Рішення № 136053348, 28.04.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2026 року Справа № 520/4430/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садової М. І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

у с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача у якому просить:

- визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 1123 від 10.10.2025;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити переведення ОСОБА_1 03.10.2025 з пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування на пенсію державного службовця за віком відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3732-XII Про державну службу і розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII Про державну службу і здійснити перерахунок пенсії з урахуванням довідки від 03.10.2025 № 05-26-01/259 про складові заробітної плати для призначення особі пенсії державного службовця, яка працювала в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та посаду якої було класифіковано (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) (додаток 1) і довідки від 03.10.2025 № 05-26-01/258 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (додаток 2), що видані Департаментом охорони здоров`я Харківської обласної державної (військової) адміністрації;

- вирішити питання розподілу судових витрат.

В обґрунтування позову покликається на те, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області. З 18.06.2018 їй була призначена пенсія за нормами Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон №889-VIII). З 07.09.2020 на підставі заяви ОСОБА_1 від 07.09.2020 проведено перехід на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 03 жовтня 2025 року звернулася до територіального органу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про переведення її на пенсію за віком у відповідності до п. 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» і надала відповідно до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року № 622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб», довідку від 03.10.2025 № 05-26-01/259 про складові заробітної плати для призначення особі пенсії державного службовця, яка працювала в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та посаду якої було класифіковано (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) (додаток 1) і довідку від 03.10.2025 № 05-26-01/258 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (додаток 2), виданих Департаментом охорони здоров`я Харківської обласної державної (військової) адміністрації. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області було прийнято рішення № 1123 від 10.10.2025 про відмову в переведенні на пенсію державного службовця, в якому зазначено наступне: «Прийнято рішення відмови ОСОБА_1 в переведенні на пенсію державного службовця за матеріалами пенсійної справи у зв`язку з недоцільністю. Обчислення пенсії згідно Закону України «Про державну службу» на підставі довідок від 03.10.2025 № 05-26-01/258 та від 03.10.2025 № 05-26-01/259 ОСОБА_1 як особі, якій вже призначалась пенсія за спеціальним законом, не передбачено діючим законодавством. Вважає таке рішення протиправним та просить його скасувати, адже розділом XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 стажу державної служби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723- ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Обов`язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ і пунктами 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби. ОСОБА_1 була призначена пенсія за нормами Закону №889-VIII з 18.06.2018, тобто вже після набрання цим законом чинності. Відповідно до пункту 3-1 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 (далі Порядок № 622), державні службовці, які на день набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII Про державну службу займали посади державної служби та які пенсію, призначену відповідно до Закону, не отримували з дати призначення до дня набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889- VIII Про державну службу, мають право на обчислення пенсії на умовах цього Порядку після звільнення з посади державної служби. Для призначення пенсії державним службовцям, які працювали з 1 січня 2024 р. у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та посади яких було класифіковано, подаються довідки про: посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років, які особа отримувала за останнім місцем роботи на державній службі, за формою згідно з додатком 1; розміри виплат, зазначених в абзаці третьому цього пункту, які особа отримувала за останнім місцем роботи на державній службі, за формою згідно з додатком 2; середньомісячний розмір виплат, визначений за вибором особи, відповідно до абзацу п`ятого цього пункту, за формою згідно з додатком 3. Наказом директора Департаменту охорони здоров`я Харківської обласної державної (військової) адміністрації від 09.01.2024 № 3- к «Про присвоєння класифікаційних кодів посад державної служби посадам державної служби в Департаменті охорони здоров`я Харківської обласної державної (військової) адміністрації» ОСОБА_1 присвоєно класифікаційний код 4-V-2. Відповідно довідка від 03.10.2025 № 05-26- 01/259 про складові заробітної плати для призначення особі пенсії державного службовця, яка працювала в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та посаду якої було класифіковано (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) (додаток 1) і довідка від 03.10.2025 № 05-26-01/258 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (додаток 2), видані Департаментом охорони здоров`я Харківської обласної державної (військової) адміністрації, з огляду на положення Порядку № 622, є належними документами, які підтверджують розмір і складові заробітної плати ОСОБА_1 і мали бути враховані відповідачем. У зв`язку із наведеним просить позов задовольнити. У відповідності до ст. 139 КАС України здійснити розподіл судових витрат.

Відповідачем подано до суду відзив, який містить заперечення на позов. Наводить аргументи про те, що рішенням від 10.10.2025 № 1123 позивачу було відмовлено у переході на пенсію за віком відповідно до Закону України Про державну службу, у зв`язку з тим, що позивачу вже була призначена пенсія за зазначеним законом та було зроблено перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», як більш доцільний, оскільки розмір пенсії обчисленої відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є більшим ніж розмір пенсії за Законом України Про державну службу, тому переведення є недоцільним, розмір пенсії зменшиться, а також право на перерахунок пенсії за наданими до заяви оновленими довідками відсутнє. Оскільки позивачу вже призначалась пенсія за віком відповідно до Закону України Про державну службу, то пенсія обчислюється на підставі раніше врахованих довідок про заробітну плату. Просить у позові відмовити.

09.03.2026 ухвалою судді адміністративний позов залишено безе руху для усунення недоліків, які викладені у мотивувальній частині цієї ухвали.

Ухвалою судді від 16.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд прийшов до наступного з огляду на таке.

Суд установив, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області. З 18.06.2018 їй була призначена пенсія за нормами Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу». З 07.09.2020 на підставі заяви ОСОБА_1 від 07.09.2020 проведено перехід на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).

03 жовтня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до територіального органу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про переведення її на пенсію за віком у відповідності до п. 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» і надала відповідно до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року № 622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб», довідку від 03.10.2025 № 05-26-01/259 про складові заробітної плати для призначення особі пенсії державного службовця, яка працювала в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та посаду якої було класифіковано (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) (додаток 1) і довідку від 03.10.2025 № 05-26-01/258 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (додаток 2), виданих Департаментом охорони здоров`я Харківської обласної державної (військової) адміністрації. До заяви від 03.10.2025 також були додані інші документи, перелік яких зазначено в розписці-повідомленні від 03.10.2025.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області, за принципом екстериторіальності, було прийнято рішення № 1123 від 10.10.2025 про відмову в переведенні на пенсію державного службовця, в якому зазначено, що в переведенні на пенсію державного службовця за матеріалами пенсійної справи у зв`язку з недоцільністю. Обчислення пенсії згідно Закону України «Про державну службу» на підставі довідок від 03.10.2025 № 05-26-01/258 та від 03.10.2025 № 05-26-01/259 ОСОБА_1 як особі, якій вже призначалась пенсія за спеціальним законом, не передбачено діючим законодавством.

Позивач вважала таке рішення відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню, у зв`язку із чим звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

01.05.2016 набув чинності Закон України "Про державну службу" №889-VIII, згідно з частиною 2 Прикінцевих та перехідних положень якого визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон України "Про державну службу" №3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Таким чином, визначені умови на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону 3723-ХІІ.

Відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону 3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до частини 1 статті 37 Закону 3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статті 26 Закону №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 28 Закону №1058-IV, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Підставою для відмови у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" слугував факт недоцільності переведення на такий вид пенсії. Натомість у відзиві на позов, відповідач наводить аргументи про те, що оскільки позивачка отримувала пенсію у відповідності до Закону України «Про державну службу», а відтак законодавством не передбачено призначення пенсії декілька разів на підставі одного закону, а саме Закону України «Про державну службу».

Разом з тим суд враховує, що відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Отже, кожна наступна зміна виду пенсії є переведенням або переходом з одного виду пенсії на інший, а не новим її призначенням чи перерахунком, оскільки в практиці застосування пенсійного законодавства не існує поняття другого, третього, подальшого або іншого призначення пенсії.

Перерахунок пенсії, за своїм змістом є зміною розміру одного і того ж виду пенсії, у зв`язку із зміною показника, що був базою для визначення розміру пенсії (заробітної плати, грошового забезпечення тощо), чи з інших підстав, передбачених чинним законодавством.

Зокрема, спірні правовідносини в цій справі стосуються переведення позивачки з одного виду пенсії - за віком відповідно до Закону №1058-IV на інший вид - пенсію за віком відповідно до Закону №3723-XII.

Вказані види пенсії відрізняються підставами їх призначення та механізмами визначення їх розміру, а наявність правових підстав для переведення позивачки на пенсію відповідно до Закону №3723-ХІІ пов`язана виключно з дотриманням вимог, визначених пунктами 10 та 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII.

У постанові від 25.05.2023 у справі № 580/3805/22 Верховний Суд зазначив, що ні Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VІІІ, а ні стаття 37 Закону №3723-XII не містять обмеження щодо неможливості призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII особам, яким до 01.05.2016 (дата набрання чинності Закону №889-VІІІ) призначалась пенсія відповідно до Закону №3723-XII.

Отже, прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Водночас для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, статті 37 Закону № 3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена у постанові Верховного Суду від 10.07.2018 у справі № 591/6970/16-а, від 19.03.2019 року у справі № 466/5138/17, від 10.04.2019 року у справі № 607/2474/17.

Суд відмічає, що у даній справі пенсійним органом не надано оцінку усім цим підставам (загальному страховому стажу, віку позивачки, стажу державної служби позивача). Попри те, відповідач дійшов висновку про недоцільність переведення позивача на пенсію за віком державного службовця без дослідження наявності чи відсутності наведених умов.

Також відповідач не перевірив та не надав правової оцінки на підставі належних та допустимих доказів обставинам, з якими норми прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ пов`язують збереження в особи права на призначення пенсії за віком відповідно до Закону №3723-XII, оскільки таке право пов`язане з наявністю в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців і доцільність застосування долучених довідок.

З огляду на викладене суд дійшов переконання про те, що рішення відповідача від 10.10.2025 № 1123 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону №3723-XII з підстави, що за вказаним законом їй вже призначалась пенсія та наявність недоцільності її призначення необхідно визнати протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача, суд виходить з наступного.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними); відповідно до завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею; завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади; принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно - дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право, тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності; перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі адміністративного судочинства; адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу.

Тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за конкретних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному п.4 ч.2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Отже, належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 03.10.2025, з урахуванням висновків суду.

Суд зазначає, що позивача на пенсію відповідно до пунктів 10, 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України №889-УІІІ "Про Державну службу" від 10 грудня 2015року, статті 37 Закону України «Про Державну службу» №3723-ХІІ від 16.12.1993 не переведено, відтак відсутні підстави стверджувати, що розрахунок розміру пенсії позивача здійснить у неналежному розмірі, без урахування наданих ним довідок до заяви від 03.10.2025.

Суд враховує позицію Верховного Суду у постанові від 12 вересня 2023 року у справі №560/8328/22, який вказав, що вимоги зобов`язати обрахувати пенсію за віком з урахуванням заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, є передчасними та стосуються розміру пенсійних виплат, який ще не обрахований суб`єктом владних повноважень, наділеним такою дискрецією, наслідки якої можуть бути предметом перевірки судом на відповідність критеріям, визначеним у статті 2 КАС України, а отже така вимога спрямована на майбутнє, через що не підлягає задоволенню з огляду на те, що судовому захисту підлягає тільки порушене право.

Як зазначено в пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

У відповідності до ст. 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень відповідача на користь позивача стягнути судовий збір у сумі 2129,92 грн.

Керуючись ст. 241-246, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 10 жовтня 2025 року №1123.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03 жовтня 2025 року про перехід на пенсію за іншим законом, з урахуванням висновків суду.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2129,92 грн.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, місцезнаходження місто Запоріжжя, проспект Соборний, будинок №158-Б, код ЄДРПОУ 20490012;

Повне судове рішення складено та підписано суддею 28.04.2026.

Суддя М. І. Садова