Ухвала суду № 136071383, 29.04.2026, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

Справа №337/4179/25

Номер провадження 1-кп/337/143/2026

УХВАЛА

іменем України

29 квітня 2026 рокум. Запоріжжя

Хортицький районний суд м. Запоріжжя

у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

з участю прокурора ОСОБА_3 ,

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

представника потерпілого - адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду клопотання трудового колективу ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» про передачу на поруки трудовому колективу для виправлення та перевиховання члена трудового колективу за матеріалами кримінального провадження, внесеного до ЄРДР 14.06.2025 року за №12025082050001169 за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Вознесенка Мелітопольського району Запорізької області, українця, громадянина України, з вищою освітою, що працює на посаді заступника директора ТОВ «Запоріжелектропостачання», що має на утриманні малолітню дитину 2021 року народження, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч.1 ст.286 КК України,

в с т а н о в и в :

14 червня 2025 року, приблизно о 14 годині 50 хвилин, водій ОСОБА_5 , керуючи технічно справним автомобілем «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснював рух по прилеглій території дворового проїзду, який розташований по вул. Сорочинській в районі буд. 26-Б в м. Запоріжжі. Наближаючись до місця примикання прилеглої території дворового проїзду до проїзної частини по вул. Сорочинської, зупинив свій рух.

В цей же час, в районі вказаної вище прилеглої території дворового проїзду, пішохід ОСОБА_7 почала здійснювати перетин проїзної частини вул. Сорочинської, рухаючись по позначеному дорожньою розміткою 1.14.2 (Зебра) та дорожніми знаками 5.38.1, 5.38.2 (Пішохідний перехід) Правил дорожнього руху, нерегульованому пішохідному переходу, справа наліво відносно руху транспортних засобів від вул. Василя Сергієнка в напрямку вул. Хортицьке Шосе.

В свою чергу, водій ОСОБА_5 розпочав виїзд з прилеглої території дворового проїзду буд. 26 - Б на проїзну частину вул. Сорочинської - виконуючи правий поворот для подальшого руху в бік вул. Хортицьке Шосе.

Наближаючись до вищевказаного нерегульованого пішохідного переходу, по якому проїзну частину вул. Сорочинської перетинала пішохід ОСОБА_7 , водій ОСОБА_5 , діючи зі злочинною недбалістю, маючи можливість своєчасно виявити зазначений нерегульований пішохідний перехід та пішохода ОСОБА_7 , порушуючи вимоги п. п. 10.1, 18.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, зі змінами та доповненнями, відповідно до яких:

- п. 10.1. «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»;

- п. 18.1. Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека

своєчасних заходів задля зменшення швидкості свого руху не застосував, не зупинився, щоб надати перевагу у русі пішоходу, в результаті чого передньою правою частиною кузова керованого ним транспортного засобу допустив наїзд на пішохода ОСОБА_7 .

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_7 , згідно висновку судово-медичної експертизи № 1468к, отримала тілесне ушкодження у вигляді закритого уламкового внутрішньо суглобового перелому зовнішнього виростка лівої великогомілкової кістки імпресійного уламкового перелому латерального виростку великогомілкової кістки та кваліфікується як тілесне ушкодження середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я.

Порушення водієм ОСОБА_5 вимоги п.п. 10.1, 18.1 Правил дорожнього руху, з технічної точки зору, знаходиться в причинному зв`язку з подією дорожньо-транспортної пригоди

Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_5 свою вину визнав повністю, суду пояснив, що дійсно вчинив кримінальне правопорушення при зазначених обставинах, а саме 14 червня 2025 року, об обідні він керував автомобілем «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_1 . Вони з родиною їздили до паспортного столу. Коли виїхали через дворовий проїзд до проїзної частини по вул. Сорочинської зупинив свій рух, подивився на транспортні засоби, потерпілу він не бачив. Вона була під парасолькою. Бокове скло у машині затоновано, лобові ні; пішохід могла бути закрита стійкою. Коли почав вивертати на проїзду частину, відбувся наїзд на потерпілу, яка була на пішохідному переході, що розташований майже одразу від виїзду. Вони з родиною перелякалися. Він одразу вибіг з автівки, підняв жінку, посадив її на лавку на зупинці, викликав «швидку» та поліцію. Відкритої травми у потерпілої він не бачив, у неї був стрес. На місце приїхав її чоловік, жінку відвезли до лікарні. Він спілкувався з чоловіком потерпілої щодо її стану, передавав гроші на операцію. Одразу зібрати усю суму не міг, просив почекати. Передав під час досудового слідства кошти у загальній сумі 35500 грн.; також він відвіз документи до страхової компанії. У скоєному розкаюється, завжди був на «мобільному зв`язку», бажав досягнути примирення з потерпілою, але його матеріальний стан не дозволяє виплатити суму, на яку заявлено вимоги.

Крім визнання ОСОБА_5 своєї провини, його винуватість за встановлених судом обставин підтверджується показами допитаних у судовому засіданні потерпілої та свідка ОСОБА_8 , а також узгоджуються зі змістом письмових доказів, що були надані учасниками справи та досліджені у судовому засіданні.

Потерпіла ОСОБА_7 під час судового провадження суду пояснила, що 14 червня 2025 року на пішохідному переході вона переходила проїзну частину по вул.Сорочинський. Тоді йшов дощ, вона тримала парасольку. Машина обвинуваченого зупинилася, інших машин не було, тому вона почала переходити дорогу. Одразу обвинувачений здійснив на неї наїзд, вона впала, він підбіг до неї. У неї боліла нога, її забрали в лікарню. Потрібна була термінова операція, але грошей не було. ЇЇ чоловік зв`язався з обвинуваченим, попросив у нього 20 тисяч грн. на операцію. Вони три дні чекали, поки він знайде гроші. Вона вживала знеболюючі. ЇЇ життя змінилося, вона не може допомогти рідним, сама тривалий час потребувала сторонньої допомоги, наразі вона потребує реабілітації, оскільки її стан відновлений частково. Одразу чеки на понесені витрати вони не збирали, на той час вони вже витратили понад 50 тисяч грн., консультації реабілітолога проходили неофіційно, чеки оплати він не надавав. До лікарів їздили на таксі, бо загальним транспортом користуватися вона не могла. Також потребувала нового взуття, бо на підборах ходити не могла, а іншого не мала. Вона просила у обвинуваченого 100 тисяч, щоб закрити справу за примиренням, але він казав, що це дуже велика сума. Також вона звернулася до страхової компанії, страхового відшкодування дотепер не отримала. На суворому покаранні не наполягає, вважає обвинуваченому достатньо мінімального покарання. Заявлені позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що є дружиною обвинуваченого, коли сталося дорожньо-транспортна пригода, вона сиділа на передньому пасажирському сидінні, дитина - позаду. В той день йшла злива, коли вони виїжджали на проїзну частину та почали повертати праворуч, відчули поштовх. На переході зупинилися, але жінку ніхто не бачив. Чоловік вибіг з машини. Вона побачила на асфальті парасольку, лише потім-жінку. Чоловік одразу підняв жінку, посадив на лавку на зупинці, викликали «швидку допомогу». Чоловік не відходив від неї доти, поки не приїхали лікарі. Вона викликала таксі, щоб відвести дитину додому.

За змістом дослідженого Протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 14 червня 2025 року вбачається, що у період часу з 16-15 год. до 17-90 год. було оглянуто місце події, а саме: проїзну частину у прилеглій території дворового проїзду, який розташований по вул. Сорочинській в районі буд. 26-Б в м. Запоріжжі, де був виявлений транспортний засіб «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який мав пошкодження ЛФП у правій бічній частині. Під час слідчої дії була складена схема ДТП та зроблені світлини, які є додатком до Протоколу, та які деталізують обстановку з місця події, що були досліджені у судовому засіданні, а також вилучений транспортний засіб.

Вилучений з місця події транспортний засіб «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_1 , визнаний постановою від 14 червня 2025 року речовим доказом. Клопотань про огляд у судовому засіданні від учасників провадження не надходило.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 1468/к від 1 серпня 2025 року, за медичними даними, при надходженні ОСОБА_7 до стаціонару 14 червня 2025 року будь-які зовнішні ушкодження не виявлені, проте діагностовано закритий уламковий внутрішньо суглобовий перелом зовнішнього виростка лівої великогомілкової кістки імпресійного уламкового перелому латерального виростку великогомілкової кістки, що кваліфікується як тілесне ушкодження середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я, більш ніж 21 доба. Ушкодження утворилося за механізмом тупої травми в термін, що не суперечить 14.06.2025 року.

Відповідно до висновку інженерно-транспортної експертизи № СЕ-19/108-25/639ІТ від 18 червня 2025 року встановлено, що на момент проведення огляду та експертного дослідження рульове керування, робоча гальмівна система та ходова частина автомобіля транспортний засіб «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_1 , знаходилася у працездатному стані.

Відповідно до протоколу огляду від 15 червня 2025 року оглянутий відеозапис, отриманий з ІС «Безпечне місто», зі змісту якого встановлено, що запис зафіксований на зовнішню камеру спостереження, що розташована на стовпу, в районі виїзду з дворового під`їзду будинку 26 по вул. Сорочинській направлена в напрямку вул. Хортицьке шосе в м. Запоріжжя. Дата та час зйомки фіксується у верхньому лівому куті. Загальний час відеозапису складає 00 хвилин 46 секунд. При огляді встановлено, що запис здійснювався в світлий час доби, наявні опади у вигляді дощу, проїзна частина асфальтована, волога. В ході проведення огляду вказаного відеозапису було встановлено, що з моменту виходу пішохода на нерегульований пішохідний перехід через вул. Сорочинську минає щонайменше 8 сек. (з моменту виходу 14 год. 48 хв. 20 сек. до моменту наїзду 14 год. 48 хв. 28 сек). Час після відновлення руху водієм до моменту наїзду складає щонайменше 4 секунди (початок відновлення руху 14 год 48 хв 24 секунди до моменту наїзду 14 год. 48 хв. 28 сек). Також на записі можливо встановити, що обидва учасникам дорожньо-транспортної пригоди можуть постійно бачити один одного, та видимість їм нічим не обмежена.

Відеозапис події оглянутий в судовому засіданні.

Згідно висновку експерта СЕ-19/108-25/15350-ІТ від 11 липня 2025 року у дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля «Volkswagen Passat» (номерний знак НОМЕР_1 ) ОСОБА_5 повинен був діяти згідно з технічними вимогами п. 10.1, 18.1 Правил дорожнього руху. (У цій дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля «Volkswagen Passat» (номерний знак НОМЕР_1 ) ОСОБА_9 мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода ОСОБА_7 , виконавши вимоги п. 10.1, 18.1 Правил дорожнього руху. У діях водія автомобіля «Volkswagen Passat» (номерний знак НОМЕР_1 ) ОСОБА_9 вбачаються невідповідності вимогам п. 10.1, 18.1 Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору перебувають у причинному зв`язку з подією дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно Висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану сп`яніння від 14 червня 2025 року ОСОБА_5 у стані сп`яніння не перебуває.

Інших доказів на підтвердження провини в ході судового розгляду сторонами, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, визначених КПК України, враховуючи, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, надано не було.

Сукупності зазначених доказів достатньо для встановлення винуватості ОСОБА_5 у скоєнні кримінального правопорушення за наведених судом обставин та кваліфікації судом його дій за ч. 1 ст. 286 КК України, що кваліфікується за ознаками, порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

21.04.2026 року представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» через підсистему «Електроний Суд» подано клопотання про передачу на поруки колективу для виправлення та перевиховання члена трудового колективу ОСОБА_5 , яке вмотивоване тим, що відповідно до трудового договору на підприємстві працевлаштований ОСОБА_5 на посаді заступника директора з комерційних питань. 20.04.2026 проведено збори трудового колективу працівників ТОВ «Запоріжжяелектропостачання», на яких з урахуванням характеру вчиненого нетяжкого, не умисного злочину і особи, яка притягається до відповідальності, прийнято рішення про клопотання перед судом про звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності з передачею на поруки трудовому колективу для застосування заходів виховного характеру в порядку ст. 47 КК України на період дії поруки, а саме: зобов`язати ОСОБА_5 пройти додатковий теоретичний курс з безпеки дорожнього руху (або контраварійного водіння) та надати колективу підтверджуючі документи про його проходження; раз на місяць на протязі року заслуховувати на робочих нарадах інформацію про поведінку ОСОБА_5 та відсутність з його боку нових правопорушень; залучати ОСОБА_5 до активної участі в соціальних та волонтерських ініціативах підприємства, враховуючи, що ОСОБА_5 раніше не судимий, вперше вчинив нетяжкий злочин, розкаявся у скоєному кримінальному правопорушенні, тобто є особою, відносно якої у суду є підстави для звільнення від кримінальної відповідальності. До клопотання додані: копія наказу про прийняття на роботу ОСОБА_5 , характеристика на ОСОБА_5 , довіреність на уповноважену особу на представництво в суді; протокол загальних зборів трудового колективу ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» від 03.03.2026, виписка ЄДРПОУ ТОВ «Запоріжжяелектропостачання», докази грошових переказів на ім`я потерпілої від ОСОБА_5 .

У судовому засіданні 21 квітня 2026 року представник ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» заявлене клопотання підтримав, просив задовольнити, звільнити ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності з передачею на поруки трудовому колективу ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» для застосування заходів виховного характеру в порядку ст. 47 КК України, які зазначені у Протоколі загальних зборів. Крім того, надав листи з підписами осіб, що приймали участь в голосуванні.

Обвинувачений ОСОБА_5 просив задовольнити клопотання та звільнити його від кримінальної відповідальності та закрити кримінальне провадження щодо нього з передачею його на поруки трудовому колективу, в якому він працює. Зобов`язувався виправдати довіру колективу.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_4 просив звільнити обвинуваченого від кримінальної відповідальності, у зв`язку з передачею на поруки трудовому колективу. В поданій письмовій заяві 24.04.2026, зазначивши, що під час досудового слідства та судового провадження він сплатив потерпілій 75500 грн, відшкодувавши матеріальні збитки та моральну шкоду у визнаному обвинуваченим розмірі, надав докази на підтвердження перерахування обвинуваченим грошових переказів у розмірі 40000грн від 20.04.2026 року та 23.04.2026 року та скрін-шот з СМС-повідомленням, адресованому потерпілій щодо здійснення грошового переказу.

Прокурор не заперечив за клопотанням про передачу ОСОБА_5 на поруки колективу та звільнення від кримінальної відповідальності, закриття кримінального провадження, оскільки обвинувачений скоїв вперше нетяжкий злочин, трудовий колектив звернувся з клопотанням про передачу обвинуваченого на поруки, а тому наявні всі правові підстави для такого звільнення.

Потерпіла ОСОБА_7 у судове засідання не з`явилася, про час та місце судового засідання повідомлена належним чином.

Представник потерпілого адвокат ОСОБА_6 підтримав надані письмові заперечення, в яких зазначив, що виходячи зі змісту наданого суду протоколу зборів трудового колективу ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» №1/04/2026 від 20.04.2026, рішення про звільнення ОСОБА_5 , який являється заступником директора з комерційних питань цього підприємства, від кримінальної відповідності та його передачі на поруки цього ж трудового колективу - неможлива, оскільки його керівна посада та владні повноваження щодо цього трудового колективу, виключають навіть ймовірну можливість впливу трудового колективу на його поведінку. Заявлене 21.04.2026 клопотання про звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності та доданий до нього протокол зборів трудового колективу ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» від 20.04.2026, за змістом, не відповідають вимогам ст.47 КК України, оскільки в протоколі не зазначені: відомості щодо підтвердженої реальної кількості учасників зборів та результатів їх голосування, з особистими даними та підписами у протоколі; відсутні відомості про те, що обвинувачений погодився на конкретні заходи, запропоновані трудовим колективом; чи зобов`язується обвинувачений своєю законослухняною поведінкою та сумлінною працею виправдати довіру колективу, не ухилятися від заходів виховного характеру та не порушувати громадський порядок; можливість та пояснення передачі обвинуваченого на поруки трудовому колективу, яким він фактично керує, як один із заступників керівника цього ж підприємства. Також в поведінці обвинуваченого не вбачається ознак щирого каяття, обвинувачених не вживав протягом тривалого часу дій щодо відшкодування заподіяної ним потерпілій шкоди, проти заявлених позовних вимог заперечує. Також у судовому засіданні уточнив, що потерпіла грошові перекази від 20.04.2026 та 23.04.2026 року не отримала з двох причин: по-перше, у неї мати при смерті, по-друге вона сподівається на справедливе рішення суду, яким будуть задоволені її позовні вимоги, тобто отримувати за власним волевиявленням, надіслані грошові кошти обвинуваченим наразі вона не бажає.

Суд, вислухавши думку учасників судового розгляду, приходить до висновку про задоволення клопотання, виходячи з наступного.

Зі змісту ч. 4 ст. 286 КПК України вбачається що, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звертається до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Відповідно до змісту п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Згідно з ч. 1 ст. 285 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ст. 44 КК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 47 КК України, особу, яка вперше вчинила кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та щиро покаялася, може бути звільнено від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу підприємства, установи чи організації за їхнім клопотанням за умови, що вона протягом року з дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилитиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 47 КК України, у разі порушення умов передачі на поруки особа притягається до кримінальної відповідальності за вчинене нею кримінальне правопорушення.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення від кримінальної відповідальності», підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки є щире розкаяння особи, яке свідчить про її бажання спокутувати провину перед колективом підприємства, установи чи організації та виправити свою поведінку. Особу, яка не визнала себе винною у вчиненні злочину, передавати на поруки не можна. Звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 47 КК України можливе лише за клопотанням колективу підприємства, установи чи організації, членом якого є особа, про передачу її на поруки. Звернення з клопотанням, крім колективу, може ініціювати сам обвинувачений. За наявності зазначених вище обставин, а також належно оформленого клопотання суд вправі звільнити особу від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу. Згідно з п. 6 даної постанови звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 47 КК України має умовний характер, а саме: ця особа протягом року з дня передачі на поруки повинна виправдати довіру колективу, не ухилятися від заходів виховного характеру та не порушувати громадський порядок.

При вирішенні питання про передачу особи на поруки трудовому колективу, суд також має керуватися рекомендаціями, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України № 12 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення від кримінальної відповідальності». Виходячи з них, щире розкаяння характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася. Відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди полягає в добровільному задоволенні винним або іншими особами, зокрема батьками чи близькими родичами, обґрунтованих претензій потерпілого щодо відшкодування заподіяної злочином матеріальної та моральної шкоди, загладжуванні її в інший спосіб.

Отже, звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 47 КК можливе лише за клопотанням колективу, членом якого є особа, про передачу її на поруки. Воно має бути оформлене протоколом загальних зборів колективу, який долучається до справи. Інших вимог до оформлення зазначених документів КК не передбачено.

Виходячи з положень закону, закріплених у ст. 47 КК України, питання про звільнення від кримінальної відповідальності з передачею особи на поруки є правом, а не обов`язком суду, і є виправданим лише тоді, коли суд дійде висновку про те, що виправлення конкретної особи, яка вчинила злочин, є можливим без практичного застосування до неї, передбачених законом України про кримінальну відповідальність заходів примусу. Вирішення цього питання відноситься до дискреційних повноважень суду.

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (його права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості та достатності обраного покарання тощо.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Аналіз положень КК, якими регламентовано питання звільнення від кримінальної відповідальності, призначення покарання чи звільнення від його відбування дає підстави для висновку, що чіткі критерії визначення необхідності застосування саме тієї чи іншої форми реалізації кримінальної відповідальності відсутні, натомість суду надається право самостійно її обрати. Так, наприклад ст. 47 КК визначено «особа, за наявності умов, може бути звільнена від кримінальної відповідальності», в іншому ж випадку суд призначає покарання у межах санкції визначеної відповідною нормою права, яке особа реально має відбувати. Таким чином суд, у кожному конкретному випадку, з урахуванням обставин справи, тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин що пом`якшують та обтяжують покарання, з огляду на його дискреційні повноваження та положення закону обирає між альтернативами, кожна з яких є законною.

Щодо позиції потерпілого про застосування ст. 47 КК України, то системний аналіз положень статей 286, 288 КПК України свідчить про те, що з`ясування судом думки потерпілого є обов`язковим під час вирішення питання про звільнення від кримінальної відповідальності, отже, вона враховується в сукупності з обставинами, передбаченими зазначеною нормою, хоча й не має над ними пріоритету.

В судовому засіданні встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 правильно розуміє і не оспорює формулювання та характер пред`явленого йому обвинувачення, правову кваліфікацію його дій за ч.1 ст. 286 КК України, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності такої його позиції, а відтак діяння, яке поставлено обвинуваченому у провину, дійсно мало місце, вчинене ним, і отримало правильну кримінально-правову оцінку, що визнано самим обвинуваченим.

При цьому, обвинуваченому ОСОБА_5 судом були роз`яснені суть обвинувачення, підстави звільнення від кримінальної відповідальності та право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави.

Також йому роз`яснено судом, що закриття кримінального провадження з цих підстав не є закриттям кримінального провадження з реабілітуючих підстав.

В свою чергу, обвинувачений ОСОБА_5 пояснив, що він цілком розуміє свої права, визначені ч. 3 ст. 285 КК України, підставу звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 47 КК України, а також наслідки закриття провадження з цієї підстави і після роз`яснення цих положень наполягає на закритті провадження з підстави, передбаченої ст. 47 КК України.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_5 раніше не судимий, тобто, вперше вчинив кримінальне правопорушення.

Кримінальне правопорушення, вчинене обвинуваченим, яке передбачене ч.1 ст.286 КК України відповідно до класифікації кримінальних правопорушень, наведеної у ст. 12 КК України, є нетяжким злочином.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину в інкримінованому кримінальному правопорушенні визнав у повному обсязі та підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті, розкаявся у вчиненому, висловив щирий жаль з приводу вчинених ним дій та осудив свою поведінку, зобов`язався не ухилятися від заходів виховного характеру та не порушувати громадський порядок, що свідчить про його бажання спокутувати провину перед колективом та виправити свою поведінку.

Про щирість каяття особи свідчить і поведінка її після вчинення злочину.

ОСОБА_5 одразу після ДТП вжив заходів щодо надання потерпілій допомоги: викликав «швидку» та поліцію, дочекався до приїзду останніх, цікавився станом здоров`я потерпілої у медичному закладі; перерахував їй грошові кошти у загальному розмірі 35500грн під час досудового слідства та 40000 грнпід час судового провадження, що загалом становить 75500, чим фактично добровільно задовольнив вимоги потерпілої, висунуті до нього щодо відшкодування матеріальних збитків у розмірі 9760,50 грн. та частково її вимоги щодо відшкодування моральної шкоди, прагнув примирення з потерпілою, але не мав матеріальної можливості задовольнити її претензії матеріального характеру у повному обсязі, у судовому засіданні висловив щирий жаль стосовно скоєного, бажання спокутувати свою провину, його зізнання свідчить про рішучість стати на шлях виправлення та самоосуд свого вчинку. Факт неотримання потерпілою грошових переказів обумовлений виключно її волевиявленням та не впливає на факт на вжиття обвинувачених дій щодо добровільного ( не за рішенням суду) відшкодування завданих збитків.

Наведені обставини в сукупності, на переконання суду, свідчать про те, що щире каяття має місце.

Вирішуючи заявлене клопотання, суд зауважує, що факт відшкодування шкоди потерпілому може лише додатково свідчити про щире каяття винної особи і саме встановлення факту щирого каяття є достатнім для звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку з передачею на поруки, на відміну від звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із примиренням винного з потерпілим, де обов`язковою умовою для такого виступає відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди (постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 11 травня 2021 року у справі № 161/17452/19). При цьому потерпіла не позбавлена права на звернення з цивільним позовом, який судом залишається без розгляду, в порядку цивільного судочинства та отримання страхового відшкодування після набрання ухвали законної сили. Отже невизнання обвинуваченим пред`явлених позовних вимог потерпілої щодо стягнення моральної шкоди у визначеному нею розмірі, наявність заперечень щодо цього розміру, не є умовою, яка перешкоджає звільненню особи від кримінальної відповідальності у зв`язку з передачею на поруки.

З письмового клопотання керівника ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» ОСОБА_10 вбачається, що трудовий колектив, на загальних зборах 20 квітня 2026 року вирішив взяти на поруки ОСОБА_5 .

Відповідно до Наказу (Розпорядження) № 000000102 0000000017 від 28 грудня 2018 про ОСОБА_5 прийнятий з 02.01.2019 на роботу ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» до Департамент електрозбутової діяльності на посаду начальника департаменту електрозбутової діяльності. Зі змісту характеристики, наданої керівником ТОВ «Запоріжжяелектропостачання», вбачається, що ОСОБА_11 працює в ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» з 02.01.2019 (загальний стаж на підприємстві складає 7 років). За час роботи пройшов шлях до керівної посади, нарази обіймає посаду заступника директора з комерційних питань. За період роботи на підприємстві зарекомендував себе як висококваліфікований фахівець, відповідальний та ініціативний керівник. До виконання своїх посадових обов`язків ставиться сумлінно, забезпечує безперебійну роботу ввіреного йому підрозділу. Уміло керує підлеглими, користується заслуженим авторитетом та повагою серед колег і керівництва. До дисциплінарної відповідальності не притягувався, порушень трудової дисципліни не допускав. Завжди дотримується норм професійної етики.

Беручи до уваги усі наведені обставини в сукупності, зокрема, фактичні обставини кримінального правопорушення, ставлення обвинуваченого до вчиненого, дані його особистості, виключно позитивну характеристику за місцем роботи, суд приходить до переконання, що трудовий колектив ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» буде здатний здійснювати щодо обвинуваченого заходи виховного характеру, перебування обвинуваченого на посаді заступника директора з комерційних питань цього підприємства, враховуючи, що лише частина з 178 осіб трудового колективу, перебуває в підпорядкуванні обвинуваченого, не спростовує можливість його виправлення шляхом взяття трудовим колективом підприємства ТОВ «Запоріжжяелектропостачання», яке має три окремих підрозділи (за поясненнями представник трудового колективу, наданими у судовому засіданні) на поруки.

А відтак, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_5 є можливим без фактичного застосування до нього передбачених законом України про кримінальну відповідальність заходів примусу, з передачею останнього на поруки трудовому колективу ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» для надання можливості стати на шлях виправлення, виправдати довіру колективу, шляхом звітування перед колективом про виконання узятих обов`язків: пройти додатковий теоретичний курс з безпеки дорожнього руху (або контраварійного водіння) та надати колективу підтверджуючий документ про його проходження; раз на місяць на протязі року інформувати на робочих нарадах інформацію про та відсутність з його боку нових правопорушень, брати активу участь в соціальних та волонтерських ініціативах підприємства.

Таким чином, суд не вбачає жодних застережень щодо застосування положення, передбаченого ст. 47 КК України, наведена сукупність обставин вказує на наявність правових підстав для задоволення клопотання про передачу обвинуваченого ОСОБА_5 на поруки колективу та звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 47 КК України, у зв`язку з передачею особи на поруки, та закриття даного кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КК України, у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого не обирався.

Щодо заявленого цивільного позову, суд зазначає, що за змістом ст. 129 КПК суд наділений правом вирішення цивільного позову у кримінальному провадженні лише при ухваленні вироку або постановленні ухвали про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру. Тому, у випадку звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 47 КК та закриття кримінального провадження, цивільний позов у кримінальному провадженні не підлягає вирішенню по суті, та повинен бути залишеним без розгляду.

У Постанова ВС від 6 листопада 2024 року, Справа № 671/1742/23, Провадження № 51-1603км24) звернуто увагу, що у випадку звільнення особи від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження, цивільний позов у кримінальному провадженні не підлягає вирішенню по суті, а вимоги представника потерпілої можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства, оскільки закриття провадження на підставах, зазначених у п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК, не звільняє особу від обов`язку відшкодувати заподіяну її діями шкоду. (Постанова ВС від 6 листопада 2024 року, Справа № 671/1742/23, Провадження № 51-1603км24)

Суд також бере до уваги, що кримінальне провадження закрите з нереабілітуючих підстав і стороною захисту визнається факт вчинення діяння, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК, а цивільні позивачі у кримінальних провадженнях звільняються від сплати судового збору за подання позовів про відшкодування будь-якої шкоди, завданої в результаті вчинення кримінального правопорушення, незалежно від об`єкта посягань. У зв`язку з викладеним, потерпіла сторона не обмежена в праві відшкодувати завдані їй збитки в порядку цивільного судочинства.

Отже, цивільний позов, заявлений потерпілою підлягає залишенню без розгляду.

Крім того, у постанові ОП ККС ВС від 02.12.2024 у справі № 686/1699/20 (провадження № 51-2680кмо21) узагальнено сформулювала загальні позиції ВС щодо вирішення питання про розподіл процесуальних витрат таким чином: питання про розподіл процесуальних витрат має бути вирішено при ухваленні будь-якого рішення, яким закінчується розгляд справи, у тому числі рішенні про звільнення від кримінальної відповідальності; процесуальні витрати не можуть бути відшкодовані в порядку цивільного судочинства і, таким чином, правила ч. 7 ст. 128 КПК, які дають можливість пред`явити позов у разі залишення його без розгляду, не поширюються на процесуальні витрати; витрати органів досудового розслідування не можуть бути стягнуті з особи, звільненої від відповідальності. Процесуальні витрати виникають та пов`язані зі здійсненням кримінального провадження, є матеріальними витратами органів досудового розслідування, прокуратури, суду та інших учасників кримінального провадження. У цьому провадженні йдеться про вирішення питання, пов`язаного із процесуальними витратами у зв`язку зі здійсненням кримінального провадження, а не у зв`язку з вирішенням цивільного позову.

У Постанові ККС ВС від 10.04.2024 у справі № 577/5002/20 Верховний Суд дійшов висновку, що місцевий суд належним чином не врахував, що витрати на правову допомогу належать до процесуальних витрат, питання про відшкодування яких вирішуються під час закриття кримінального провадження з підстав передачі особи на поруки трудового колективу (ст. 47 КК), як нереабілітуючої підстави, яка дозволяє суду в більш спрощеній формі завершити кримінальне провадження. У разі згоди особи на завершення кримінального провадження у зазначеній формі, без використання прав на доведення своєї невинуватості у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, всі процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов`язані з розслідуванням кримінального провадження, повинна відшкодувати саме вона.

Також, під час судового провадження потерпілою заявлені вимоги щодо стягнення з обвинуваченого витрат на професійну допомогу в розмірі 27500 грн.

Відповідно до ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

При цьому у Постанові колегії суддів Другої судової палати ККС ВС від 16.01.2025 у справі № 526/2352/21 Верховний Суд вказав, що потерпілим були понесені витрати, пов`язані з оплатою правової допомоги представника потерпілого, та витрати на проведення експертизи, які є процесуальними витратами та підлягали стягненню з обвинуваченого, а не з цивільного відповідача страхової компанії.

Отже, підстави для стягнення понесених витрат на правничу допомогу з цивільного відповідача відсутні, такі витрати покладаються виключно на обвинуваченого.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін (п. 21 додаткової постанови ВП ВС від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Тобто, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, суд має пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю провадження, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правову допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг і виконаних робіт; ціну позову та/або значення справи для сторони. Обов`язковим переліком документів, які підтверджують витрати на професійну правову допомогу, незалежно від юрисдикції спору є: договір про надання правової допомоги; розрахунок наданих послуг з детальним описом; документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з позначкою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо). КПК не встановлює чіткого переліку доказів, які необхідно надати суду на підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу, однак зобов`язує надати докази на підтвердження розміру процесуальних витрат, у тому числі на правову допомогу, що входить до предмета доказування в кримінальному провадженні.

Потерпілою на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу наданий договір про надання правничої допомоги від 1 жовтня 2025 року, протокол узгодження договірної ціни, за змістом якого гонорар адвоката за підготовку ведення кримінальної справи, вивчення матеріалів справи, консультування та складання цивільного позову становить 15000 грн., представництво інтересів клієнта в суді першої інстанції становить 2500 грн. за одне судове засідання, також наданий розрахунок судових витрат на загальну суму 27 500 грн.

Отже, виходячи із складності справи, яка щодо доведення саме провини обвинуваченого та встановлення обставин скоєння кримінального правопорушення, не є складною, оскільки ОСОБА_5 свою провину визнавав у повному обсязі як під час досудового слідства, так і під час судового провадження, виходячи із кількості судових засідань, в яких він приймав активну участь під час судового провадження, де, серед іншого, висловлював доводи щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог, при цьому цивільний позов залишений з підстав, що не залежать від волевиявлення потерпілої та її представника, виходячи із критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи обставини цієї справи, складність та категорію справи, а також положення ЄСПЛ та практику Верховного Суду щодо стягнення витрат на правову допомогу в цілому, суд вважає розмір витрат позивача є завищеним, неспівмірним, тому зменшує такі витрати на суму до 25000 грн., які підлягають стягненню з обвинуваченого.

Питання про речові докази підлягає вирішенню судом відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. 47 КК України, ст.ст. 284, 286, 288, 350, 372 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Клопотання трудового колективу ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» про передачу на поруки трудовому колективу для виправлення та перевиховання члена трудового колективу ОСОБА_5 - задовольнити.

Звільнити ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 286 КК України, у зв`язку з передачею його на поруки трудовому колективу ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» за умови що ОСОБА_5 протягом року з дня передачі його на поруки виправдає довіру колективу, не ухилитиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку.

Повідомити колектив ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» про передачу ОСОБА_5 на поруки трудовому колективу.

Кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст. 286 КК України - закрити на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України.

Роз`яснити ОСОБА_5 , що у разі порушення ним умов передачі на поруки, відповідно до ч. 2 ст. 47 КК України його буде притягнуто до кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч.1 ст.286 КК України.

Роз`яснити трудовому колективу ТОВ «Запоріжжяелектропостачання», що відповідно до ч. 1 ст. 289 КПК України, якщо протягом року з дня передачі ОСОБА_5 на поруки колективу, він не виправдає довіру колективу, ухилятиметься від заходів виховного характеру та порушуватиме громадський порядок, загальні збори колективу можуть прийняти рішення про відмову від поручительства за взяту ними на поруки особу. Відповідне рішення направляється до суду, який прийняв рішення про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Цивільний позов, заявлений потерпілою ОСОБА_7 - залишити без розгляду.

Стягнути з ОСОБА_5 , на користь ОСОБА_7 витрати на правничу допомогу в розмірі 25000 грн.

Речові докази: транспортний засіб «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_1 залишити у користуванні ОСОБА_5 ; ДВД диск з відеозаписом з камер ІС «Безпечне місто» - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Копію ухвали вручити учасникам провадження та скерувати до ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» для відома.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Запорізького апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя : ОСОБА_1