Ухвала суду № 136076768, 27.04.2026, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 205/18290/25

Номер провадження 1-в/205/2/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2026 року м. Дніпро

Колегія суддів Новокодацького районного суду міста Дніпра у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1

суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Дніпропетровська, громадянина України, засудженого вироком Дніпропетровського апеляційного суду від 28 травня 2002 року за ст. 93 п.п. «а», «г», «і», ч. 3 ст. 142, КК України (в редакції 1960 року), ч. 3 ст. 185, ст. 70, ст. 72 КК України (в редакції 2001 року) до остаточного покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна,

за участю учасників розгляду:

прокурора ОСОБА_6

захисника адвоката ОСОБА_7 (в режимі відеконференції)

представника установи виконання покарань ОСОБА_8

засудженого ОСОБА_5 (в режимі відеконференції)

ВСТАНОВИЛА:

Засуджений ОСОБА_5 звернувся до суду з клопотанням, у якому просить замінити йому покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк відповідно до ч. 5 ст. 82 КК України.

В обґрунтування заявленого клопотання засуджений зазначив, що призначене йому покарання у виді довічного позбавлення волі може бути замінено на покарання у виді позбавлення волі на строк від п`ятнадцяти до двадцяти років, оскільки він фактично відбув понад п`ятнадцять років позбавлення волі.

У судовому засіданні засуджений ОСОБА_5 заявлене клопотання підтримав та просив його задовольнити, замінивши призначене йому покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на строк від п`ятнадцяти до двадцяти років.

Засуджений зазначив, що фактично відбув понад двадцять п`ять років позбавлення волі, за цей час усвідомив протиправність своїх дій, зробив належні висновки на майбутнє та став на шлях виправлення. На підтвердження цього вказав на відсутність порушень режиму відбування покарання та дисциплінарних стягнень упродовж тривалого часу. Дисциплінарні стягнення, які мали місце на початку строку відбування покарання, на даний час погашені, при цьому більше десяти років поспіль він не допускає порушень режиму та характеризується позитивною поведінкою.

Крім того, засуджений зазначив, що підтримує соціальні зв`язки з родичами, за можливості займається самоосвітою та проходить навчання з метою підвищення рівня своєї освіти і самовиховання.

Також ОСОБА_5 вказав, що має бажання працювати, однак не має можливості працевлаштуватися у зв`язку з відсутністю відповідних умов у ДУ «Дніпровська виправна колонія (№ 89)» для осіб, засуджених до довічного позбавлення волі.

Захисник адвокат ОСОБА_7 у судовому засіданні клопотання підтримав, просив його задовольнити, посилаючись на наведені засудженим обставини.

Прокурор ОСОБА_6 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання засудженого ОСОБА_5 , посилаючись на недоведеність того, що останній став на шлях виправлення та фактично довів своє виправлення. Зокрема, прокурор зазначив, що протягом відбування покарання ОСОБА_5 мав три дисциплінарні стягнення, а також не має заохочень, що, на його думку, свідчить про відсутність стійких ознак виправлення. Крім того, прокурор звернув увагу суду на те, що у 2022 році комісією установи виконання покарань було відмовлено у внесенні подання про заміну засудженому ОСОБА_5 довічного позбавлення волі на більш м`яке покарання.

Представник державної установи «Дніпровська виправна колонія (№ 89)» ОСОБА_8 у судовому засіданні клопотання засудженого ОСОБА_5 підтримав та просив його задовольнити. Зазначив, що засуджений ОСОБА_5 відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі в секторі максимального рівня безпеки установи, характеризується позитивно, порушень режиму відбування покарання не допускає. Щодо відсутності працевлаштування засудженого представник установи пояснив, що на даний час у ДУ «Дніпровська виправна колонія (№ 89)» відсутні належні умови для забезпечення праці осіб, які відбувають покарання у виді довічного позбавлення волі.

Колегія суддів, вислухавши доводи засудженого, його захисника, прокурора та представника установи виконання покарань, дослідивши матеріали клопотання і особової справи засудженого, приходить до наступних висновків.

У ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_5 засуджений вироком Дніпропетровського апеляційного суду від 28 травня 2002 року за ст. 93 п.п. «а», «г», «і», ч. 3 ст. 142 КК України (у редакції 1960 року), а також за ч. 3 ст. 185, ст.ст. 70, 72 КК України (у редакції 2001 року) до остаточного покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна. Початок строку відбування покарання визначено з 29.03.2001 року.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 19.10.2018 року на підставі ч. 5 ст. 72 КК України ОСОБА_5 зараховано у строк покарання строк попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі за період з 29.03.2001 року по 12.11.2002 року.

На день розгляду клопотання засуджений ОСОБА_5 фактично відбув 25 років 29 днів позбавлення волі, а з урахуванням строку попереднього ув`язнення, зарахованого відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, ухвалою суду від 19.10.2018 року, загальний строк відбутого покарання становить 26 років 8 місяців 13 днів.

За період відбування покарання засуджений ОСОБА_5 мав три дисциплінарні стягнення, накладені у 2001, 2003 та 2016 роках, які на даний час погашені. Починаючи з 2016 року порушень режиму відбування покарання не допускав, до дисциплінарної відповідальності не притягувався.

Згідно з висновком адміністрації державної установи «Дніпровська виправна колонія (№ 89)» щодо ступеня виправлення засудженого, ОСОБА_5 характеризується позитивно, є неконфліктним, проявляє низький рівень агресивності та низьку схильність до насильства, є добросовісним і дисциплінованим, дотримується моральних норм та правил поведінки. Засуджений дотримується встановленого порядку і умов відбування покарання, розпорядку дня установи, підтримує позитивні взаємовідносини з іншими засудженими, виконує законні вимоги адміністрації установи, демонструє позитивну мотивацію до змін. Водночас ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній.

Відповідно до висновку комісії установи виконання покарань, засуджений ОСОБА_5 став на шлях виправлення та підлягає представленню до заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк.

Відповідно до частин другої та третьої ст. 50 КК України покарання має на меті не лише кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як самими засудженими, так і іншими особами, і не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Водночас, відповідно до положень ст. 6 КВК України, виправлення засудженого це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та формують готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Основними засобами виправлення та ресоціалізації засуджених є встановлений порядок виконання і відбування покарання (режим), пробація, суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, здобуття загальної середньої та/або професійної освіти, набуття професійних кваліфікацій, а також громадський вплив.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 КК України невідбута частина покарання у виді обмеження волі, позбавлення волі, а також покарання у виді довічного позбавлення волі можуть бути замінені судом більш м`яким покаранням, строк якого обчислюється з дня такої заміни.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 82 КК України заміна невідбутої частини покарання більш м`яким може бути застосована лише за умови, якщо засуджений став на шлях виправлення.

Відповідно до ч. 5 ст. 82 КК України покарання у виді довічного позбавлення волі може бути замінено на покарання у виді позбавлення волі на строк від п`ятнадцяти до двадцяти років, якщо засуджений фактично відбув не менше п`ятнадцяти років призначеного судом покарання.

Конституційний Суд України у своєму рішенні № 6-р(II)/2021 від 16 вересня 2021 року зазначив, що механізм перегляду покарання у виді довічного позбавлення волі має гарантувати у кожному конкретному випадку перевірку того, чи подальше тримання особи під вартою обґрунтовано легітимними пенологічними підставами, а також має надавати засудженим до довічного позбавлення волі можливість передбачити з певним ступенем точності, які саме дії від них очікуються для того, щоб питання щодо їх звільнення було розглянуто, та за яких умов це стане можливим.

Також Конституційний Суд України у вказаному рішенні наголосив на необхідності забезпечення реалістичної перспективи звільнення осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, від подальшого відбування покарання шляхом нормативного врегулювання порядку заміни довічного позбавлення волі більш м`яким покаранням або застосування умовно-дострокового звільнення. При цьому зазначено, що заміна покарання у виді довічного позбавлення волі більш м`яким не повинна розглядатися як обов`язкова передумова для подальшого застосування умовно-дострокового звільнення.

Таким чином, чинні норми закону про кримінальну відповідальність визначають дві обов`язкові умови для вирішення судом питання про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі більш м`яким покаранням: відбуття засудженим не менше п`ятнадцяти років призначеного покарання; доведеність того, що засуджений став на шлях виправлення.

У ході судового розгляду колегією суддів встановлено, що засуджений ОСОБА_5 фактично відбув 26 років 8 місяців 13 днів призначеного йому судом покарання у виді довічного позбавлення волі, що значно перевищує мінімально необхідний строк, передбачений ч. 5 ст. 82 КК України.

З наданих суду матеріалів, у тому числі характеристик та висновку адміністрації установи виконання покарань, вбачається, що ОСОБА_5 характеризується позитивно, дотримується встановленого порядку та умов відбування покарання, підтримує соціально прийнятні форми поведінки, не допускає порушень режиму протягом тривалого часу. Наявні у нього дисциплінарні стягнення є давніми, на даний час погашені та не характеризують його поведінку на сучасному етапі відбування покарання.

Колегія суддів враховує, що позитивні зміни у поведінці засудженого мають тривалий і стійкий характер, що підтверджується відсутністю порушень режиму з 2016 року, а також стабільною позитивною характеристикою адміністрації установи виконання покарань. Доводи прокурора щодо недоведеності виправлення засудженого та посилання на відсутність заохочень і наявність дисциплінарних стягнень суд оцінює критично, оскільки такі обставини самі по собі не свідчать про відсутність виправлення, а підлягають оцінці у сукупності з іншими даними про особу засудженого, зокрема його тривалою правослухняною поведінкою та позитивною характеристикою.

Згідно із загальним висновком комісії з визначення ступеня виправлення засуджених, проведеним відповідно до методичних рекомендацій, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 19 січня 2023 року № 294/5, із використанням підсистеми «КАСАНДРА», засуджений ОСОБА_5 набрав 86 балів, що свідчить про досягнення ним рівня, за якого він вважається таким, що став на шлях виправлення.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для застосування до засудженого ОСОБА_5 положень ст. 82 КК України та заміни йому покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк, оскільки останній відповідає визначеним законом умовам.

Вирішуючи питання про визначення конкретного строку позбавлення волі, який підлягає призначенню засудженому ОСОБА_5 у порядку заміни покарання, колегія суддів враховує вік засудженого, якому на день розгляду клопотання виповнилося 57 років, тривалість фактично відбутого ним покарання, що становить понад 26 років, а також принцип реалістичності перспективи відбуття визначеного строку покарання.

З урахуванням викладених обставин колегія суддів приходить до висновку, що засудженому ОСОБА_5 слід замінити призначене судом покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк, передбачений ч. 5 ст. 82 КК України, а саме на строк п`ятнадцять років, який підлягає обчисленню з дня такої заміни.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 50, 82 КК України, ст. ст. 2, 110, 369, 372, 537, 539 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання засудженого ОСОБА_5 про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк задовольнити.

Замінити ОСОБА_5 покарання у виді довічного позбавлення волі, призначене вироком Дніпропетровського апеляційного суду від 28 травня 2002 року, на покарання у виді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років.

Строк покарання ОСОБА_5 у виді п`ятнадцяти років позбавлення волі обчислювати з 27 квітня 2026 року.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом семи днів з дня її проголошення до Дніпровського апеляційного суду через Новокодацький районний суд міста Дніпра.

Судді:

ОСОБА_9 ОСОБА_10 ОСОБА_11