Ухвала суду № 136060694, 28.04.2026, Ржищевський міський суд Київської області

Головуючий суддя в суді І інстанції

Павленко Р.М.

Єдиний унікальний № 374/52/25

Провадження № 2-ві/374/1/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2026 року Ржищівський міський суд Київської області у складі судді Павленка Р.М., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід судді Потапенка Андрія Вікторовича у справі № 374/52/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з оплати електричної енергії,

ВСТАНОВИВ:

21 травня 2025 року Ржищівським міським судом Київської області у складі судді Потапенка А.В. винесено рішення у справі № 374/52/25, яким задоволено повністю позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з оплати електричної енергії.

11 лютого 2026 року Ржищівським міським судом Київської області видано виконавчий лист у справі № 374/52/25.

23 квітня 2026 року ОСОБА_1 звернулася з заявою про відвід судді Потапенка Андрія Вікторовича.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.04.2026 заяву ОСОБА_1 про відвід судді Потапенка Андрія Вікторовича розподілено на суддю Павленка Романа Миколайовича.

Згідно з ч. 7 ст. 40 ЦПК України питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 8 ст. 40 ЦПК України суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.

У заяві про відвід Горохова Т.Л. вказала, що суддя Потапенко А.В. є упередженим, оскільки:

при винесенні рішення Ржищівського міського суду Київської області від 21 травня 2025 року у справі № 374/52/25 суддя не дослідив ретельно всі обставини справи, а тому воно винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права;

вищевказане рішення прийнято неповноважним складом суду та судом, який не утворено в юридичній площині ні законом України, ні указом Президента України;

Ржищівський міський суд Київської області є юридичною особою приватного права, тому будь-які винесені ним рішення не мають законної сили.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в задоволенні заяви слід відмовити з таких мотивів.

Твердження ОСОБА_1 про упередженість судді Потапенка І.В. ґрунтуються на незгоді відповідача з процесуальними рішеннями, прийнятими суддею в судовому засіданні.

За умовами ч. 3 ч. 4 ст. 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим, а заявник зобов`язаний надати докази упередженості судді у випадку наявності обставин, що викликають сумніви в неупередженості або об`єктивності судді.

Підстави для відводу судді можуть мати об`єктивний чи суб`єктивний характер.

Пряма чи побічна заінтересованість судді у результаті розгляду справи може бути підставою як для відводу, так і для самовідводу. Заінтересованість може мати юридичний або побутовий характер. Юридична заінтересованість судді має місце, якщо від результату вирішення спору у нього виникнуть, зміняться або припиняться певні права або обов`язки. Побутова або фактична заінтересованість полягає в тому, що рішення суду може мати вплив на особисті стосунки судді з оточуючими.

Якщо заяву про відвід з цих підстав подає особа, яка бере участь у справі, підстави відводу потребують доказування.

Для відведення судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об`єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Крім того, обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними. Відвід повинен бути вмотивований - з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Якщо він не вмотивований, це є підставою для відмови у його задоволенні.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Неупереджений та об`єктивний розгляд справи є однією із фундаментальних засад здійснення правосуддя суддею. Проте учасники справи наділені правом спростування цієї «процесуальної теореми» шляхом заявлення відводу судді, тим самим, забезпечуючи його незалежність в кожному окремому провадженні.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом».

Європейський суд з прав людини в п. 66 рішення у справі «Бочан проти України» від 03.05.2007 (заява № 7577/02) зазначив, що «безсторонність, в сенсі п. 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі». Аналогічна правова позиція закріплена також в п.п. 49, 52 рішення ЄСПЛ у справі «Білуха проти України» від 09.11.2006 (заява № 33949/02), п. 28 рішення ЄСПЛ у справі «Газета «Україна-центр» проти України» від 15.07.2010 (заява № 16695/04).

Як установлено Бангалорськими принципами поведінки суддів, схваленими резолюцією Економічної і Соціальної Ради ООН № 2006/23 від 27.07.2006, «об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття».

Наведе свідчить про те, що підстави для відводу судді можуть бути оціночною категорією, що з одного боку дає змогу реалізувати конституційну засаду незалежного розгляду справи суддею, а з іншого боку, є площиною для зловживань з боку недобросовісних учасників.

Так, Європейський суд з прав людини у своїй практиці виділяє наступні критерії оцінки неупередженості: 1) суб`єктивний - беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі; 2) об`єктивний - визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Не дивлячись на те, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередження чи схильності, її відсутність чи, навпаки, наявність може бути перевірена різними способами відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції. У даному контексті можна провести розмежування між суб`єктивним підходом, що відображає особисті переконання конкретного судді з конкретної справи, і об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-який сумнів з цього приводу (рішення Європейського суду з прав людини у справах П`єрсак проти Бельгії, Кіпріану проти Кіпру, Грівз проти Сполученого Королівства). Суб`єктивний критерій полягає у з`ясуванні особистих переконань конкретного судді у певній справі. Оскільки доказів протилежного не надано, то по суб`єктивному критерію особиста безсторонність головуючого судді презюмується.

Щодо об`єктивного критерію оцінки неупередженості, то необхідно визначити, поза межами особистої поведінки судді, чи немає підтверджених фактів, які могли б спричинити сумніви щодо неупередженості судді. При вирішенні питання про те, чи існують обґрунтовані причини вважати, що цих вимог не було дотримано, точка зору сторони є важливою, але не є вирішальною. Вирішальним є те, чи таке побоювання може бути об`єктивно виправданим (рішення Європейського суду з прав людини у справі Клейн та інші проти Нідерландів).

Таким чином, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді, не підтверджених жодними належними і допустимими доказами.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, в ухвалах від 10.05.2018 (справа №800/592/17) та від 01.10.2018 (справа №9901/673/18).

Окрім того, згідно з роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України в пункті 10 Постанови «Про незалежність судової влади» № 8 від 13 червня 2007 року, процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.

Європейський суд з прав людини за результатами розгляду справ «Мироненко і Мартенко проти України», «Олександр Волков проти України» зазначив, що при визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об`єктивно обґрунтованими, іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість.

Разом з тим, відповідно до ст. 126 Конституції України незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України, вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється.

Положенням статті 126 Конституції України дано офіційне тлумачення у Рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 19-рп/2004 (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу).

Згідно з ст. 14 Закону України «Про судоустрій України» судді при здійсненні правосуддя незалежні від будь-якого впливу, нікому не підзвітні і підкоряються лише закону. Органи та посадові особи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, громадяни та їх об`єднання, а також юридичні особи зобов`язані поважати незалежність суддів і не посягати на неї. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою завдати шкоди їх авторитету чи вплинути на неупередженість суду забороняється і тягне передбачену законом відповідальність. Суддям забезпечується свобода неупередженого вирішення судових справ відповідно до їх внутрішнього переконання, що ґрунтується на вимогах закону.

Враховуючи вищевикладене, беручи до увагу практику Європейського суду з прав людини, з огляду на те, що заявлені підстави відводу судді Потапенка А.В. не є такими, що викликають сумнів у його об`єктивності, неупередженості та зацікавленості у результаті розгляду справи, заява про відвід судді є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Указом Президента України № 641/2021 від 20.08.2001 Про мережу та кількісний склад суддів місцевих судів затверджено мережу та кількісний склад суддів місцевих судів, відповідно до якого до мережі місцевих судів в Київській області входить Кагарлицький районний суд Київської області.

Указом Президента України Питання мережі місцевих загальних та апеляційних судів № 591/2011 від 20.05.2011, зі змінами і доповненнями, внесеними Указом Президента України від 05.07.2012 № 437/2012, затверджено Мережу місцевих загальних судів, відповідно до якого до мережі загальних судів в Київській області входить Ржищівський міський суд Київської області.

Керуючись статтями 34-41, 258-260 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Потапенка Андрія Вікторовича у справі № 374/52/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з оплати електричної енергії.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Р.М. Павленко