Рішення № 136065886, 28.04.2026, Зарічненський районний суд Рівненської області

Справа № 561/379/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2026 року с-ще Зарічне

Зарічненський районний суд Рівненської області в складі:

судді Світличного Р.В.

за участю секретаря Савич Ж.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Зарічне за правилами спрощеного позовного провадженні цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

УСТАНОВИВ:

31 березня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінансова компанія «Позика» через свого представника Міньковську А.В. засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» звернулося до суду з позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в сумі 52416,00 грн.

На обґрунтування своїх вимог вказує про те, що відповідно до укладеного електронного договору №2051929 про надання споживчого кредиту від 26 січня 2025 року укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Селфі Кредит» відповідач отримав кредит в сумі 14400,00 грн загальним строком на 350 днів з 26 січня 2025 року та зі сплатою стандартної процентної ставки 1,00% в день до 11 січня 2026 року в межах строку кредиту. У зв`язку з невиконанням узятих на себе зобов`язань перед первісним кредитором утворилась заборгованість в сумі 52416,00 грн, яку ТОВ «Селфі Кредит» за договором факторингу № 28082025 від 28 серпня 2025 року відступило для ТОВ «Фінансова компанія «Позика». У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем узятих на себе зобов`язань у встановленому договором порядку та строки, станом на 28 серпня 2025 року ОСОБА_1 має заборгованість в сумі 52416,00 грн, яка складається з основного боргу за кредитом в розмірі 14400,00 грн, суми нарахованих процентів в розмірі 30816 грн, суми штрафних санкцій в розмірі 7200,00 грн, яку позивач просив стягнути з відповідача.

Ухвалою Зарічненського районного суду Рівненської області від 01 квітня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін та надано відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву. У відповідності до ч.8 ст.128 ЦПК України відповідач ОСОБА_1 вважається таким, що отримав копію ухвали 07 квітня 2026 року. Відзиву до суду не подано.

Дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що заявлені позивачем вимоги слід задовольнити, виходячи з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 26 січня 2025 року між ТОВ «Селфі Кредит» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір №2051929 про надання споживчого кредиту та додатковою угодою до кредитного договору, відповідно до яких позивач отримав кредит в сумі 14400,00 грн двома платежами на платіжну картку зі сплатою відсотків за стандартною процентною ставкою 1,00% в день в межах строку кредиту - 350 днів.

Цей договір укладено та підписано сторонами в електронній формі, зокрема відповідачем підписано електронним підписом одноразовими ідентифікаторами відповідно Х186 26.01.2025 19:43:40. Такі дії сторін повністю узгоджуються з вимогами ст. 6, 627 ЦК України та ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Підписавши 26 січня 2025 року договір №2051929 про надання споживчого кредиту ОСОБА_1 взяв на себе зобов`язання у встановлений договором строк повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пені (за наявності) та інші платежі передбачені договором (п. 4.4. Договору).

Згідно з копією повідомлення №20250828-1573 від 28 серпня 2025 року, ТОВ «Пейтек» повідомило ТОВ «Селфі Кредит» про успішно перераховані 26 січня 2025 року кошти на суму 14400,00 грн на платіжну картку клієнта № НОМЕР_1 .

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

28 серпня 2025 року між ТОВ «Селфі кредит» та позивачем укладено договір факторингу № 28082025 від 28 серпня 2025 року, у відповідності до умов якого, ТОВ «Селфі Кредит» за плату відступає для ТОВ «Фінансова компанія «Позика» право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників.

Витягом з реєстру боржників до договору факторингу 28082025 від 28 серпня 2025 року, ТОВ «Фінансова компанія «Позика» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 52416,00 грн, яка складається з основного боргу за кредитом в розмірі 14400,00 грн, суми нарахованих процентів в розмірі 30816,00 грн, суми штрафних санкцій в розмірі 7200,00 грн.

Доказів погашення указаної заборгованості ні позивачу ні попередньому кредитору відповідачем не надано, а тому позов слід задовольнити.

Судом встановлено, що розрахунок заборгованості виконаний відповідно до умов договору № 2051929 про надання споживчого кредиту від 26 січня 2025 року та у межах розмірів та періодів, визначених п. 17 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування».

Інших розрахунків відповідачем не подано і розрахунку позивача останнім не спростовано, а тому такий розрахунок приймається як належним доказ.

Поряд з цим, відповідно до п. 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З 24 лютого 2022 року Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та на сьогоднішній день в Україні діє воєнний стан, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки (штрафу, пені) за прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за кредитним договором в сумі 7200,00 грн є незаконними та безпідставними.

У решті вимог суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню в сумі 45216,00 грн (14400,00 + 30816,00 =45216,00).

Розподіляючи витрати на професійну правничу допомогу, суд враховує правила ч. 4 ст. 137 ЦПК України, згідно яких розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18, від 31 серпня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц, додатковій постанові Верховного Суду від 19 листопада 2020 року в справі №734/2313/17.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді позивачем надано договір про надання правової допомоги від 02 січня 2026 р., акт надання послуг зі змісту яких вбачається, що виконавець ФОП Горобей Р.Г. надано правову допомогу для ТОВ «Фінансова компанія «Позика» у справі щодо стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 на суму 6000 грн. є очевидно завищеними та підлягають зменшенню, адже виконані адвокатом роботи не потребували багато часу та були не складними.

Виходячи з критеріїв обґрунтованості та пропорційності судових витрат, а також принципу розумності їхнього розміру, конкретних обставин справи, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача повинен становити 1000,00 грн.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір слід розподілити за правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України, а саме пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позов майнового характеру задоволений на 86,27% відтак з відповідача на користь позивача слід стягнути 2296,86 грн судового збору (2662,40*86,27=2296,89).

Керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 263 265, 352 ЦПК України

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» заборгованість за кредитним договором № 2051929 від 26 січня 2025 року у розмірі 45216,00 грн (Сорок п`ять тисяч двісті шістнадцять гривень).

Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» 2296,86 грн (Дві тисячі двісті дев`яносто шість гривні п`ятдесят вісім копійок) судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» 1000,00 грн (Одну тисячу гривень) витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика», 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд.21/1, ЄДРПОУ: 39493634.

Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Суддя: Р.В. Світличний