Постанова № 136060029, 28.04.2026, Немирівський районний суд Вінницької області

Справа № 930/440/26

Провадження №3/930/279/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.04.2026 року м.Немирів

Суддя Немирівського районного суду Вінницької області Богоніс Н.Я., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючу, за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

20.02.2026 року о 12:00 год. в АДРЕСА_1 , мати ОСОБА_1 ухилилася від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов проживання, виховання та розвитку малолітньої дитини, допустивши проживання ОСОБА_2 в житловому приміщенні у стані повної антисанітарії, без належного санітарно-гігієнічного стану, без належного опалення та з дров`яною піччю в аварійному стані, чим створила реальну загрозу життю та здоров`ю, порушивши вимоги ст.8 ЗУ «Про охорону дитинства».

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явилася, в матеріалах справи наявна заява ОСОБА_1 про розгляд справи без її участі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши додані докази, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується змістом протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 668092 від 20.02.2026 року, фото таблицями до протоколу, Актом відвідування сім`ї від 20.02.2026, копією свідоцтва про народження ОСОБА_2 , які підтверджують винуватість ОСОБА_1 .

Так, згідно протоколу 20.02.2026 року о 12:00 год. в АДРЕСА_1 , мати ОСОБА_1 ухилилася від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов проживання, виховання та розвитку малолітньої дитини, допустивши проживання ОСОБА_2 в житловому приміщенні у стані повної антисанітарії, без належного санітарно-гігієнічного стану, без належного опалення та з дров`яною піччю в аварійному стані, чим створила реальну загрозу життю та здоров`ю, порушивши вимоги ст.8 ЗУ «Про охорону дитинства».

Відповідно до Акта відвідування сім`ї від 20.02.2026 встановлено, що мама перебувала в стані алкогольного сп`яніння, в житловому приміщенні та на прилеглій території зафіксовано безлад, наявні ознаки антисанітарії.

Із доданих до протоколу фото таблиць вбачається, що у житловому приміщенні брудно, речі розкидані, піч в аварійному стані.

Таким чином, з досліджених в судовому засіданні доказів вбачається, що ОСОБА_1 ухилилася від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов проживання, виховання та розвитку малолітньої дитини ОСОБА_2 .

Судом встановлено, що інспектором ЮП ВП №5 ГУНП у Вінницькій області в протоколі про адміністративне правопорушення дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 2 ст. 184 КУпАП.

Водночас, суд не погоджується з такою кваліфікацією дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності з таких підстав.

Відповідно до вимог статті 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до виписаних у статтях 254, 255 КУпАП положень, протокол про адміністративне правопорушення це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння (діянь), яке (які) містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, є найважливішим джерелом доказів у справах про адміністративні правопорушення.

17 липня 1997 року Верховна Рада України ратифікувала Європейську конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод. Отже, Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (далі - Конвенція) є частиною національного законодавства України, і підлягає застосуванню нарівні з національним законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

В контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (Заява N 7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні "кримінальному обвинуваченню" у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.

З наведеного слідує, що протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів у справі, але й актом обвинувачення у вчиненні конкретного адміністративного правопорушення.

Адміністративна відповідальність, передбачена ч. 1 ст. 184 КУпАП настає за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.

Адміністративна відповідальність, передбачена ч. 2 ст. 184 КУпАП настає за ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення.

Протокол про адміністративне правопорушення від 20.02.2026 серії ВАД № 668092 інспектор ЮП кваліфікує за ч. 2 ст. 184 КУпАП, тобто вчинення повторно протягом року, проте доказів щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП протягом року матеріали справи не містять.

Відповідно до вимог чинного законодавства, а саме статей 9, 245, 252 КУпАП, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки усіх доказів по справі.

Постанова судді про притягнення до адміністративної відповідальності згідно зі статтею 283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.

Згідно зі ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Тобто особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише у тому разі, якщо її вину у вчиненні правопорушення буде доведено поза розумним сумнівом, на підставі належних та допустимих доказів із дотриманням встановленої законом процедури.

Встановлення винуватості чи невинуватості особи здійснюється на підставі оцінки доказів, якими, згідно ст. 251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до частини 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013, заява №36673/04), «Карелін проти Росії» (заява № 926/08, рішення від 20.09.2016), суд, виходить з того, що, як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Натомість, у відповідності до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Державні органи не мають права перекладати обов`язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст. 62 Конституції України.

Водночас, з наведеної практики Європейського суду з прав людини слідує, що ЄСПЛ поширює стандарти та процедурні гарантії, встановлені Конвенцією для кримінальних проваджень, на провадження у справах про адміністративні правопорушення, вважаючи їх кримінальними провадженнями по суті і за змістом.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що у цій справі слід застосувати аналогію з ч. 3 ст. 337 КПК України і правопорушення, вчинене ОСОБА_1 необхідно перекваліфікувати з ч. 2 ст. 184 КУпАП на ч. 1 ст. 184 КУпАП, оскільки відсутні належні докази про повторне вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення протягом року.

Відповідно до норм чинного КУпАП суд не позбавлений можливості кваліфікувати (перекваліфікувати) дії особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, на іншу частину статті, якщо це не погіршує становище особи, тобто якщо частиною статті, на яку суд перекваліфіковує дії особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не передбачено більш суворе адміністративне стягнення ніж частиною статті, за якою щодо особи складено відповідний протокол

Таким чином, дослідивши матеріали справи, приходжу до висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, тобто ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.

При визначенні виду адміністративного стягнення, яке необхідно застосувати до ОСОБА_1 за вчинення вказаного адміністративного правопорушення суд приймає до уваги обставини справи та особу порушника, а також враховує, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Зважаючи на вищевказані обставини, суд дійшов висновку про те, що до ОСОБА_1 необхідно застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в сумі 665 гривень 60 копійок.

На підставі викладеного, керуючись ст. 23, 24, 33, 40-1, 184, 283, 284 КУпАП, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Визнати ОСОБА_1 винуватою у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП та застосувати до неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 850,00 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 до Державного бюджету (стягувач Державна судова адміністрація України) отримувач коштів: ГУК у м. Києві /м. Київ/ 22030106; код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходівбюджету : 22030106) судовий збір в сумі 665 грн. 60 коп.

Штраф має бути сплачений порушником в установу банку України (отримувач коштів: ГУК у Він. обл../м. Немирів 21081100; код отримувача за ЄДРПОУ: 37979858; Казначейство України (ЕАП) UA 768999980313040106000002796; код класифікації доходів бюджету: 21081100, призначення платежу: адміністративні штрафи, Немиріський районний суд).

Відповідно до ч. 1 ст. 307 та ч. 2 ст. 308 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. При здійснення примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Н.Я. Богоніс