Ухвала суду № 136079023, 29.04.2026, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/1817/20

Провадження № 1-кс/639/531/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2026 року м. Харків

Суддя Новобаварського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

представника потерпілих адвоката ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),

захисника адвоката ОСОБА_4 ,

обвинуваченої ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові заяву захисника адвоката ОСОБА_4 , який діє в інтересах обвинуваченої ОСОБА_5 , про відвід судді Новобаварського районного суду м. Харкова ОСОБА_6 по справі № 639/1817/20 (провадження № 1-кп/639/35/26) за обвинуваченням ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До Новобаварського районного суду м. Харкова надійшла заява захисника адвоката ОСОБА_4 про відвід судді Новобаварського районного суду м. Харкова ОСОБА_6 по справі № 639/1817/20.

В обґрунтування заявленого відводу захисник ОСОБА_4 зазначає, що 06.04.2026 відбулося судове засідання по справі № 639/1817/20 за обвинувальним актом у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

В ході даного судового засідання захисником ОСОБА_4 біло заявлене клопотання про дослідження речового доказу автомобіля Toyota Avalon р.н. НОМЕР_1 . В ході розгляду вказаного клопотання головуюча суддя ОСОБА_6 тричі перебила захисника, вказувала йому, що треба робити, пропонувала коротко висловлювати свою позицію. У подальшому в задоволенні даного клопотання було відмовлено, незважаючи на те, що воно було вмотивованим та обґрунтованим, що є порушенням вимог ст. 7 КПК України.

Крім того, в цьому ж судовому засіданні захисником ОСОБА_4 було заявлено клопотання про огляд речових доказів одягу та взуття ОСОБА_7 при обговоренні вказаного клопотання суддя ОСОБА_6 продовжували перебивати захисника, здійснювала на нього тиск, надаючи вказівки, як він повинен себе вести, винесла необґрунтоване зауваження.

Також захисник зазначив, що при ознайомленні з матеріалами справи він звернув увагу, що в ході судового розгляду суддею переважно задовольняються клопотання сторони обвинувачення та потерпілих, а у задоволенні клопотань сторони захисту відмовляється.

На думку захисту, такі дії судді свідчать про її упередженість до сторони захисту при розгляді зазначеного кримінального провадження, що, відповідно до ст. 75 КК України, є підставою для її відводу.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_4 та обвинувачена ОСОБА_5 підтримали заяву про відвід та просили її задовольнити.

Представник потерпілих адвокат ОСОБА_3 проти задоволення заяви про відвід судді заперечувала, вважала його необґрунтованим.

Потерпілі ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 у поданих до суду заявах просили розглядати заяву про відвід судді за їх відсутності.

Прокурор ОСОБА_11 подав до суду клопотання про розгляд заяви про відвід судді за його відсутності, у задоволенні заяви просив відмовити, посилаючись на її необґрунтованість.

Суддя Новобаварського районного суду м. Харкова ОСОБА_6 подала заяву про розгляд заяви про відвід за її відсутності, проти заявленого відводу заперечувала.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, оцінивши доводи заяви захисника ОСОБА_4 про відвід судді ОСОБА_6 та дослідивши матеріали судової справи, суддя приходить до висновку, що вказана заява захисника не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Обставини, які виключають участь слідчого судді, судді або присяжного в кримінальному провадженні викладені у статтях 75, 76 Кримінального процесуального кодексу України, та їх перелік є вичерпним.

Згідно з вимогами статті 75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні:

1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;

2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник;

3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості;

5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.

Статтею 76 КПК України визначено випадки, коли не допускається повторна участь судді у кримінальному провадженні.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтями 75-76 цього Кодексу, суддя зобов`язаний заявити самовідвід.

Вимогами ч. 5 ст. 80 КПК України передбачено, що відвід повинен бути вмотивований.

За приписами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характер або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб`єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об`єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 і 30, Series A, no. 255, і рішення "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000XII).

Стосовно об`єктивного критерію Європейський суд з прав людини також вказує, що необхідно перевірити чи існували переконливі факти, які б могли свідчити про його небезсторонність. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був не безсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), п. 44; та рішення у справі "Ферантелі та Сантанжело проти Італії" (FerrantelliandSantangelo v. Italy), від 7 серпня 1996 poку, п. 58).

Згідно зі ст. 129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Відповідно до ст. 126 Конституції України, вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється.

Згідно практики Європейського суду з прав людини потрібні докази фактичної наявності неупередженості судді для відсторонення його від справи. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об`єктивної перевірки.

Крім того, неупередженість судді полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об`єктивну неупередженість слід визначити чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості.

Особиста безсторонність судді презюмується, поки не надано доказів протилежного.

Не є підставами для відводу судді заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними та допустимими доказами.

Беззаперечно, інститут відводу (самовідводу) судді від участі у розгляді конкретної справи це одна із найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Він покликаний ліквідувати найменшу підозру у заінтересованості судді в результатах розглянутої справи, навіть якщо такої заінтересованості немає, бо тут головним є публічний інтерес. Водночас, такий інститут не є інструментом перегляду судового рішення чи додаткового роз`яснення мотивів його ухвалення.

Незгода з судовим рішенням має втілюватися у його апеляційному оскарженні або, якщо рішення окремому оскарженню не підлягає, у включенні заперечень проти таких рішень до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Таким чином, незгода учасника кримінального провадження із судовим рішенням не може бути розцінена як прояв упередженості суду, а тому не може бути підставою для його відводу.

Суд звертає увагу, що процесуальні рішення судді, їх зміст та форма, не можуть бути підставою для відводу судді. Як суд зазначає вище, незгода з рішеннями судді має здійснюватись у порядку, передбаченому чинним процесуальним законодавством України, яким передбачено процедуру оскарження будь-яких процесуальних рішень судді окремо або разом з кінцевим процесуальним рішенням по кримінальному провадженню з наведенням мотивів такої незгоди, а заперечення на ухвалу суду, що не підлягає оскарженню, можна включити до апеляційної скарги на рішення суду за наслідками розгляду справи.

Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, в ухвалах від 10 травня 2018 року (справа № 800/592/17) та від 1 жовтня 2018 року (справа № 9901/673/18).

В ухвалі від 18 грудня 2018 року у справі № 910/2968/18 Верховний Суд визнав відвід завідомо безпідставним, а його заявлення зловживанням процесуальними правами, оскільки вказаний відвід по суті «є висловленням незгоди із процесуальним рішенням Верховного Суду, після того, як суд мотивував таке рішення».

Згідно з роз`ясненнями, які містяться в п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 «Про незалежність судової влади» від 13 червня 2007 року, процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Заява захисника ОСОБА_4 про відвід судді ОСОБА_6 ґрунтується на твердженнях про порушення принципів неупередженості та об`єктивності, про вияв упередженості щодо сторони захисту (суддя не задовольнив окремі клопотання сторони захисту у справі, а також задовольнив клопотання сторони обвинувачення та потерпілих).

Однак задоволення судом впродовж розгляду справи певних клопотань сторони обвинувачення або ж сторони захисту саме по собі не можна розглядати як прояв упередженості суду, прояв прихильності до окремої сторони процесу. Інший погляд на цю ситуацію призвів би до необхідності заміни судді після кожного задоволення (або відмови у задоволенні) окремих заяв (клопотань) учасників кримінального провадження, що є неприпустимим, суперечить принципам незмінності складу суду, здійснення кримінального провадження впродовж розумного строку.

Незгода захисника з ухваленими в ході розгляду кримінального провадження судовими рішеннями, в тому числі такими, що постановлені без видалення до нарадчої кімнати, не є підставою для відводу судді, натомість можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення за результатами розгляду кримінального провадження.

Разом із тим, доводи захисника стосовно поведінки судді в ході судового розгляду, зокрема, щодо ненадання можливості висловити свою процесуальну позицію слід розцінювати критично. Аналіз технічного запису судового засідання від 06.04.2026, який було відтворено в ході розгляду заяви про відвід, свідчить про те, що після початку розгляду клопотань сторони захисту про дослідження речових доказів суд надавав можливість висловити свою позицію з приводу клопотання всім учасникам судового розгляду захиснику, обвинуваченій, прокурору, представнику потерпілих, потерпілому. Після цього захисник продовжував, вже висловивши свою позицію щодо свого ж клопотання та опонуючи прокурору та представнику потерпілих, висловлюватися щодо незгоди з їх позицією, замість того, щоби надати можливість суду проголосити рішення за результатами розгляду клопотання.

В ході обговорення клопотання про огляд одягу та взуття ОСОБА_7 головуюча суддя ОСОБА_6 фактично не перейшла до розгляду його по суті через аналогічні процесуальні дії захисника.

Разом з тим, обов`язок вживати необхідні заходи для забезпечення порядку в судовому засіданні прямо покладений на головуючого суддю положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 321 КПК України.

Висловлення суддею зауваження на адресу захисника не виходить за межі повноважень головуючого, передбаченого ч. 2 ст. 330 КПК України та спрямоване саме на вжиття заходів на підтримання порядку в судовому засіданні, проте в даному випадку одразу ж після цього захисником усно заявлено про відвід головуючому.

За таких обставин доводи заяви про відвід фактично зводяться до незгоди сторони захисту з порядком проведення судового засідання та прийнятими судом процесуальними рішеннями, що не може бути підставою для відводу судді.

Факти, наведені захисником ОСОБА_4 у заяві про відвід, жодним чином не свідчать упередженість судді ОСОБА_6 при здійсненні правосуддя, не свідчать про його небезсторонність чи особисту заінтересованість при розгляді цієї справи.

Будь-яких об`єктивних підстав, які б викликали обґрунтовані сумніви в неупередженості судді Новобаварського районного суду м. Харкова ОСОБА_6 при розгляді судової справи №639/1817/20 не встановлено та захисником таких обставин не доведено, у зв`язку з чим у задоволенні заяви захисника ОСОБА_4 необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст. ст. 75, 76, 80, 81, 369 372, 376 КПК України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви захисника адвоката ОСОБА_4 , який діє в інтересах обвинуваченої ОСОБА_5 , про відвід судді Новобаварського районного суду м. Харкова ОСОБА_6 по справі № 639/1817/20 (провадження № 1-кп/639/35/26) відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 392 КПК України.

Повний текст ухвали складено 29.04.2026.

Суддя ОСОБА_1