Ухвала суду № 136061799, 28.04.2026, Корабельний районний суд м. Миколаєва

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 488/2099/24

Провадження № 6/488/8/26

УХВАЛА

Іменем України

28.04.2026 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого по справі судді Селіщевої Л.І.,

за участю секретаря судового засідання Гейко І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про поворот виконання судового наказу та повернення неправомірно стягнутих коштів, -

Встановив:

Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із даною заявою про поворот виконання судового наказу у справі № 488/2099/24.

В обґрунтування своєї заяви заявник зазначив, що 24.05.2024 року Корабельним районним судом м. Миколаєва було видано судовий наказ № 2-н/488/716/24 (488/2099/24) за заявою ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Миколаївської філії про стягнення з нього заборгованості за послуги з розподілу природного газу у розмірі 2 792,61 грн та судового збору у розмірі 302,80 грн.

На підставі зазначеного судового наказу, виданого 13.06.2024 року, Корабельним відділом державної виконавчої служби у м. Миколаєві було відкрито виконавче провадження № 79244783, у межах якого 06.10.2025 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з заявника грошових коштів у загальному розмірі 3 095,41 грн.

Крім того, 09.10.2025 року державним виконавцем у вказаному виконавчому провадженні винесено постанову про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 309,54 грн. на користь Корабельного відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві.

Разом з тим, як зазначає заявник, 22.10.2025 року Корабельним районним судом м. Миколаєва постановлено ухвалу, якою скасовано судовий наказ № 488/2099/24, виданий 24.05.2024 року.

Посилаючись на те, що судовий наказ, на підставі якого здійснювалося примусове виконання, скасовано, заявник вважає, що грошові кошти, стягнуті з нього у межах виконавчого провадження, підлягають поверненню.

У зв`язку з викладеним заявник просить суд:

- допустити поворот виконання судового наказу № 2-н/488/716/24 (488/2099/24), виданого 13.06.2024 року у справі № 488/2099/24;

- стягнути з ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Миколаївської філії на його користь грошові кошти у сумі 3 095,41 грн.;

- стягнути з Корабельного відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві виконавчий збір у розмірі 309,54 грн.;

-видати виконавчий лист на повернення зазначених коштів та перерахувати їх на його банківський рахунок.

У судове засідання заявник не з`явилася, був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, будь яких заяв від нього не надходило, причина його неявки суду не відома.

Представник стягувача - ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Миколаївської філії у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За такого, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали заяви, суд прийшов до висновку про те, що заява підлягає частковому задоволенню виходячи із такого.

Відповідно до ч. 3 ст. 171 ЦПК України в ухвалі про скасування судового наказу суд за клопотанням боржника вирішує питання про поворот виконання судового наказу в порядку, встановленому ст. 444 цього Кодексу.

Згідно з ч. ч. 5, 6 ст. 444 ЦПК України питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони. До заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем.

За своєю суттю поворот виконання рішення це процесуальна гарантія захисту майнових прав учасників справи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням (постанова Великої палати Верховного Суду 04.09.2019 у справі № 569/15646/16-ц).

Судом встановлено, що судовий наказ Корабельного районного суду м. Миколаєва від 24.05.2024 року № 2-н/488/716/24 (488/2099/24), виданий за заявою ТОВ «Газорозподільні мережі України» щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги з розподілу природного газу, було пред`явлено до примусового виконання, у зв`язку з чим відкрито виконавче провадження № 79244783.

У межах зазначеного виконавчого провадження державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 06.10.2025 року, відповідно до якої підлягали стягненню з боржника грошові кошти у сумі 3 095,41 грн., а також постанову від 09.10.2025 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 309,54 грн.

З наданих заявником матеріалів вбачається, що зазначені грошові кошти були фактично стягнуті у межах виконавчого провадження, що підтверджує факт виконання судового наказу.

Разом з тим ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 22.10.2025 року судовий наказ № 488/2099/24 було скасовано, у зв`язку з чим відпала правова підстава для набуття стягувачем грошових коштів.

Враховуючи, що скасований судовий наказ був виконаний, а грошові кошти фактично стягнуті з боржника, суд дійшов висновку, що права заявника порушені, та підлягають відновленню шляхом застосування інституту повороту виконання судового рішення.

За таких обставин, відповідно до положень ст. 444 ЦПК України, суд вважає за необхідне допустити поворот виконання судового наказу та зобов`язати стягувача повернути заявнику безпідставно одержані грошові кошти у сумі 3 095,41 грн., з яких: 2792,61 грн. за платіжною інструкцією № 61503 від 10.10.2025 року та 302,80 грн. за платіжною інструкцією № 61505 від 10.10.2025 року.

Поруч з цим, в частині заявленої вимоги, що стосується стягнення в порядку виконання витрат виконавчого провадження, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Виконавчий збір, стягнутий з боржника в порядку, встановленому ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» відноситься до коштів виконавчого провадження (п. 1 ч. 1ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження»).

Питання про стягнення з боржника виконавчого збору вирішується відповідною постановою державного виконавця (ч. 4 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження»), а не рішенням суду.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» до коштів виконавчого провадження належать стягнуті з боржника кошти на витрати виконавчого провадження.

За змістом ч. 2 ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» витрати органів державної виконавчої служби, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Відповідно до п. 2 розділу VІ «Інструкції з організації примусового виконання рішень», затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 (з наступними змінами), витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження.

Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження.

Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов`язаних з винесенням постанов про: відкриття виконавчого провадження; стягнення виконавчого збору; стягнення витрат виконавчого провадження; закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу).

До додаткових витрат виконавчого провадження належать витрати виконавчого провадження, які не визначені цим пунктом як мінімальні витрати виконавчого провадження.

Якщо під час примусового виконання рішення органом державної виконавчої служби було здійснено додаткові витрати виконавчого провадження, виконавець на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум виносить постанову про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження, в якій зазначає розміри та види додаткових витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні.

Таким чином, стягнуті в процесі виконання судового рішення виконавчі витрати не є тими грошовими коштами, які були стягнуті з боржника за рішенням суду, скасованим в подальшому судом, а є коштами виконавчого провадження, які не підлягають поверненню в порядку повороту виконання рішення суду.

Подібний за змістом правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 296/7644/17, який відповідно до положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України враховується судом при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин у даній справі.

Відтак, оскільки вказані заявником витрати виконавчого провадження не є коштами, які стягувались за судовим наказом, який наділі було скасовано, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про поворот виконання судового рішення в цій частині.

Водночас, вирішуючи заявлену вимогу про видачу виконавчого листа та перерахування коштів на банківський рахунок заявника, суд зазначає таке.

Відповідно до положень ст. 444 ЦПК України, за результатами розгляду заяви про поворот виконання суд ухвалює відповідну ухвалу, яка є самостійним виконавчим документом та підлягає виконанню в порядку, встановленому законом.

Отже, чинним процесуальним законодавством не передбачено видачу окремого виконавчого листа на виконання ухвали суду про поворот виконання рішення, оскільки така ухвала сама по собі є належною правовою підставою для повернення безпідставно стягнутих коштів.

Крім того, питання щодо способу та порядку перерахування коштів, у тому числі на конкретний банківський рахунок, не належить до повноважень суду при вирішенні питання про поворот виконання, а відноситься до стадії виконання судового рішення.

За таких обставин, вимоги заявника в частині видачі виконавчого листа та зазначення способу перерахування грошових коштів задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Керуючись ст.ст. 444 ЦПК України, суд

ухвалив :

Заяву ОСОБА_1 про поворот виконання судового наказу та повернення неправомірно стягнутих коштів задовольнити частково.

Допустити поворот виконання судового наказу Корабельного районного суду міста Миколаєва від 24.05.2024 року (справа № 488/2099/24, провадження № 2-н/488/716/24) про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» у особі Миколаївської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» (Код ЄДРПОУ 45192910, 54003, м. Миколаїв, вул. Погранична, 159) заборгованість за послуги з розподілу природного газу у розмірі 2 792,61 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 302,80 грн.

У порядку повороту виконання рішення судового наказу стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» у особі Миколаївської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» (Код ЄДРПОУ 45192910, 54003, м. Миколаїв, вул. Погранична, 159) на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 3 095,41 грн., з яких: 2792,61 грн. за платіжною інструкцією № 61503 від 10.10.2025 року та 302,80 грн. за платіжною інструкцією № 61505 від 10.10.2025 року.

В іншій частині заяву залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали суд.

Суддя Л.І. Селіщева