Рішення № 136065232, 27.04.2026, Савранський районний суд Одеської області

Є.у.н.с.512/59/26

Провадження №2/512/277/26

"27" квітня 2026 р. с-ще Саврань

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Савранський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Брюховецького О.Ю.,

за участю секретаря Тімановського А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження справу за цивільним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Кеш ту гоу» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача за довіреністю Пархомчук С.В. в інтересах ТОВ «ФК Кеш ту гоу», за допомогою системи Електронний суд» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , у якій просить суд стягнути з останньої заборгованість за кредитним договором.

Згідно зі статтею 33 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) автоматизованою системою документообігу суду, з урахуванням положень статей 36, 37 ЦПК України, було визначено головуючого суддю Брюховецького О.Ю. та передано йому вказану справу.

Позовні вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що 18.05.2021 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №1927104 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який укладений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису). Підписуючи договір відповідачка підтвердила, що вона ознайомилася з усіма умовами і зобов`язується неухильно їх дотримуватися. Сума виданого кредиту становить 2000,00 грн., строк кредиту 30 днів. відсоткова ставка 1,90% (процентів) на добу. Відповідачка умови договору не виконує та згідно виписки за кредитним договором станом на 24.11.2025 загальний розмір заборгованості становить 6560,00 грн., з яких 2000,00 грн. прострочена заборгованість за сумою кредиту; 4560,00 грн. прострочена заборгованість за відсотками.

Крім того, представник позивача вказав, що 24.12.2021 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК Кеш ту гоу» укладено договір факторингу №02-24122001 відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило ТОВ «ФК Кеш ту гоу» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 24.12.2021 до договору факторингу №02-24122001, ТОВ «ФК Кеш ту гоу» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 .

Враховуючи, що відповідачка умови договору не виконує, що змусило позивача звернутися до суду з даним позовом.

Разом з позовом до суду надійшло клопотання представника позивача про розгляд справи у порядку спрощеного провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду від 06.02.2026 вказаний позов залишено без руху, а позивачу надано строк для усунення недоліків (а.с.36-37).

23.05.2025 через систему Електронний суд надійшла заява представника позивача про усунення недоліків (а.с.42-47).

Разом з цим, представник надав суду клопотання про витребування доказів, а саме витребувати у АТ КБ "ПриватБанк" - відомості щодо належності карткового рахунку № НОМЕР_1 ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ; відомості про зарахування грошових коштів 18.05.2021 року у сумі 2000,00 грн на картковий рахунок № НОМЕР_1 ; банківську виписку за картковим рахунком № НОМЕР_1 за операціями, здійсненими 18.05.2021 (а.с.39-40).

Ухвалою суду від 20.02.2026 клопотання представника позивача задоволено; справу призначено до розгляду у порядку спрощеного провадження з викликом учасників справи на 23.03.2026; роз`яснено відповідачу право на подання відзиву на позовну заяву (а.с.52-53).

20.03.2026 до суду надійшла заява про розподіл/відшкодування/компенсацію судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи, в якій представник позивача просить стягнути з відповідачки витрати на професійну правову допомогу у розмірі 10500,00 грн. (а.с.56-58).

У зв`язку з відсутністю запитуваної інформації руху коштів на рахунках відповідачки в АТ КБ "Приватбанк" слухання справи відкладено на 27.04.2026.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, проте в заяві про усунення недоліків від 13.03.2026 зазначив про розгляд справи без його участі (а.с.47).

Крім того, матеріали справи містять довідку про доставку електронного документу (судової повістки) до електронного кабінету позивача та його представника в підсистемі ЄСІТС (а.с.71, 72).

Відповідно до частини 3 статті 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, повідомлялася належним чином та своєчасно про що свідчить рекомендовані повідомлення про особисте отримання (а.с.55, 70).

Таким чином, правом подати відзив відповідач ОСОБА_1 не скористалася.

До суду не надходило клопотань сторін про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Отже, відповідачка належним чином повідомлена про дату, час і місце проведення судового засідання, однак про причини неявки суд не повідомила, як і не надала відзив на позовну заяву.

Перешкод для здійснення розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження та вирішення справи і ухвалення судового рішення за наявними матеріалами судом не встановлено.

Правом на подачу відзиву на позовну заяву у встановлений законом строк відповідачка не скористалася.

Згідно з частиною 8 статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

У відповідності до приписів статті 280 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За приписами статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких в учасників справи виникає спір.

Доказування у цивільній справі, як і судове рішення, не може ґрунтуватися на припущеннях.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, повно, всебічно та безпосередньо з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що 18.05.2021 між первісним кредитором ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №1927104 та підписаний відповідачкою за допомого електронного ідентифікатора Х035 о 16 годині 09 хвилин 39 секунд 18.05.2021 (а.с.17).

Згідно пунктів 1.2., 1.3. та 1.4.1 вказаного договору сума фінансового кредиту становить 2000,00 грн. строк дії договору 30 днів та стандартна процентна ставка становить 1,90% в день та застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього Договору, якщо не виконані умови для застосування зниженої процентної ставки; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою Клієнта, відповідно за ініціативою клієнта, відповідно до п.4.1 Договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація, відповідно до п.4.2 Договору (а.с.11-17).

З додатку №1 до Договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №1927104 від 18.5.2021 вбачається, що сума кредиту 2000,00 грн.; строк, на який надано кредит 30 днів; проценти за користування кредитом 1140,00 грн., а загальна вартість кредиту становить 3140,00 грн. (а.с.8).

З паспорту споживчого кредиту вбачається, що орієнтовна загальна вартість кредиту становить 3140,00 грн. та загальні витрати за кредитом за стандартною процентною ставкою - 1140,00 грн. (а.с.9-10).

В матеріалах справи міститься вимога про виконання зобов`язань за кредитним договором №б/н від 24.11.2025 згідно якої вбачається, що на підставі договору факторингу №02-24122001 від 24.12.2021 укладеного між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ ФК «Кеш ту гоу» позивач набув права вимоги до відповідачки про стягнення заборгованості по кредиту. Крім того, у вказаній вимозі зазначено реквізити для сплати суми боргу за кредитним договором (а.с.18).

Згідно виписки позивача з особового рахунку за кредитним договором №1927104 вбачається, що у відповідачки наявна заборгованість у сумі 6560,00 грн. з якої прострочене тіло кредиту 2000,00 грн. прострочені відсотки 4560,00 грн. (а.с.18 на звороті).

З витягу з реєстру боржників до договору факторингу №02-2412201 від 24.12.2021 вбачається, що загальна сума заборгованості у відповідача перед позивачем становить 6560,00 грн. (а.с.19).

З довідки директора ТОВ «Лінеура Україна» про ідентифікацію вбачається, про те що 18.05.2021 о 16 годині 05 хвилин 23 секунди відправлено одноразовий ідентифікатор Х035 на номер телефону відповідачки НОМЕР_3 (а.с.19 на звороті).

Матеріали справи містять договір факторингу №02-24122001 від 24.12.2021 з якого вбачається, що ТОВ «Лінеура Україна» відступає право вимоги ТОВ «ФК «Кеш ту гоу» (а.с.23-26).

З матеріалів справи вбачається довідка ТОВ «Універсальні платіжні рішення» про дані транзакції, а саме 18.05.2021 о 16 годині 11 хвилин 08 секунд на суму 2000,00 грн., маска картки НОМЕР_4 , номер транзакції в системі iPay.ua 90135966; призначення платежу: зарахування 2000,00 грн. на карту НОМЕР_4 (а.с.31).

З розрахунку заборгованості за договором №1927104 від 18.05.2021 про надання коштів на умовах споживчого кредиту станом на 23.12.2021 вбачається що у відповідачки існує заборгованість в сумі 6560,00 грн. (49-51).

Матеріали справи містять інформацію з АТ КБ «Приватбанк» згідно якого вбачається, що в АТ КБ «Приватбанк» емітовано карту № НОМЕР_5 ( НОМЕР_6 ) на ім`я ОСОБА_2 та 18.05.2021 відбулося зарахування переказу на суму 2000,00 грн. (а.с.65-66).

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом частини 2 статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Положеннями статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно довідки про ідентифікацію вбачається, що ОСОБА_1 укладено договір з ТОВ «Лінеура Україна» №1927104 від 18.05.2021. Акцепт договору позичальником здійснювалось в інформаційно телекомунікаційній системі https://credit7.ua/ (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора Х035, який був направлений відповідачці на телефонний номер НОМЕР_7 (а.с.19 на звороті).

Таким чином, суд вважає що вказаний договір між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено згідно чинного законодавства.

Крім того, матеріали справи містять договір факторингу №02-24122001 від 24.12.2021 укладено між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК Кеш ту гоу» відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило ТОВ «ФК Кеш ту гоу» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників (а.с.23-26).

За приписами пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до частини 1 статті 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Нормами частини 1 статті 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом частини 1 статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно статті 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

За змістом статті 1048 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такі висновки викладені, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року по справі № 300/438/18.

Відповідно до кредитного договору № 1927104 від 18.05.2021, ТОВ «Лінеура Україна» надало відповідачці кошти на умовах споживчого кредиту в розмірі 2000,00 грн строком на 30 днів, тобто з 18.05.2021 до 17.06.2021.

Отже, відповідно до умов договору відповідачка мала повернути отримані в кредит кошти, сплатити проценти за користування кредитом в строк до 17.06.2021.

У постанові від 28.03.2018 по справі № 444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Судом встановлено, що заборгованість відповідачки за вищевказаним договором, що нарахована позивачем станом на 24.11.2025, виходить за межі строку дії договору.

Суд, маючи сумніви у правильності розрахунку, наданому позивачем, вважає за необхідне самостійно визначити дійсний розмір заборгованості відповідно до умов кредитного договору.

Отже, за умовами договору нарахування відсотків за користування кредитом мало здійснюватися виключно в період з 18.05.2021 по 17.06.2021, виходячи із розміру кредиту 2000,00 грн., процентної ставки згідно пункту 1.4.1 договору 1,90% та строку дії договору 30 днів.

Враховуючи умови договору, загальна сума заборгованості відповідачки станом на 17.06.2021 (день завершення строку кредитування) становить 3140,00 грн. з яких: 2000,00 грн основний борг (тіло кредиту); 1140,00 грн. - нараховані проценти за користування коштами (2000,00 грн. х 1,90% х 30 днів = 1140,00 грн.).

Таким чином, нарахування відсотків за погодженою ставкою 1,90% було обмежене строком дії договору (30 днів), подальше нарахування процентів після 17.06.2021 за цією ж ставкою є безпідставним, якщо інше не передбачено умовами щодо прострочення зобов`язання.

Відповідно до статті 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно статті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання /неналежне виконання/.

Згідно статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями частин 1-4 статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частина 1 статті 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до частини 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 89 ЦПК України).

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за кредитним договором підлягають до часткового задоволення, а саме в сумі 3140,00 грн.

Щодо витрат на правову допомогу.

20.03.2026 до суду надійшла заява представника позивача Пархомчука С.В. про розподіл/відшкодуання/компесацію судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи. З вказаної заяви вбачається, що представник позивача просить стягнути з відповідачки витрати на професійну правову допомогу в розмірі 10500,00грн. (а.с.56-58).

Надаючи оцінку зазначеним вимогам в контексті критерію співмірності та пропорційності таких витрат суд виходить з наступного.

Верховний Суд у постанові від 17.09.2019 року у справі №810/3806/18 зазначив, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу мають бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування останніх.

З матеріалів справи судом встановлено, що в якості доказів понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано копії наступних документів: договору про надання правової допомоги від 29.12.2023, укладеного між адвокатом Пархомчуком С.В. та ТОВ «ФК «Кеш ту гоу», за умовами якого клієнт доручає, а адвокат приймає доручення і бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених договором; додаткової угоди №2 до договору про надання правової допомоги (а.с.22); свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю серії КС №8096/10 від 18.07.2019р. на ім`я Пархомчука С.В. (а.с.31 на звороті); довіреності від 29.12.2025 (а.с.59), актом про надання правової допомоги від 09.03.2026 (а.с.60), рахунку за надання правничої допомоги згідно договору про надання правової допомоги від 29.12.2023 на суму 10500,00 грн. (а.с.63).

Розділом 3 договору визначена ціна договору та порядок розрахунку. Так, вартість правової допомоги адвоката (гонорар) обчислюється, виходячи із фактично затрачених годин роботи адвоката (погодинна оплата), та розраховується, виходячи з вартості години роботи адвоката, яка встановлюється сторонами у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень за одну годину фактично витраченого часу на надання правової допомоги. Фактичні витрати адвоката пов`язані з наданням правової допомоги за цим договором (такі як, але не виключно: отримання документів, збирання доказів, надсилання документів, технічне забезпечення та інші) за умови надання документів, що підтверджують ці витрати, сплачуються клієнтом адвокату понад узгоджену суму гонорару додатково. Факт надання адвокатом правової допомоги клієнту підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), який містить детальний опис виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та здійснених ним витрат. Сторони погодили, що клієнтом буде сплачено адвокату гонорар за виконану роботу, протягом 20 банківських днів з моменту підписання акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг).

Частинами першою та другою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За змістом частин 4, 5 статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання зазначених вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

У своїй практиці Європейський суд з прав людини вказує, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа «Гімайдуліна і інші проти України» від 10.12.2009, справа «Баришевський проти України» від 26.02.2015). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справах: «East/West Alliance Limited» проти України» від 02.06.2014, за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим; «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002, за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналіз змісту наданих стороною позивача доказів на підтвердження розміру витрат на правову допомогу свідчить, що відповідні витрати складаються з оплати послуг адвоката за вчинення наступних процесуальних дій:

- зустріч та консультація щодо перспективи судового врегулювання кредитної заборгованості, яка виникла між ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» та ОСОБА_3 у рамках кредитного договору №1927104 від 18.05.2021 - 1 година (2000,00 грн.);

- складення та подання до суду позовної заяви (підготовка доказів/додатків до позовної заяви), моніторинг аналіз судової практики - 2,5 години (5000,00 грн.);

- інші клопотання, заяви до суду, складення процесуальних документів, моніторинг «Єдиного державного реєстру судових рішень» щодо процесуального статусу судової справи- 1,5 години (3000,00 грн.);

- канцелярські витрати на виготовлення копій документів, відправка поштової кореспонденції 500,00 грн.

Всього витрачено 5 (п`ять) годин, що становить 10000,00 грн. 00 коп.+ 500 грн. 00 коп. (канцелярські витрати на виготовлення копій документів, відправка поштової кореспонденції).

Слід зауважити, що Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у додатковій постанові у справі №201/14495/16-ц від 30.09.2020, провадження №61-22962св19, зазначив, що підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, її розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №362/3912/18 (провадження №61-15005св19).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 (справа «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Разом з тим, суд бере до уваги, що позовні вимоги ґрунтуються на праві грошової вимоги, що виникло з правочину, укладеного у письмовій формі. За своєю сутністю спірні правовідносини не є складними, а судова практика по такій категорії справ є усталеною і однотипною. Представник позивача участі в судових засіданнях не брав, а розгляд справи здійснено судом оперативно в судовому засіданні без учасників справи.

Суд також акцентує увагу на тому, що стягнення витрат на правничу допомогу не може бути способом збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Аналогічна права позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).

Отже, оцінюючи обґрунтованість заяви позивача в контексті положень частини 4 статті 137 ЦПК України, тобто щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, об`єктивно необхідним на їх виконання, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, суд доходить висновку, що заявлена позивачем сума в розмірі 10500,00 грн. є необґрунтованою, оскільки не відповідає критеріям співмірності заявленої до стягнення суми витрат на професійну правову допомогу позивача з реальним обсягом такої допомоги, часом, витраченим на надання таких послуг, та критерію реальності таких витрат.

Таким чином, беручи до уваги обсяг та зміст позовних вимог, складність справи, обсяг виконаних представником позивача робіт, докази на підтвердження понесених витрат, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог щодо компенсації витрат позивача на правову допомогу в межах суми понесених ним витрат в розмірі 3000,00 грн., оскільки такий розмір видається пропорційним та обґрунтованим з огляду на складність, об`єм справи та зміст процесуальних дій, вчинених представником позивача.

За таких обставин на підставі частини 2 статті 141 ЦПК України позивачу слід компенсувати за рахунок відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 3000,00 грн.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до частин першої, тринадцятої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI) встановлено судовий збір за подання до суду: позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону № 3674-VI при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено у 2026 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2026 року - 3 328 гривень.

За подання позовної заяви з урахуванням її подачі через систему «Електронний суд», підлягав сплаті судовий збір у розмірі 2 662 гривні 40 копійок (3328,00 х 0,8).

Судовий збір у вказаному розмірі сплачений позивачем, що підтверджується платіжною інструкцією №310584 від 16.01.2026 (а.с.1).

Як вбачається з мотивувальної частини цього рішення позов ТОВ «ФК «Кеш ту гоу» задоволено частково на 47,87% (6560,00 грн. /3140,00 грн. х 100).

З урахуванням наведеного, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кеш ту гоу» підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подання позовної заяви, у сумі 1274,49 грн. (2662,40 грн./ 100 х 47,87 %).

Керуючись статтями 2, 7, 10, 81, 141, 263, 265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кеш ту гоу» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , зареєстрованої по АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кеш ту гоу» (код ЄДРПОУ 42228158, адреса місця знаходження: 04080, м. Київ, вул.Кирилівська, буд.82, офіс7) заборгованість за кредитним договором №1927104 від 18.05.2021 у загальному розмірі 3140 (три тисячі сто сорок) грн. 00 коп.

Стягнути із ОСОБА_1 , зареєстрованої по АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кеш ту гоу» (код ЄДРПОУ 42228158, адреса місця знаходження: 04080, м. Київ, вул.Кирилівська, буд.82, офіс7) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1274 (одна тисяча двісті сімдесят чотири) грн. 49 коп.

Стягнути із ОСОБА_1 , зареєстрованої по АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кеш ту гоу» (код ЄДРПОУ 42228158, адреса місця знаходження: 04080, м. Київ, вул.Кирилівська, буд.82, офіс7) понесені судові витрати на правову допомогу в розмірі 3000 (трьох тисяч) грн. 00 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: О.Ю. Брюховецький