Постанова № 136079248, 29.04.2026, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/1180/26

Номер провадження 3/629/352/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.04.2026 року суддя Лозівського міськрайонного суду Харківської області Каращук Т.О., розглянувши матеріали, що надійшли з Лозівського РВП ГУ НП в Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, посвідчення водія НОМЕР_2 , військовослужбовця в/ч НОМЕР_3 (майстер 3 відділення убас 2 взводу убас 2 роти ударних безпілотних авіаційних комплексів), мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст.130 КУпАП,-

в с т а н о в и в:

09.02.2026 року о 00:50 год. в м.Лозова Лозівського району Харківської області по вул. Європейська біля буд 2/1, гр. ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 керував транспортним засобом Аudi Аб д.н.з. НОМЕР_4 , з явними ознаками алкогольного сп?яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координація рухів. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп?яніння у встановленому законодавством порядку відмовився, що зафіксовано на технічний засіб відеозапису, а саме на нагрудний персональний відеореєстратор TECSAR BDC 53-02 181501256/24 . Вказаними діями ОСОБА_1 порушив п.2.5 ПДР, чим вчинив правопорушення, за яке передбачена відповідальність за ч. 1 ст.130 КУпАП.

На підтвердження викладеного працівниками поліції було долучено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №586588 від 09.02.2026 року, рапорт, акт, направлення, письмові пояснення, копії посвідчення та корінця до тимчасового дозволу, довідку та диски.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, однак з`явилася його захисник - адвокат Козловська Т.В., яка підтримала свої клопотання, заперечувала проти притягнення до відповідальності та просила закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу і події, оскільки відсутні належні і допустимі докази вини, вказувала на те, що дії ОСОБА_1 як військовослужбовця вчинялися у стані крайньої необхідності, а також у разі відмови у закритті просила врахувати проходження ОСОБА_1 військової служби та не позбавляти права керування.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, вислухавши захисника, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст.268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою

адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.

Як вбачається з положень ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.130 КУпАП визначена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та визначено відповідальність у вигляді накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В ході розгляду справи захисником було подано клопотання про зупинення провадження у справі, в задоволенні якого було відмовлено.

Також, під час розгляду було подано клопотання про визнання відеозаписів недопустимими доказами та про визнання процедури огляду недійсною через відсутність контрольного забору повітря приладом Drager та порушення порядку направлення до лікарні.

Крім того, захисник надала до суду клопотання про закриття адміністративного провадження на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю фактичної відмови від проходження огляду, порушенням процедури огляду, суперечностей у процесуальних документах, неправильним роз`ясненням правових наслідків та відсутністю безперервної фіксації.

Адвокат Козловська Т.В. також долучила клопотання про призначення адміністративного стягнення з урахуванням принципу індивідуалізації, в якому посилалась на те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, а тому позбавлення його права керування може вплинути на виконання ним службових завдань. Враховуючи вищевказане, захисник наполягала на застосуванні, у разі визнання винним, аналогії закону ст.69 КК України і просила не призначати додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування.

Додатково захисником було подано клопотання про закриття провадження у зв`язку з діями в стані крайньої необхідності, оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_5 та безпосередньо у день події -09.02.2026 року перебував на виконанні службового (бойового) завдання, пов`язаного із забезпеченням діяльності підрозділу. Таким чином керування транспортним засобом було об`єктивною необхідністю виконання службового обов`язку. Захисник вказала, що ОСОБА_1 не мав реальної можливості відмовитися від виконання поставленого завдання або обрати інший спосіб дій. З урахуванням наведеного, захисник просила закрити провадження у справі на підставі ст.18 КУпАП.

Захисником також в ході розгляду справи було долучено докази до матеріалів справи, а саме відповідь ТОВ АТЗТ КОМПАНІЯ САТУРН ДЕЙТА ІНТЕРНЕШЕНЛ на адвокатський запит за вих.№532-04 від 24.04.2026 року.

Крім того, адвокатом було надано клопотання про повне дослідження матеріалів справи, що на думку судді не підлягає додатковому розгляду, оскільки вказане визначено безпосередньо нормами КУпАП.

Щодо визнання відеозаписів недопустимими доказами через відсутність безперервності, суддя виходить з такого.

Захисник посилався на порушення п. 5 розд. ІІ Інструкції МВС, оскільки відеозаписи (28 файлів) мають часові розриви та не забезпечують безперервної фіксації.

Згідно із ч.1 ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та повному дослідженні всіх обставин у їх сукупності (ст. 252 КУпАП).

Так, сама по собі наявність технічних перерв між відеофайлами або значна кількість окремих записів не спростовує зафіксований на них факт спілкування з водієм та обставини його відмови від огляду.

З урахуванням наведеного, оскільки відеозаписи у поєднанні з протоколом дозволяють встановити суть події, вони визнаються допустимими доказами.

Стосовно процедури огляду та відсутності контрольного забору повітря, слід вказати наступне.

Захисник посилалася на те, що огляд приладом Drager розпочато без контрольного забору повітря, а сама процедура тривала занадто довго (до 1.5 години).

Згідно зі ст. 266 КУпАП, огляд водія проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів.

Матеріали справи підтверджують, що ОСОБА_1 було надано реальну можливість пройти тест, однак він протягом тривалого часу не забезпечував належну силу видиху для спрацювання приладу.

За встановленою практикою, тривале невиконання інструкцій поліцейського щодо продуву технічного засобу розцінюється не як технічна помилка, а як форма ухилення від огляду (пасивна відмова).

Адвокатом було вказано на дії ОСОБА_1 в стані крайньої необхідності в умовах воєнного стану.

Згідно з роз`ясненнями Верховного Суду від 17.12.2025 року №748/0/158-25, вирішуючи питання про кваліфікацію дій військовослужбовця, який керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння або під- впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та/або відмовився від проходження огляду на стан сп?яніння, крім іншого, суди в кожному конкретному випадку мають встановлювати факт виконання обов?язків військової служби на момент вчинення діяння з урахуванням положень частини четвертої статті 24 Закону №2232-ХІI.

Крім того, в роз?ясненні вказано, що з огляду на викладене в разі керування військовослужбовцем під час виконання обов?язків військової служби транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, або відмови від проходження відповідно

до визначеного порядку огляду на стан сп?яніння, з урахуванням встановлених фактичних обставин, дії такої особи підлягають кваліфікації за статтею 172-20 КУПАП, яка є спеціальною нормою щодо військовослужбовців (розмежування за спеціальним суб?єктом).

Так, частиною дев?ятою статті 1 Закону України від 25 березня 1992 року №2232-XII «Про військовий обов?язок і військову службу», військовослужбовці - це особи, які проходять військову службу.

Частиною четвертою статті 24 вищевказаного Закону встановлено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов?язки військової служби:

1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком

(розкладом занять);

2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;

3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов?язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного

командира (начальника);

4) під час виконання державних обов?язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов?язки не були пов?язані з військовою службою;

5) під час виконання обов?язку з рятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

При перевірці матеріалів справи, враховуючи викладене в роз`ясненням Верховного Суду, суддя дійшов висновку, що жодних належних та допустимих доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння в період виконання обов`язків військової служби стороною захисту не надано, як і не надано доказів виконання ним службового (бойового) завдання, що свідчило б про дії в стані крайньої необхідності.

Також, захисник вказувала на те, що оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем, поліція була зобов`язана залучити представників ВСП відповідно до ст. 266-1 КУпАП.

Відповідно до ч. 3 ст. 266-1 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Даною нормою законодавства визначено чіткий перелік обставин, за яких огляд військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного сп`яніння проводиться особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, зокрема якщо є підстави вважати, що військовослужбовці у стані алкогольного сп`яніння: перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях.

Керування військовослужбовцем транспортним засобом на дорогах загального користування з ознаками алкогольного сп`яніння чи відмова такого військовослужбовця від проходження огляду на стан сп`яніння до таких підстав не належить.

Таким чином, положення ст. 266-1 КУпАП в даному випадку застосуванню не підлягають.

Таким чином, суддя вважає, що відмова водія від огляду на місці та від поїздки до медичного закладу, зафіксована поліцейським, є закінченим складом правопорушення незалежно від подальшої присутності представників ВСП.

Крім того, захисник посилалася на те, що у протоколі та акті огляду вказані різні ознаки сп`яніння (наявність/відсутність нестійкої ходи), що свідчить про формальний підхід, у зв`язку з чим провадження підлягає закриттю за ст. 247 КУпАП.

Дослідивши матеріали, суддя приходить до висновку, що розбіжність у переліку другорядних ознак (як-от хода) не нівелює основні ознаки (запах алкоголю з рота, порушення мови), які були підставою вимоги пройти огляд.

Що стосується законності зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 то згідно протоколу та відеозапису, водій рухався на транспортному засобі в період дії комендантської години.

Так, оскільки факт керування транспортним засобом та факт відмови від огляду встановлені належним чином, підстави для закриття справи за відсутністю події чи складу правопорушення за п. 1 ст. 247 КУпАП відсутні.

До твердження захисника про необхідність, у разі визнання ОСОБА_1 винним, призначення адміністративного стягнення з урахуванням принципу індивідуалізації та щодо закриття у зв`язку з діями в стані крайньої необхідності, суддя виходить з такого.

Виконання обов`язку із захисту Батьківщини є поважним, проте доказів керування транспортним засобом у зв`язку з виконанням військового обов`язку, службового завдання не надано, як і не надано доказів наявності реальної загрози, а санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП є обов`язковою в частині позбавлення права керування і не передбачає винятків за професійною ознакою для забезпечення загальної безпеки дорожнього руху.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, дослідивши всі докази в їх сукупності, суддя дійшов висновку, що клопотання захисника про визнання відеозаписів недопустимими доказами та про визнання процедури огляду недійсною через відсутність контрольного забору повітря приладом Drager та порушення порядку направлення до лікарні, про закриття справи, а також про адміністративного стягнення з урахуванням принципу індивідуалізації, задоволенню не підлягають.

Клопотання захисника про виклик поліцейського ВРПП Лозівського РВП ГУНП в Харківській області старшого сержанта ОСОБА_2 було задоволено та здійснено виклик працівника поліції.

У судовому засіданні 31.03.2026 року інспектор Капустян А.О. підтвердив викладене в протоколі та пояснив, що дійсно водій ОСОБА_3 був зупинений, оскільки рухався в населеному пункті під час дії комендантської години, перебував з ознаками алкогольного сп?яніння та тривалий час не виконував законні вимоги працівнків поліції по проходженню огляду на стан сп?яніння, а тому ним було прийнято рішення про складання протоколу за ст. 130 КУпАП про відмову в проходженні огляду.

Постановою від 08.04.2026 року суддею було також задоволено клопотання захисника про витребування доказів.

На виконання вищевказаної постанови, Лозівським РВП було надано копію Журналу на трьох аркушах, рапорт на отримання відеозапису з Tecsar BDC № 53-02 181501256/24 на одному аркуші, відповідь на рапорт на одному аркуші та два диски з відеозаписом з Tecsar BDC № 53-02 181501256/24, копію скриншоту про отримання рекомендованого листа на одному аркуші віддано нарочно, сертифікат відповідності мундштуків на Драгер надвох аркушах, документи Драгер 0174 на трьох аркушах віддано нарочно.

Дослідивши відповідь на адвокатський запит, долучену захисником, суддя встановив, що у відповіді ТОВ «АТЗТ Компанія «Сатурн Дета Інтернешенл» вказана технічна інформація стосовно газоаналізаторів Drager Alcotest 6810, рекомендації виробника заміни електричних сенсорів, калібрування тощо.

Так, захист посилається на листи Saturn Data про застарілість моделей 6810 та відсутність контрольного забору повітря.

Однак, у матеріалах справи наявне дійсне свідоцтво про повірку технічного засобу Drager Alcotest 6810 (серійний номер ARCE-0174), яке чинне до 18 вересня 2026 року. Це свідоцтво є офіційним документом, що підтверджує відповідність приладу встановленим стандартам точності на момент використання. Загальні листи представника виробника про «зняття з виробництва» чи «рекомендації щодо заміни сенсорів» не спростовують легітимність конкретного повіреного приладу. Відсутність фіксації «blank test» на відео не є безумовною підставою для визнання огляду недійсним, оскільки водій взагалі не забезпечив проведення тесту (не здійснив належний видих).

Аргументація захисту базується на тому, що технічна недосконалість старого приладу та порушення поліцією процедури його використання (відсутність контрольного забору повітря) призвели до не отримання результату, що було неправомірно оформлено як відмова водія, однак

при перегляді відеозаписів суддею встановлено, що дії ОСОБА_1 свідчили про відмову від проходження, оскільки він не виконував належним чином вказівки працівників поліції та підстав вважати, що несправним був саме прилад, суддею не встановлено.

На думку судді, заперечення сторони захисту є лише спробою уникнути відповідальності за грубе порушення норм кодексу України про адміністративні правопорушення.

Твердження захисника не спростовують фактів, встановлених при перегляді відеозаписів та дослідженні інших доказів.

Враховуючи вищевказане, суддя вважає, що факт вчинення адміністративного правопорушення встановлено, всі докази узгоджуються між собою, порушення наявні в матеріалах справи не є суттєвими та не спростовують вини особи, а відповідно і не можуть бути підставою для звільнення ОСОБА_1 від відповідальності.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та Законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Беручи до уваги вищевикладене, дослідивши всі докази в їх сукупності, суддя вважає, що дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковані за ч. 1 ст.130 КУпАП.

При цьому суд зазначає, що відповідно до ст. 1 КУпАП завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до ст. 15 КУпАП військовослужбовці за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах. При порушенні правил дорожнього руху водіями транспортних засобів Збройних Сил України або інших утворених відповідно до законів України військових формувань та Державної спеціальної служби транспорту - військовослужбовцями строкової служби, а також вчиненні ними військових адміністративних правопорушень, передбачених главою 13-Б цього Кодексу, штраф як адміністративне стягнення до них не застосовується.

З аналізу вказаної статті вбачається, що при порушенні правил дорожнього руху не застосовується штраф як адміністративне стягнення лише до військовослужбовців, які проходять службу на посаді водіїв транспортних засобів Збройних Сил України. Інші військовослужбовці, які керують транспортними засобами, при порушенні правил дорожнього руху несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

Санкція частини першої статті 130 КУпАП безальтернативно у виді основного стягнення встановлює штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Таке стягнення свідчить про підвищену суспільну небезпеку діяння, визначеного частиною першою статті 130 КУпАП, а тому законодавець встановив, що виховання особи, яка вчинила таке правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як правопорушником, так і іншими особами, неможливе в інший спосіб, незалежно від наявності чи відсутності обставин, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення.

У частині другій статті 33 КУпАП зазначено, що при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).

При вирішенні питання про накладення адміністративного стягнення, зважаючи на викладене захисником в клопотанні та з урахуванням долучених нею документів, беручи до

уваги, що дане правопорушення відноситься до сфери забезпечення безпеки дорожнього руху та ОСОБА_1 на даний час не перебуває на посаді водія, суддя приходить до висновку, що сам факт перебування особи на військовій службі не може бути підставою для звільнення від покарання в частині позбавлення права керування чи штрафу.

Враховуючи зазначене, суддя вважає необхідним накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами в межах санкції статті 130 ч.1 КУпАП.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою; під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, зважаючи на те, що доказів того, що справа пов`язана з виконанням військового обов`язку, а також беручи до уваги відсутність доказів вчинення правопорушення під час виконання службових обов`язків, суддя вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 665,60 грн.

Керуючись ст.ст.40-1,130 ч. 1, 284 ч.1 п.1, 289 КУпАП, суддя, -

п о с т а н о в и в:

В задоволенні клопотань захисника про визнання доказів недопустимими, про закриття провадження та призначення адміністративного стягнення з урахуванням принципу індивідуалізації - відмовити.

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за ч.1 ст.130 КУпАП у виді штрафу у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень на користь держави (протокол серії ЕПР1 №586588 від 09.02.2026 року, р/р UA168999980313020149000020001, отримувач коштів: ГУК Харківськ обл/Харкiвобл/21081300, код отримувача (ЄДРПОУ) 37874947, банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), код класифікації доходів бюджету: 21081300) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави р/р UA908999980313111256000026001, отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106,код отримувача (ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат.),код класифікації доходів бюджету 22030106) у розмірі 665,60 грн.

Строк пред`явлення постанови до виконання три місяці.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що згідно із положеннями ст.307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі відсутності самостійного заробітку в осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративне правопорушення, штраф стягується з батьків або осіб, які їх замінюють. Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України, за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України. У разі несплати штрафу на місці вчинення адміністративного правопорушення документ, що підтверджує його сплату, або його копія не пізніше трьох робочих днів після закінчення строку, передбаченого частиною першою цієї статті, надсилається правопорушником до органу (посадовій особі), який виніс постанову про накладення цього штрафу.

Відповідно до ст.308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у строк,

установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

На постанову суду може бути подана скарга до Харківського апеляційного суду через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя Т.О. Каращук