Рішення № 136069884, 27.04.2026, Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 138/371/26

Провадження №:2/138/876/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.04.2026 м.Могилів-Подільський

Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області, в складі головуючого судді Київської Т.Б., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_1 про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу та штрафних санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області з позовом, який мотивований тим, зокрема, що 15.06.2023 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю FORD FUSION, державний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 та TOYOTA RAV-4 HYBRID, державний номер НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_4 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а їх власникам було завдано матеріальних збитків. В судовому порядку відповідача було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 та ст. 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення, таким чином було встановлено факт, що відповідач після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди. Цивільно-правова відповідальність Відповідача, як водія транспортного засобу FORD FUSION, державний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , станом на дату настання ДТП була забезпечена в ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР-3636647. Транспортний засіб TOYOTA RAV-4 HYBRID був застрахований відповідно до Договору добровільного страхування у ПАТ «СК «АЛЬФА СТРАХУВАННЯ», яке здійснило виплату страхового відшкодування за пошкодження зазначеного транспортного засобу. Таким чином, ПАТ "СК "АЛЬФА СТРАХУВАННЯ" набуло права вимоги до винної особи, в результаті чого звернулось до позивача з вимогою про виплату страхове відшкодування. Належний кінцевий розмір страхового відшкодування за вирахуванням франшизи до виплати склав 17115,53 грн. Позивач, на виконання полісу страхування №АР-3636647, відповідно до вимоги на виплату страхового відшкодування, в порядку суброгації з метою відшкодування шкоди третій особі за пошкодження транспортного засобу TOYOTA RAV-4 HYBRID, державний номер НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_4 , здійснив виплату відповідного страхового відшкодування в сумі 17115,53 грн. Крім того, позивач вважає за необхідне заявити ще вимогу про стягнення з відповідача штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов`язань, а саме: інфляційні втрати; пеню та три відсотки річних.

Враховуючи викладене вище, представник позивача просить суд стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти в розмірі 26524,67 грн., з яких: сума виплаченого страхового відшкодування, що підлягає оплаті відповідачем в порядку регресу в розмірі 17115,53 грн.; інфляційні втрати в розмірі 2281,88 грн.; пеня в розмірі 6472,08 грн.; три відсотки річних в розмірі 655,18 грн.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 16.02.2026 позов залишено без руху та надано позивачу строк 5 днів з дня отримання копії ухвали суду для усунення зазначених в ухвалі недоліків.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 24.02.2026 відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами.

За змістом ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Представник позивача, належним чином повідомлений про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, клопотань про розгляд справи в іншому порядку не подавав.

Відповідач отримала копію ухвали суду від 24.02.2026 про відкриття провадження у справі. Вказаною ухвалою суду відповідачу встановлено строк на подання відзиву на позов, однак таким правом не скористалась. Крім того, в матеріалах справи наявна заява відповідача про ознайомлення з матеріалами справи, на підставі якої 10.03.2026 вона ознайомилась із матеріалами даної цивільної справи. Будь-яких заяв, клопотань чи заперечень до суду не подавала.

Зважаючи на викладене суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини 8 статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані позивачем докази, суд приходить до такого висновку.

Суд встановив, що постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 28.06.2023 ОСОБА_1 було визнано винною у вчиненні адміністративних правопорушень передбачених ст.124, 122-4 КУпАП та застосовано до неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян 3400,00 грн.

Вказаною вище постановою встановлено, що 15.06.2023 о 18.48 год у м. Вінниці, по вул. Порика, 40, водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем «Ford Fusion» д.н.з. НОМЕР_5 під час руху заднім ходом була неуважна, не стежила за дорожньою обстановкою, не звернулась за допомогою до сторонніх осіб, не дотримувалась безпечного бокового інтервалу та здійснила зіткнення з припаркованим автомобілем «Toyota Rav 4» д.н.з. НОМЕР_6 . Внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження, чим порушила вимоги 2.3.б, 13.1, 10.9 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП.

Крім того, 15.06.2023 о 18.48 год у м. Вінниці, по вул. Порика, 40, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «Ford Fusion» д.н.з. НОМЕР_5 під часу руху заднім ходом здійснила зіткнення з припаркованим автомобілем «Toyota Rav 4» д.н.з. НОМЕР_6 та будучи причетною до ДТП самовільно залишила місце події, чим порушила п. 2.10 А Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ст. 122-4 КУпАП.

В судовому засіданні відповідач вину у вчиненні адміністративних правопорушень визнала. Крім того зазначила, що самовільно залишила місце ДТП, тому що не відчула, що зачепила інший транспортний засіб.

Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України, зокрема, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, обов`язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дії особи, стосовно якої ухвалено постанову суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Згідно договору №330.0000360.566.9179 добровільного страхування ризиків, пов`язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу від 02.11.2022 транспортний засіб Toyota Rav 4 Hybrid д.н.з НОМЕР_6 застрахований у ПрАТ «СК «Альфа страхування». Строк дії договору до 02.11.2023 (а.с.12-21).

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_7 транспортний засіб Toyota Rav 4 Hybrid д.н.з НОМЕР_6 належить ОСОБА_2 (а.с.22).

17.06.2023 було оглянуто транспортний засіб Toyota Rav 4 Hybrid д.н.з НОМЕР_6 на предмет характеру наявних ушкоджень, що підтверджується копією акту огляду пошкодженого ТЗ (а.с.23).

Відповідно до зазначеного акту ТОВ «Преміум Мотор» з яким у страхової компанія укладено договір про співробітництво від 10.03.2023 (а.с.25-27), виставлено рахунок №СПМ-К-У01666 від 05.07.2023, з якого слідує, що вартість відновлювального ремонту становить 18128,88 грн.

10.07.2023 ПрАТ «СК «Альфа Страхування» звернулось до ТОВ «Преміум Мотор» з листом про зарахування коштів фонду у розмірі 18128,88 грн. на відновлювальний ремонт автомобіля Toyota Rav 4 Hybrid д.н.з НОМЕР_6 (а.с.28).

10.08.2023 представник позивача звернувся до ТДВ «СГ «Оберіг» із заявою на виплату страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 18128,88 грн. (а.с.11). Факт перерахування коштів ТДВ «СГ «Оберіг» на рахунок ПрАТ «Альфа Страхування» підтверджується платіжною інструкцією №21525 від 29.08.2023 (а.с.29).

Позивач звертався до відповідач із досудовою вимогою про виплату грошових коштів у розмірі 17115,53 грн, однак як стверджує представник, його вимога була залишена без виконання.

Відповідно до ст.1187 шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частиною 1 статті 1191 ЦК України передбачено, що особа яка відшкодувала шкоду завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Відповідно до пп. «в» п. 38.1.1 ст. 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду: в) якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно п. 4. Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» №4 від 01.03.2013, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Згідно з ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Суд встановив, що 29.08.2023 позивач сплатив ПрАТ «СК «Альфа Страхування» страхове відшкодування в сумі 17115,53 грн. за шкоду, заподіяну в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталася з вини відповідача. Постановою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 28.06.2023 підтверджено, що відповідач після скоєння ДТП залишила місце пригоди.

При цьому, на час розгляду справи судом відповідач будь-яких заперечень щодо суми страхового відшкодування та її виплати не подала, також не подала і докази відшкодування позивачу витрат, про які заявлено позов.

За таких підстав суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача страхового відшкодування у розмірі 17115,53 грн. є законними, обґрунтованими та доведеними належними, допустимими та достатніми доказами, а відтак позов в цій частині слід задовольнити.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача штрафних санкцій на підставі ч.2 ст.625 ЦК України, суд зазначає таке.

Як стверджує позивач розрахунок штрафних санкцій проводився за період з 27.09.2024 по 05.01.2026. Так, розмір інфляційних втрат становить 2281,88 грн. та три відсотки річних становлять 655,18 грн.

Детальний розрахунок проведених нарахувань наявний в матеріалах справи (а.с.34-35).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 (провадження № 12-14гс18), вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.

Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

Таким чином, з моменту виконання позивачем своїх зобов`язань за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, направлення відповідачу досудової вимоги про виплату грошових коштів та її невиконання, триває порушення виконання грошового зобов`язання, у зв`язку з чим позивач має право на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України, а тому позов в цій частині теж підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки, суд зазначає таке.

Крім того, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Таким чином, розмір штрафних санкцій може бути встановлений договором або законом. При цьому, законодавець пов`язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов`язання саме з умовами їх встановлення у договорі за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Разом з тим, договором №330.0000360.566.9179 добровільного страхування ризиків, пов`язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу від 02.11.2022 не передбачено сплату неустойки за порушення строків виконання зобов`язання, не визначено її розмір.

За приписами п. 36.5 ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Тобто, спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, обов`язок по сплаті пені покладено на страховика за несвоєчасну виплату страхового відшкодування.

Зважаючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача неустойки, оскільки це не передбачено сторонами у договірному порядку та прямо не передбачено законом, у зв`язку з чим позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Враховуючи наведене вище, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача грошові кошти в розмірі 26524,67 грн., з яких: сума виплаченого страхового відшкодування, що підлягає оплаті відповідачем в порядку регресу в розмірі 17115,53 грн.; інфляційні втрати в розмірі 2281,88 грн.; три відсотки річних в розмірі 655,18 грн.

Крім того, представник позивача просив стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно із ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Отже склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Позивач на підтвердження понесених витрат в розмірі 8022,50 грн надав: договір про надання професійної правничої допомоги від 16.07.2025; додаткову угоду до договору про надання професійної правничої допомоги від 01.01.2026, якою збільшено розмір витрат адвоката з надання послуги підготовка та направлення позовної заяви, до 8022,50 грн.; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на правову допомогу; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю; довіреність № 2025/Ю/5; акт прийому-передачі наданих послуг № 44724р/1 від 07.01.2026.

Згідно п. 1.2. Договору про надання професійної правничої допомоги від 16.07.2025, клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору.

Відповідно до Акту прийому-передачі наданих послуг № 44724р/1 від 07.01.2026 до Договору про надання професійної правничої допомоги від 16.07.2025, ТДВ «СГ «Оберіг», в особі ліквідатора Григор`єва В.В., який діє на підставі рішення Господарського суду м. Києва від 09.04.2025 у справі № 910/850/25 доручило (Клієнт), а фізична особа-підприємець адвокат Войціховський А.В. (Виконавець) виконав наступні роботи/надав наступні послуги: ознайомлення та аналіз документів страхової справи - 1 год. вартістю 1604,50 грн; надання клієнту консультацій - 0,5 год. вартістю 802,25 грн; складання позовної заяви - 3 год. вартістю 4813,50 грн; підготовка додатків - 0,5 год. вартістю 802,25 грн. Загальна вартість наданих адвокатом послуг становить 8022,50 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 2ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Також суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також, чи була їх сума обґрунтованою. (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визнаючись щодо розміру витрат, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, суд звертає увагу на те, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в даній справі не є співмірним зі складністю справи (справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику осіб, має невеликий обсяг досліджуваних доказів та виконаних адвокатом робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову, а тому, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає, що витрати на правничу допомогу у розмірі 8022,50 грн. є завищеними та недостатньо обгрунтованими.

Таким чином, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, її доцільність, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, та зважаючи на часткове задоволення вимог позивача, суд дійшов висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з відповідача на користь позивача 2500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2012,77 грн. (2662,40/75,60%).

На підставі ст.22, 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 551, 625, 979, 993, 1191 ЦК України, керуючись ст. 12, 13, 81-82, 86, 89, 141, 259, 263-268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» шкоду, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 20052 гривень 59 копійок та судові витрати у виді судового збору в розмірі 2012 гривень 77 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» судові витрати у виді витрат на правничу допомогу у розмірі 2500 гривень 00 копійок.

Решту судових витрат залишити за позивачем.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення. Учасник справи якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг», Код ЄДРПОУ 39433769, місце знаходження: вул.Васильківська, 14, м.Київ, 03040.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_8 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя: Т.Б.Київська