Рішення № 136058845, 27.04.2026, Яремчанський міський суд

Справа № 354/127/26

Провадження по справі № 2/354/306/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2026 року м. Яремче

Яремчанський міський суд Івано-Франківськоїобласті в складі:

головуючої судді Ваврійчук Т.Л.

за участю секретаря судового засідання Старунчак Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Яремче в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» (надалі-ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС») 29.12.2025 звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №124211399 від 16.04.2025 у сумі 38788,34 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 16.04.2025 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 був укладений в електронній формі договір кредитної лінії №124211399 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідачка, ознайомившись із умовами кредитування, підписала кредитний договір електронним підписом, який створено за допомогою одноразового персонального ідентифікатора DNZU. Після укладення кредитного договору, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 12700,00 грн на його банківську карту № НОМЕР_1 . Отже, первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі. Строк дії вказаного договору відповідно до п.11.1 визначено 5 років або до його дострокового розірвання/припинення його дії, а в частині розрахунків до повного та належного його виконання. Відповідачка не виконувала умови договору належним чином, не повністю сплачувала платежі, у зв`язку з чим утворилась прострочена заборгованість. 18.03.2025 між первісним кредитором та позивачем був укладений договір факторингу №МВ-ТП/27 відповідно до якого позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором №465563992 від 11.01.2025. У зв`язку із невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором, позивачем відповідно до вимог п.9.1.1.7 достроково розірвано договір шляхом направлення ОСОБА_1 відповідного повідомлення і з 12.11.2025 припинилося право позивача нараховувати проценти за користування кредитом. Згідно наданого позивачем розрахунку заявлена до стягнення заборгованість відповідачки за кредитним договором, нарахована з дати отримання права вимоги по дату розірвання договору становить 38788,34 грн, з яких: 12700,00 грн- заборгованість по кредиту; 25326,34 грн-заборгованість по процентах; 762,00 грн-заборгованість по комісії. Із урахуванням наведеного позивач просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, стягнути з відповідача на свою користь вказану заборгованість за кредитним договором №124211399 від 16.04.2025, а також судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн.

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 03.02.2026 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, за клопотанням позивача витребувано у АТ «Райффайзен Банк» докази у справі.

Представник відповідачки адвокат Редька М.Г. 21.04.2026 через підсистему «Електронний суд» подав відзив на позов, в якому виклав клопотання про поновлення строку на його подання та вказав, що відповідачка позов не визнає та просить у його задоволенні відмовити. Зазначив, що позивач не підтвердив факт укладення договору позики, який за формою відповідає вимогам цивільного законодавства. Відповідно до статті 100 ЦПК України, електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуг». Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом. Таким чином, відповідно до висновків Верховного Суду, що викладені у постанові від 16.03.2020 у справі №910/1162/19 та від 109.01.2022 у справі №202/2965/21 електронний документ, на підставі якого між сторонами виникають права та обов`язки має відповідати положенням Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг». Згідно правовї позиції, що викладена у постанові Верховного Суду від 20.06.2024 у справі №755/11288/23 «У свою чергу, зазначення у тексті договору особистих даних відповідача не підтверджує підписання останнім кредитного договору в електронній формі». У наявних в матеріалах справи копії Кредитного договору, Графіку та Паспорту споживчого кредиту не зазначено комбінації цифр та літер, які нібито є одноразовим паролем-ідентифікатором, а до Довідки про ідентифікацію відповідач ставиться скептично, так як вона видана позивачем, яке є заінтересованою особою у справі. При цьому, позивачем не надано доказів того, що наявні в матеріалах справи копії вищезазначених документів створювалися у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та що вони підписувалися електронним підписом одноразовим ідентифікатором уповноваженою на те особою (з можливістю ідентифікувати підписантів договору), який є обов`язковим реквізитом електронного документа.Таким чином зазначені документи не можуть вважатись електронними документами (копією електронного документа), оскільки не відповідають вимогам статей 5,7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», та не є належними доказами укладення кредитного договору між відповідачем та позивачем. Також не є належним та допустими доказом надані позивачем Правила надання коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту, так як позивач не може довести яка саме редакція Правил діяла на момент виникнення спірних правовідносин. Також не є належним та допустимим доказом паспорт споживчого кредиту, оскільки відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 23.05.2022 р. у справі №393/126/20 паспорт споживчого кредиту є способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. Також звертає увагу на те, що доказами, що підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Разом з тим, у наданих до позовної заяви матеріалах відсутні виписки з особового рахунку відповідача, а тому позивач не довів належними та допустимими доказами факт того, що відповідачка дійсно отримала грошові кошти за кредитним договором, а також наявність у неї заборгованості у розмірі, що вказаний у розрахунку. Розрахунок заборгованості, на який посилається позивач, не є первинними документами, які підтверджують отримання кредиту/

позики, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві, а отже не є належним доказом існування боргу. Також зазначає, що відповідачка з 27.08.2022 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , який є військовослужбовцем та починаючи з 20.04.2022 року перебуває на військовій службі, що підтверджується військовим квитком серія НОМЕР_2 та посвідченням учасника бойових дій серія НОМЕР_3 від 15.01.2024 року, тому відповідачка на підставі п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» звільнена від сплати відсотків за користування кредитом. Окрі цього вказав, що строк дії договору передбачений розділом 11 Договору, відповідно до п. 11.1 становить 5 років або до його дострокового розірвання/припинення його дії, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання. У п. 7.3. Договору визначена кінцева дата повернення (виплати) Кредиту - 16.05.2030 року. Тобто на час звернення до суду з позовом строк дії договору не закінчився і позивач просить стягнути повністю тіло отриманих коштів за кредитним договором. Водночас у такому випадку кредитодавець відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені, однак доказів направлення відповідачу та одержання ним вимоги про дострокове повернення кредитних коштів матеріали справи не містять, а тому у суду відсутня підстава для задоволення вказаного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за цим договором. Також зазначив, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 гривень, не доведено необхідність понесення таких витрат та у будь-якому разі такі витрати не є співмірними враховуючи загальний розмір грошових вимог до боржника.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позовній заяві міститься клопотання про розгляд справи без участі представника позивача. Щодо заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення позивач не заперечує.

Відповідачка ОСОБА_1 та її представник у судове засідання не з`явилися, протее у відзиві міститься клопотання про розгляд справи у їх відсутності.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України суд розглянув справу у відсутності сторін без фіксації судового процесу технічними засобами.

Перевіривши та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Згідно з ч.1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 16.04.2025 ОСОБА_1 ознайомилася з основними умовами кредитування у ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та заповнила на офіційному сайті вищевказаного Товариства заявку на отримання грошових коштів у кредит від 16.04.2025, в якій серед іншого вказала свої ідентифікуючі дані та номер банківської картки № НОМЕР_1 .

Після схвалення поданої заявки кредитодавець згенерував ОСОБА_1 електронний кредитний договір з усіма істотними умовами, який направив останній для ознайомлення.

На підставі вказаних дій, які відповідають Правилам надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та Порядку укладання Фінансовою компанією договорів у вигляді електронного документа, що підписується сторонами при наданні споживчих послуг (із зазначенням всі етапів укладення договору з прінт-скрінами екрану з особистого кабінету) (діє з 27.03.2023) ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» був укладений в електронній формі договір кредитної лінії №124211399 від 16.04.2025, який підписаний відповідачкою електронним підписом із використанням одноразового ідентифікатора DNZU.

За умовами п.2.1 даного договору Кредитодавець зобов`язався надати Позичальникові Кредит у формі Кредитної лінії,на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язався повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом та Комісію за надання кредиту відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів та банківських металів у кредит ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Відповідно до п.2.2 договору загальний розмір Кредиту за цим Договором становить 12700,00 грн. Разом із тим Позичальнику на умовах та в порядку, що передбачені цим Договором, можуть бути надані додаткові кошти у Кредит шляхом надання додаткових Траншів.

Згідно із п.п.2.3, 5.1 договору Кредитодавець надає Позичальнику перший Транш за Договором у розмірі, що дорівнює Загальному розміру Кредиту 16.04.2025 (що є датою надання Кредиту). Кожен окремий Транш за цим Договором надається Позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку Кредитодавця, на рахунок Позичальника використовуючи реквізити Платіжної картки № НОМЕР_1 , що відбувається не пізніше ніж протягом 3 банківських днів з моменту укладення Договору чи ініціювання отримання чергового траншу за Договором.

Відповідно до п.7.1 договору Рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повернення всієї суми Кредиту та всіма наданими Траншами є дата закінчення Дисконтного періоду кредитування - 16.05.2025. У разі Пролонгації чи Поновлення Дисконтного періоду Рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми Кредиту зміщується на відповідну дату закінчення Дисконтного періоду, визначену за правилами цього Договору.

Згідно п.п.7.2, 7.3 договору в обов`язковому порядку сума Кредиту має бути повернена Позичальником не пізніше ніж протягом тридцяти календарних днів після настання однієї з наступних обставин: п.7.2.1-закінчення строку дії Договору в порядку, передбаченому п.11.1 Договору; п.7.2.2- ініціювання Кредитодавцем дострокового розірвання/припинення дії Договору, в порядку передбаченому п.9.1.1.2, або п.9.1.1.7 Договору. Кінцева дата повернення (виплати) Кредиту-16.05.2030.

За умовами п.п.7.4-7.5 договору Проценти за договором сплачуються в такому порядку: протягом Дисконтного періоду кредитування Позичальник зобов`язаний сплатити Кредитодавцю проценти не пізніше останнього дня Дисконтного періоду кредитування; після закінчення Дисконтного періоду кредитування, Позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти щоденно. Комісію за надання кредиту Позичальник зобов`язаний сплатити не пізніше останнього дня Дисконтного періоду кредитування, визначеного на момент укладення Договору, а саме 16.04.2025.

За користування кредитом Позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти за користування Кредитом та Комісію за надання кредиту у розмірі та порядку, що встановлені цим Договором. Процентна ставка за користування Кредитом є Базовою процентною ставкою. Процента ставка за договором є фіксованою і не підлягає зміні Кредитодавцем в одностронньому порядку. Базова процента ставка складає 0,98% в день від суми залишку Кредиту, яка знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним, що становить 357,70% річних. Розмір Комісії, що нараховується за надання першого Траншу за цим Договором становить 762,00 грн. Для суми Кредиту отриманої за першим Траншем, що вказана у п.2.3 Договору, за весь строк кредитування без повного дострокового повернення всієї суми Кредиту протягом Дисконтного періоду, орієнтовна загальна вартість Кредиту складе 240725,96 грн та буде включати в себе загальні витрати за Кредитом у розмірі 228025,96 грн та суму Кредиту у розмірі 12700,00 грн. Орієнтовна Реальна річна процентна ставка складе 2200,74% річних. Денна процентна ставка становить 0,98% річних (п.п.8.1-8.6 договору).

Відповідно до п.11.1 вказаний Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 5 років, або до його дострокового розірвання/припинення його дії, а в частині розрахунків - до повного та належного їх виконання.

Згідно із п.9.1.1.7 договору Кредитодавець має право у разі затримання Позичальником сплати процентів за користування Кредитом, частини Кредиту або Комісії за надання кредиту щонайменше за один місяць вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, шляхом повідомлення Позичальника про дострокове припинення/розірвання Договору.

Пунктом 14.1 договору визначено, що невід`ємною частиною цього Договору є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надано Позичальнику до укладення Договору. Уклавши цей Договір Позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на Сайті Кредитодавця.

Сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між Позичальником і Кредитодавцем з приводу укладення цього Договору, в якості підписів Сторін використовується електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис (п.14.2 договору).

Підписанням цього договору Позичальник засвідчив, що всі умови договору є розумними, справедливим, добросовісними і не містять дисбалансу прав та обов`язків Кредитора та Позичальника, укладення договору відповідає вільному волевиявленню Сторін, а умови договору є взаємовигідними, Позичальник отримав від Кредитодавця до укладення цього договору інформацію, вимоги надання якої передбачені законодавством України, в тому числі передбачену ст.9 Закону України «Про споживче кредитування» та ст.7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії».

До матеріалів справи також долучено Паспорт споживчого кредиту продукту «СМАРТ» до договору №124211399 від 16.04.2025, підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором №8275, у якому зазначено тип кредиту- кредитна лінія; сума/ліміт кредиту 12700,00 грн; строк кредитування-до 1826 днів(дисконтний період 30 днів з можливістю продовження); мета кредиту-на споживчі цілі; процентна ставка процентів річних-Базова процентна ставка:357,70%, індивідуальна ставка:321,20%-357,70%, дисконтна ставка-3,65%-357,70%, тип процентної ставки-фіксована; комісія за надання кредиту-762,00 грн; загальні витрати за кредитом за Базовою процентною ставкою:228025,96 грн; орієнтовна загальна вартість кредиту за Базовою процентною ставкою: 240725,96 грн; реальна річна процентна ставка-2200,74% річних.

На виконання кредитного договору №124211399 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» 16.04.2025 відповідно до платіжної інструкції №5ab0043d-76a0-41ce-a10a-60924ff0a6ab перерахувало ОСОБА_1 за вказаними реквізитами банківської картки НОМЕР_4 грошові кошти у сумі 12700,00 грн, за ідентифікатором платіжної операції: 44482-12695-18423, що підтверджується довідкою ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та підтвердженням про здійснення переказу грошових коштів ТОВ «ОТП БАНК».

Згідно із розрахунком заборгованості, проведеним ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», вбачається, що станом на 17.06.2025 заборгованість ОСОБА_1 за договором №124211399 від 16.04.2025 становила 26842,72 грн, з яких: 12700,00 грн- заборгованість за тілом кредиту, 7030,00 грн-заборгованість за процентами, 762,00 грн-заборгованість за комісією, 6350,00 грн-неустойка.

Позивачем також долучено Правила надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», у редакції від 29.03.2024 та Порядок укладання Фінансовою компанією договорів у вигляді електронного документа, що підписується сторонами при наданні споживчих послуг (із зазначенням всі етапів укладення договору з прінт-скрінами екрану з особистого кабінету) (діє з 27.07.2023), які не містять підпису позичальника.

17.06.2025 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» (Фактор) був укладений Договір факторингу №МВ-ТП/40 за умовами якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язалося відступити ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» Права вимоги за переліком в Реєстрі прав вимоги, а Фактор зобов`язався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (п.2.1). Наявне Право вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту укладення Реєстру прав вимоги. Майбутнє Право вимоги вважається переданим з моменту виникнення такого права вимоги до Боржника та додаткового оформлення не потребує (п.4.1).

Платіжною інструкцією №1527 від 27.06.2025 підтверджується факт перерахунку ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на рахунок ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» грошових коштів у сумі 3184458,50 грн в якості оплати за договором факторингу №МВ-ТП/40 від 17.06.2025.

Згідно Реєстру прав вимоги від 17.06.2025 до Договору факторингу №МВ-ТП/40 від 17.06.2025, ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» набуло права вимоги до ОСОБА_1 за договором №124211399 від 16.04.2025 у сумі 26842,72 грн, з яких: 12700,00 грн- заборгованість за тілом кредиту, 7030,00 грн-заборгованість за процентами, 762,00 грн-заборгованість за комісією, 6350,00 грн-неустойка.

17.06.2025 за вих.№1242111399/16062025/Э ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» направило на адресу ОСОБА_1 повідомлення про відступлення права вимоги за кредитним договором №124211399 від 16.04.2025.

ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» 12.11.2025 за вих.№ТП/124211399 направило на адресу відповідачки повідомлення про дострокове розірвання кредитного договору №124211399 від 16.04.2025 у зв`язку із наявною понад один місяць простроченою заборгованістю по оплаті процентів за договором та вказало на необхідність погашення заборгованості за договором у сумі 45138,34 грн.

Згідно із досудовою вимогою АО «ЛІГА ЮРИДИЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ТА ІННОВАЦІЙ» за підписом адвоката Колінько А.В. б/н та б/д відповідача повідомлено про підготовку та подання до суду позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором №124211399 від 16.04.2025, розмір якої станом на 09.12.2025 становить 45138,34 грн.

Як убачається із розрахунку заборгованості, проведеного ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», з часу отримання права вимоги до відповідача вказаним Товариством в період дії кредитного договору з 18.06.2025 до моменту його дострокового розірвання 11.11.2025 були нараховані проценти, визначені кредитним договором, а відтак станом на 11.11.2025 у ОСОБА_1 утворилася заборгованість за кредитом на загальну суму 45138,34 грн, з яких: 12700,00 грн-заборгованість за тілом кредиту, 25326,34 грн-заборгованість за процентами, 762,00 грн-заборгованість за комісією та 6350,00 грн-неустойка.

АТ «Райффайзен Банк» на виконання ухвали суду листом №81-15-9/5049-БТ від 23.03.2026, повідомило про те, що на ім`я ОСОБА_1 в банку було емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 , на яку 16.04.2025 були зараховані грошові кошти у сумі 12700,00 грн., що підтверджується наданою випискою про рух коштів по рахунку ОСОБА_1 за період з 16.04.2025 по 17.04.2025, яка має статус первинного банківського документа.

До правовідносин, які виникли між сторонами, суд застосовує наступні норми права.

Частинами 1,2 ст.509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст.11 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.1 ст.641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.

Згідно ч.ч.1,2 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (ст.ст.1046-1053), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Частиною другою ст.1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Дана позиція суду узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 та у постанові від 06.02.2019 у справі №175/4753/15-ц.

Відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Частиною другою ст.639 ЦК України передбачено, що у разі якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.02.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19 будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується також Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».

У силу ч.1 ст.13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»).

Згідно п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до положень ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Окрім того, відповідно до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.2 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до п.12 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Стаття 629 ЦК України встановлює, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.ст.610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною першою ст.625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У силу ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст.ст.512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч.1 ст.1078 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

У постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі №2-2035/11 викладено висновок, що тлумачення статті 516, частини другої статті 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.

Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 23.02.2022 у справі №761/1543/20, у постанові від 19.01.2022 у справі №639/86/17, у постанові від 14.07.2021 у справі №554/8549/15-ц.

Судом встановлено і підтверджується дослідженими доказами, що 16.04.2025 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 із дотриманням вимог діючого законодавства укладено електронний договір кредитної лінії №124211399 за умовами якого відповідачка отримала у кредит грошові кошти у сумі 12700,00 на визначений строк шляхом зарахування у безготівковій формі на вказану нею платіжну картку.

У зазначеному договорі сторони узгодили розмір кредиту, процентів, комісії, строк та умови кредитування, відповідальність за несвоєчасне виконання умов договору, тобто досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, з якими відповідачка була попередньо ознайомлена, підписавши кредитний договір за допомогою наданого одноразового ідентифікатора.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» у повному обсязі виконало свої зобов`язання за вказаним кредитним договором та надало відповідачці кредит у встановленому розмірі.

Факт переходу права вимоги до ОСОБА_1 від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» підтверджується вищезазначеним договором факторингу, платіжною інструкцією та реєстром боржників, що відповідає вимогам ст.ст.1077,1078 ЦК України.

Вказаний договір факторингу у встановленому порядку недійсним не визнаний, тобто, в силу положень ст.204 ЦК України, діє презумпція правомірності указаного правочину.

Тобто, позивач належним чином підтвердив своє право вимоги до відповідачки за кредитним договором.

Оскільки ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором в установленому порядку не виконувала, внаслідок чого виникла прострочена заборгованість за кредитом, яка згідно наданого позивачем розрахунку становить 38788,34 грн, з яких: 12700,00 грн-заборгованість за тілом кредиту, 25326,34 грн-заборгованість за процентами, 762,00 грн-заборгованість за комісією, у позивача відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України виникло право вимагати дострокового повернення несплаченого кредиту та нарахованих процентів і комісії у повному обсязі, про що відповідачка була в установленому порядку поінформована шляхом направлення повідомлення про дострокове розірвання кредитного договору.

Згідно з вимогами ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася, будь-яких доказів, які б спростовували наведений позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договом №124211399 або доводили повне виконання нею взятих на себе зобов`язань за кредитним договором шляхом сплати заборгованості на рахунок первісного чи нового кредитора суду не надала, а тому такий розрахунок береться судом до уваги як розмір наявної заборгованості перед позивачем, а саме: заборгованості за тілом кредиту та процентами, яка, як перевірено судом, нарахована відповідно до умов договору та в межах строку його дії, а також заборгованості за комісією, розмір та порядок сплати якої визначено умовами кредитного договору та погоджено із відповідачкою при його укладенні.

Щодо наведених у відзиві доводів про те, що до даних правовідносин підлягали застосуванню приписи п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» суд зазначає наступне.

Відповідно до п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Як вбачається із долученої представником відповідача копії військового квитка серії НОМЕР_2 чоловік відповідачки ОСОБА_2 04.01.2025 звільнений з військової служби на підставі наказу командира в/ч НОМЕР_5 №181-РК від 20.12.2024.

Таким чином, враховуючи те, що кредитний договір укладено відповідачкою 16.04.2025 в даному випадку в даному випадку відсутні підстави для звільнення відповідача від сплати процентів за користування кредитом на підставі п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей».

За таких обставин, суд на основі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього з`ясування фактичних обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, з`ясувавши їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, приходить до переконання, що позовні вимоги ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» підлягають до задоволення шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за договором кредитної лінії №124211399 від 16.04.2025 у розмірі 38788,34 грн, з яких: 12700,00 грн-заборгованість за тілом кредиту, 25326,34 грн-заборгованість за процентами, 762,00 грн-заборгованість за комісією.

Щодо вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

За приписами ч.ч.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Відповідно до ч.ч.1-5 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною шостою ст.137 ЦПК України передбачено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до п.п.1,2 ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Таким чином, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Аналіз наведених вище норм дає підстави вважати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Позивачем на підтвердження понесених витрат на правничу професійну допомогу в розмірі 5000,00 гривень долучено:

-Договір про надання правничої допомоги №5 від 02.12.2024, який укладений між АО «ЛІГА ЮРИДИЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ТА ІННОВАЦІЙ» в особі керуючого партнера Колінько А.В. та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», за умовами п.п.2.1, 4.1 якого Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати професійну правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором. Правова допомога, що надається Адвокатським об`єднанням, Клієнтом оплачується в розмірі та в обсязі, погодженому в додатках до цього договору (Додаткових угодах або Реєстрах) в гривнях шляхом переказу коштів на рахунок об`єднання та може бути здійснена в будь-який час за надані послуги в тому числі авансом за надані послуги у майбутньому;

- Додаткову угоду №2435 від 16.12.2025 до договору про надання правничої допомоги №5 від 02.12.2024, відповідно до якої сторони визначили порядок оплати послуг за надання правової допомоги у справі до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором №124211399 від 16.04.2025 у розмірі 5 000 грн, що включає в себе: аналіз кредитної справи та формування правового висновку-1000,00 грн; підготовку та направлення повідомлення відповідачу про оплату заборгованості (досудова вимога) -500,00 грн; збір доказів, перевірку, друк та належне засвідчення копій письмових та електронних доказів у даній справі та підготовку позовної заяви і направлення копій доданих до неї документів до суду-3500,00 грн;

-Акт приймання-передачі наданих послуг від 16.12.2025 відповідно до Договору про надання правничої допомоги №5 від 02.12.2024, відповідно до якого АО «ЛІГА ЮРИДИЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ТА ІННОВАЦІЙ» надано ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», послуги з надання правничої допомоги про стягнення заборгованості із боржника №124211399 від 16.04.2025 на загальну суму 5000,00 грн, з яких: 1000,00 грн - підготовка до розгляду справи: аналіз фактичних обставин справи, формування доказів; аналіз судової практики; надання юридичних консультацій (4 години); 500,00 грн - підготовка та направлення досудової вимоги (2 години); 3500,00 грн - підготовка позовної заяви (10 годин);

-свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧН №000666 від 28.03.2019 та ордер серії СВ №1116266 від 01.12.2024 на представництво адвокатом Колінько А.В. ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» у будь-яких судах України (першої, апеляційної та касаційної інстанціях) незалежно від територіальної юрисдикції на підставі договору про надання правничої допомги №5 від 02.12.2024.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено в п.95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015, п.88 рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Дослідивши надані представником позивача докази понесених витрат на професійну правничу допомогу, із урахуванням наведених представником відповідачки заперечень щодо обгрунтованості розміру зазначених витрат, суд прийшов до висновку, що заявлений представником позивача розмір витрат на правничу допомогу є неспівмірним, даний спір є типовим, простим, не потребує глибокого аналізу судової практики чи правових висновків Європейського суду з прав людини, тому враховуючи професійну підготовку адвоката, який є фахівцем у галузі права, не становить значної складності.

За таких обставин, виходячи із предмета позову та конкретних обставин справи та їх складності, зважаючи на обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, враховуючи принцип співмірності та розумності судових витрат та виходячи із критерію реальності адвокатських послуг, суд вважає за можливе зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу ТОВ «КОШЕЛЬОК» до суми 3000,00 грн. Саме такий розмір витрат на професійну правничу допомогу, на переконання суду є справедливим та обґрунтованим, співмірним зі складністю цієї справи та наданим адвокатом обсягом послуг, а також не суперечитиме принципу розумності судових витрат.

Відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь позивача понесені ним документально підтверджені витрати на оплату судового збору в розмірі 2662,40 грн.

Згідно ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

На підставі наведенного, керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 76-78, 258-268, 273, 280-283, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» заборгованість за договором кредитної лінії №124211399 від 16 квітня 2025 року у сумі 38788,34 грн (тридцять вісім тисяч сімсом вісімдесят вісім) гривні 34 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» витрати по сплаті судового збору у сумі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 коп та 3000(три тисячі) гривень 00 коп витрат на професійну правничу допомогу.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС», місцезнаходження: 14017, вул. Жабинського, 13м. Чернігів, Чернігівська область, код ЄДРПОУ: 39700642.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 .

Повне рішення суду складено 27 квітня 2026 року.

Головуючий суддя: Тетяна ВАВРІЙЧУК