Рішення № 136065786, 27.04.2026, Хорольський районний суд Полтавської області

Справа № 548/358/26

Провадження № 2/548/402/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.04.2026 Хорольський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Старокожка В.П.,

за участю секретаря судового засідання - Скрипніченко М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Хорола цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ''Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", представник позивача Кудіна Анастасія Вячеславівна, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Позиція позивача та відповідача, процесуальні дії, вчинені по справі.

Представник позивача 23.02.2026 за допомогою підсистеми "Електронний суд", діючи в інтересах свого довірителя, звернулася до Хорольського районного суду з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором.

На обгрунтування позову вказала, що 28.01.2024 між АТ ''Райффайзен Банк Аваль'' та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 010-RO-82-253102050, підписанням якого позичальник підтвердив, що ознайомлений із чинною редакцією Правил та Тарифів банку на ведення та обслуговування карткових рахунків фізичних осіб. У зв`язку з невиконанням умов договору у ОСОБА_1 виникла заборгованість в сумі 149812,38 грн, яка складається із заборгованості за основною сумою боргу.

17.07.2025 між АТ ''Райффайзен Банк Аваль'' та ТОВ ''ФК ''Європейська агенція з повернення боргів'' був укладений договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого позивач отримав право грошової вимоги до боржників, зокрема до ОСОБА_1 .

Посилаючись на вищезазначені обставини, представник позивача прохала стягнути з відповідача вищевказану заборгованість, оскільки ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором не виконав, разом із судовими витратами.

Протоколом авторозподілу розподілу судової справи від 23.02.2026 вказану справу передано на розгляд судді Старокожку В.П.

Ухвалою судді від 25.02.2026 було відкрито провадження у вказаній цивільній справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження, надано відповідачу строк 15 днів для подання відзиву на позов.

Станом на дату розгляду справи на адресу суду відзив до суду не надходив.

Ухвалою суду від 25.03.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено її до розгляду по суті.

У судове засідання 27.04.2026 сторони не з`явилися, належним чином було повідомлені про час та місце його проведення.

У позовній заяві представник позивача прохала про розгляд справи за її відсутності.

Відповідач копію ухвали суду від 25.03.2026, яка містить інформацію про час та дату слухання справи, отримав 01.04.2026 за місцем своєї реєстрації, про причини своєї неявки суд не повідомив, клопотань та заяв не надіслав.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що за результатами розгляду справи в межах спрощеного провадження має бути ухвалене рішення, яким у задоволенні позовних вимог слід відмовити, виходячи з такого.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Судом з наданих письмових доказів встановлено, що 28.01.2024 ОСОБА_1 та публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" підписали заяву про надання кредиту "Кредитна картка" № 010-RO-82-253102050 та заяву на отримання кредиту за програмою кредитування "Кредитна картка", а також паспорт споживчого кредиту за програмою "Кредитна картка" /а.с. 11-20/.

Вказані документи підписані стронами за допомогою електронних цифрових підписів представника кредитодавця та позичальника ОСОБА_1 .

Відповідно до умов договору про надання кредиту "Кредитна картка" розмір поточного ліміту на дату його підписання склав 130000,00 грн, проценти за користування кредитом становлять 42 % річних. Відповідно до п. 2 паспорту споживчого кредиту за програмою кредитування "Кредитна картка" (кредитна картка "Два кешбеки") строк кредитування - до 300 місяців з можливістю пролонгації за рішенням кредитодавця /а.с. 11-13/.

Для надання послуги споживчого кредиту банк відкриває клієнту картковий рахунок в гривні, випускає та надає клієнту платіжну картку тарифна модель якої - кредитна картка "Два кешбеки".

Кредит надається шляхом зарахування коштів на кредитну картку позичальника.

17.07.2025 між АТ ''Райффайзен Банк Аваль'' та ТОВ ''ФК ''ЄАПБ'' укладено договір про відступлення права вимоги № 114/2-78F (а.с. 38-43) та додаткову угоду № 3 до нього від 14.01.2025, відповідно до яких позивач набув права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 010-RO-82-253102050 від 28.01.2024, що підтверджується також копією реєстру боржників /а.с. 44 зворот/.

Відповідно до копії реєстру боржників загальна заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором складає 149812,38 грн, що є заборгованістю за сумою кредиту.

Згідно з випискою з рахунку ОСОБА_2 за період з 28.01.2024-23.07.2025 та розрахунком заборгованості по картковому рахунку ОСОБА_1 , виготовлених первісним кредитором, станом на 23.07.2025 заборгованість останнього відповідає вищевказаній.

Відповідно до розрахунку заборгованості за вказаним кредитним договором за період з 23.07.2025 по 31.12.2025, виготовленим позивачем, заборгованість ОСОБА_1 залишилася незмінною та становить 149812,38 грн, тобто додаткові нарахування позивач не здійснював /а.с. 37 зворот/.

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (стаття 1077 ЦК України).

Статтею 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до частин першої, другоїстатті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з ч. 1ст. 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ч. 1,2 ст. 1046 ЦК).

Ураховуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що 28.01.2024 між АТ ''Райффайзен Банк'' та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 010-RO-82-253102050 відповідно до вимог чинного законодавства. Доказів неукладення договору відповідачем суду не надано.

За змістом частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України).

Закон України ''Про платіжні послуги'' визначає поняття та загальний порядок виконання платіжних операцій в Україні, встановлює виключний перелік платіжних послуг та порядок їх надання, категорії надавачів платіжних послуг та умови авторизації їх діяльності, визначає загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, загальні засади випуску та використання в Україні електронних грошей та цифрових грошей Національного банку України, установлює права, обов`язки та відповідальність учасників платіжного ринку України, визначає загальний порядок здійснення нагляду за діяльністю надавачів платіжних послуг, надавачів обмежених платіжних послуг, порядок здійснення оверсайта платіжної інфраструктури.

Главою 3 цього Закону визначено порядок виконання платіжних операцій.

Так, статтями 39, 40 даного Закону визначено, що положення цієї глави застосовуються до платіжних операцій, що виконуються на території України, у тому числі до тих, що розпочинаються або завершуються на території України. Форма та порядок надання платіжної інструкції визначаються в договорі між користувачем та надавачем платіжних послуг, якщо інше не передбачено законодавством. Платіжна інструкція має містити інформацію, що дає змогу надавачу платіжних послуг ідентифікувати особу платника та отримувача за платіжною операцією, рахунки платника та отримувача, надавачів платіжних послуг платника та отримувача, суму платіжної операції та іншу інформацію (реквізити), необхідну для належного виконання платіжної операції. Зазначена ініціатором у платіжній інструкції інформація має передаватися без змін незалежно від залучення до виконання платіжної операції надавачів платіжних послуг, задіяних як посередники, комерційні агенти, чи використання платіжних систем. Надавач платіжних послуг платника приймає до виконання надану ініціатором платіжну інструкцію або відмовляє у її прийнятті в порядку, визначеному цим Законом. Платіжна інструкція може бути відкликана в порядку, визначеному цим Законом. Надавач платіжних послуг зобов`язаний забезпечити фіксування в операційно-обліковій системі дати і часу надходження платіжної інструкції, прийняття її до виконання (аб овідмови в її прийнятті), виконання платіжної інструкції. Національний банк України у своїх нормативно-правових актах визначає обов`язкові реквізити платіжних інструкцій, особливості їх оформлення, захисту, прийняття до виконання.

Однак, первісним банківських документів чи інших письмових доказів, які б підтверджували перерахування відповідачу ОСОБА_1 кредитних коштів матеріали справи не містять.

Також відсутні у матеріалах справи і докази відкриття відповідачу ОСОБА_1 поточного рахунку у відповідності до умов договору.

Із наведеного вбачається, що саме по собі підписання цього договору не є підтвердженням перерахування коштів за його умовами та не доводить факту видачі (перерахування) позичальнику кредитних коштів.

Не надано також доказів того, що позичальнику на виконання умов кредитного договору встановлено кредитний ліміт саме у розмірі 130000,00 грн, як і того чи цей ліміт був збільшений чи зменшений у період користування останнього кредитними коштами. Сума заборгованості, заявлена до стягнення позивачем та обрахована первсним кредитором, перевищує вказаний ліміт та становить 149812,38 грн і складається виклбчно із суми кредиту, як про це вказано у позовній заяві та додатках до неї. Про стягнення відсотків за кредитом не йдеться.

Щодо наявності заборгованості за договором та її розміру, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 372/223/17 міститься правовий висновок, згідно з яким факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки тощо.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно достатті 9 Закону України ''Про бухгалтерський облік та фінансову звітність''. Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Разом з тим, відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом Мінюсту від 12.04.12 № 578/5, згідно з яким до первинних документів, які фіксують факт виконання господарських операції і стали підставою для записів у регістрах бухгалтерського обліку та податкових документах віднесені: касові, банківські документи, повідомлення банків, виписки банків, корінці квитанцій і касових чекових книжок та ін.

Позивач до позовної заяви надав виписку з рахунку № НОМЕР_1 , де зазначено, що його відкрито на ім`я ОСОБА_1 , дата проводки - з 28.01.2024 по 23.07.2025, а також розрахунок заборгованості по картковому кредиту, договір № 010-RO-82-253102050, рахунок № НОМЕР_1 , позичальник ОСОБА_1 . Однак, вказані документи не містять відомостей щодо руху коштів та розрахунку заборгованості по зазначеному банківському рахунку за період з часу укладення кредитного договору - 28.01.2024 по 01.03.2024, які б дозволили суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит та з`ясувати правильність нарахування заборгованості. Будь-яких інших доказів щодо підтвердження заборгованості відповідача за укладеним кредитним договором позивачем суду не надано. Також суду, як зазначено вище, не надано доказів відкриття банківського рахунку саме № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 за конкретним вказаним кредитним договором № 010-RO-82-253102050 від 28.01.2024 із зазначенням розміру встановленого кредитного ліміту.

Положеннями ст. 83 ЦПК України передбачено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідно до ч. 4 ст. 83 ЦПК України, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Суд звертає увагу сторін, що згідно з ч. 1 ст. 84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Однак клопотань про витребування доказів на підтвердження, зокрема факту перерахування коштів відповідачу чи щодо розміру заборгованості від позивача до суду не надходило.

Відповідно до частин 1, 2 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Правилами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).

Так, у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 334/3056/15 зроблено висновок, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

У той же час доказів на підтвердження виконання первісним кредитором умов кредитного договору щодо надання кредитних коштів відповідачу позивачем надано не було.

Зважаючи на викладене та враховуючи відсутність належних та допустимих доказів отримання позичальником ОСОБА_1 кредитних коштів, суд доходить висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з тим, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі, судові витрати слід покласти на позивача - товариство з обмеженою відповідальністю ''Фінансова компанія ''Європейська агенція з повернення боргів''.

На підставі викладеного, та керуючись ст. 4, 11, 12, 13, 76-81, 83, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю ''Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", представник позивача Кудіна Анастасія Вячеславівна, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача - товариство з обмеженою відповідальністю ''Фінансова компанія ''Європейська агенція з повернення боргів''.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", адреса: м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 35625014.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Головуючий