Ухвала суду № 13606242, 18.01.2011, Апеляційний суд Херсонської області

18.01.2011

Справа №22ц - 200 Головуючий в І інстанції:

Стребков Ю.О.

Категорія: 27 Доповідач: Майданік В.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2011 року січня місяця 18 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючого: Орловської Н.В.,

суддів: Кутурланової О.В.,

Майданіка В.В.

при секретаріДягілевій В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, діючої в інтересах публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк”, на заочне рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 27 жовтня 2010 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет застави, -

ВСТАНОВИЛА:

31 травня 2010 року публічне акціонерне товариство Комерційний банк “ПриватБанк” (далі - ПАТ КБ “ПриватБанк”) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що, отримавши за кредитним договором №НЕІОАК00180048 від 16.11.2005 року кредит у розмірі 53625,00грн. на строк до 16.11.2012 року та зобовязавшись сплачувати проценти за користування кредитом, відповідач не виконує свої зобовязання, має заборгованість за станом на 01.07.2009 року в розмірі 36709,42грн., яка складається з заборгованості за основним боргом в розмірі 34536,17грн., заборгованості по процентах в розмірі 1572,54грн., заборгованості по комісії в розмірі 524,78грн. та пені в розмірі 75,93грн. В забезпечення виконання зобовязання сторони уклали договір застави рухомого майна від 16.05.2005 року, згідно з яким відповідач надав в заставу належний йому автомобіль Шеврове, модель Авео, 2005р.в., реєстраційний номер НОМЕР_1. Через невиконання відповідачем зобовязання просить в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором: 1) звернути стягнення на вказаний автомобіль шляхом продажу вказаного предмета застави позивачем з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням позивачу всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу; 2) передати на відповідальне зберігання позивача шляхом вилучення у відповідача належне йому заставне майно, а саме вказаний автомобіль; 3) стягнути з відповідача судові витрати.

Рішенням суду від 27 жовтня 2010 року у задоволенні позову було відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, діюча в інтересах ПАБ “ПриватБанк”, просить вказане рішення суду скасувати і постановити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права. Зокрема, зазначила, що суд не звернув увагу на те, що відповідач свої зобовязання за кредитним договором виконав частково, на момент подачі позову існувала прострочена заборгованість відповідача за кредитним договором, а тому на підставі ч.2 ст.1050, ч.2 ст.1054, Закону України “Про заставу” позивач має право достроково вимагати повернення всієї суми кредиту та звернути стягнення на предмет застави.

У своєму запереченні ОСОБА_4 просить відмовити у задоволенні апеляційної карги ПАТ КБ “ПриватБанк”.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що позивачем не надано будь-яких доказів того, що відповідач не виконав свої зобовязання відповідно до кредитного договору від 16.11.2005 року, і що строк виконання зобовязання за цим договором ще не настав.

Однак до такого висновку суд дійшов при його невідповідності дійсним обставинам справи, неповному зясуванні обставин, що мають значення для справи, та порушивши норми матеріального і процесуального права, що згідно з вимогами п.п.1, 3 і 4 ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

З матеріалів справи та встановлених судом обставин вбачається наступне.

Між позивачем ПАТ КБ “ПриватБанк” та відповідачем ОСОБА_4 16.11.2005 року укладено кредитний договір №НЕІОАК00180048 (а.с.4-5), кінцевий термін повернення - 16.11.2012 року включно (п.1.1.). Згідно з договором: позивач (Банк) надав відповідачу (позичальнику) кредитні кошти у вигляді непоновлюваної кредитної лінії у розмірі 73412,63грн. для купівлі автомобіля у сумі 53625,00грн. та сплату страхових платежів у сумі 5870,00грн., відповідач зобовязався сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 1,25% на місяць та виконувати інші зобовязання (п.1.1.); встановлено графік погашення кредиту: щомісяця 1303,83грн. (п.1.2.); у разі порушення позичальником будь-якого з зобовязань, передбачених договором, банк вправі вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів за користування ним та виконання інших зобовязань (п.2.3.3.).

Відповідно до розрахунку заборгованості відповідач не виконує свої зобовязання, має заборгованість за станом на 01.07.2009 року в розмірі 36709,42грн., яка складається з заборгованості за основним боргом в розмірі 34536,17грн., заборгованості по процентах в розмірі 1572,54грн., заборгованості по комісії в розмірі 524,78грн. та пені в розмірі 75,93грн. (а.с.8-10).

Згідно з листом від 14.05.2010 року позивача на адресу відповідача, який наданий останнім разом із своїм запереченням до суду, 14 травня 2010 року позивачем на адресу відповідача направлено повідомлення про дострокове повернення кредиту. При цьому був зазначений розмір заборгованості відповідача за станом на 14.05.2010 року - 37197грн.87коп., яка складається з заборгованості за кредитом - 27361грн.48коп., простроченої заборгованості за кредитом - 6143,51грн., заборгованості по процентах за користування кредитом - 3280,05грн., пені - 150,07грн., комісії - 262грн.76коп. (а.с.33).

З доданих позивачем до позовної заяви бухгалтерських документів вбачається, що відповідач не виконує зобовязання за вказаним кредитним договором, а саме, починаючи з грудня 2005 року він вперше не сплатила плату по процентах в сумі 737грн.34коп., потім аналогічні неплатежі по процентах або платежі не у повному розмірі постійно повторювалися в січні, лютому, березні, червні, листопаді, грудні 2006 року, січні, березні, вересні 2007 року, у 2008 та 2009 роках.

16.11.2005 року сторони уклали договір застави рухомого майна №НЕІОАК00180048, за яким відповідач (заставодавець) надав в заставу товару в забезпечення виконання зобовязанння за вказаним вище кредитним договором належний йому автомобіль Шеврове, модель Авео, 2005р.в., реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова (шасі): НОМЕР_2. Сторони визначили вартість предмета застави в 53625,00грн. (а.с.6-7).

Відповідно до ст.ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оскільки позивачем надані необхідні докази невиконання відповідачем своїх зобовязань за кредитним договором, то рішення суду першої інстанції не може вважатися законним і обґрунтованим.

Згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст.20 Закону України “Про заставу” заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором (ч.1); звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави (ч.6); реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем на підставі виконавчого листа суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів увстановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором (ч.7).

Згідно з положеннями договору застави рухомого майна №НЕІОАК00180048 від 16.11.2005 року, укладеного між сторонами, звернення стягнення на предмет застави передбачено у відповідних випадках будь-яким із способів:

- або шляхом передачі предмета застави у власність заставодержателю в рахунок виконання зобовязань за кредитним договором,

- або шляхом продажу предмета застави заставодержателем з укладенням договору купівлі-продажу з третьою особою-покупцем, або на прилюдних торгах; шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю, в тому числі з правом укладання заставодержателем договору купівлі-продажу предмета застави від імені заставодавця,

- або в разі нотаріального посвідчення цього договору шляхом здійснення нотаріального напису нотаріуса.

При зверненні стягнення на предмет застави в позасудовому порядку заставодержатель встановлює початкову ціну предмета застави в розмірі 50% від повної вартості згідно п.2.1. цього договору (п.п.2.1., 2.2.).

З огляду на наведене колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції як незаконне і необґрунтоване підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про задоволення позову. При цьому за відсутності інших доказів, наданих сторонами, початкова ціна предмета застави складає 53625,00грн., як вказано в договорі застави. Крім того, беручи за основу заборгованість за кредитним договором за станом на 01.07.2009 року в розмірі 36709,42грн., колегія суддів виходить з наданої позивачем і незмінюваної протягом розгляду справи у суді першої інстанції такої заборгованості у своїй позовній заяві.

Доводи ОСОБА_4, надані ним у своєму запереченні на апеляційну скаргу, про виконання ним умов договору та про неправильне нарахування по платежах позивачем до уваги не приймаються, оскільки не підтверджені належними доказами.

Відповідно до ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Таким чином з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати у розмірі 896грн.07коп.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309 ЦПК України, ст.20 Закону України “Про заставу”, ч.2 ст.1050 ЦК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, діючої в інтересах публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк”, задовольнити.

Заочне рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 27 жовтня 2010 року скасувати, постановити нове рішення.

Позов публічного акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет застави задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості, яка за станом на 01.07.2009 року становить 36709,42грн., за кредитним договором №НЕІОАК00180048 від 11.11.2005 року, укладеним між публічним акціонерним товариством Комерційний банк “ПриватБанк” та ОСОБА_4, звернути стягнення на автомобіль Шеврове, модель Авео, 2005р.в., реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова (шасі) НОМЕР_2 шляхом продажу вказаного автомобіля публічним акціонерним товариством Комерційний банк “ПриватБанк” за початковою ціною предмета застави 53625,00грн. з укладанням від імені ОСОБА_4 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням публічному акціонерному товариству Комерційний банк “ПриватБанк” всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Передати на відповідальне зберігання публічного акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк” шляхом вилучення у ОСОБА_4 належне йому заставне майно, а саме вказаний автомобіль Шеврове, модель Авео, 2005р.в., реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова (шасі) НОМЕР_2.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк” судові витрати в сумі 896грн.07коп.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і на нього може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з моменту його проголошення.

Головуючий:

Судді: