Рішення № 136056837, 28.04.2026, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/1976/26

Провадження № 2/185/2614/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28 квітня 2026 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Головіна В.О. з участю секретаря судового засідання Гоцій А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОХОРОННИЙ ХОЛДІНГ-СЛАВУТИЧ» про відшкодування моральної шкоди

В С Т А Н О В И В

02 січня 2026 року позивач звернувся з позовом до Товариства з обмеженою «ОХОРОННИЙ ХОЛДІНГ-СЛАВУТИЧ» про відшкодування моральної шкоди про відшкодування моральної шкоди.

Позиція позивача

Позивач посилається на те, що він працював на Товариства з обмеженою «ОХОРОННИЙ ХОЛДІНГ-СЛАВУТИЧ», внаслідок роботи на підприємстві він втратив професійну працездатність.

Позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою «ОХОРОННИЙ ХОЛДІНГ-СЛАВУТИЧ» в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я 250 000.00 грн.

Ухвалою від 17 лютого 2026 року відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду по суті в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Заяви та клопотання відповідача

Відповідач звернувся до суду з відзивом на позовну заяву у якому просив суду задоволенні позову відмовити.

Позивач звернувся з відповіддю на відзив просив суд позов задовольнити.

Фактичні обставини, встановлені судом

З 01 липня 2022 року по 18 листопада 2024 року позивач працював охоронником в Товаристві з обмеженою відповідальністю "ОХОРОННИЙ ХОЛДІНГ- СЛАВУТИЧ". Був звільнений з роботи на підставі пункту 2 статті 40 Кодексу законів про працю України у зв`язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я. Під час роботи у Відповідача 03.12.2022 року та 26.12.2023 року з ним сталися нещасні випадки, пов`язані з виробництвом, що підтверджується актами розслідування нещасного випадку, форми Н-1/П від 27.12.2022 року та 27.02.2024 року.

Згідно п. 4 акту форми Н-1/П від 27.12.2022 року зазначено обставини, за яких стався нещасний випадок, а саме: 03.12.2022 року о 09 год. 10 хв. позивач перебуваючи на посту КПП №2 «Західні ворота» ТОВ «ДТЕК КУРАХІВСЬКА ЦЗФ» (відповідно до розстановки), внаслідок обстрілу території фабрики, отримав осколкове поранення в ліву ногу. З місця події його було доставлено до КНП «Курахівська міська лікарня», де була надана кваліфікована медична допомога та направлено до Дніпровської обласної клінічної лікарні ім. І.І. Мечникова. Діагноз, який встановлено закладом охорони здоров`я: Вогнепальний багатоуламковий перелом обох кісток лівої гомілки з обширним дефектом кісткової тканини. Згідно з п.7 акту форми Н-1/П від 27.12.2022 року, комісія прийшла до висновку, що даний нещасний випадок визнано таким, що пов`язаний з виробництвом. Згідно п. 4 акту форми Н-1/П від 27.02.2024 року зазначено обставини, за яких стався другий нещасний випадок, а саме: 26.12.2023 року о 17 год. 25 хв. позивач перебуваючи на посту КПП №2 «Західні ворота» ТОВ «ДТЕК КУРАХІВСЬКА ЦЗФ», йшов до шлагбауму щоб його відкрити і в цей момент, автомобіль, що стояв на переїзді, включив світло фар і засліпив позивача, після чого він спіткнувся о залізобетонну дорожню плиту і впав на шлагбаум. Який під його вагою відкрився, після чого він опинився на землі та відчув сильну біль в лівій нозі нижче коліна. З місця події позивача було доставлено спочатку до медпункту ТОВ «ДТЕК КУРАХІВСЬКА ЦЗФ», а потім до КНП «Селидівська центральна міська лікарня». Діагноз, який встановлено закладом охорони здоров`я: Відкритий перелом середньої третини лівої великогомілкової кістки.

Згідно з п.7 акту форми Н-1/П від 27.02.2024 року, комісія прийшла до висновку, що даний нещасний випадок визнано таким, що пов`язаний з виробництвом.

Згідно з довідками Медико-соціальної експертної комісії від 27.11.2023 року серії 12ААА №119976 та серії 12ААВ №548977 по першому нещасному випадку, первинно визначено ступінь втрати професійної працездатності на рівні 50 % та встановлено третю групу інвалідності у зв`язку з трудовим каліцтвом.

Згідно з довідками Медико-соціальної експертної комісії від 22.04.2024 року серії 12ААА №144020 та серії 12ААЕ №566818 по першому та другому нещасному випадку, первинно-повторно визначено ступінь втрати професійної працездатності на рівні 70 % та встановлено другу групу інвалідності у зв`язку з трудовим каліцтвом.

Відповідно до п. 16 Витягу № 135/25/1828/В від 10.06.2025 з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, за результатами оцінювання встановлено третю групу інвалідності та 60% втрати професійної працездатності терміном на 2 роки. (Акт Н-1 від 27.12.2022 - 10% та Акт Н-1 від 27.02.2024 - 50%).

Отже, 03.12.2022 року та 26.12.2023 року сталися нещасні випадки, пов`язані з виробництвом і на даний час позивачу встановлено третю групу інвалідності та 70% втрати професійної працездатності терміном на 2 роки.

Внаслідок отриманих ушкоджень здоров`я, позивачу було завдано моральної шкоди, оскільки він втратив працездатність, став інвалідом, його було звільнено з роботи, стан здоров`я незадовільний, періодично турбує біль, в ділянці лівої велигомілкової кістки та обмеження руху. Фізичні недуги спричиняють страждання, були порушенні нормальні умови життя, змушений пристосовуватися та організовувати своє повсякденне життя по-новому (не переохолоджуватися, приймати ліки та препарати, обмежувати фізичні навантаження). Все це викликає почуття неповноцінності і приводить до порушення психічної рівноваги, постійно потребує нагляду з боку лікарів і неодноразово перебував на лікуванні.

Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до частини другої статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Стаття 173 КЗпП України закріплює за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Частиною першої статті 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зав`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала особа у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Відповідно до ч. 1 ст. 168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.

Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності. Таким чином, і право на відшкодування моральної шкоди виникає в потерпілого з дня встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності. Така позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019 у справі №210/3177/17.

У відповідності до статті 4 Закону України Про охорону праці державна політика в області охорони праці, базується; зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

В даному випадку втрата працездатності пов`язана з виконанням робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, тому відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди покладається на роботодавця (підприємство). Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання. Надані позивачем докази повною мірою вказують, що ушкодження здоров`я відбулося при виконанні ним трудових обов`язків, що у свою чергу призвело як до фізичних, так і до моральних страждань. Втрата працездатності призвела до обмеження його можливості вести активний спосіб життя, вільно спілкуватися, внаслідок чого останній змушений прикладати додаткові зусилля для організації свого життя.

Суд не може погодитись із запереченнями відповідача, який вважає не доведеним, як сам факт втрати працездатності так і факт заподіяння моральної шкоди так як не надано відповідних медичних документів та не встановлено зміни у психічному стані, оскільки згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року "Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз`яснено, що моральна шкода може складатися зокрема з моральних переживань у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного способу життя, при настанні інших негативних наслідків, що має місце в цьому випадку, тому що всі зазначені обставини в позивача наступили саме у результаті втрати професійної працездатності, внаслідок професійних захворювань.

Соціальний аспект поняття непрацездатності свідчить про нездатність, в даному випадку, позивача, матеріально забезпечити себе та членів своєї сім`ї на рівні, визначеному достатнім для проживання людини (прожиткового мінімуму) в державі, що також завдає моральних страждань позивачу.

У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року №155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

З врахуванням викладеного, суд вважає законними та обґрунтованими вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, так як внаслідок отриманого професійного захворювання на виробництві останньому заподіяні фізичний біль і душевні страждання. Ушкодження здоров`я призвело до порушення його особистих немайнових прав, таких як, право на охорону здоров`я, на безпечну працю. Все це призвело до порушення його звичного образу життя та вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, що належним чином має бути компенсовано.

Інші доводи відповідача фактично зводяться до суб`єктивної оцінки доказів та не можуть бути підставами для відмови у задоволенні позову.

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Суму моральної шкоди суд оцінює у розмірі 70 000.00 грн.

Згідно підпункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Попередньою редакцію підпункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, що була чинною до 23 травня 2020 року, передбачалося, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, окрім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю.

Згідно з висновком Верховного Суду, що викладений у постанові від 21 червня 2022 року у справі №599/645/21, якщо моральну шкоду завдано професійним захворюванням, яке виникло до набрання чинності новою редакцією підпункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, підлягає застосуванню правовий висновок Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі №180/683/13-ц, згідно якого не підлягають оподаткуванню суми, які за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, заподіяних платникові податків внаслідок спричинення шкоди здоров`ю.

Вирішуючи питання щодо стягнення суми моральної шкоди в частині відрахування податків та інших обов`язкових платежів суд враховує Інформаційний лист Дніпровського апеляційного суду від 17.12.2024 за № 04.4-27/79/2024 "Щодо окремих питань судової практики у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої життю та здоров`ю".

Як передбачено частиною 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивач звільнений від сплати судового збору, тому судовий збір на користь держави підлягає стягненню з відповідача у розмірі, діючому на день звернення позивача до суду, за подання позовної заяви майнового характеру фізичної особою (один відсоток розміру задоволених позовних вимог, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Керуючись ст.ст.2,12,19,81,89,263,265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В

Задовольнити частково позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою «ОХОРОННИЙ ХОЛДІНГ-СЛАВУТИЧ» про відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Товариства з обмеженою «ОХОРОННИЙ ХОЛДІНГ-СЛАВУТИЧ» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 70000.00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою «ОХОРОННИЙ ХОЛДІНГ-СЛАВУТИЧ» на користь держави судовий збір у розмірі 1331.20 грн.

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Учасника справи:

Позивач: ОСОБА_1 , адреса АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ОХОРОННИЙ ХОЛДІНГ-СЛАВУТИЧ», ЄДРПОУ 43317264, 69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд.74.

Суддя: В. О. Головін