Рішення № 136080518, 28.04.2026, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/4196/26

Провадження № 2-а/750/84/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі судді Косенка О.Д., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду позовом до Департаменту патрульної поліції в якому просить скасувати постанову серії ЕНА № 6906914 від 25.03.2026 року про накладення на неї адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за ч. 1 ст. 123-3 КУпАП, винесену старшим лейтенантом ОСОБА_3 .

В обґрунтування позову позивач вказує, що о 22 годині 51 хв., 25.03.2026 на проспекті Перемоги її було зупинено інспектором 2 взводу 4 роти 1 батальйону управління патрульної поліції в Чернігівській області старшим лейтенантом Мартиненком Олегом Миколайовичем. Причина зупинки керування транспортним засобом у якого не освітлювався задній номерний знак в темну пору доби.

Як зазначає Позивач вона була здивована з вказаною причиною зупинки, оскільки цього дня тільки забрала автомобіль з станції технічного обслуговуваних, переконалась в справності технічного стану та світлових автоприладів. Однак, при огляді автомобіля виявилося що дійсно підсвітка заднього номера не працює. Нею було повідомлено працівнику патрульної поліції, що це сталося в дорозі і що вона хоче усунути виявлені несправності на місті, на що працівник патрульної поліції відповів, що у нього не має часу чекати та почав вимагати документи для оформлення протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 121-3 КУпАП.

Таким чином, о 23:06 год. 25.03.2026 відносно Позивача було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6906914 від 25.03.2026 року, якою її було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 1190 грн, за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.

Позивач із зазначеним рішенням інспектора патрульної поліції не погоджується, бо вважає себе невинною, постанову серія ЕНА № 6906914 від 25.03.2026 року необгрунтованою та такою, що підлягає скасуванню в зв`язку з відсутністю суб`єктивної сторони адміністративного правопорушення та неповним з`ясуванням обставин справи.

Ухвалою судді від 09 квітня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Засобами поштового зв`язку Відповідач надіслав відзив на позовну заяву, у якому останній просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Вважає, що викладені твердження позивача є хибними, а позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом, виходячи з наступного.

Так, законодавством України встановлено заборону як керування так і експлуатації в цілому транспортних засобів з номерним знаком, що неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості), а також якщо стан номерного знаку не дозволяє чітко визначити символи номерного знаку з відстані 20 метрів.

Керування транспортним засобом з номерним знаком, що неосвітлений у темну пору доби є порушенням ПДР та являється адміністративним правопорушенням. Відповідальність за керування транспортним засобом з номерним знаком, що неосвітлений у темну пору доби передбачена ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.

Представник відповідача також зазначив, що на наданому позивачем відеозаписі зафіксовано, що на транспортному засобі позивача, не освітлений (не підсвічується) у темну пору доби задній номерний знак. Окрім, того зауважив, що позивач сперечавшись тривалий час з поліцейськими навіть не спромоглася вийти з автомобіля та переконатися в інкримінованому правопорушенні.

Отже, виникає питання чи дійсно водій перевіряла справність освітлення номерного знаку.

Відтак, на думку представника відповідача, інспектор дів виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений чинним законодавством.

За вказаних обставин, на думку представника відповідача, відсутні підстави для скасування постанови з мотивів, наведених в позовній заяві.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою ст.5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно з ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

З досліджених матеріалів справи вбачається, що постановою інспектора 2 взводу 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Чернігівській області серія ЕНА № 6906914 від 25.03.2026 року, ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 1190 грн. за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП за те, що 25.03.2026 року о 22-51 годині в м. Чернігів по проспекту Перемоги, керуючи транспортним засобом «OPEL ASTRA» номерний знак НОМЕР_1 керувала вище вказаним транспортним засобом у якого не освітлювався задній державний номерний знак у темну пору доби, чим порушила вимоги п. 2.9.в.ПДР України (а.с. 20).

Так, стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Відповідно до ч.5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Згідно з пунктом 1.1. Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Відповідно до пункту 1.3. Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов`язані знати та неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно з пунктом 1.9. Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 30.2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306 (далі - ПДР України) на механічних транспортних засобах (за винятком трамваїв і тролейбусів) і причепах у передбачених для цього місцях встановлюються номерні знаки відповідного зразка.

Забороняється змінювати розміри, форму, позначення, колір і розміщення номерних знаків, крім випадку закріплення заднього номерного знаку на додатковому обладнанні, що призначене для тимчасового перевезення багажу або вантажу, наносити на них додаткові позначення або закривати їх, вони повинні бути чисті і достатньо освітлені.

Згідно п.п. «в» п. 2.9 ПДР України водієві забороняється: керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знаку або з номерним знаком, що:

- не належить цьому засобу;

- не відповідає вимогам стандартів;

- закріплений не в установленому для цього місці;

- закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знаку з відстані 20 м;

- неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.

Частиною 1 статті 121-3 КУпАП передбачено відповідальність за керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знаку, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знаку з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знаку.

У силу п. 1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року, у справі № 357/10134/17 Верховний Суд звернув увагу на приписи статті 251 КУпАП, в якій обумовлено, що орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.

Крім того, судом враховано, що відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з акту технічного стану транспортного засобу ТОВ Пустовойт Ю.М. 25 березня 2026 року було проведено перевірку технічного стану автомобіля OPEL ASTRA д.н.з. НОМЕР_2 , яким керувала позивач в день складення щодо нього оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення, за висновком якого встановлено, що даний транспортний засіб після проведення технічного контролю дефектів по роботі електрообладнання не виявлено (а.с.19).

З указаного вбачається, що технічний контроль автомобіля, яким керував позивач було проведено в день складання оскаржуваної постанови.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ч. 5 ст. 77 КАС України, якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до п.5 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ № 1395 від 07.11.2015 р. поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання:

1) чи належить до її компетенції розгляд цієї справи;

2) чи правильно складено протокол (якщо складання протоколу передбачено КУпАП) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення;

3) чи повідомлено належним чином осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду (якщо справа не розглядається на місці);

4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали, які потрібні для вирішення справи;

5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

У відповідності до вимог ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП.

Постановою серії ЕНА № 6906914 від 25.03.2026 року ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 121-3 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 1190 гривень. З постанови вбачається, що ОСОБА_2 порушила п. п.2.9.в Правил дорожнього руху України.

Водночас, з наданого представником відповідача відеозапису з бодікамери поліцейського, на якому зафіксовано складання постанови відносно позивача, не вбачається що позивач була обізнанана про наявність вказаної у постанові несправності. За твердженням позивача, яке зафіксовано на указаний відеозапис, перед виїздом лампа освітлення заднього номеру на час її перевірки працювала справно. Позивач також повідомила поліцейським про те, що не помітила несправності лампи підсвітки номерного знаку та наголошувала, що автомобіль, яким вона керувала пройшов технічний огляд. Окрім того, позивач виявила готовність негайно виправити цю несправність, на що працівник поліції заперечив, зіславшись на брак часу. Також з відеозапису вбачається, що під час складання оскаржуваної постанови номерний знак не був забруднений, його буквено-числова комбінація чітко проглядалася.

Суд також звертає увагу, що позивач декілька разів наголошувала на тому, що у день притягнення її до відповідальності був закінчений ремонт автомобіля на СТО, що підтверджує факт складення акту технічного стану транспортного засобу від 25.03.2025 саме у цей день, а також, що несправність могла виникнути під час руху автомобіля, що унеможливлювало її своєчасне виявлення.

Таким чином, слід констатувати, що некоректна робота указаної лампи освітлення виникла не з вини ОСОБА_2 як водія.

Суд також, звертає увагу, що наданий відповідачем відеозапис не містить чіткого відображення неосвітлення номерного знаку у темну пору доби, оскільки під час руху він засвітлений фарами патрульного автомобіля.

Окрім цього суд звертає увагу, що частина перша статті 121-3 КУпАП містить перелік порушень правил дорожнього руху щодо використання номерних знаків транспортних засобів, зокрема експлуатація транспортного засобу з неосвітленим номерним знаком, після чого зазначається дефініція, «а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака».

Така правова конструкція вищезазначеної норми, на думку суду, свідчить про те, що обов`язковою ознакою усіх перелічених у частині першій статті 121-3 КУпАП порушень є наявність у водія умислу на приховування номерного знаку, натомість досліджені судом докази не підтверджують, що дії позивача були спрямовані на умисне приховування номерного знаку.

Крім того, ст. 22 КУпАП передбачає захід звільнення від адміністративної відповідальності при малозначності порушення - усне зауваження, яке застосовується на розсуд посадової особи при незначних проступках, якими не завдано суттєвої шкоди.

Обов`язок посадової особи (органу) всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати всі обставини вчинення адміністративного правопорушення при розгляді справи та призначення покарання визначено у ст. 280 КУпАП.

При цьому, вирішуючи питання щодо необхідності притягнення водія, яка є внутрішньо переміщеною особою, за встановлених інспектором патрульної поліції під час спілкування з ОСОБА_4 обставин, до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у значному розмірі (1190 грн), посадова особа повинна була керуватися, серед іншого, загальноприйнятими принципами розумності, пропорційності та співмірності покарання за вчинене правопорушення суспільній небезпечності та наслідкам правопорушення.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими, електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Виходячи із норм, викладених в ст. 77 КАС України, встановлено, що за загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона. При розгляді справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод та інтересів.

Законодавець встановлює презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується, - повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб`єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Враховуючи встановлені судом обставини, суд вважає, що подія і склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 ст. 121-3 КУпАП та винуватість ОСОБА_2 є недоведеною.

Відсутність належних та достатніх доказів вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, ставлять під сумнів висновок суб`єкта владних повноважень про наявність підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

В силу принципу презумпції невинуватості, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

У справі Barbera, Messeque and Jabardo v. Spain (скарга № 10590/83 від 6 грудня 1988 року) Європейський суд з прав людини, зазначив, що докази, покладені в основі висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.

Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція. (справа Daktaras v. Lithuania, скарга № 42095/98)

Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Правова природа адміністративної відповідальності по своїй суті аналогічна кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

У справі Надточій проти України (скарга № 7460/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу про адміністративні правопорушення(п. 21 рішення).

Крім того, у рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 Конституційного Суду України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. (п. 4.1)

Враховуючи те, що за змістом ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, суд вважає, що стороною відповідача не доведено належними й допустимими доказами, достатніми у їх взаємозв`язку, правомірності оскаржуваної постанови та наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, а тому позов підлягає задоволенню.

При цьому враховується практика ЄСПЛ, яка визначає, що суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді, а також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; - змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З огляду на викладене вище, оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження в справі закриттю на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.

Керуючись ст. ст. 2, 4-5, 7-10, 72-78, 139, 241-244, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ухвалив :

Позов ОСОБА_2 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.

Постанову серії ЕНА № 6906914 від 25 березня 2026 року, винесену інспектором 2 взводу 4 роти 1 батальйону управління патрульної поліції в Чернігівській області старшим лейтенантом Мартиненком Олегом Миколайовичем, про накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 1190 грн скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: Департамент патрульної поліції: 03048, місто Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3, ЄДРПОУ 40108646.

Суддя