Рішення № 136065764, 27.04.2026, Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/922/26

Провадження № 2/545/1348/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" квітня 2026 р. м. Полтава

Полтавський районний суд Полтавської області у складі

головуючого судді Зуб Т.О.,

за участю секретар судового засідання Пінчук З.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за позовом Виконавчого комітету Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області до ОСОБА_1 , про позбавлення батьківських прав,-

ВСТАНОВИВ:

Виконавчий комітет Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області звернувся до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначивши, що у ході здійснення контролю за дотриманням прав та законних інтересів дітей було встановлено, що відповідач ОСОБА_1 ухиляється від виконання батьківських обов`язків, зловживає алкогольними напоями, що не дає можливості забезпечити належних умов для життя, виховання та розвитку дітей, забезпечити базові потреби дітей, не бере участі у їх утриманні та вихованні, що суперечить інтересам дітей.

Родина ОСОБА_1 була взята на облік, як родина, що перебуває у складних життєвих обставинах, згідно цього було винесене рішення про надання соціальних послуг відділом соціального захисту населення від (30.05.2023 р. №12). Фахівцем соціальної роботи був складений акт оцінки потреб сім`ї (від 30.05.2023р. №12) та спільно зі Службою у справах дітей були розроблені плани соціального супроводу сім`ї, що потрапила у складні життєві обставини. В договорі про соціальну послугу матері дітей були поставлені базові завдання для виправлення негативної ситуації в родині.

В ході проведення соціальної роботи з родиною, відповідно висновку оцінки потреб сім`ї/особи ОСОБА_1 виконала мінімум поставлених їй завдань щодо усунення негативних факторів проживання в будинку з дітьми, але основних пунктів договору не було виконано.

При плановому візиті 10.02.2026 року у ОСОБА_1 був знову виявлений неналежний стан утримання та бездоглядність дітей, про що Службою у справах дітей було проінформовано ЦНСП Щербанівської сільської ради. Наказом центру від 11.02.2026 р. №78-ОД було повторно розпочато соціальний супровід даної сім`ї.

При подальшому обстеженні (28.02.2026) житлово-побутових умов сім`ї ОСОБА_1 спільно з фахівцем соціальної роботи та поліцейським офіцером громади був зафіксований антисанітарний стан приміщень, відсутність продуктів харчування, мінімальну кількість одягу для дітей, який не відповідає зимовому сезону, відсутність електроенергії та тепла, будинок взагалі нічим не опалюється, в усіх приміщеннях низька температура повітря, що підтверджується актом обстеження умов проживання ССД від 28.02.2026 р. Зі слів дітей, харчуватися вони ходять до своєї бабусі, яка мешкає неподалік, або просять продукти в дорослих біля місцевих магазинів.

В результаті виїзду на матір ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення був винесений протокол за ч.1 ст. 184 КУпАП від 29 січня 2026 р. №398195.

Разом з тим, ОСОБА_1 неодноразово притягувалась до відповідальності за невиконання батьківських обов`язків справа №545/9/22 ,справа 545/1352/23 , справа 545/4289/22 , що свідчить по систематичність вчинюваних нею діянь та злочинне небажання виконувати батьківські обов`язки щодо своїх дітей.

09.11.2025 року ОСОБА_2 , яка являється бабою ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , звернулась до Мачухівської сільської ради звернулась з проханням вжити заходів щодо матері ОСОБА_1 , тому що з її слів остання систематично вживає алкогольні напої неналежно виховує дітей, діти практично живуть на вулиці або в бабусі, її брат ( ОСОБА_5 ) який проживає разом з ними, є раніше судимий, поводиться агресивно застосовує фізичне насильство до дітей, сестри.

Також, до служби в справах дітей Мачухівської сільської ради зверталась староста села Судіївка ОСОБА_6 про те що мати ОСОБА_1 дядко ОСОБА_7 та баба ОСОБА_8 вживають алкогольні напої. До сімї' систематично приходять перевірки та приїжджає поліція.

За результатами оцінювання потреб та висновку Центру надання соціальних послуг від 10.02.2026 р. № 7 основними чинниками складних життєвих обставин сім`ї є систематичне вживання матері дітей алкоголю, невиконання батьківських обов`язків та малозабезпеченість родини. В будинку, де проживає родина, відсутній газ та електроенергія за словами матері відключені за не сплату. Неодноразові бесіди з ОСОБА_1 щодо необхідності поліпшення санітарно-гігієнічних умов проживання, забезпечення першочергових потреб дітей, не дали результату. Відповідно до актів оцінки потреб сім`ї діти не мають одягу по сезону, одяг заношений та не відповідає розміру засоби гігієни також відсутні. Подальше проживання з матір`ю неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , несе безпосередню загрозу їх життю і здоров`ю.

Відповідно до довідки-характеристики Судіївської гімназії Мачухівської сільської ради на ОСОБА_3 зазначено, що мати не приділяє належної уваги його вихованню не створює умови для навчання, батьківські збори не відвідує.

Відповідно до довідки-характеристики Судіївської гімназії Мачухівської сільської ради на ОСОБА_4 зазначено, що мати не приділяє належної уваги його вихованню не створює умови для навчання, батьківські збори не відвідує з класним керівником не комунікує.

Враховуючи, що з 2023 року по 2026 рік, тобто період перебування сім`ї під наглядом органу опіки та піклування, неодноразово проводилися обстеження умов проживання дітей, профілактичні бесіди з батьками, надавалися письмові попередження та рекомендації щодо необхідності усунення виявлених порушень, поліпшення умов проживання, належного виховання та утримання дітей.

Однак, попри вжиті заходи, відповідачка належних висновків не зробила, своєї поведінки не змінила, рекомендації органу опіки та піклування систематично ігнорувала. Суттєвих та стійких позитивних змін у ставленні відповідачки до виконання батьківських обов`язків не відбулося. Умови проживання, виховання та забезпечення потреб дітей залишаються неналежними, що підтверджується актами обстеження, характеристиками, та іншими матеріалами. Мати не змінили своє ставлення до вживання алкоголю та відношення до дітей.

Зазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, є підтвердженням ухилення від виховання ОСОБА_1 дітей, свідомого нехтування ним своїми обов`язками.

Враховуючи вищенаведене, просять суд позбавити батьківських прав ОСОБА_1 відносно неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; стягнути з відповідачки аліменти на утримання дітей у розмірі 1/3 частини заробітку, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму доходів громадян для дитини відповідного віку на користь закладу, до якого буде влаштована дитина, майбутнього опікуна.

Ухвалою судді Полтавського районного суду Полтавської області від 11.03.2026 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначене підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 01.04.2026 року підготовче провадження закрито та справу призначено до судового розгляду.

В судове засідання сторони не з`явилися.

Представник позивача- Виконавчого комітету Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області-надав заяву про розгляд справи у відсутність сторони позивача. Позовні вимоги підтримують та просять задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_1 про час та дату розгляду справи повідомлялася належним чином, в судове засідання двічі не з`явилася, причини неявки суду невідомі.

Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання та не з`явився в судове засідання без поважних причин, відзив на позов до суду не надав, а також за наявності згоди позивача, суд, відповідно до ст. 280 ЦПК України, може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою у судове засідання фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з таких підстав.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання і у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є матір`ю неповнолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 48), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 49).

Листом Служби у справах дітей Мачухівської сільради № 49 від 03.11.2021 року зазначено, що комісією у складі представників виконавчого комітету була проведена профілактична бесіда з ОСОБА_1 щодо належного виконання батьківських обов`язків та попереджено про відповідальність (а.с. 37).

Листом ВП № 2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області № 7230/115/104/01/12-22 від 17.08.2022 року, повідомлено Службу у справах дітей Мачухівської сільради про те, що до відділу поліції звернення ОСОБА_9 про те, що 17.08.2022 року за адресою АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_5 вчиняє домашнє насильство, а саме фізичне насильство відносно неповнолітніх племінників ОСОБА_10 та ОСОБА_11 . Відносно ОСОБА_7 було складено адміністративний протокол за ст. 173-2 КУпАП (вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування). (а.с. 36).

Листом Служби у справах дітей Мачухівської сільради № 59 від 22.08.2022 року зазначено, що ОСОБА_1 при планових візитах ССД в сім`ю постійно знаходиться в нетверезому стані, належним чином не слідкує за своїми дітьми, не виконує своїх батьківських обов`язків. В приміщенні завжди брудно, харчування не забезпечується в повному обсязі. Діти більше перебувають на вулиці або в бабусі ОСОБА_12 . В сім`ї ніхто не працює, живуть виключно на соціальні виплати. ОСОБА_1 має рідного брата та матір з інвалідністю, які проживають разом з нею в одному будинку. Брат ОСОБА_13 раніше судимий, веде аморальний спосіб життя. На зауваження комісії при перевірці проявляє агресію, а в останній час почав проявляти фізичну агресію щодо малолітніх племінників (а.с. 38).

09.11.2025 року ОСОБА_2 , яка являється бабою ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , звернулась до Мачухівської сільської ради звернулась з проханням вжити заходів щодо матері ОСОБА_1 , тому що з її слів остання систематично вживає алкогольні напої неналежно виховує дітей, діти практично живуть на вулиці або в бабусі, її брат ( ОСОБА_5 ) який проживає разом з ними, є раніше судимий, поводиться агресивно застосовує фізичне насильство до дітей, сестри (а.с. 35).

Згідно довідки-характеристики Маухівської сільської ради № 02-25/3182 від 05.12.2025 року, ОСОБА_1 часто знаходиться в нетверезому стані, належним чином не слідкує за дітьми, не виконує своїх материнських обов`язків. Діти більше перебувають на вулиці або в бабусі ОСОБА_12 . Ніде не працює, живуть виключно на соціальні виплати. Вона піддається впливу свого брата ОСОБА_13 , раніше судимого, веде аморальний спосіб життя. 3 односельцями некомунікабельна, спілкується лише в колі таких, хто зловживає та палить, як і сама. До адміністративної відповідальності не притягувалась, громадських доручень не виконувала. Родина Причко знаходиться під соціальним супроводом відділу соціального захисту населення та Служби в справах дітей виконавчого комітету Мачухівської сільської ради (а.с. 34).

Згідно акту оцінки потреб сім`ї від 30.05.2023р. № 12 (а.с. 13-18), та акту оцінки потреб сім`ї від 10.02.2026р. № 7 (а.с. 19-23, 24-28) встановлено, що був зафіксований антисанітарний стан приміщень, відсутність продуктів харчування, мінімальну кількість одягу для дітей, який не відповідає сезону та віку дитини, відсутність електроенергії та тепла, будинок не опалюється, в усіх приміщеннях низька температура повітря, сморід, відсутні засоби гігієни. Неповнолітні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за вагою та зростом не відповідають віку. Діти ходять харчуватися до своєї бабусі та тітки, поживають у баби, або просять продукти в дорослих біля місцевих магазинів. Батько дітей помер. Сім`я живе за рахунок пенсії баби та дядька. Дядько дітей- ОСОБА_7 має негативний вплив, зловживає алкогольними напоями, конфліктує з дітьми. Основними чинниками складних життєвих обставин сім`ї є систематичне вживання матері дітей алкоголю, невиконання батьківських обов`язків та малозабезпеченість родини. Подальше проживання з матір`ю неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , несе безпосередню загрозу їх життю і здоров`ю

Згідно акту обстеження умов проживання сім`ї ОСОБА_1 від 28.01.2026 року, складеного спільно з фахівцем соціальної роботи та поліцейським офіцером громади, виявлено незадовільний стан будинку, відключене електро- та газопостачання, антисанітарний стан приміщення, сморід, бруд. У дітей присутня мінімальна кількість одягу, відсутні умови для навчання, продукти харчування (а.с. 12).

При плановому візиті 10.02.2026 року у ОСОБА_1 був знову виявлений неналежний стан утримання та бездоглядність дітей, про що Службою у справах дітей було проінформовано ЦНСП Щербанівської сільської ради. Наказом центру від 11.02.2026 р. №78-ОД було повторно розпочато соціальний супровід даної сім`ї (а.с. 39).

ОСОБА_1 неодноразово притягувалась до відповідальності за невиконання батьківських обов`язків (справи № 545/9/22, № 545/1352/23, № 545/4289/22), що свідчить по систематичність вчинюваних нею діянь та злочинне небажання виконувати батьківські обов`язки щодо своїх дітей.

Також, до служби в справах дітей Мачухівської сільської ради зверталась староста села Судіївка ОСОБА_6 про те що мати ОСОБА_1 дядько ОСОБА_7 та баба ОСОБА_8 вживають алкогольні напої. До сім`ї' систематично приходять перевірки та приїжджає поліція.

За результатами оцінювання потреб та висновку Центру надання соціальних послуг від 10.02.2026 р. № 7.

Відповідно до довідки-характеристики Судіївської гімназії Мачухівської сільської ради на ОСОБА_3 зазначено, що мати не приділяє належної уваги його вихованню не створює умови для навчання, батьківські збори не відвідує (а.с. 50).

Відповідно до довідки-характеристики Судіївської гімназії Мачухівської сільської ради на ОСОБА_4 зазначено, що мати не приділяє належної уваги його вихованню не створює умови для навчання, батьківські збори не відвідує з класним керівником не комунікує (а.с. 51).

Рішенням Виконавчого комітету Мачухівської сільської ради № 22 від 27.02.2026 року дітей негайно відібрано від їх матері, у зв`язку з виникненням безпосередньої загрози для життя та здоров`я (а.с. 44-45).

Згідно висновку органу опіки та піклування, затвердженого рішенням Виконавчого комітету Мачухівської сільської ради № 22 від 27.02.2026 року, доцільно позбавити батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно її неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . (а.с. 41-43).

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава до позбавлення батьківських прав можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Згідно ч. 2, 3 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про стан здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, а також забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України ухилення батьків від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей є підставою для позбавлення їх батьківських прав щодо дітей.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

За змістом роз`яснень, викладених у п.п. 15, 16, 17 постанови Пленуму ВСУ № 3 від 30.03.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов`язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що вони ухиляються від їх виконання свідомо, тобто, що вони систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжують не виконувати свої батьківські обов`язки.

Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.

Позбавлення батьківських прав- це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.

Позбавлення батьківських прав допускається тоді, коли змінити ставлення батьків до виховання дитини неможливо (ухвала ВССУ від 01.11.2017 у справі № 211/559/16-ц).

В рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» зазначено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов`язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема судове рішення має бути побудоване на з`ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

За таких обставин, суд приходить до переконання, що свідоме і тривале нехтування ОСОБА_1 своїми батьківськими обов`язками щодо неповнолітніх синів є наслідком винної поведінки відповідачки і підставою для позбавлення її батьківських прав.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також, достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог у цій частині у повному обсязі.

Також суд зазначає, що у відповідності до вимог ст. 169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Щодо позовних вимог про стягнення аліментів, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 150 СК України передбачено, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно із ч. 1 ст. 152 СК України, право дитини на належне батьківське виховання, забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Частиною 4 ст. 155 СК України передбачено, що ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до п. 8 Постанови КМУ від 24.09.2008 р. № 866 «Про питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини» визначено, що у разі, якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров`ю дитини, орган опіки та піклування, якому стало відомо про це, приймає рішення про негайне відібрання дитини у батьків або осіб, які їх замінюють.

Згідно ч. 1 ст. 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам- за їх бажанням, або Органу опіки та піклування.

Відповідно до роз`яснень пунктів 16 і 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і позбавлення батьківських прав та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу. Суд має право вирішити питання про відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав та передати органу опіки та піклування (якщо цього потребують інтереси дитини), без визначення при цьому конкретного закладу.

При винесенні рішення суд враховує положення ч.1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради УРСР № 789-ХХІІ від 27 лютого 1991 року, в яких зазначено, що під час вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей.

При наведених вище конкретних обставинах суд вважає встановленим, що дійсно станом на день відібрання дитини існували умови, загрозливі для життя і здоров`я малолітньої дитини і були підстави для негайного її відібрання від матері. Суд погоджується з тим, що на теперішній час є підстави для відібрання дитини від відповідача, оскільки умови для її проживання відсутні і дійсно існує загроза для здоров`я дитини та її життя.

Суд вважає, що відібрання дитини від матері з переданням її органу опіки для подальшого її влаштування відповідає інтересам дитини.

Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Частиною 2 ст. 2 Сімейного кодексу України врегульовано сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, між матір`ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання.

Відповідно до ч. 7 ст. 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України.

Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність з виховання, навчання і розвитку дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно вимог ч. 2 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» за якою, батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Одним із принципових положень, закріплених у Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 р., є те, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Відповідно до ст. 3, 18 Конвенції «Про права дитини» в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Статтею 27 Конвенції передбачено, що дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Згідно ст. 5 Протоколу № 7 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції; Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.

Виходячи з положень ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989 р., передбачено, що батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Це положення відображене і в національному законодавстві. Так, відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Таким чином, системний аналіз норм законодавства, дає підстави стверджувати, що як матір, так і батько зобов`язані неухильно дотримуватися свого обов`язку щодо утримання та виховання дитини. Відповідно, невиконання зазначеного обов`язку тягне за собою встановлену законом відповідальність.

Частиною 3 ст.181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Відповідно до ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Крім цього, судом роз`яснюється, що відповідно до ч. 1 ст. 185 СК України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, зобов`язаний брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

В даному випадку норми закону передбачають обов`язковість батьків утримувати своїх малолітніх та неповнолітніх дітей.

ОСОБА_1 є матір`ю неповнолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , матеріально дітей не забезпечує, позбавлення батьківських прав не звільняє від обов`язку утримувати дитину, а тому позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Згідно ст. 430 ЦПК України, рішення суду в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також, достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд також приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог у цій частині у повному обсязі.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 12, 19, 77, 81, 141, 258, 259, 263, 280-282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Виконавчого комітету Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області до ОСОБА_1 , про позбавлення батьківських прав- задовольнити.

Позбавити батьківських прав матір ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути аліменти з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини її заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму доходів громадян для дитини відповідного віку- на користь закладу, до якого буде влаштована дитина, або на корить майбутнього опікуна.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , судовий збір у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд- якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Т. О. Зуб