Рішення № 136051754, 16.04.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2026 рокусправа № 380/23934/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Карп`як О.О.,

секретар судового засідання Овдіюк В.А.,

за участю:

представника відповідача Білоус А.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними дій, -

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі - позивач) звернувся в суд з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (адреса: вул. Стрийська, 35,м. Львів, 79026; код ЄДРПОУ - 43968090) (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 08.11.2024 № 48448/13-01-07-09, від 08.11.2024 №48452/13-01-07-09.

Ухвалою судді від 02.12.2024 року, вказану позовну заяву залишено без руху, а особі, що звернулась, надано строк для усунення недоліків. Вимоги ухвали судді від 02.12.2024 року позивачем виконано повністю.

Ухвалою від 09.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою від 12.12.2025 суд перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою від 18.02.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позиція позивача:

Позов обґрунтовано тим, що працівниками Головного управління ДПС у Тернопільській області у період з 30.09.2024 до 05.10.2024 проводилась фактична перевірка за адресою: АДРЕСА_2 . За цієї адресою позивач здійснює господарську діяльність. За результатами такої перевірки складено акт фактичної перевірки від 08.10.2024 № 13687/19/00/0704/3480008495. У п. 3.1. акта вказано, що у ході перевірки було встановлено порушення п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та п. 85.2 ст. 85 ПК України. Разом із супровідним листом від 30.09.2024 на поштову адресу Головного управління ДПС у Тернопільській області були скеровані копія договору комісії та актів приймання-передачі товарів, копія форм обліку товарних запасів, повідомлення про прийняття на роботу, квитанція № 2, копія заяви про прийняття на роботу, копія наказу про прийняття на роботу, копія трудового договору (поштове відправлення № 4850105895575). Примірник акта перевірки був отриманий позивачем 17.10.2024. Позивач 11.11.2024 отримав від Головного управління ДПС у Львівській області податкове повідомлення-рішення від 08.11.2024 № 48448/13-01-07-09 (поштове відправлення №7902600065091), у якому було вказано, що на підставі акта перевірки № 13687/19/00/0704/3480008495 від 09.10.2024 встановлено порушення п. 12. ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме «не ведення в порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів». Штрафні санкції за цим податковим повідомленням-рішенням становлять 806 523,32 грн.

Позивач вказує, що в наказі про призначення перевірки відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки на підставі підпункту 80.2.2. пункту 80.2. статті 80 ПК України. Наказ містить лише покликання на норму. При винесенні цього наказу не зазначено підстав для проведення фактичної перевірки. Для платника податків не видається можливим ідентифікувати передбачену законодавством фактичну підставу для призначення фактичної перевірки та визначити яка інформація свідчить про порушення законодавства або про їх можливі порушення і в якому порядку вона була отримана. Відсутність підстав для призначення перевірки є достатньо істотним порушенням, яке повинно мати своїм наслідком скасування оскаржуваного рішення контролюючого органу. Відсутність у наказі заступниці начальника Головного управління ДПС у Тернопільській області від 27.09.2024 за № 2104-п відомостей про позивача може пояснюватися лише тим, що контролюючий орган не отримував та не володів жодною інформацією про порушення ФОП ОСОБА_1 будь-якого законодавства, а перевірка була безпідставною, а відтак протиправною.

Окрім цього, позивач надав відповідачу копії договору комісії № ГА-02-09-24-КС від 02.09.2024, три акта приймання-передачі товарів до цього договору, форми обліку товарних запасів, а контролюючий орган прийшов до висновку, що обліку товарних запасів позивачем не ведеться через те, що контролюючий орган не вбачає в діяльності позивача ознак комісійної торгівлі, мотивуючи це недотриманням вимог наказів Міністерства зовнішніх економічних зв`язків і торгівлі України від 08.07.1997 року № 343 і Міністерства зовнішніх економічних зв`язків України від 13.03.1995 року № 37. Неврахування цих документів контролюючим органів вважає свавільним. Контролюючому органу буквально було надано облік товарних запасів, який ведеться відповідності до наказу Міністерства фінансів, а контролюючий орган вказує у спірному податковому повідомленні-рішенні, що такий облік не ведеться.

Звертає увагу, що податкове повідомлення-рішення № 48448/13-01-07-09 та податкове повідомлення-рішення № 48452/13-01-07-09 складені 08 листопада 2024 року, тобто з порушенням строку визначеного пунктом 86.8. статті 86 ПК України. У контролюючого органу відсутні повноваження складати податкові повідомлення рішення поза межами строків встановлених згідно п. 86.8. ст. 86 ПК України, що свідчить про протиправність податкового повідомлення-рішення № 48448/13-01-07-09 та податкового повідомлення-рішення № 48452/13-01-07-09, складених 08 листопада 2024 року.

Враховуючи наведене уважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням вимог чинного законодавства та підлягають скасуванню, у зв`язку із чим просить адміністративний позов задовольнити повністю.

30.12.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив. Наголошує, що відповідач не долучив до відзиву на позовну заяву будь-яких документів, які би вказували на наявність або отримання контролюючим органом інформації, яка відповідно до пп. 80.2.2., 80.2.7. п. 80.2. ст. 80 ПК України є підставою для призначення фактичної перевірки в момент винесення спірного наказу. З матеріалів отриманих позивачем вбачається, що відповідач долучив до відзиву лише перші дві сторінки заперечень та не долучив сторінки з датою підписання таких, а також не долучив копії конверта чи поштової квитанції отримання заперечень. Наведене може наштовхувати на думку, що контролюючий орган намагається приховати, що заперечення на акт фактичної перевірки були скеровані з дотриманням строку, передбаченого пунктом 86.7 статті 86 ПК України. Тобто позивач скерував заперечення на акт фактичної перевірки з дотриманням вимог ПК України, а контролюючий орган вказуючи на те, що такі не можуть бути розглянуті по суті жодним чином це не обґрунтовує. Вважає, що сама по собі відсутність на момент перевірки контролюючим органом первинних документів за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані відповідно до Порядку № 496 не є підставою для застосування до платника фінансової санкції, передбаченої статтею 20 Закону № 265/95-ВР. Підстав для неврахування договору комісії, актів приймання передачі до нього та форм обліку товарних запасів на підстав цих актів приймання передачі у контролюючого органу не було, а надана контролюючому органу форма ведення обліку товарних запасів складена у відповідності до Наказу Міністерства фінансів України від 03.09.2021 № 496. Просить позов задоволити.

Заперечення відповідача:

Представник відповідача 24.12.2024 подав до суду відзив на позовну заяву, у якому позовних вимог не визнав, зазначивши, що ГУ ДПС у Тернопільській області відповідно до наказу від 27.09.2024 №2104-п «Про проведення фактичної перевірки» та направлень на перевірку від 27.09.2024 №3697, №3698 та №3706 проведена фактична перевірка господарської одиниці магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_2 , та належить суб`єкту господарської діяльності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ). Вважає, що фактична перевірка проведена правомірно, наказ про проведення фактичної перевірки відповідає вимогам ПК України, прийнятий з дотриманням визначеної законодавством процедури та за наявності, передбачених ПК України підстав для її проведення. Вказує, що перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.12 ст.3 Закону України від 06.07.1995року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» зі змінами та доповненнями (далі Закон № 265/95ВР), а саме на початок проведення перевірки, не надано у повному обсязі всі документи, які підтверджують придбання та/або походження товарів, які знаходяться в реалізації згідно акта зняття залишків. Позивач обґрунтовуючи неправомірність застосування фінансових санкцій, вказує що 30.09.2024 всі документи, що пов`язані з предметом перевірки у відповідності до п. 85.2 ст. 85 ПК України були скеровані ним на поштову адресу ГУ ДПС у Тернопільській області. Однак, такі твердження позивача не відповідають вимогам чинного законодавства. Посилання позивача, що такі документи в повному обсязі було надано перевіряючим та додатково надіслані на адресу ГУ ДПС у Тернопільській області є безпідставними та не заслуговують на увагу, оскільки такі мали бути надані саме на початок проведення перевірки. А з приводу зауважень позивачем у позовній заяві, щодо недотримання процедури складання податкових повідомлень-рішень, контролюючий орган наголошує, що затримка при винесенні ППР на один день жодним чином не впливає на права платника податків в контексті даного позову. Відтак, враховуючи вищевикладене, докази і обґрунтування, наведені позивачем у позовній заяві, не спростовують висновки акта перевірки від 08.10.2024 № 13687 та не підтверджують неправомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень від 08.11.2024 №48448/13-01-07-09, №48452/13-01-07-09. Тому, просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

ГУ ДПС у Тернопільській області на підставі наказу від 27.09.2024 №2104-п Про проведення фактичної перевірки та направлень на перевірку 27.09.2024 №№3697/07-04, 3698/07-04, 3706/07-04, проведено фактичну перевірку магазину ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_2 , де здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) за період діяльності відповідно до ст.102 ПК України з 27.09.2024 по дату закінчення перевірки.

За результатами проведеної перевірки складено акт фактичної перевірки від 09.10.2024 зареєстрований №13687/19/00/0704/3480008495 яким встановлено порушення:

- пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР, а саме: ведення з порушенням порядку, встановленого законодавством, обліку товарів за місцем їх реалізації;

- пункту 85.2 статті 85 ПК України ненадання в повному обсязі документів, що відносяться до перевірки ПК України;

Скориставшись правом передбаченим підпунктом 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 ПК України та пункту 86.7 статті 86 ПК України, до ГУ ДПС у Тернопільській області позивачем було подано заперечення на акт перевірки.

За результатами розгляду яких ГУ ДПС у Тернопільській області листом від 06.11.2024 №22947/6/19-00-07-04-10 повідомлено, що заперечення не можуть бути розглянуті, оскільки граничним терміном подання заперечень було 31.10.2024.

На підставі акта фактичної перевірки від 09.10.2024 №13687/19/00/0704/3480008495 ГУ ДПС у Львівській області винесено податкові повідомлення рішення від 08.11.2024:

№48452/13-01-07-09, яким застосовано до позивача штрафні санкції в розмірі 2040 грн;

№48448/13-01-07-09, яким застосовано штрафні санкції в розмірі 806523,32 грн.

Позивач, не погоджуючись із вищевказаним податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду за захистом свої прав з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.

Згідно із підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (підпункт 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України).

Порядок проведення фактичної перевірки врегульований статтею 80 ПК України.

Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт 80.1 статті 80 ПК України).

Як свідчать матеріали справи наказом ГУ ДПС у Тернопільській області від 27.09.2024 №2104-п фактичну перевірку магазину ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: вулиця Шевченка, будинок 10, місто Чортків, Тернопільська область, де здійснює господарську діяльність позивач, було призначено на підставі підпункту 80.2.2 підпункту 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

За приписами підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Отже, єдиною передумовою та підставою для призначення фактичної перевірки з питання дотримання платником податків податкової дисципліни, передбаченою підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є наявна та/або отримана в установленому законодавством порядку інформація від визначеного у цій же нормі кола суб`єктів: державних органів або органів місцевого самоврядування. Жодних інших підстав ця норма не встановлює.

Відповідно, саме наявність та/або отримання інформації є тією фактичною підставою для прийняття рішення про призначення фактичної перевірки, яке оформлюється у формі наказу і надає право контролюючому органу на його реалізацію шляхом проведення перевірки, за наслідками якої контролюючий орган має повноваження на прийняття відповідного рішення.

Підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України містить перелік сфер об`єктів податкового контрою, інформація про можливі порушення в яких має бути перевірена на предмет її підтвердження/спростування, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

У постанові 26.03.2024 у справі №420/9909/23 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду сформулював наступний правовий висновок, щодо застосування вказаної норми ПК України.

Застосована законодавцем у цій нормі конструкція щодо наявної/отриманої інформації яка свідчить про можливі порушення дає підстави для висновку, що вона має вказувати саме на можливі порушення платником податків законодавства у визначеній сфері, тобто ті ймовірні, засновані на обґрунтованих припущеннях, порушення, які підлягають перевірці на підставі цієї інформації.

Водночас аналіз абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України не дає підстав для висновку, що в наказі про проведення перевірки в обов`язковому порядку має бути зазначено конкретну норму податкового або іншого законодавства, контроль за якими покладено на контролюючи органи, яка порушується платником.

Аналіз підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України дає підстави для висновку, що в ньому достатньою мірою розкривається як правова, так і фактична підстави для призначення фактичної перевірки, а саме наявність/отримання інформації від визначеного кола суб`єктів щодо можливого допущеного порушення податкової дисципліни у сферах здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності чи відсутності відповідних дозвільних документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Саме шляхом призначення і проведення фактичної перевірки контролюючий орган має з`ясувати питання дотримання суб`єктом господарювання податкової дисципліни у сфері, про можливі порушення у якій контролюючий орган отримав інформацію. Іншими словами, наявність/отримання інформації ще не свідчить про наявність підстав для притягнення суб`єкта господарювання до відповідальності, натомість, є підставою для здійснення податкового контролю задля перевірки отриманої/наявної інформації. Такий податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов`язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки.

Отже, ПК України закріплює таку обов`язкову вимогу щодо змісту наказу про проведення перевірки як необхідність відображення підстави для її проведення, визначеної цим Кодексом. Під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення.

Застосовними у спорах цієї категорії також є висновки Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №816/228/17, відповідно до яких неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. Підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Застосування таких висновків Великої Палати Верховного Суду знайшло своє відображення у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 29.11.2021 у справі №280/1367/20; від 01.12.2021 у справі №400/1646/20; від 06.07.2022 у справі №815/5551/14, від 24.04.2023 у справі №560/2210/19, від 22.02.2022 у справі №420/12859/21, від 15.04.2022 у справі № 160/5267/21, від 27.04.2022 у справі №140/1846/21, від 28.10.2022 у справі №600/1741/21-а, від 28.12.2022 у справі №160/14248/21, від 28.12.2022 у справі №420/22374/21, від 23.02.2023 у справі №160/20112/21, від 23.02.2023 у справі №600/1402/22-а, тощо.

Якщо систематизувати цю судову практику щодо виявлених під час розгляду справи порушень норм податкового законодавства, допущених контролюючим органом під час призначення і проведення перевірки і обрання їх наслідків, вона полягає в тому, що кожне заявлене в межах конкретної справи порушення оцінюється судом на предмет його істотності чи не істотності. Виявлення під час розгляду справ допущення контролюючим органом істотних порушень норм податкового законодавства (до прикладу, встановлення факту відсутності законних підстав для призначення перевірки), це за висновками Верховного Суду може спричиняти наслідки у вигляді скасування рішень, прийнятих за наслідками перевірки. Водночас, ті процедурні порушення, які за своїм змістом не є істотними, за практикою Верховного Суду таких наслідків не спричиняють.

З огляду на викладене, Судова палата акцентувала увагу на наявності істотної різниці у критеріях оцінки правомірності наказу на предмет його підставності та/або оформлення, як наслідок, необхідності відмежування у спорах цієї категорії питання наявності підстав для проведення перевірки від питання достатності відображення підстав для проведення перевірки у наказі та/або недоліків в оформленні рішення про проведення перевірки. Підстави для призначення будь-якої перевірки чітко закріплені у нормах ПК України, за наявності яких у контролюючих органів виникає безпосередньо право на проведення перевірки, тоді як відображення цих підстав у наказі про призначення перевірки фактично є формалізацією у письмовій формі права на проведення перевірки, яке вже виникло. Безумовно, формалізація підстави для проведення перевірки у наказі має відповідати вимогам абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення.

Отже, у спорах цієї категорії перевірці підлягають як питання наявності обґрунтованих підстав для призначення перевірки, так і дотримання контролюючим органом вимог абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України під час оформлення рішення про призначення перевірки у формі наказу, їх узгодженість між собою. У випадку наявності обґрунтованих підстав для призначення фактичної перевірки, не можна вважати протиправним наказ про її призначення, у якому наявне покликання на вимоги підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, але не розкрито зміст наявної/отриманої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про можливі порушення податкового законодавства, не конкретизовано норми права, які ймовірно порушив платник, із зазначенням доказів такого порушення. Покликання у наказі на підпункт 80.2.2 пункт 80.2 статті 80 ПК України, що утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Тому такий наказ не можна вважати протиправним.

Відтак, якщо правовою підставою для проведення перевірки є відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України, який містить лише одну фактичну підставу для цього, то зазначення у наказі лише цього підпункту без розкриття його змісту та деталізації обставин не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним.

Вирішуючи питання дотримання відповідачем процедури проведення фактичної перевірки в аспекті достатності відображення в наказі підстав для її проведення, суд у даному випадку виходить з того, що в наказі від 27.09.2024 №2104-п про проведення фактичної перевірки контролюючий орган навів наступне формулювання: з метою здійснення контролю за дотриманням суб`єктами господарювання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками та відповідно до підпункту 80.2.2 підпункту 80.2.7 пункту 80.2. статті 80 ПК України.

За таких обставин, вищенаведений наказ складений з дотриманням вимог чинного законодавства, а також наявністю достатніх правових підстав для її проведення.

Щодо доводів позивача про посилання в наказі про проведення фактичної перевірки лише на статтю 102 Податкового кодексу, суд виходить з такого.

Позивач вказує, що у спірному наказі вжите формулювання «провести з 30.09.2024 фактичну перевірку за період діяльності відповідно до статті 102 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010, з 27.09.2024 по дату закінчення перевірки, тривалістю не більше 10 днів». Вважає таке формулювання незрозумілим. У статті 102 ПК України визначений строк 1095 днів. Період тривалістю 1095 днів має декілька початкових дат, що, у свою чергу, унеможливлює та суттєво ускладнює розуміння платником податків чіткої темпоральної межі контролюючого заходу, не дає можливості і суду встановити, з якої дати та з якого моменту відраховуються зазначений строк.

Так, пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, ряду документів, зокрема: копії наказу про проведення перевірки.

Відповідно до вимог статті 81 Податкового кодексу України, в наказі про проведення перевірки зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися.

Аналіз абзацу третього пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України не дає підстав для висновку, що в наказі про проведення перевірки в обов`язковому порядку має бути зазначено період діяльності, який буде перевірятися із посиланням на «з» і-«по».

За змістом пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Щодо можливості проведення фактичної перевірки в межах 1095 днів та правомірності наказу про призначення такої перевірки було зроблено висновок і Верховним Судом у справі № 826/8284/17 (постанова від 20 травня 2022 року), у справі № 280/6832/2309 (постанова від 09 вересня 2024 року), у справі № 120/11036/23 (постанова від 06.02.2025).

Так, надаючи правову оцінку правомірності відображення у наказі про проведення фактичної перевірки посилання контролюючим органом лише на норми ст. 102 ПК України, у вищевказаних судових постановах Верховний Суд зазначає: При цьому, з приводу посилань позивача на відсутність у наказі періоду діяльності, що буде перевірятися, суди відмітили, що він є зазначений «згідно статті 102 ПК України», яка, в свою чергу, передбачає, що контролюючі органи можуть проводити перевірки за період 1095 днів (3 роки).

Отже, доводи позивача щодо неправомірності проведення ГУ ДПС в Тернопільській області фактичної перевірки не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи, судом не встановлено таких порушень вимог податкового законодавства під час призначення фактичної перевірки, що мають наслідком протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Стосовно порушення позивачем порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, здійснення продажу товарів які не обліковані за встановленою формою ведення обліку товарних запасів у встановленому законодавством порядку, суд зазначає наступне.

Як передбачено пунктом 85.2. статті 85 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Відповідно до пункту 86.5. статті 86 Податкового кодексу України, акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності). Підписання акта (довідки) таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його представниками та посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу. У разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта (довідки), посадовими особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати перевірки не пізніше наступного робочого дня після його складення реєструється в журналі реєстрації актів контролюючого органу і не пізніше наступного дня після його реєстрації вручається або надсилається платнику податків, його законному представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції. У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта (довідки) перевірки чи неможливості його вручення платнику податків або його законним представникам чи особі, яка здійснювала розрахункові операції з будь-яких причин, такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначених в цьому абзаці випадках контролюючим органом складається відповідний акт або робиться позначка в акті або довідці про результати перевірки.

Досліджуючи зміст порушення, покладеного в основу оспорюваного податкового повідомлення-рішення від 08.11.2024 №48448/13-01-07-09, слід зазначити, що правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначені Законом України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг №265/95-ВР від 06.07.1995 (далі - Закон №265/95-ВР), відповідно до статті 15 якого контроль за додержанням суб`єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, інших емітованих платіжних інструментів та інших вимог цього Закону здійснюють контролюючі органи шляхом проведення фактичних та документальних перевірок відповідно до Податкового кодексу України.

Розділ ІІ Закону №265/95-ВР врегульовує питання порядку проведення розрахунків суб`єктами господарювання. У статті 3, яка міститься у зазначеному розділі, перелічено низку обов`язків, які висуваються законодавцем до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Слід зазначити, що до 01 січня 2022 року пункт 12 статті 3 Закону №265/95-ВР передбачав, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам під час проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Законом №1914-IX, який набрав чинності 01 січня 2022 року, пункт 12 статті 3 Закону №265/95-ВР викладено в наступній редакції (чинній на час існування спірних правовідносин): Суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані: вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті). Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

Як встановлено судом, відповідно до відомості про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей), які фактично знаходяться в реалізації на момент проведення перевірки в магазині ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_2 , де здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 станом на 30.09.2024, всього в тому числі технічно складних побутових товарів зафіксовано на загальну суму 806523,32 грн.

Разом з тим, відповідно до Переліку груп технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, в цілях застосування реєстраторів розрахункових операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2017 року №231, смартфони та мобільні телефони (код згідно з УКТЗЕД 8517120000) віднесені до технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, в цілях застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Зважаючи на наведене суд зазначає, що пункт 12 статті 3 Закону №265/95-ВР зобов`язує суб`єктів господарювання (як юридичних осіб, так і фізичних осіб-підприємців (за виключенням перелічених в третьому абзаці цієї норми осіб)) вести облік товарних запасів і у разі проведення перевірки надати документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження тих товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті). При цьому, до 01 січня 2022 року суб`єкт господарювання зобов`язаний був надати такі документи під час проведення перевірки, а після цієї дати такий обов`язок має бути виконаним саме на початок її проведення.

Як передбачено статтею 20 Закону №265/95-ВР (в редакції, чинній з 01 січня 2022 року), до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

Відтак, за змістом наведеної норми суд зазначає, що суб`єкт господарювання несе відповідальність за (окремо або в сукупності): 1) здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку; 2) ненадання на початок проведення перевірки документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Суд звертає увагу, що ненадання на початок проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться в місці продажу (господарському об`єкті), є самостійною підставою для застосування штрафної санкції на підставі статті 20 Закону №265/95-ВР (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.01.2024 у справі №420/12275/22).

Щодо посилання позивача на те, що документи щодо походження і обліку товарних запасів наявні та були надані відповідачеві в повному обсязі слід зазначити наступне.

Пунктом 85.2. статті 85 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Разом з тим, згідно з пунктами 85.4-85.9 статті 85 Податкового кодексу України, при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності). Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки. Забороняється вилучення оригіналів первинних, фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів за винятком випадків, передбачених кримінальним процесуальним законодавством. У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис. Отримання копій документів оформляється описом. Копія опису, складеного посадовими (службовими) особами контролюючого органу, вручається під підпис платнику податків або його законному представнику. Якщо платник податків або його законний представник відмовляється від засвідчення опису або від підпису про отримання копії опису, то посадові (службові) особи контролюючого органу, які отримують копії, роблять відмітку про відмову від підпису. Посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності). У разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов`язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів. Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу.

Відтак, зважаючи на наведені положення Податкового кодексу України суд зауважує, що платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки, а контролюючий орган в свою чергу має право (не обов`язок) отримувати у платників податків належним чином завірені копії відповідних документів шляхом оформлення запиту.

Стосовно наявних в матеріалах справи та долучених до перевірки договору комісії, актів приймання-передачі товарів, а також форми ведення обліку товарних запасів, то оцінюючи достатність поданих позивачем документів для підтвердження належного обліку товарів, що перебували у реалізації, суд враховує специфіку господарської діяльності позивача, а саме здійснення комісійної торгівлі, у контексті вимог законодавства щодо ведення обліку товарних запасів за місцем продажу, у зв`язку із чим суд зазначає таке.

Наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2021 №496 затверджено Порядок ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб-підприємців, у тому числі платників єдиного податку (далі також Порядок №496). У цьому Порядку терміни вживаються в таких значеннях: документи, які підтверджують облік та походження товарів - Форма ведення обліку товарних запасів, визначена додатком до цього Порядку (далі - Форма обліку), та первинні документи; первинні документи - опис залишку товарів на початок обліку, накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи, що містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару (найменування суб`єкта господарювання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (далі - РНОКПП) або код згідно з ЄДРПОУ суб`єкта господарювання, серія та номер паспорта / номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті), дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару.

Пунктом 2 розділу І Порядку №496 передбачено, що опис залишку товарів на початок обліку складається в довільній формі та має містити інформацію про: найменування товарів, наявних у такої ФОП на дату набуття ним обов`язку щодо ведення обліку товарних запасів, кількості таких товарів (із зазначенням одиниці виміру) та їх вартості, самостійно визначеної ФОП.

Так, облік товарних запасів здійснюється ФОП шляхом постійного внесення до Форми обліку інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід`ємною частиною такого обліку (пункт 1 Розділу ІІ Порядку №496).

Разом з тим, пунктом 11 Розділу ІІ Порядку №496 передбачено, що форма обліку, первинні документи, які підтверджують облік та походження товарів, надаються посадовій особі контролюючого органу на її вимогу під час проведення перевірки. У разі якщо оригінали первинних документів відсутні у місці продажу, посадовій особі контролюючого органу можуть бути надані копії таких первинних документів з подальшим пред`явленням їх оригіналів до закінчення перевірки (за потреби).

Такі документи надаються особисто ФОП або особою, яка фактично здійснює продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об`єкті) такої ФОП. Форма обліку в електронній формі на вимогу посадових осіб контролюючого органу має бути візуалізована у форматі, який дозволяє такій особі здійснити його перегляд та/або копіювання.

Відповідно до статтей 1011-1012 Цивільного кодексу України, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. Договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначення строку, з визначенням або без визначення території його виконання, з умовою чи без умови щодо асортименту товарів, які є предметом комісії. Комітент може бути зобов`язаний утримуватися від укладення договору комісії з іншими особами. Істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов`язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну.

Статтею 1018 Цивільного кодексу України передбачено, що майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента.

Як встановлено судом, відповідно до договору комісії від 02.09.2024 № ГА-02-09-24-КС, укладеного між ФОП ОСОБА_2 (комітент) та ФОП ОСОБА_1 (комісіонер), його предметом є зобов`язання комісіонера за дорученням комітента, від свого імені за плату (винагороду) укладати за рахунок комітента договори щодо продажу товарів, передбачених договором (пункт 1.1. договору).

Пунктом 1.2. договору комісії передбачено, що конкретні умови щодо ціни, кількості, якості та асортименту продукції, наведено у актах приймання-передачі товарів.

Згідно з пунктом 4.1. договору комісії передання товарів комітентом комісіонеру для продажу відповідно до умов цього договору здійснюється за актом приймання-передачі товарів на таких умовах: місце передання: АДРЕСА_2 . Порядок транспортування продукції, що передається комісіонерові для продажу відповідно до умов цього договору, до місця передання визначається комітентом.

Актом приймання-передачі товарів від 02.09.2024 позивачу передано 853 одиниць товару на загальну суму 807522 грн.

Актом приймання-передачі товарів від 04.09.2024 позивачу передано 35 одиниць товару на загальну суму 30016,20 грн.

Актом приймання-передачі товарів від 12.09.2024 позивачу передано 26 одиниць товару на загальну суму 24394,40 грн.

Вартість товарів, не облікованих у встановленому порядку становить 806523 грн.

Відомість про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей) було складено відповідачем за цінами згідно актів приймання-передачі товарів від 02.09.2024, від 04.09.2024, від 12.09.2024 до договору комісії від, який був наданий під час перевірки.

Відповідно твердження позивача про те, що, складаючи Відомість про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей), інспектори податкового органу не знали цін на товари, не врахували надані позивачем первинні документи та формували такі ціни самостійно, на власний розсуд, є безпідставними.

Разом з тим, суд зазначає, що дослідженими Договором комісії та Актами приймання-передачі товарів не може підтверджуватися належний облік товарних запасів за місцем їх реалізації, з огляду на специфіку господарської діяльності позивача комісійну торгівлю, враховуючи наступне.

На переконання суду, в договорі комісії не конкретизований асортимент товарів.

Відповідно, якщо документ не містить достатньо відомостей про операцію або взагалі не містить ніякої інформації про господарську операцію, то це не є первинним документом.

Також суд зауважує, що статтею 1022 ЦК України визначено, що після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії.

Разом з тим, у наданому договорі комісії визначено такий обов`язок комісіонера щодо подання звіту, однак звіту ревізорам не надано.

Слід зазначити, що звіт складається в довільній формі і має містити реквізити визначені Законом Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

Крім звіту комісіонер оформляє і передає комітентові на підпис Акт здачі-приймання наданих послуг. Цей документ складається після закінчення правочину, коли комісіонер передає комітентові все отримане - у грошовій або матеріальній формі.

Так, відповідно до акта приймання-передачі товару від 02.09.2024 зазначено 853 одиниці товарів, відповідно до акта приймання-передачі товару від 04.09.2024 зазначено 35 одиниці товарів, відповідно до акта приймання-передачі товару від 12.09.2024 зазначено 26 одиниці товарів.

Проте, в ході проведення фактичної перевірки магазину Ябко, за адресою: Тернопільська область, м.Чортків, вул. Шевченка, буд. 10, не надав квитанцій (другі примірники комітентних карток), які виписуються на товар, прийнятий на комісійну торгівлю, а також на товари в торгівельному залі магазину ЯБКО, не встановлено товарні ярлики та цінники.

Також, відповідно до акту від 09.10.2024 року №13687/19/00/0704/3480008495 на запит контролюючого органу від 30.09.2024 року щодо надання, зокрема, прихідні документи на товар, який знаходиться в реалізації, вказані документи не надано.

Згідно Відомості про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей), фактичні залишки запасів (ТМЦ) виявлені під час проведення перевірки станом на 30.09.2024 (з врахуванням актів передачі товарів від 02.09.2024, від 04.09.2024, від 12.04.2024 та вартості реалізованих товарів до початку проведення перевірки) становить 806523 грн., однак відсутні прихідні документи, що підтверджують походження товарів, як вимагають норми законодавства.

Отже, на переконання суду, Формою обліку не підтверджено належний облік товарів, що знаходилися у місці продажу (господарському об`єкті) станом на 30.09.2024.

Також, суд зауважує, що під час проведення фактичної перевірки ні позивачем, ні особами, що здійснювали реалізацію товарів, не було надано податковому органу доказів ведення позивачем обліку товарів, які знаходилися на реалізації саме на суму 806523, 32 грн, були відсутні накладні, товарно-транспортні накладні на товар, чеки, квитанції. У зв`язку з цим, контролюючий орган не мав можливості перевірити порядок ведення позивачем обліку товарів, а також здійснення продажу лише тих товарів, які відображені в такому обліку.

Відтак, суд вважає, що в ході перевірки відповідачем правомірно встановлено порушення позивачем вимог пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР, за яке застосовано штрафні санкції на підставі статті 20 Закону №265/95-ВР.

Згідно з розрахунком застосованих штрафних (фінансових) санкцій сума штрафних (фінансових) санкцій становить 806523, 32 грн, та судом не встановлено порушень з боку податкового органу щодо розрахунку штрафних (фінансових) санкцій.

У сукупності вищенаведеного, суд наголошує, що в даному випадку порушення пункту 12 статті 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України знайшло своє підтвердження в ході розгляду даної справи.

Що стосується твердження позивача про порушення приписів п. 86.7 ст. 86 ПК України суд зазначає наступне.

Позивач вказує, що податкове повідомлення-рішення № 48448/13-01-07-09 та податкове повідомлення-рішення № 48452/13-01-07-09 складені 08 листопада 2024 року, тобто з порушенням строку визначеного пунктом 86.8. статті 86 ПК України.

Відповідно до п. 86.8 ПК України, податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. За наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та додаткових документів і пояснень, зокрема документів, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, поданих у порядку, встановленому цією статтею, податкове повідомлення-рішення приймається в порядку та строки, визначені пунктом 86.7 цієї статті.

Згідно з приписами п.86.7 ст.86 ПК України, у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

Згідно з приписами пп. 86.7.1 п.86.7 ст.86 ПК України, акт перевірки, заперечення до акта перевірки та/або додаткові документи і пояснення, у разі їх подання платником податку у визначеному цим пунктом порядку (далі - матеріали перевірки), розглядаються комісією такого контролюючого органу з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок (далі - комісія з питань розгляду заперечень), яка є постійно діючим колегіальним органом контролюючого органу. Склад комісії та порядок її роботи затверджуються наказом керівника контролюючого органу. Розгляд матеріалів перевірки здійснюється комісією з питань розгляду заперечень контролюючого органу протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень відповідно до цього пункту (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у запереченнях, додаткових документах та поясненнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Відповідно до правових позицій Верховного Суду, які викладені у постановах від 29.07.2025 у справі №320/1303/23, від 24.04.2025 у справі №300/1388/24, від 24.12.2024 у справі 640/20970/22 від 28.03.2023 у справі №810/3270/16, від 27.06.2019 у справі №806/343/17, від 20.11.2018 у справі №826/285/15 і які узагальнено, полягають в наступному:

- закріпленому у пункті 86.7 статті 86 ПК України праві платника податків подати до контролюючого органу заперечення на акт перевірки кореспондує визначений цією ж нормою обов`язок контролюючого органу розглянути такі заперечення, надавши платнику податків відповідь, та врахувати результати розгляду заперечень при прийнятті рішення про визначення грошових зобов`язань;

- зміст пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України дає підстави для висновку про те, що при прийнятті податкового повідомлення-рішення податковим органом повинні враховуватися не лише висновки акта перевірки, а й результати розгляду заперечень платника податків на такий акт як його невід`ємної частини;

- податкове повідомлення-рішення не може бути прийняте до завершення процедури розгляду заперечень платника податків та додаткових документів;

- для подання заперечень на акт перевірки платник податків може скористатись за своїм вибором наступними способами їх подання: (1) безпосередньо до відповідного контролюючого органу, (2) надіслати поштою через установи поштового зв`язку (3) в електронній формі за допомогою електронного кабінету платника в порядку, встановленому статтями 42, 42-1 ПК України. В першому випадку закінчення робочого дня у розумінні пункту 86.7 статті 86 ПК України співпадатиме із закінченням робочого часу у відповідному територіальному органі Державної податкової служби України, в другому випадку із закінченням робочого часу відповідного поштового оператора. У випадку обрання платником податків шляху подання заперечень на акт перевірки в електронній формі через електронний кабінет платника закінчення строку, передбаченого пунктом 86.7 статті 86 ПК України, припадатиме на двадцять четверту годину останнього (десятого) робочого дня строку.

ФОП ОСОБА_1 отримав поштове відправлення з примірником акту перевірки за своєю податковою адресою 17.10.2024 року, про що і не заперечується позивачем у позовній заяві.

Як слідує з матеріалів справи, позивач 30.10.2024 до ГУ ДПС у Тернопільській області було подано заперечення до акту фактичної перевірки. Вказані заперечення були зареєстровані за вх. № 47064/6 від 05.11.2024.

За результатами розгляду заперечень на акт фактичної перевірки ГУ ДПС у Тернопільській області листом від 06.11.2024 №22947/6/19-00-07-04-10 повідомлено, що заперечення не можуть бути розглянуті, оскільки граничним терміном подання заперечень було 31.10.2024.

Спірні податкові повідомлення рішення винесені Головним управлінням ДПС у Львівській області 08.11.2024.

При цьому, на переконання суду, обставина пропущення строку для прийняття податкових повідомлень - рішень на 1 робочий день, не свідчить про його протиправність загалом, та не може виступати єдиною підставою для визнання протиправним та скасування таких рішень, не впливає на права платника податків в контексті даного позову.

Згідно із частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Принцип змагальності сторін є одним із найбільш вагомих принципів в адміністративному судочинстві. Зазначений принцип забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частинами першою та другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 08.11.2024 № 48448/13-01-07-09, від 08.11.2024 №48452/13-01-07-09 прийнято контролюючим органом відповідно до норм чинного законодавства. Тому у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

Відповідно до ст. 139 КАС України у зв`язку із відмовою у задоволенні позову повністю підстави для розподілу судових витрат між сторонами відсутні.

Керуючись ст.ст. 72,77, 90, 94, 139, 241 -246, 295 КАС України , суд

в и р і ш и в :

У задоволенні позову відмовити повністю.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 27.04.2026.

СуддяКарп`як Оксана Орестівна