Ухвала суду № 136064483, 28.04.2026, Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області

Справа № 739/682/26

Провадження № 2-а/739/41/26

УХВАЛА

про часткове задоволення клопотання

28 квітня 2026 року м. Новгород-Сіверський

Суддя Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області Чепурко В.В., розглянувши клопотання ІНФОРМАЦІЯ_1 про продовження строку усунення недоліків позовної заяви щодо сплати судового збору або відстрочення сплати судового збору за подання позову ІНФОРМАЦІЯ_2 до ОСОБА_1 про встановлення тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами під час мобілізації,

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшов позов ІНФОРМАЦІЯ_1 , поданий його представником Єрмоленко О.С., до ОСОБА_1 про встановлення тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами під час мобілізації.

Ухвалою суду від 22 квітня 2026 року вказаний позов було залишено без руху, позивачу визначено п`ятиденний строк з дня отримання даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом:

- долучення до позовної заяви копії квитанції про сплату судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 2 662 грн. 40 коп. отримувач ГУК у Чернігівській області/тг м. Новгород-Сіверський/22030101; ЄДРПОУ 37972475; банк отримувача Казначейство України; рахунок отримувача UA228999980313121206000025709; код класифікації доходів - 22030101);

24 квітня 2026 року вказана ухвала була отримана представником позивача. 27 квітня 2026 року представником позивача було подано клопотання про продовження строку усунення недоліків позовної заяви щодо сплати судового збору або відстрочення його сплати.

Вказане вище клопотання мотивоване тим, що позивач не є розпорядником коштів та перебуває на фінансовому забезпеченні у командуванні Сухопутних військ ЗСУ, тому виникають проблеми з оплатою судового збору. Відповідно було направлено заявки на фінансування і вирішення питання про виділення кошті, що займає певний проміжок часу, у зв`язку з чим порушується питання про продовження строку усунення недоліків позовної заяви на двадцять днів, або відстрочення сплати судового збору до прийняття рішення у справі.

Відповідно до частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Водночас, згідно частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Порядок відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати регламентовано статтею 8 Закону України "Про судовий збір", приписи якої не містять підстав та умов для звільнення суб`єктів владних повноважень від сплати судового збору, зменшення його розміру, відстрочення або розстрочення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі№940/2276/18 зазначено, що у нормах частини другої статті 132 КАС України відсилання до норм Закону України «Про судовий збір», зокрема, до підстав для звільнення від сплати судового збору, визначених статтею 8, передбачене лише щодо питання звільнення від сплати судового збору.

Це означає, що юридична особа не позбавлена права звернутися із клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, і суд за результатами розгляду цього клопотання не обмежений у праві на власний розсуд відстрочити або розстрочити таку сплату. Крім того, із наведеного убачається, що прийняти рішення про відстрочення або розстрочення сплати судового збору суд може і з власної ініціативи у тому разі, коли юридична особа звертається із клопотанням про звільнення від сплати судового збору.

Разом з тим, суд звертає увагу, що у межах справи №0940/2276/18 Велика Палата Верховного Суду сформулювала правовий висновок щодо можливості відстрочення чи розстрочення сплати судового збору юридичним особам. Натомість, положення Закону України "Про судовий збір", як і приписи КАС України оперують поняттями юридична особа і суб`єкт владних повноважень, які не є тотожними.

Так, відповідно до пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, у розумінні процесуального закону статус суб`єкта владних повноважень не можна ототожнювати із статусом юридичної особи, позаяк обов`язкової вимоги щодо наявності у суб`єкта владних повноважень статусу юридичної особи законодавцем не вимагається.

Крім іншого, суд звертає увагу, що, на відміну від юридичної особи, яка у разі вирішення справи на її користь має право на присудження на її користь усіх судових витрат, у тому числі пов`язаних із сплатою судового збору (частина перша статті 139 КАС України), суб`єкт владних повноважень у випадку задоволення його позовних вимог має право лише на стягнення судових витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз (частина друга статті 139 КАС України).

Таким чином, відмінність правового статусу юридичної особи і суб`єкта владних повноважень в адміністративному процесі свідчить, що висловлена Великою Палатою Верховного Суду позиція щодо можливості відстрочення чи розстрочення сплати судового збору юридичним особам не може за аналогією поширюватися на суб`єктів владних повноважень безвідносно до наявності у них статусу юридичної особи.

Відтак суд приходить до висновку, що положеннями статті 8 Закону України «Про судовий збір» не передбачено можливість відстрочення сплати судового збору суб`єкту владних повноважень.

Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14 травня 1981 року N R (81) 7: «В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати» (підпункт 12 пункту D).

Суд звертає увагу, що сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

З урахуванням наведеного заява ІНФОРМАЦІЯ_1 про відстрочення сплати судового збору задоволенню не підлягає.

Оскільки недоліки позовної заяви в сплаті судового збору не усунуто, при цьому наведені в клопотанні представника позивача доводи є обґрунтованими, суд приходить до висновку про необхідність продовжити позивачу строк для усунення вказаних вище недоліків на два дні до 01 травня 2026 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 118, 119, 121, 132, 133, 160, 161, 169, 248, 256, 283-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання ІНФОРМАЦІЯ_1 про продовження строку усунення недоліків позовної заяви задовольнити частково.

Продовжити ІНФОРМАЦІЯ_1 визначений ухвалою суду від 22 квітня 2026 року строк усунення недоліків позовної заяви до ОСОБА_1 про встановлення тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами під час мобілізації, на два дні, до 01 травня 2026 року.

У задоволенні клопотання ІНФОРМАЦІЯ_1 про відстрочення сплати судового збору за подання позову відмовити.

Копію ухвали надіслати позивачу, попередивши його, що у разі якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті, вона вважатиметься неподаною та буде повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.

Суддя В.В. Чепурко