч. 1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як вбачається з положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 ст.315 ЦПК України передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Перелік фактів, що підлягають встановлення в судовому порядку не вичерпним, відповідно до ст. 315 ЦК України.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 виданого 16.12.2024 року Павлоградським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_4 у віці 64 років помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець селища Кірова, місто Дзержинськ Донецької області.

З копії матеріалів електронної пенсійної справи, наданої представником відповідача до відзиву вбачається, що після смерті ОСОБА_3 , позивачка звернулася до Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, із заявою щодо переведення її з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника після смерті свого чоловіка ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), який перебував на обліку ГУ ПФУ в Донецькій області як пенсіонер Департаменту з питань виконання кримінальних покарань та отримував пенсію за вислугу років згідно Закону України 2262-ХІІ від 09.04.1992р. "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Зазначена заява була направлена до Головного управлення Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Так, питання щодо призначення пенсії в разі втрати годувальника регулюється ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. У разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього Закону та Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", призначається одна пенсія за її вибором.

Порядком надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 02.03.2023 року №10-1) визначений перелік документів необхідний для призначення пенсій, відповідно до Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Крім цього, згідно з п. 12 р. вищезазначеного Порядку документами, що підтверджують родинні відносини, є паспорт, свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, рішення суду.

З листа Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 0500-0216-8/4792 від 20.01.2025 року вбачається, що Головним Управлянням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення про відмову позивачці у призначенні пенсії в разі втрати годувальника у зв`язку з розбіжностями в прізвищах заявниці та померлого, відсутності довідки про сумісне проживання, відсутності заяви про повторний шлюб. Підставами для прийняття такої відмови слугувало наступне. При опрацюванні наданих документів виявлено розбіжності в прізвищі, а саме: згідно заяви та паспорта (серія НОМЕР_1 ) прізвище ОСОБА_7 , а в сканованій копії паспорта померлого та в свідоцтві про смерть серії НОМЕР_3 - ОСОБА_8 . Тобто паспорт та свідоцтво про смерть не підтверджують родинний зв`язок, оскільки прізвище позивачки згідно паспорта відрізняється від прізвища, вказаного у свідоцтві про смерть померлого.

На підтвердження факту, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у шлюбі як чоловік і дружина позивачкою надано: копія паспорту ОСОБА_1 , копію довідки про присвоєння РНОКПП ОСОБА_1 ; копію довідки ВПО; копію свідоцтва про народження ОСОБА_9 ; копія свідоцтва про народження ОСОБА_3 ; копію свідоцтва про шлюб; копія паспорту ОСОБА_3 ; копію довідки про присвоєння РНОКПП ОСОБА_3 ; копію свідоцтва про народження доньки ОСОБА_10 ; копія свідоцтва про народження доньки ОСОБА_11 .

Проаналізувавши зміст поданих документів, які містяться в матеріалах справи, судом вбачаються підстави, для встановлення факту, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебували у зареєстрованому шлюбі як дружина та чоловік.

Зокрема, з копії паспорта громадянина України на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця селища Кірове міста Дзержинська Донецької області, виданого Дзержинським МВ УМВС України в Донецькій області 02 березня 2022 року вбачається, що на сторінці № 10 міститься запис про те, що 24.04.1982 зареєстровано шлюб з громадянкою ОСОБА_1 .

Аналогічний запис міститься в копії паспорта громадянки України ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Костянтинівка Донецької області, виданого Дзержинським МВ УМВС України в Донецькій області 22 травня 1997 року, а саме на сторінці № 10 міститься штамп з позначкою про те, що Кіровською с/р міста Дзержинська Донецької області 24 квітня 1982 року зареєстровано шлюб з гр. ОСОБА_3 .

Зазначене узгоджується з копією свідоцтва про укладення шлюбу № НОМЕР_6 , втім вказані в свідоцтві прізвища викладені російською мовою як « ОСОБА_7 » та « ОСОБА_12 , після укладення шлюбу « ОСОБА_13 ».

Крім того, дати народження та місце народження подружжя, які вказані в свідоцтві про укладення шлюбу є ідентичними тим, що зазначені в їх паспортах.

Так, з копії паспорта громадянина України ОСОБА_3 , вбачається, що останній народився ІНФОРМАЦІЯ_6 в селищі Кірове міста Дзержинська Донецької області. Відповідно до копії паспорта громадянки України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вбачається, що вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_7 в м. Костянтинівка Донецької області. Аналогічні відомості містяться в свідоцтві про укладення шлюбу № НОМЕР_6

З наведеного можна дійти висновку, що при отриманні громадянами ОСОБА_3 , та ОСОБА_1 паспортів громадян України наявний різний переклад прізвищ з російської на українську мову.

Згідно зі ст.315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами; перебування фізичної особи на утриманні; каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки. Суд не може відмовити в розгляді заяви про встановлення факту родинних відносин з мотивів, що заявник може вирішити це питання шляхом встановлення неправильності запису в актах громадянського стану.

Відповідно до ст. 21 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Статтею 37 СК України визначено, що шлюб є правозгідним, крім випадків, встановлених частинами першою - третьою статті 39 цього Кодексу, а також якщо він не визнаний недійсним за рішенням суду.

Частинами першою-третьою статті 39 СК України що шлюб є недійсним коли шлюб зареєстрований: з особою, яка одночасно перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі; між особами, які є родичами прямої лінії споріднення, а також між рідними братом і сестрою; з особою, яка визнана недієздатною.

Сторонами не надано суду доказів, які б свідчили про неправозгідність шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Отже, в сукупності вказані докази дають підстави для висновку, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 є дружиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Разом з цим, у своєму відзиві представник відповідача зазначив про те, що відповідачем по справі визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області як суб`єкта владних повноважень, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства. З огляду на зміст позовної заяви, звернення до суду обумовлено відмовою органу Пенсійного фонду у призначенні пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Закону №2262, з підстави відсутності підтвердженого факту перебування у шлюбі з померлим годувальником. Як вбачається з рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 15.01.2025 №2339507486, прізвище заявниці згідно паспорта відрізняється від прізвища, вказаного у свідоцтві про смерть померлого. Рішення суду чи інші документи, що підтверджують родинний зв`язок, не надані. Вимога заявниці пов`язана з доведенням юридично значущого факту, від якого залежить виникнення у неї права на пенсійне забезпечення і не пов`язана з будь якими цивільними правами та обов`язками, їх виникненням, існуванням та припиненням, заявлена саме у зв`язку з відмовою Пенсійного фонду у призначенні пенсії по втраті годувальника.

Таким чином, на думку представника відповідача ініційоване питання про встановлення факту, що має юридичне значення, шляхом встановлення факту родинних відносин не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки пов`язане із доведенням наявності у заявника підстави для визнання за ним певного соціально-правового статусу, не пов`язане із будь-якими цивільними правами та обов`язками, їх виникненням, існуванням та припиненням. Відповідно за своїм предметом та можливими правовими наслідками такі вимоги пов`язані із публічно-правовими відносинами заявника із державою, а отже не підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства. Встановити факт родинних відносин на підтвердження тих чи інших обставин можливо винятково під час розгляду справи у суді адміністративної юрисдикції у зв`язку із оскарженням рішення суб`єкта владних повноважень про відмову у призначенні пенсії. У адміністративній справі встановлення такого факту не є самостійною метою, а передумовою задоволення адміністративного позову.

Проте суд не погоджується з такою позицію представника відповідача з огляду на наступне.

За ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за її ст. 13, - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне здійснення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи (частина третя статті 124 Конституції України).

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у сукупності. Таким критерієм також може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23) зазначено, що: існують два порядки встановлення фактів, що мають юридичне значення: позасудовий і судовий.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право, або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства.

Юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав та інтересів заявника (постанова Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17).

Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом, тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18 січня 2024 року в справі № 560/17953/21 вже викладала висновок, що факти, які мають юридичне значення, встановлюються у позасудовому та судовому порядку. Рішення суб`єктів владних повноважень стосовно встановлення фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належить встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства.

При цьому відповідно до частини п`ятої статті 188 ЦПК України не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам. Аналогічне правило закріплено в частині четвертій статті 172 КАС України про те, що не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

За висновком Великої Палати Верховного Суду, не можуть бути поєднаними в одному провадженні вимоги про встановлення факту, що має юридичне значення, та оскарження рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, оскільки ці вимоги підсудні судам різних юрисдикцій.

З копії матеріалів електронної пенсійної справи, яка була долучена до відзиву представником відповідача вбачається, що 10.01.2025 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення їй пенсії по втраті годувальника, яка була направлена за належністю до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області листом від 10.01.2025 0400-010226-9/5949.

Рішенням начальника відділу з питань призначення та перерахунків пенсій військовослужбовців та деяких інших категорій громадян управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг ОСОБА_14 від 15.01.2025 року № 2339507486 було відмовлено гр. ОСОБА_1 в призначенні пенсії в разі втрати годувальника у зв`язку з розбіжностями в прізвищах заявниці та померлого; відсутності довідки про сумісне проживання; відсутність заяви про повторний шлюб.

Крім того в зазначеному рішенні роз`яснено порядок його оскарження, відповідно до ст. 66 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Статтею 66 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачений порядок оскарження рішення органу, що призначає пенсії, відповідно до якого рішення про призначення (перерахунок) пенсії або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії, прийняте уповноваженою посадовою особою територіального органу Пенсійного фонду України, може бути оскаржено до керівника цього органу Пенсійного фонду України, а в разі відмови у задоволенні скарги - до органу Пенсійного фонду України вищого рівня та/або у судовому порядку. Порядок оскарження таких рішень визначається правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, з урахуванням вимог Закону України "Про адміністративну процедуру".

У частині першій статті 5 КАС України передбачено право кожної особи звернутися до адміністративного суду, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності (пункт 1 частини першої цієї статті).

Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Звертаючи, до суду з позовною заявою про встановлення факту, що має юридичне значення позивач не ставить перед судом питання оскарження вищезазначеного рішення про відмову їй в призначенні пенсії по втраті годувальника, предметом даного цивільного позову є лише встановлення факту, що має юридичне значення для реалізації подальших законних прав та інтересів позивача, пов`язаних в тому числі з правом на отримання пенсії по втраті годувальника.

Тобто, метою встановлення зазначеного факту, що має юридичне значення, є можливість подальшому скористатися правом, яке надане позивачу відповідно до чинного законодавства України.

Під час розгляду даної цивільної справи суд наділений лише повноваженнями з`ясувати можливість досягнення тієї мети, яку перед собою ставить позивач при встановленні факту, що має юридичне значення. Суд, встановивши наявність чи відсутність певного юридичного факту, своїм рішенням підтверджує це, не зобов`язуючи особу діяти певним чином.

Проаналізувавши викладене суд приходить до висновку, що встановлення факту, що має юридичне значення, а саме: що позивач ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , з яким вона перебувала у зареєстрованому шлюбі, метою якого є подальше реалізація права позивачки на звернення з заявою про призначення їй пенсії по втраті годувальника, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Разом з цим, надані позивачем письмові докази на підтвердження факту, що має юридичне значення, суд визнає належними, допустимим та достатніми, зауважуючи, що ст. 21 СК України передбачено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Підстав ставити під сумнів достовірність обставин, які підтверджуються доказами у суду немає. Докази, які б спростовували даний факт в матеріалах справи відсутні.

Отже, з урахуванням доводів позивача та з огляду на зазначене, встановлені судом обставини свідчать про те, що позивач ОСОБА_1 дійсно була дружиною ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , з яким вона перебувала у зареєстрованому шлюбі, суд вбачає підстави для задоволення даного позову, оскільки встановлення такого факту дозволить позиваці мати можливість реалізувати свої права, пов`язані з можливістю призначення пенсії по втраті годувальника.

Згідно з ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду із зазначеним позовом сплачено судовий збір у сумі 1211,20 грн., а тому суд прийшов до переконання, що з відповідача слід стягнути судовий збір в зазначеній сумі за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року, ст.21, 37, 39 СК України, ст. ст. 4,12,13, 76, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 268ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити повністю.

Встановити юридичний факт того, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ) є дружиною ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_5 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ), який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , з яким вона перебувала у зареєстрованому шлюбі.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, код ЄДРПОУ 13486010, місцезнаходження: Донецька область, Краматорський район, м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , та проживає за адресою: АДРЕСА_3 витрати по сплаті судового збору у сумі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять грн. 20 коп.).

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складено 29 квітня 2026 року.

Головуючий:

Суддя Слов`янського

міськрайонного суду Донецької області О.В. Агеєва