Ухвала суду № 136051991, 28.04.2026, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

28 квітня 2026 р. № 814/288/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаЦентрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області, просп. Богоявленський, 55 Е,м. Миколаїв,54018,

проСт. 382 судовий контроль,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 14.05.2018 адміністративний позов ОСОБА_1 до Центрального об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області задоволено частково.

Зобов`язано Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 07.10.2009 року, на підставі документів, що знаходяться в його пенсійній справі, та здійснити її перерахунок з проведенням індексації і компенсації втрати частини доходу.

08.10.2018 на виконання рішення судом було виготовлено виконавчі листи.

11.02.2026 на адресу суду надійшла заява ОСОБА_2 про про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області подати у десятиденний строк Миколаївському окружному адміністративному суду звіт про виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.05.2018 року в адміністративній справі № 814/288/18.

В обґрунтування заяви представник позивача зазначив, що Рішення від 14.05.2018 року по справі №814/288/18 частково не виконане. Відповідач не здійснив перерахунок поновленої пенсії Позивача з 07.10.2009 року та не здійснив нарахування та не виплатив компенсацію втрати частин доходу на всі суми несвоєчасно виплаченої пенсії за період з 07.10.2009 по 30.11.2018 року розрахованої на момент виплати.

Вирішуючи заяву, суд враховує наступне.

Згідно з ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

Відповідно до ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України, суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними і допустимими доказами.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 26.03.2020 року у справі № 823/175/17, від 23.06.2020 року у справі № 802/357/17-а.

Згідно ч. 4 ст. 372 КАС України, примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

З вищезазначеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, але його виконання забезпечується, у першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 18.12.2019 року у справі № 826/9960/15 дійшла наступного висновку: " ... Водночас Велика Палата Верховного Суду наголошує, що завершальною стадією судового провадження і примусовим виконанням судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (стаття 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження»; далі - Закон № 1404-VIII).

При цьому в разі невиконання судових рішень у добровільному порядку приписами Закону № 1404-VIII урегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.

Відповідно до частини восьмої статті 382 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу, якою визначено особливості провадження у справах з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця."

Матеріалами справи не підтверджено, що позивачем вичерпано загальний порядок виконання судового рішення, визначений Законом України "Про виконавче провадження" внаслідок невиконання відповідачем рішення у добровільному порядку.

Суд враховує, що судовий контроль за виконанням рішення встановлюється тоді, коли триває процес виконання рішення відповідачем і такий процес підлягає контролю судом, натомість, визнання дій (рішень) відповідача протиправними - коли дії відповідача з виконання рішення вже завершено.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про встановлення судового контролю.

Керуючись статтями 241, 248, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею у порядку ст. 256 КАС України.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення в порядку, визначеному ст. 295-297 КАС України.

Ухвала підписана суддею 28.04.2026 р.

Суддя Н.В. Лісовська