Рішення № 136051564, 28.04.2026, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

28 квітня 2026 рокум. ДніпроСправа № 360/294/26

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Борзаниця С.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом адвоката Канарського Володимира Сергійовича в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява адвоката Канарського Володимир Сергійович (далі представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 04.01.2026 № 4, яким ОСОБА_1 знято з усіх видів забезпечення у зв`язку з самовільним залишенням військової частини з 02.01.2026;

- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 03.01.2026 № 25/нагд «Про призначення службового розслідування», яким призначено службове розслідування за фактом самовільного залишення військової частини 02.01.2026 ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 «Про результати службового розслідування» від 25.01.2026 № 263/нод за фактом самовільного залишення військової частини 02.01.2026 ОСОБА_1 ;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 вчинити дії щодо нарахування та виплати неотриманого грошового забезпечення внаслідок прийняття оскаржуваних наказів командира військової частини НОМЕР_1 за період з 02.01.2026 по 03.02.2026.

В обґрунтування вимог зазначено, що позивач 24.12.2025 звернувся до начальника медичної служби військової частини НОМЕР_1 з потребою у проходженні військово-лікарської комісії, у зв`язку із тим, що його рішення ВЛК від 09.09.2024 №23467 втратило чинність.

02.01.2026 з метою своєчасного прибуття 03.01.2026 до Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» позивач вибув з м. Словянськ Донецької області та 03.01.2026 розпочав проходження огляду військово-лікарською комісією, який завершив 29.01.2026. При цьому, документи за результатом проходження військово-лікарської комісії надані позивачу лише 02.02.2026.

03.02.2026 позивач прибув до розташування відповідача, де його ознайомили з матеріалами службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини 02.01.2026.

Позивач вважає, що прийняті відповідачем накази є протиправними, оскільки не вважається самовільним залишення військової частини за наявності дозволу командира, залишення для виконання наказу командира, відрядження, прямування до нового розташування військової частини, лікування, переміщення/ротація, відпустка, навчання тощо.

Також позивач вважає, що відповідачем не дотримано порядок проведення службового розслідування та порушено права позивача, який висловлював своє бажання надати пояснення щодо досліджуваних обставин та не надано доказів ознайомлення позивача із проведенням щодо нього службового розслідування.

Ухвалою суду від 17.02.2026 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення її недоліків.

Ухвалою суду від 26.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду після усунення недоліків та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні), зобов`язано відповідача надати докази у справі.

Ухвалою суду від 08.0.2026 за клопотання представника позивача витребувано у відповідача докази у справі.

Відповідач подав відзив на позов, в якому заперечив проти заявлених вимог з огляду на таке.

Відповідно до рапорту заступника командира військової частини з психологічної підтримки персоналу начальника відділення військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_2 стало відомо про факт відсутності самовільного залишення місця служби розташування психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_1 в районі населеного пункту АДРЕСА_1 .

У зв`язку із встановленням відсутності у військовій частині НОМЕР_1 позивача на підставі рапорту ОСОБА_2 командир військової частини НОМЕР_1 призначив службове розслідування про що видав наказ від 03.01.2026 №25/нагд.

Самовільним є таке залишення частини або місця служби, що вчинене без дозволу (наказу) начальника (командира). Не вважається самовільним: залишення за наявності дозволу командира, залишення для виконання наказу командира, відрядження, прямування до нового розташування в/ч, лікування, переміщення/ ротація, відпустка, навчання тощо. Вищезазначені підстави мають бути підтверджені належним чином оформленими документами або підтверджені командиром.

Відсутність у командира відомостей (доказів) про причини залишення чи нез`явлення військовослужбовця зобов`язує командира доповісти про такий факт своє командування та повідомити відповідний орган досудового розслідування.

Таким чином, позивач самовільно, поза встановленим законом порядком, залишив місце служби.

Згідно з вимогами п.15 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення не виплачується за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше. Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.

Отже, встановлений факт самовільного залишення військовослужбовцем військової частини є правовою підставою для припинення виплати військовослужбовцю грошового забезпечення.

З огляду на викладене відповідач вважає, що вимоги позивача про визнання протиправними та скасування наказів командира військової частини НОМЕР_1 не підлягають задоволенню у повному обсязі.

У додаткових поясненнях відповідач зазначив, що відповідно до пояснень майора медичної служби ОСОБА_3 , начальника медичної служби військової частини НОМЕР_1 підставою для скасування запису в електронній черзі ВЛК стало самовільне залишення частини старшого лейтенанта ОСОБА_1 та вивільнення електронної черги для інших військовослужбовців. Документальне підтвердження скасування електронного направлення на огляд ВЛК надати до суду неможливо з технічних причин (в зв`язку з особливістю роботи системи).

Відповідно до акту відмови від надання пояснень від 23.01.2026 (службове розслідування призначене наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 03.01.2026 №25/нагд) було здійснено листування та дзвінки засобами зв`язку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » до старшого лейтенанта ОСОБА_1 12.01.2026 та 22.01.2026, направлено наказ про призначення службового розслідування від 03.01.2026 №25/нагд за фактом самовільного залишення військової частини 02.01.2026 старшого лейтенанта ОСОБА_1 на ознайомлення та запропоновано надати пояснення (скріншоти повідомлення додаються). Від так позивач був ознайомлений з наказом про призначення службового розслідування.

Відповідно до наказів командира військової частини НОМЕР_1 від 04.01.2026 №4, від 05.02.2026 №37 старшого лейтенанта ОСОБА_1 було знято з грошового забезпечення в період з 02.01.2026 по 04.02.2026 у зв`язку з самовільним залишенням військової частини НОМЕР_1 .

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 04.06.2024 № 158 зарахований до списків особового складу військової частини та на всі види забзпечення з 04.06.2024.

Згідно витягу із наказів командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04.01.2026 №4 старшого лейтенанта ОСОБА_4 знято з усіх видів забезпечення в зв`язку з самовільним залишенням частини, з 02.01.2026.

Згідно витягу із наказів командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03.01.2026 № 25/нагд призначено службове розслідування за фактом самовільного залишення військової частини 02.01.2026 старшим лейтенантом ОСОБА_1 .

Згідно витягу з наказу від 25.01.2026 № 263/нод «Про результати службового розслідування» відповідачем підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно господарської діяльності) від 03.01.2026 року №25 «Про призначення службового розслідування», за фактом самовільного залишення військової частини 02.01.2026 старшого лейтенанта ОСОБА_4 , старшим лейтенантом ОСОБА_5 , офіцером групи з`ясування обставин, причин та умов вчинення правопорушень військової частини НОМЕР_1 , проведено службове розслідування, з метою встановлення наявності чи відсутності події, з приводу якої воно було призначене, її обставини (час, місце), і наслідки; осіб, з вини яких трапилась подія, та осіб, дії, чи бездіяльність яких сприяли шкідливим наслідкам або створили загрозу для їх сприяння.

Під час проведення службового розслідування відповідачем встановлено таке.

02.01.2026 року, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, у військовому званні «старший лейтенант», перебуваючи на посаді офіцера відділення психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_1 , старший лейтенант ОСОБА_6 самовільно, в умовах воєнного стану, залишив місце служби (розташування) відділення психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_1 , в районі населеного пункту АДРЕСА_1 .

За фактом самовільного залишення військової частини 02.01.2026 старшого лейтенанта ОСОБА_4 , старшим лейтенантом ОСОБА_7 , заступником командира військової частини з психологічної підтримки персоналу начальником відділення військової частини НОМЕР_1 , подано рапорт від 03.01.2026 року №855-338.

Згідно доповіді від 02.01.2026 №0001, старший лейтенант ОСОБА_6 , самовільно залишив місце служби, військову частину НОМЕР_1 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом, під час мобілізації.

Відповідно до пояснень від 12.01.2026 старшого лейтенанта ОСОБА_8 , заступника командира військової частини з психологічної підтримки персоналу начальника відділення військової частини НОМЕР_1 , встановлено, що 02.01.2026 року, від третьої особи, йому стало відомо, що старший лейтенант ОСОБА_6 , офіцер відділення психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_1 , вибуває 02.01.2026 на ВЛК.

В ході з`ясування обставин, було встановлено направлення до НВМКЦ «ГВКГ» м. Київ від 03.01.2026 року №0011, та рапорт старшого лейтенанта ОСОБА_4 від 31.12.2025 року, про зняття з продовольчого забезпечення, з 03.01.2026 року, у зв`язку із вибуттям на ВЛК.

Вказаний рапорт старшого лейтенанта ОСОБА_4 від 31.12.2025 про зняття з продовольчого забезпечення, оформлений з порушенням вимог «Положення, про проходження військової служби військовослужбовцями», а саме відсутнє погодження безпосереднім командиром (начальником) старшим лейтенантом ОСОБА_7 , заступником командира військової частини з психологічної підтримки персоналу начальником відділення військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до пояснень від 22.01.2026 майора медичної служби ОСОБА_9 , начальника медичної служби військової частини НОМЕР_1 , встановлено, що 24.12.2025 року, до нього звернувся старший лейтенант ОСОБА_6 , з потребою у проходженні військово-лікарської комісії, у зв`язку із тим, що його рішення ВЛК № НОМЕР_3 від 09.09.2024 НВМКЦ ГВКГ м. Київ - втратило чинність. Керуючись наказом МОУ №402 від 14.08.2008 року та вказівкою командира, про направлення на перепроходження ВЛК військовослужбовців, які мають висновок ВЛК більше року, майором медичної служби ОСОБА_10 25.12.2025 було сформоване направлення на ВЛК та передано командиру на підпис, з подальшою реєстрацією в адміністративну групу, з відповідним записом в електронній черзі ВЛК на 03.01.2026. 02.01.2026 року майор медичної служби ОСОБА_11 дізнався, що старший лейтенант ОСОБА_6 самовільно залишив частину, тому майор медичної служби ОСОБА_11 скасував запис в електронній черзі ВЛК, на записану раніше дату, для вивільнення електронної черги, для інших військовослужбовців.

Враховуючи вказане, у зв`язку із службовою необхідністю, для встановлення безпосередньої комунікації та з метою з`ясування обставин правопорушення (досліджуваної події), відомими засобами зв`язку («Signal»), здійснено листування та дзвінки до старшого лейтенанта ОСОБА_4 12.01.2026 та 22.01.2026, з пропозиціє надати письмові пояснення.

Станом на 12 год. 00 хв., 23.01.2026 старший лейтенант ОСОБА_6 не надав пояснень та документів, а тому необхідно вважати, що останній фактично не надав письмових пояснень.

Згідно із відповіддю начальника Національного військово-медичного центру «Головного військового клінічного госпіталю» (надалі - НВМКЦ «ГВКГ») від 21.01.2026 №545/4/1070, стало відомо, що 03.01.2026 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , прибув в клініку амбулаторної допомоги НВМКЦ «ГВКГ», для проходження медичного огляду ВЛК, за попереднім записом в електронній черзі з військової частини НОМЕР_1 . Згідно направлення, був зареєстрований в кабінеті військово-лікарської експертизи, заведена картка обстеження та медичного огляду. Оглянутий лікарем, призначено дообстеження згідно скарг, попереднього діагнозу та наданої медичної документації.

Станом на 17.01.2026 ОСОБА_12 продовжує обстеження з метою встановлення експертного діагнозу, для подальшого огляду гарнізонною ВЛК №1 НВМКЦ «ГВКГ».

Під час проходження амбулаторної ВЛК особи, які оглядаються, знаходяться в своїй військовій частині та прибувають в НВМКЦ «ГВКГ», згідно з графіком призначених досліджень та оглядів лікарів.

За результатами службового розслідування відповідачем встановлено:

2. Факт самовільного залишення військової частини 02.01.2026 (місця служби, розташування), в районі населеного пункту Слов`янськ Краматорського району Донецької області, понад три доби (з 02.01.2026 року по теперішній час), вчинений в умовах воєнного стану старшим лейтенантом ОСОБА_13 , офіцером відділення психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_1 , що зумовлений порушенням приписів ст. 68 Конституції України, п. п. 1, 3 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст. ст. 11, 12, 14, 16, 129, 130, 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, наявністю ознак кримінального правопорушення за ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України, вважати таким, що підтвердився матеріалами службового розслідування.

3. За встановлене службовим розслідуванням порушення військової дисципліни, зокрема приписів ст. 68 Конституції України, п. п. 1, 3 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст. ст. 11, 12, 14, 16, 129, 130, 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, старшого лейтенанта ОСОБА_4 , офіцера відділення психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_1 , відповідно до пункту «В» ст. 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, притягнути до дисциплінарної відповідальності та накласти дисциплінарне стягнення «СУВОРА ДОГАНА».

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 року №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Частиною четвертою статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" встановлено, що порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV затверджено Статут внутрішньої служби Збройних Сил України (далі - Статут внутрішньої служби ЗСУ).

Статтею 16 Статуту внутрішньої служби ЗСУ передбачено, що кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Статтею 26 Статуту внутрішньої служби ЗСУ визначено, що військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Законом України "Про Дисциплінарний статут Збройних сил України" від 24.03.1999 року №551-XIV затверджений Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі - Дисциплінарний статут ЗСУ), який визначає сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.

Згідно із статтями 1 та 2 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.

Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Статтею 6 Дисциплінарного статуту установлено, що право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов`язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк. Відповідальність за наказ несе командир, який його віддав.

У разі непокори чи опору підлеглого командир зобов`язаний для відновлення порядку вжити всіх передбачених статутами Збройних Сил України заходів примусу аж до притягнення його до кримінальної відповідальності.

Згідно статті 45 Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення. За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов`язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності. Командири, які у разі виявлення ознак кримінального правопорушення не повідомили про це орган досудового розслідування, несуть відповідальність згідно із законом.

За приписами статті 48 Дисциплінарного статуту на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов`язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).

Порядок накладення дисциплінарних стягнень визначений статтями 83-85 Дисциплінарного статуту.

Так, згідно зі статтею 83 Дисциплінарного статуту на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Статтями 84, 85 цього ж Статуту установлено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу. Заборонено проводити службове розслідування особам, які є підлеглими військовослужбовця, чиє правопорушення підлягає розслідуванню, а також особам - співучасникам правопорушення або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.

Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Згідно з приписами статті 86 Дисциплінарного статуту, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.

Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що підставою притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є неналежне виконання ним службових обов`язків, порушення військової дисципліни. Для притягнення військовослужбовця до такої відповідальності необхідно, щоб був зафіксований сам факт порушення, вину військовослужбовця повністю доведено, встановлено ступінь його вини та з`ясовано причини і умови, що сприяли вчиненню ним правопорушення.

При цьому, з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення та визначення ступеня вини, прийняттю рішення про накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення може передувати проведення службового розслідування.

Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за №1503/31371, затверджено Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України (далі - Порядок № 608).

Згідно з абзацом 4 пункту 2 розділу I Порядку № 608 службове розслідування - це комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.

Пунктом 3 розділу ІІ Порядку №608 визначено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди - причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.

Пунктами 1, 3 розділу ІІІ Порядку №608 встановлено, що рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.

Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).

Днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування.

Згідно з пунктами 8, 9 розділу ІІІ Порядку № 608 особи, які проводять службове розслідування, відповідають за всебічність, повноту, своєчасність та об`єктивність його проведення, додержання законодавства України, а також за нерозголошення інформації, яка стосується службового розслідування. Посадові (службові) особи Збройних Сил зобов`язані надавати письмові пояснення по суті предмета службового розслідування та поставлених їм питань, а за попередньою згодою керівника - документи чи матеріали відповідно до своїх службових обов`язків.

Відповідно до пунктів 1, 3 розділу ІV Порядку № 608 особи, які проводять службове розслідування, зобов`язані: дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об`єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з`ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом`якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення. У разі відмови військовослужбовця надати письмові пояснення по суті службового розслідування особа, яка проводить службове розслідування, складає акт про відмову, який засвідчується підписами не менше двох присутніх осіб.

Військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов`язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.

Пунктом 1 розділу V Порядку № 608 встановлено, що за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.

Відповідно до пункту 3 розділу V Порядку № 608 в описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім`я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв`язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв`язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.

Згідно з вимогами пункту 6 розділу V Порядку № 608 після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.

Пунктом 1 розділу VІ Порядку № 608 визначено, що за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.

Вид дисциплінарного стягнення зазначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування.

Відповідно до вимог пункту 2 розділу VІ Порядку № 608 дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України. Наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення. У разі відмови військовослужбовця поставити свій підпис про ознайомлення з наказом (витягом з наказу) про притягнення його до відповідальності складається акт про відмову. Зміст акта про відмову засвідчується підписами не менше двох свідків цього факту.

Згідно з вимогами пункту 3 розділу VІ Порядку № 608 якщо військовослужбовець вважає, що не вчинив правопорушення, він має право протягом місяця з дня накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командиру (начальнику) або звернутися до суду у визначений законом строк.

В ході службового розслідування відповідачем встановлено, що позивач 02.01.2026 самовільно залишив частину, що стало підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення «сувора догана».

При цьому, під час проведення службового розслідування з відповіді начальника Національного військово-медичного центру «Головного військового клінічного госпіталю» (надалі - НВМКЦ «ГВКГ») від 21.01.2026 №545/4/1070 встановлено, що 03.01.2026 позивач прибув в клініку амбулаторної допомоги НВМКЦ «ГВКГ», для проходження медичного огляду ВЛК, за попереднім записом в електронній черзі з військової частини НОМЕР_1 . Згідно направлення, був зареєстрований в кабінеті військово-лікарської експертизи, заведена картка обстеження та медичного огляду. Оглянутий лікарем, призначено дообстеження згідно скарг, попереднього діагнозу та наданої медичної документації.

Таким чином, висновок відповідача про самовільне залишення позивачем залишення військової частини 02.01.2026 спростовується матеріалами справи, оскільки позивач вибув з військової частини НОМЕР_1 та прибув 03.01.2026 до Національного військово-медичного центру «Головного військового клінічного госпіталю» на підставі направлення на ВЛК, сформованого 25.12.2026 у зв`язку із тим, що рішення ВЛК №23467 від 09.09.2024 НВМКЦ ГВКГ м. Київ щодо позивача втратило чинність.

Гарнізонною військово-лікарською комісією № 1 Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» позивача визнано непридатним до військової служби, що підтверджується свідоцтвом про хворобу від 29.01.2026 №2026-0129-0859-5223-3, яке затверджено протоколом Центральної військово-лікарської комісії ЗСУ від 29.01.2026 № 2026-0129-1554-1015-7.

При цьому, у вказаному свідоцтві про хворобу від 29.01.2026 №2026-0129-0859-5223-3 зазначено, що огляд позивача проведено на підставі розпорядження військової частини НОМЕР_1 від 03.01.202 № 0011.

Доказів порушення позивачем режиму/порядку проходжння відповідного огляду чи перебування у лікарських закладах суду не надано, а судом не виявлено.

На підставі зазначеного, висновок відповідача про самовільне залишення позивачем військової частини не відповідає фактичним обставинам та встановленим фактам під час розгляду справи.

З огляду на зазначене, накази відповідача від 04.01.2026 № 4 про зняття позивача з усіх видів забезпечення та від 25.01.2026 № 263/нод «Про результати службового розслідування», є протиправним та підлягають скасуванню.

Як наслідок, підлягає задоволенню вимога позивача про зобов`язання відповідача нарахувати та виплати неотримане грошове забезпечення внаслідок прийняття оскаржуваних наказів за період з 02.01.2026 по 03.02.2026.

При цьому, суд зазначає, що наказ відповідача від 03.01.2026 № 25/нагд «Про призначення службового розслідування» вже реалізований, а тому вимоги про його скасування не можуть поновити попереднє становище позивача, у зв`яку з цим вказаний наказ визнається судом протиправним, але не підлягає скасуванню у зв`язку з його реалізацією.

За встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що основні (суттєві) аргументи позовної заяви є обґрунтованими, внаслідок чого позовні вимоги підлягають задоволенню з обранням належного способу захисту порушених прав позивача.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачений судовий збір у розмірі 2129,92 грн, що підтверджується квитанцією від 19.02.2026 № 2906725118.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, судові витрати в сумі 2129,92 грн, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги адвоката Канарського Володимира Сергійовича в інтересах ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 (зареєстроване місцезнаходення: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Військової частини НОМЕР_1 від 04.01.2026 № 4 про зняття ОСОБА_1 з усіх видів забезпечення з 02.01.2026.

Визнати протиправним наказ Військової частини НОМЕР_1 від 03.01.2026 № 25/нагд «Про призначення службового розслідування».

Визнати протиправним та скасувати наказ Військової частини НОМЕР_1 від 25.01.2026 № 263/нод «Про результати службового розслідування».

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплати ОСОБА_1 неотримане грошове забезпечення за період з 02.01.2026 по 03.02.2026.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2129,92 грн (дві тисячі сто двадцять дев`ять гривень 92 копійки).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Борзаниця