Рішення № 136077744, 28.04.2026, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/1346/26

2/214/2903/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

28 квітня 2026 року Суддя Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі

головуючого судді Ковтун Н.Г.

секретаря судового засідання Фартушної Є.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 214/1346/26 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

11 лютого 2026 року до суду надійшла вищевказана позовна заява.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що 21.01.2022 року ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та Відповідач ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 278581200 у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразового ідентифікатору MNV38S6J. Відповідно до умов кредитного договору позичальник надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 20 950,00 грн. та перерахував їх на платіжну картку.

Проте, в подальшому Відповідач збільшив суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума становить 29 900,00 грн.

28.11.2024 між Первісним кредитором та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу №28/1118-01 відповідно до умов якого Позивачеві відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором.

05.08.2020 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено договір факторингу №05/0820-01.

10.07.2025 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» позивачем укладено договір факторингу №10/07/25-Е відповідно до умов якого Позивачеві відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором.

Загальна сума заборгованості Відповідача перед Позивачем на момент подання позовної заяви за кредитним договором становить 30 852,65 грн., яка складається з 28 899,07 грн. заборгованість по тілу кредиту; 1953,58 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Враховуючи викладене, просять стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 30 852,65 грн., судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу у розмірі 7000 грн.

Ухвалою суду від 17 лютого 2026 року відкрито провадження у справі, ухвалено слухати справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

05 березня 2026 року представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Хабло О.Г. надано відзив на позовну заяву відповідно до якого останній вказує, зо відповідач визнає вимоги в повному обсязі , просить стягнути з останнього 50% судового збору та 1000 грн. витрат, що складає правову допомогу.

05 березня 2026 року представником позивача надано відповідь на відзив відповідно до якого вони вказують, що ЗУ «Про судовий збір » не встановлено обов`язки щодо зазначення повного ПІП у платіжній інструкції про сплату судового збору.

Щодо переходу права вимоги за кредитним договором Позивача вказує:

1.1 Строк чинності договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та між ТОВ «Таліон плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01 , відповідно до пункту 8.2 Договору факторингу строк дії Договору закінчується 28 листопада 2019 року. Відповідно до п.8.6 Додатки та додаткові угоди до Даного договору набувають чинності з моменту підписання їх підписаними обома сторонами та становлять його невід`ємну частину. В подальшому ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» уклали ряд додаткових угод, якими було продовжено строк дії договору до 31 грудня 2024 року.

Таким чином з урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалося не одномоментно, а протягом всього часу дії з 28.11.2018 по 31.12.2024

Згідно п. 4.1 договору факторингу право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання Сторонами Реєстру прав вимоги, по формі встановленій у відповідному додатку.

05.05.2022 відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 175 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 ( з урахуванням додаткових угод до нього). ТОВ «Таліон Плюс » отримало право вимоги до Відповідача на загальну суму 30 722,60 грн.

Підписанням Реєстру прав вимоги Сторони засвідчують передачу Права вимоги до Боржників в повному обсязі, за відповідним Реєстром права вимоги.

З урахуванням викладених обставин, можна зробити висновок , що сторони виконали умови договору факторингу № 28/1118-01 належним чином, зокрема підписали договір факторингу № 28/1118-01, уклали відповідний реєстр прав вимоги та здійснили фінансування за відступлення прав вимоги відповідно до умов факторингу.

Таким чином, право вимоги перейшло від Клієнта до Фактора в день підписання Сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку, а отже Право вимоги до Відповідача перейшло ТОВ «Таліон Плюс» 05.05.2022, тобто після укладення Кредитного договору № 278581200 від 21.01.2022

Отже відповідач, не врахував усі матеріали справи та помилково визначив, що передача права вимоги відбулася в момент укладання договору факторингу. Проте, відповідно до умов договору факторингу, передача права вимоги здійснюється не за самим договором, за реєстрами , які є додатками до нього.

Щодо предмету та істотних умов договору факторингу зазначає, що зокрема реєстр права вимоги до договору факторингу від 28.11.2018 №28/1118-01, до якого включено Кредитний договір № 278581200 від 21.01.2022 укладеного 05.05.2022, тобто через чотири місяці після укладення кредитного договору. Таким чином на ммомент включення цього кредитного договору до реєстру, право вимоги вже існувало, а не є майбутнім , як помилково вважає Відповідач.

Отже, Відповідач неправильно трактував положення договору та дійшов хибного висновку, що передача права вимоги відбувається у момент підписання договору. Насправді ж право вимоги переходить у момент підписання реєстру, який є невід`ємною частиною договору факторингу.

Враховуючи викладене, Позивач належним чином підтвердив факт переходу права вимоги, оскільки виконав умови договору факторингу та надав відповідні документи. Висновок Відповідача про відсутність переходу права вимоги є необґрунтованими, оскільки ґрунтується на помилковому тлумаченні моменту виникнення права вимоги та його передачі договором факторингу.

Стосовно переходу права вимоги за кредитним договором № 278581200 від 21.01.2022 відповідно до договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020.

Строк чинності договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020.

Відповідно до п. 8.2 Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 строк Дії цього договору закінчується 04 серпня 2021 року

Відповідно до п.8.6 Додатки та додаткові угоди до даного Договору набувають чинності з моменту їх підписання обоми Сторонами та становлять його невід`ємну частину.

Таким чином, додатковими угодами № 2 від 03.08.2021 та №3 від 30.12.2022 продовжено строк дії Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 до 30.12.2024 включно, всі інші умови залишились без змін.

Предметом договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 є відступлення права вимоги , зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.

Відповідно до п.1.3 Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 визначено, що під правом вимоги розуміється всі права клієнта за Кредитними договорами, втому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті суми боргу за Кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть у майбутньому.

Тобто Реєстр не є разовим документом, оскільки Договір факторингу передбачає ( не забороняє) можливість їх укладення множинну кількість разів, у разі бажання та необхідності сторін.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 10 від 31.07.2023 до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 30 852,65 грн.

Отже договір 05/0820-01 є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, а саме 05.08.2020-30.12.2024.

З урахуванням визначених строків дії цього договору , його виконання здійснювалось не одномоментно , а протягом всього часу його дії.

Тобто підписання реєсту прав вимог передача права вимоги відбулась в межах часових рамок чинності Договору факторингу до 30.12.2024.

Стосовно договору факторингу №10/07/25-Е від 10.07.2025.

10.07.2025 року ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та Позивач уклали Договір факторингу №10/07/25-Е від 10.07.2025.

Ціна Продажу - сума грошових коштів, що сплачується Фактором Клієнту на умовах Договору, розмір якої встановлюється згідно п. 3.3 Цього Договору.

Згідно п.1.2 Договору перехід від Клієнта (ТОВ «ФК «Онлайн фінанси ») до фактора Прав вимоги заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акта прийому-передачі Реєстру боржників згідно з Додатком №2.

Відповідно до Договору Реєстр боржників - це інформація, що стосується Боржників, оформлена за формою, встановленою в відповідному Додатку до цього Договору.

Таким чином, згідно витягу з Реєстру боржників від ТОВ «ФК Онлайн Фінанс» до Позивача перейшло право грошової вимоги до Відповідача на загальну суму 30 852,65 грн.

Щодо реєстрів прав вимоги, надані Позивачем витяги з Реєстру прав вимоги до Договорів факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, №05/0820-01 від 05.08.2020 та № 10/07/25-Е від 10.07.2025 підписані та мають печатки уповноважених осіб, а також зазначена вся важлива інформація, а саме: номер реєстру, номер договору, суми заборгованостей, реквізити сторін. Дані реєстри відповідають чинному законодавству.

Отже, право вимоги за Кредитним договором № 278581200 від 21.01.2022 передані ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на користь ТОВ «Таліон Плюс», ТОВ «Таліон Плюс» на користь ТОВ «ФК «Онлайн фінанс», та в подальшому Позивачу на підставі Реєстрів прав вимоги, який оформлений належним чином.

Щодо правомірності витрат на професійну правничу допомогу , вказує, що позивачем долучено акт прийому-передачі виконаних робіт, що свідчить про належне виконання наданих послуг, а отже робота адвоката виконана належним чином.

На підставі вищевикладеного просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

13 квітня 2026 року представником відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 надано додаткові пояснення , відповідно до яких останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтував, тим що в матеріалах справи відсутні докази сплати ТОВ «Таліон плюс» на користь ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» ціни продажу за договором факторингу від 28.11.2018 № 28/1118-01, тобто суми грошових коштів, що сплачується фактором клієнту за відступлення права вимоги, погоджена в Реєстрі прав вимог, а також додатковій угоді.

14 квітня 2026 року представником позивача надано додаткові пояснення , відповідно до яких остання вказує, на те що Договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом тривалого часу, а саме 28.11.2018 31.12.2024 .

Щодо переходу прав вимоги за Договором факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 вказує, що на виконання умов договору факторингу сторони підписали Реєстр прав вимоги № 10 від 31.07.2023 до договору факторингу, за яким ТОВ «Таліон плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» відступило право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

Щодо переходу прав вимоги за договором факторингу №10/07/25-Е від 10.07.2025 вказує, що відповідно до умов якого скаржнику відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором.

Крім того, вказує, що Реєстри прав вимоги оформлені належним чином та долучено до матеріалів справи докази щодо оплати договорів факторингу.

Суд дослідивши матеріали справи приходить до наступних висновків.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

На підставі частини 1 статті 1055 ЦК Україникредитний договір укладається у письмовій формі.

За змістом частини 2 статті 1055 ЦК України кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Частиною 2 статті 207 ЦК Українивизначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із частиною першоюстатті 633 ЦК Українипублічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом частини першоїстатті 634 цього Кодексудоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

На підставі частини 1 та 2статті 638 ЦК Українидоговір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом частини 1, 2статті 640ЦК Українидоговір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до частини 3статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно частини 1-4статті 639 ЦК Українидоговір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом;

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Статтею 13 Закону України «Про споживче кредитування»передбачено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством).

Відповідно до частини 7статті 11 Закону України "Про електронну комерцію»електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним таГосподарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12статті 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Частиною 1статті 12 Закону України "Про електронну комерцію"визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, провадження № 61-7203 св 20, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, провадження № 61-8449св19, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, провадження № 61-9071св20, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного абоГосподарського кодексів Україниможе мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті205,207 ЦК України).

Так, Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту 21 січня 2022 року № 278581200 у електронній формі з використанням електронного підпису.

Відповідно до пункту 1.1 договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит в сумі 29 900,00 грн, а ОСОБА_1 зобов`язав ся повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику.

Договір між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 від 21 січня 2022 року № 278581200 містить зазначення електронного підпису ОСОБА_1 з одноразовим ідентифікатором MNV38S6J.

Частинами другою, четвертою, шостоюстатті 8 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що покупець (замовник, споживач) товарів, робіт, послуг у сфері електронної комерції, який приймає (акцептує) пропозицію іншої сторони щодо укладення електронного договору, зобов`язаний повідомити про себе інформацію, необхідну для його укладення.

Фізична особа повинна надати інформацію про себе, необхідну для вчинення електронного правочину, створення електронного підпису, ідентифікації в інформаційній системі суб`єкта електронної комерції, шляхом введення (створення) особою спеціального набору електронних даних, а також вчинення інших дій у такій системі.

Перелік інформації, необхідної для вчинення електронного правочину, визначається законодавством України або за домовленістю сторін.

Відповідно до частини 4статті 14 Закону України «Про електронну комерцію» ідентифікація особи за допомогою електронного підпису, визначеного статтею 12 цього Закону, має здійснюватися під час кожного входу в інформаційну систему суб`єкта електронної комерції.

Статтею 1 Закону України «Про Електронні довірчі послуги» визначено, що електронна ідентифікація - це процедура використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи. При цьому ідентифікаційні дані особи - це унікальний набір даних, який дає змогу однозначно встановити фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи. А сама процедура ідентифікації особи є використанням ідентифікаційних даних особи з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних, у результаті виконання якої забезпечується однозначне встановлення фізичної, юридичної особи або представника юридичної особи.

Ідентифікаційні дані фізичної особи підпадають під визначення персональних даних. Правовий статус персональних даних установлюєЗакон України "Про інформацію"та спеціальнийЗакон України "Про захист персональних даних".

Статтею 2 Закону України "Про захист персональних даних"визначає, що персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Підставою для ідентифікації резидентів - громадян України є: паспорт громадянина України або тимчасове посвідчення громадянина України із штампом реєстрації місця проживання особи (відміткою про прописку).

За змістом заявки на отримання грошових коштів в кредит від 21 січня 2022 зазначено інформацію про позичальника ОСОБА_1 паспорт, РНОКПП, адресу квартира, номер особистого електронного платіжного засобу 5168-75хх-хххх-5849.

У матеріалах справи відсутні докази того, що надання персональних даних здійснено не ОСОБА_1 а іншою особою, що телефонний номер, з використанням якого здійснювалося підписання електронним підписом з одноразовим ідентифікатором договору, ОСОБА_1 не належить.

Верховний суд у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19 провадження № 61-9071св20 зазначив, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи(вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінетуі пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Також Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2023 року у справі № 212/10457/21 провадження № 61-6066 св 23 погодився з тим, що без введення особою логіна і паролю в інтернет-банкінгу (де він обслуговується), які відомі виключно останньому, здійснення його верифікації, передання ним та отримання відповідачами персональних даних від позивача з метою укладення договору, є неможливим. А в матеріалах справи відсутні докази протиправності дій третіх осіб стосовно позивача, як і незаконності заволодінням його персональними даними.

На підставі платіжного доручення Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» від 21.01.2022 року здійснено переказ Нагорному С.І. в сумі 20 950,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 .

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2018 року в справі № 243/11704/15-ц (провадження № 61-43067св18)).

У статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» зазначено, що факторинг це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06 лютого 2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року №231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі, права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі, шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Відповідно до статті 350 ГК України факторинг передання чи зобов`язання банку передати грошові кошти за плату в розпорядження іншої сторони, яка відступає або зобов`язується відступити банку своє право грошової вимоги до третьої сторони.

За змістом частини першої статті 4Закону України«Про фінансовіпослуги тадержавне регулюванняринків фінансовихпослуг» факторинг вважається фінансовою послугою.

У пункті 5 частини першої статті 1 Закону зазначено, що фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

За змістом частини першої статті 6 Закону договір факторингу, якщо інше не передбачено законом,повинен містити:1)назву документа;2)назву,адресу тареквізити суб`єктагосподарювання;3)відомості проклієнта,який отримуєфінансову послугу:прізвище,ім`я,по батькові,адреса проживання-для фізичноїособи,найменування тамісцезнаходження -для юридичноїособи;5)найменування фінансовоїоперації;6)розмір фінансовогоактиву,зазначений угрошовому виразі,строки йоговнесення таумови взаєморозрахунків;7)строк діїдоговору;8)порядок зміниі припиненнядії договору;9)права таобов`язкисторін,відповідальність сторінза невиконанняабо неналежневиконання умовдоговору; 9-1) підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 цього Закону, надана клієнту; 10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 106) зазначила такі характеристики договору факторингу як правочину: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові, операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватися у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальної вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону про фінансові послуги.

Крім того, у постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21, пункт 48) Велика Палата Верховного Суду додатково навела ознаки договору факторингу: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов`язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має містити визначені Законом про фінансові послуги умови; 5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги.

У частині першій статті 514 ЦК України закріплене правило, за яким обсяг прав, що передаються, визначається на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлене договором або законом.

Формулювання цієї норми вказує на її диспозитивність, тобто не виключається можливість зміни обсягу прав. Таким чином, відступлення прав, обсяг яких буде визначено в майбутньому, вважається законодавчо прийнятним.

Відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК Україниза договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

На підставі частини 1, 2статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Отже, виходячи із положень ст. 1078 ЦК України, за договором факторингу допускається відступлення як наявної, так і майбутньої вимоги.

Таких висновків дійшов також Вищий господарський суд України у постанові від 19 жовтня 2015 року (справа №910/3498/15-г), де вказав, що тільки договору факторингу, порівняно з іншими договорами, притаманна можливість здійснювати відступлення як наявної, так і майбутньої грошової вимоги. Інші договори, включаючи загальний договір відступлення права вимоги (цесії), розраховані на відступлення лише наявних вимог.

Така конструкція ґрунтується на юридичній фікції щодо майбутньої заборгованості, де майбутнє право вважається таким, що переходить до нового кредитора з моменту укладення договору про цесію. Таким чином, для цілей відступлення права вимоги за майбутньою вимогою враховуються характеристики вже наявної вимоги.

Визначеність переданого права вимоги стосовно його змісту, обсягу та особи боржника має бути встановлена не в момент укладання правочину про цесію, а в момент виникнення права вимоги.

ЦК України не має жодних імперативних вимог щодо способів ідентифікації права вимоги в правочині про його відступлення або майбутнє відступлення новому кредитору. Сторони можуть обрати будь-які засоби або ознаки, що дозволять визначити підстави виникнення вимоги, її характер, обсяг, зміст тощо.

Відповідно до правової позиції, сформульованої у постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі № 914/2567/17 відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Натомість, до дійсних належать такі права вимоги, які юридично існують, виникнуть в майбутньому, або права по зобов`язаннях, за якими не настав строк виконання. Причому поняття дійсних вимог є ширшим, ніж наявних або існуючих, оскільки дійсними можуть бути не тільки зобов?язальні вимоги, що існують у даний час, а й ті, що виникнуть у майбутньому.

Водночас наявна вимога це право грошової вимоги, строк платежу за якою настав, або право грошової вимоги, можливість здійснення якої залежить від настання певної умови чи спливу строку платежу (так звана недозріла вимога).

Майбутня вимога це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому, тобто яка з`явиться з тих чи інших договорів, що будуть укладені між клієнтом і боржником після договору факторингу.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» вчинено договір факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01.

На підставі пункту 2.1 договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

За змістом пункту 2.2 договору фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідатиме перед фактором, якщо одержані ним суми будуть меншими від суми, сплаченої фактором клієнту, та меншими від загальної суми зобов`язання боржника. Разом з правом вимоги до фактора переходять всі інші права та обов`язки клієнта за кредитним договором. У випадку укладення сторонами більш ніж одного реєстру прав вимоги, кожен наступний реєстр прав вимоги є самостійним додатком, та не змінює попередній.

Згідно приписів пункту 3.1 договору фінансування - належна до сплати клієнту сума грошових коштів, яка вказана у відповідному Реєстрі прав вимог, сплачується Фактором одним платежем протягом (п`яти) банківських днів з моменту підписання сторонами такого реєстру прав вимог, якщо інші умови сторони не погодили шляхом укладання додаткової угоди.

У відповідності до пункту 4.1. договору право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку.Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги.

За умовами пункту 8.4 договору даний договір може бути змінений повністю або частково за спільною письмовою згодою сторін.

Додатковою угодою № 19 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, сторони внесли зміни в п. 8.2., яким погодили, що строк дії договору закінчується 31.12.2020, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором.

Після чого Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду від 28 листопада 2019 року №19, якою строк дії договору продовжено до 31 грудня 2020 року.

Також Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду від 31 грудня 2020 року №26, якою викладено договір між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01 у новій редакції, строк дії договору продовжено до 31 грудня 2021 року.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду від 31 грудня 2021 року №27, продовжено строк дії договору до 31 грудня 2022 року.

Крім того, Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду від 31 грудня 2022 року №31, якою продовжено строк дії договору до 31 грудня 2022 року.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду від 31 грудня 2023 року №32, продовжено строк дії договору до 31 грудня 2024 року.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги від 05.05.2022 року №175 до договору між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01 Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» отримало право вимоги до ОСОБА_1 на суму 30852 грн 65 коп.

Отже, Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» передано Товариству з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» право вимоги за договором між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 кредиту 21.01.2022 року №278581200 у межах строку дії договору між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01, що виникла в майбутньому.

Враховуючи викладене, суд відхиляє доводи представника відповідача про недоведеність переходу права вимоги від первісного кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс».

Після чого Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу від 05 серпня 2020 року №05/0820-01.

Згідно із витягом з реєстру прав вимоги від 31 липня 2023 року № 10 до договору між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» факторингу від 05 серпня 2020 року №05/0820-01 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» набуло право вимоги до ОСОБА_1 на суму 30 852 грн 65 коп.

Також Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» вчинено договір факторингу від 26 грудня 2024 року №26/12/Е.

За змістом витягу з реєстру боржників за договором між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» факторингу від 10.07.2025 року №10/07/25-Е набуто право вимоги до ОСОБА_1 на суму 30 852 грн 65 коп.

Отже, у справі, , внаслідок послідовного укладення договорів факторингу права вимоги за договором між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 кредиту від 21.01.2022 року №278581200 перейшло від Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс».

Вищевикладене повністю узгоджується з позицією Верховного суду викладеної у постанові №727/2790/25 від 07.01.2026 року.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» на підтвердження розміру не виконаного ОСОБА_1 зобов`язання за договором між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 кредиту від 21.01.2022 року №278581200 надано розрахунок заборгованості, за яким не виконано зобов`язання з повернення кредиту в сумі 30 852,65 грн., яка складається з 28 899,07 грн. заборгованість по тілу кредиту; 1953,58 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Відповідно до п.6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити судові витрати між сторонами.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Так за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, можна зробити висновок, що ЦПК передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року по справі № 755/9215/15-ц.

Таким чином суд при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу повинен надати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких відповідач має заперечення.

Суд встановив, що понесені позивачем витрати на правничу допомогу в розмірі 7000 грн. підтверджуються матеріалами справи: договором про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025 року, укладеного між ТОВ ФК ЕЙС та АБ «СОЛОМКО ТА ПАРТНЕРИ»; протоколом погодження вартості послуг; актом прийому-передачі наданих послуг , за яким АБ «СОЛОМКО ТА ПАРТНЕРИ» надано позивачу послуги на загальну вартість 7000 грн.

Враховуючи висновки щодо застосування відповідних норм права, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц, постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, враховуючи, що справа є незначної складності, в даній категорії справ наявна узгоджена та установлена судова практика, існує відпрацьована адвокатська практика у даній категорії справ, а обсяг досліджених доказів є невеликим, суд приходить до висновку про зменшення суми стягнення з відповідача на користь позивача до 2 000 гривень витрат на професійну правничу допомогу в суді, що відповідає критерію об`єктивності та буде співмірним з виконаною адвокатом роботою у цій справі.

Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача підлягають також стягненню на користь позивача понесені ним судові витрати в розмірі 2622,40 грн.

Керуючись ст. ст. 16, 526-530, 610-612, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 13, 19, 81, 82, 141, 263, 264, 265, 280-282 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором у розмірі 10 786,50 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс`судовий збір у сумі 2662,40 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 2000,00 гривень.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

- позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія ЕЙС, код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження юридичної особи: м. Київ, вул. Алматинська, буд. 8, офіс 310а.

- відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Н.Г.Ковтун